Христианский Форум Форум. Христианство. Православие. Католицизм.
Я Господь, Бог твой, Который вывел тебя из земли Египетской, из дома рабства; да не будет у тебя других богов пред лицем Моим                Не делай себе кумира и никакого изображения того, что на небе вверху, и что на земле внизу, и что в воде ниже земли; не поклоняйся им и не служи им, ибо Я Господь, Бог твой                Не произноси имени Господа, Бога твоего, напрасно, ибо Господь не оставит без наказания того, кто произносит имя Его напрасно                Помни день субботний, чтобы святить его; шесть дней работай и делай [в них] всякие дела твои, а день седьмой - суббота Господу, Богу твоему                Почитай отца твоего и мать твою, [чтобы тебе было хорошо и] чтобы продлились дни твои на земле, которую Господь, Бог твой, дает тебе                Не убивай                Не прелюбодействуй                Не кради                Не произноси ложного свидетельства на ближнего твоего                Не желай дома ближнего твоего; не желай жены ближнего твоего, [ни поля его,] ни раба его, ни рабыни его, ни вола его, ни осла его, [ни всякого скота его,] ничего, что у ближнего твоего               
На русском Христианский портал

УкраїнськоюУкраїнською

Дополнительно

 
Русь
   
Русь
Отправитель: Стас 22-10-2014 18:19

«Почала прозиватися Руська земля» — найдавніший літописець користувався візантійським «Хронографом». У ньому він і знайшов найдавнішу, на його думку, згадку про Русь, Руську землю. Питання про походження назв «Русь», «Україна» залишається відкритим і сьогодні, але науці стали відомими незмірно раніші вживання понять русь, рутени, русини, роси на пойменування народу і землі, яку вони заселяли. Часом ті чи інші найменування вчені вживають через прихильність до норманської чи кельтської теорії походження Русі.

У книзі «Откуда есть пошла Русская земля» (Серія: «История отєчества в романах, повестях, документах, века VI—X».— М., Молодая гвардия», 1986, кн. первая, с. 664—682) її упорядник А. Г. Кузьмін подає численні свідчення іноземних джерел про русь (народ) і ругів (інша назва русі). Наведемо тільки ті, що передують літописній даті — 852 рік.

У І ст. Таціт (55—120) згадує ругів на південному березі Балтики.

У II—III ст., за відомостями Йордана (VI ст.), йшла боротьба готів у Прибалтиці з ругами, які були «тілом і духом» сильніші за германців, але все ж були переможені готами.

Поміж 307—314рр. Веронський документ називає ругів серед римських федератів.

Візантійський письменник першої половини XIV ст. Никифор Григора говорить про руського князя, який до 337 р. займав придворну посаду при імператорі Константині. Йордан розповідає, що в складі держави готського короля Германаріха в другій половині IV ст. були роги (рути), а потім говорить про плем’я росомонів, яке вийшло з покори.

У «Степенній книзі» XVI ст. є свідчення, що між 379—395 рр. були «брані з руськими вої» імператора Феодосія.

У «Житії Дмитрія Солунського» згадується про напад русів (між 379—395рр.) на «Селунський град».

У 434—435 рр. руги з’являються на ріці Саві (в Югославії) і починають війну з готами.

Із 476 по 493 рр. є численні згадки про рутенського князя Одоакра (Йордан називає його ругом, інші джерела — русинським князем).

У середині VI ст. руги на якийсь час захоплюють владу в Італії.

У 568 р. лангобарди пройшли через Ругиланд в Північну Італію.

Сірійський автор Псевдозахарій згадує росів у Причорномор’ї.

Візантійський поет XII ст. Константан Манассі говорить, що у 626 р. руси брали участь в осаді Константинополя.

Є численні згадки про росів, ругів, русь VIII —IX ст. у арабських, французьких, італійських джерелах.

Давно відома пам’ятка, що зберігається в австрійському м. Зальцбурзі у вигляді мармурової плити з латинським написом такого змісту: «Року божого 477 Одоакр, князь русів (дослівно: «рекс рутенорум».— В. Я.), гепіди, готи, унгари й герули, лютуючи проти церкви божої, благочестивого Максима з його 50 товаришами, що молилися з ним у цій печері по-латинському, за ісповідання віри жорстоко мучених скинули вниз, а провінцію норців мечем та вогнем спустошили». Одоакр — «рекс рутенорум» — постать історична. Біля 470 р. він стає на службу до римлян, стає особистим охоронцем римського імператора, в 475 р. жителі римської провінції Норіку збунтувалися проти начальника римських найманців, вбили його і проголосили своїм вождем Одоакра. Одоакр 14 літ владарював над Римом і був убитий остготами в 490 р. Про «князя русів» Одоакра добре знали на Україні в XVIII ст. Так, С. Величко наводить універсал Б. Хмельницького: автентичність цього універсалу, щоправда, сумнівна: «Коли давній Рим, що може зватися матір’ю всіх європейських міст, володів численними державами й пишався військом у 645 тисяч воїнів, а його далеко менша кількість войовничих русів із Ругії на чолі з князем їхнім Одонацором року 470 звоювала й 14 літ ним володіла, то нам тепер на зразок цих давніх русів, предків наших, хто може заборонити вояцтво й зменшити відвагу лицарську?!» Таким чином, уже знаходимо документальні згадки про «русь» як народ майже на чотириста років раніші, ніж свідчення вітчизняного літописця, що за відомостями про свій народ дуже часто звертався до візантійських історичних джерел.

Читать всю тему  Написать ответ

Написать ответ

Обязательные для заполнения поля отмечены *
* Автор:
E-mail:
* Тема:
Уведомить меня по e-mail при ответе и новых сообщениях в теме
Сообщение:            
Адрес сайта (URL):
Название сайта:
Рисунок (gif, jpg):
или ссылка на него:
Размеры рисунка не более 2000x2000 пикселей, размер файла до 2000 кбайт!
Картинка с кодом Введите код с картинки (5 цифр):




Рекомендуйте эту страницу другу!






Подписаться на рассылку




Христианские ресурсы

Новое на форуме

Проголосуй!