 |
 |
 |
|
|||
|
| |||
|
| |||
|
| |||
|
|
|
|
|
|
|
|
Про справи.
Отправитель: Стас 06-08-2016 10:20 В Ім'я Ісуса Христа. Господи благослови. Діла закону. (Гал.3,1-3) "О, ви нерозумні галати! Хто вас звів не коритися правді, вас, яким перед очима Ісус Христос переднакреслений був, як ніби між вами розп'ятий? Це одне хочу знати від вас: чи ви прийняли Духа ділами Закону, чи із проповіді про віру? Чи ж ви аж такі нерозумні? Духом почавши, закінчуєте тепер плоттю?" "Закон не від віри, але хто виконує закон, живий буде ним". Закон не від віри, значить і діла закону не від віри. А що ж таке справи віри, без яких віра є мертвою? Це справи, що стверджують віру. (Як.2,14-26)"Яка користь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра? Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного покорму, а хтонебудь із вас до них скаже: Ідіть з миром, грійтесь та їжте, та не дасть їм потрібного тілу, що ж то поможе? Так само й віра, коли діл не має, мертва в собі! Але скаже хтонебудь: Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх. Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять. Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл мертва? Авраам, отець наш, чи він не з діл виправданий був, як поклав був на жертівника свого сина Ісака? Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл? І здійснилося Писання, що каже: Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим. Отож, чи ви бачите, що людина виправдується від діл, а не тільки від віри? Чи так само і блудниця Рахав не з діл виправдалась, коли прийняла посланців, і дорогою іншою випустила? Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва!" Людина виправдовується справами віри, а не лише вірою. В будь-якому випадку, людина виправдовується або засуджується справами своїми. Отже, є справи закону і справи віри. Хто чинить справи закону, "житиме законом", а хто чинить справи віри - житиме вірою. Хто під законом - виправдовується справами закону. Хто під благодаттю - виправдовуєтьсч справами віри. Виправдатись, означає жити. Праведність від закону і праведність Христа через віру. Чим же ми засуджуємось? Справами протилежними праведності; чи то праведності від закону, чи праведності Христової. Гріх, як провина і наслідки. Гріх руйнує і віру, робить її мертвою (бездієвою), і руйнує виконання закону - "порушник однієї заповіді закону є порушником всього закону". Як справами віра досягає досконалості, так і гріхом віра нищиться. Людина смертним гріхом втрачає благодать, що освячує її. Втрачає не лише святість, а й праведність. Святість втрачається наслідком гріха, а праведність - провиною гріха. Зауважмо, що лише " праведний вірою житиме". Біс не житиме вірою і неправедний не житиме вірою допоки не буде оправданий. Якщо людина винна у смертному гріху, вона втратила праведність, сама віра їй не допоможе. Подібно як віра бісів. Користі нема. Праведність відновлюється в покаянні і сповіді прощенням Христом провини гріха. Можливість прощення здобув нам Ісус Христос. Святість будується тільки на праведності (стані освячуючої благодаті) покутою наслідків прощеного гріха. Святість будується покутою і справами віри. Хоча покута теж є справою віри. Ступінь святості визначає досконалість віри - а досконалість віри це справи, зусилля. "Царство Боже зусиллями досягається, і хто прикладає зусилля - здобуває його". Якщо праведність це певний стан, то святість це величина що досягається справами віри, а руйнується гріхом, аж до втрати праведності - фундаменту святості, якщо гріх смертний. (1 Йоан. 5,16) "Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться за нього, і Він життя йому дасть, тим, хто грішить не на смерть. Є й гріх на смерть, не про нього кажу, щоб молився. Усяка неправда то гріх. Та є гріх не на смерть." Неможливо без прощення гріхів - дару праведності, добрими справами досягти спасіння, святості "без якої ніхто не побачить Господа". Бо "спасіння не від нас, то Божий дар, щоб ніхто не хвалився." Якщо праведність - Божий дар, то святість це зусилля, справи, подвиги людини через Божу благодать. І без цього "ніхто не побачить Господа". В Царстві Небесному є місця вищі і нижчі, і кожен займе своє, відповідно до святості, яку здобув. Бо Царство Боже здобувається. Дар праведності у всіх однаковий, а святість різна, хто яку здобув. Тому, справи віри надзвичайно важливі. Та ще й тут, на землі - сказано: "...ті, яких весь світ не був гідний..." - саме в чому їх гідність? В святості. В справах віри. Як каже Святе Писання, кожен виправдається і осудиться згідно зі справами своїми. "Так як ви зробили це одному з малих цих, Мені зробили".
Рекомендуйте эту страницу другу! |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Українською
