Християнські статті на сайті TrueChristianity.Info Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Чи може священик відмовити в сповіді, якщо той, хто кається не розуміє його мови?.
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Чи може священик відмовити в сповіді, якщо той, хто кається не розуміє його мови?
   

Чи може священик відмовити в сповіді, якщо той, хто кається не розуміє його мови?ПИТАННЯ: Чи може священик відмовити в сповіді, якщо той, хто кається не розуміє його мови? Нещодавно я опинився в ситуації, коли потребував сповіді, але жоден священик не говорив моєю мовою і жоден з них не погодився висповідати.

ВІДПОВІДЬ: Перерахування тяжких гріхів є основним елементом Таїнства Покаяння. Священик, який в цьому Таїнстві виступає цілителем і суддею, не може виконати належним чином цю роль, якщо не розуміє сказаного, оскільки він в такому випадку не знає, які гріхи відпускає і що саме слід лікувати.

«Якби не розглядалося це Таїнство», - говорить апостольське повчання «Reconciliati et Paenitentia» святого Папи Іоанна Павла II - «як милосердний суд або як місце духовного зцілення, воно вимагає знання серця грішника, щоб можна було судити і відпускати гріхи, зцілювати і лікувати. Саме з цієї причини Таїнство включає повну та щиру сповідь гріхів з боку грішника. Тому вона має розумну підставу і здійснюється не тільки з аскетичних міркувань (для вправи в смиренні), але належить до самої природи Таїнства» (RP 31).

Це вчення відтворено також у motu proprio «Misericordia Dei» (2002), де згадується про Тридентський собор і традиції: «необхідно в силу Божественного права сповідувати всі окремі смертні гріхи. Церква завжди бачила чіткий зв'язок між судом, довіреним священикам в цьому Таїнстві, і необхідністю для тих, хто кається, визнавати власні гріхи, за винятком випадків, коли це неможливо».

Ось на це останнє твердження слід звернути увагу, відповідаючи на наше запитання. «Коли це неможливо»: в цю категорію можна включити і ситуацію, коли священик і той, хто кається, не розуміють мови один одного.

Це той випадок, коли в наявності фізична неможливість перерахувати свої гріхи. Моральне богослов'я відносить до категорії фізичної неможливості наступні обставини: відсутність сил, тобто ситуацію, коли той, хто кається, не має фізичної можливості завершити Сповідь, або, наприклад, сам священик відчуває, що його залишають сили; відсутність часу, наприклад, в разі стихійного лиха або раптової небезпеки, - в цьому випадку сповідник повинен закликати того, хто кається (або тих, хто каються, проте не встигають приступити до Таїнства) шкодувати про свої гріхи і дає їм відпущення; через проблеми, пов'язані з мовою, - наприклад, у випадку німої людини, глухої, яка не в змозі відповідати на питання священика, а також коли той, хто кається, не знає мови сповідника.

Тому священик, який не знає мови того, хто кається, не повинен відмовляти у відпущенні гріхів. Згадаймо слова Папи Франциска до сповідників, яких він закликав не обмежувати себе мовою слів, але враховувати і «мову жестів: деякі не можуть говорити, але жестом висловлюють покаяння й сокрушення» (Аудієнція 4 березня 2016 року).

В такому випадку той, хто кається, може отримати відпущення гріхів і приступати до Святого Причастя, а в наступній Сповіді, у священика, який розуміє його мову, повинен перерахувати ті гріхи, які не були названі в попередній Сповіді, оскільки саме по собі це перерахування відноситься, згідно з церковним вчительством, до Божественного права і тому Церква не може від нього звільнити.



За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у грудні 2016 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!