Чи може священник відмовити в сповіді, якщо той, хто кається не розуміє його мови?

ПИТАННЯ: Чи може священник відмовити в сповіді, якщо той, хто кається не розуміє його мови? Нещодавно я опинився в ситуації, коли потребував сповіді, але жоден священник не говорив моєю мовою і жоден з них не погодився висповідати.

ВІДПОВІДЬ: Перерахування тяжких гріхів є основним елементом Таїнства Покаяння. Священник, який в цьому Таїнстві виступає цілителем і суддею, не може виконати належним чином цю роль, якщо не розуміє сказаного, оскільки він в такому випадку не знає, які гріхи відпускає і що саме слід лікувати.

«Якби не розглядалося це Таїнство», - говорить апостольське повчання «Reconciliati et Paenitentia» святого Папи Іоанна Павла II - «як милосердний суд або як місце духовного зцілення, воно вимагає знання серця грішника, щоб можна було судити і відпускати гріхи, зцілювати і лікувати. Саме з цієї причини Таїнство включає повну та щиру сповідь гріхів з боку грішника. Тому вона має розумну підставу і здійснюється не тільки з аскетичних міркувань (для вправи в смиренні), але належить до самої природи Таїнства» (RP 31).

Це вчення відтворено також у motu proprio «Misericordia Dei» (2002), де згадується про Тридентський собор і традиції: «необхідно в силу Божественного права сповідувати всі окремі смертні гріхи. Церква завжди бачила чіткий зв'язок між судом, довіреним священникам в цьому Таїнстві, і необхідністю для тих, хто кається, визнавати власні гріхи, за винятком випадків, коли це неможливо».

Ось на це останнє твердження слід звернути увагу, відповідаючи на наше запитання. «Коли це неможливо»: в цю категорію можна включити і ситуацію, коли священник і той, хто кається, не розуміють мови один одного.

Це той випадок, коли в наявності фізична неможливість перерахувати свої гріхи. Моральне богослов'я відносить до категорії фізичної неможливості наступні обставини: відсутність сил, тобто ситуацію, коли той, хто кається, не має фізичної можливості завершити Сповідь, або, наприклад, сам священник відчуває, що його залишають сили; відсутність часу, наприклад, в разі стихійного лиха або раптової небезпеки, - в цьому випадку сповідник повинен закликати того, хто кається (або тих, хто каються, проте не встигають приступити до Таїнства) шкодувати про свої гріхи і дає їм відпущення; через проблеми, пов'язані з мовою, - наприклад, у випадку німої людини, глухої, яка не в змозі відповідати на питання священника, а також коли той, хто кається, не знає мови сповідника.

Тому священник, який не знає мови того, хто кається, не повинен відмовляти у відпущенні гріхів. Згадаймо слова Папи Франциска до сповідників, яких він закликав не обмежувати себе мовою слів, але враховувати і «мову жестів: деякі не можуть говорити, але жестом висловлюють покаяння й сокрушення» (Аудієнція 4 березня 2016 року).

В такому випадку той, хто кається, може отримати відпущення гріхів і приступати до Святого Причастя, а в наступній Сповіді, у священника, який розуміє його мову, повинен перерахувати ті гріхи, які не були названі в попередній Сповіді, оскільки саме по собі це перерахування відноситься, згідно з церковним вчительством, до Божественного права і тому Церква не може від нього звільнити.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у грудні 2016 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!