Християнські статті на сайті TrueChristianity.Info Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Стихійні лиха: Божа кара?.
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Стихійні лиха: Божа кара?
   

ПИТАННЯ: Чи правильно говорити, що стихійні лиха - це Божа кара за гріхи?

ВІДПОВІДЬ: Невірним є твердження, ніби Бог карає людину за скоєне зло. Правильно було б говорити, що покарання міститься в самому скоєному злі. Якщо людина випиває отруту і помирає, невірно було б стверджувати, що її карає Господь.

Всі наші гріхи мають не тільки особисті наслідки, а й наслідки на всесвітньому рівні, проте ми не знаємо, як саме це конкретно проявляється. Наслідки гріха очевидні на прикладі первородного гріха. Святе Письмо наводить слова, сказані Богом Адаму: «За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. 18 Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. 19 В поті лиця твого їстимеш хліб твій» (Бут 3). Ось як пояснює це Катехизм Католицької Церкви: «Письмо показує трагічні наслідки цього першого непослуху. Адам і Єва відразу втратили благодать первозданної святості. Вони бояться Бога, про Якого склали помилкове уявлення як про Бога, котрий ревниво охороняє свої прерогативи. Гармонія, в якій вони перебували, що була встановлена завдяки первозданній праведності, зруйнована; влада духовних властивостей душі над тілом розбита; союз чоловіка і жінки підданий розбрату; їх відносини будуть відтепер відзначені хіттю і владолюбством. Гармонія зі створеним світом розірвана. Видиме творіння стало людині чужим і ворожим» (399-400).

Звернемо особливу увагу на ці два останніх речення. Відсутність гармонії з творінням - це наслідок гріха, яким було розірвано зв'язок зі створеним світом. Таким чином, ворожість стихії - це прояв розриву гармонії з навколишнім світом. Але неприпустимо стверджувати, що та чи інша подія є покаранням для тієї чи іншої людини, для якоїсь категорії людей або для цілого народу. Не треба забувати, що і наші особисті гріхи можуть невідомим нам чином впливати на лиха, що відбуваються з іншими людьми.

Про це, зокрема, згадував святий Папа Іван Павло II в апостольському напоумленні "Reconciliatio et Paenitentia": «Визнавати, що в силу людської солідарності, настільки таємничої і невловимої, як і реальної і конкретної, гріх кожного якимось чином відбивається на інших: це - інша сторона солідарності, яка на релігійному рівні зростає в глибокій і чудовій таємниці спілкування святих, завдяки якому можливо говорити, що будь-яка возвишена душа прославляє світ. Цьому закону сходження, на жаль, відповідає закон нисходження, так що можна говорити і про спілкування в гріху, через яке всяка впала душа разом з собою понижує і Церкву, а в якійсь мірі і весь світ. Іншими словами, немає такого гріха, навіть самого сокровенного і таємного, навіть суто особистого, який би стосувався тільки того, хто його здійснює. Кожен гріх в більшій чи меншій мірі, з більшим чи меншим збитком відбивається на всій структурі Церкви і на всій людській сім'ї. Згідно з цим першим значенням, кожному гріхові можна безперечно приписати характер гріха соціального» (16).

Різні лиха, що відбуваються навколо нас, спонукають підносити молитву слідом за святою Катериною Сієнською: «Господи, я згрішив, помилуй мене». Але неправильно стверджувати, ніби стихійні лиха «надсилаються» в покарання за той чи інший гріх.

Опубліковано у травні 2017 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!