Чи не суперечить молитва Вервиці словам Господа: "Молячись, не говоріть зайвого, як ті погани?"

ПИТАННЯ: Чи не суперечить молитва Вервиці словам Господа: «Молячись, не говоріть зайвого, як ті погани, бо думають, що в багатослівності своїй будуть почуті»?

ВІДПОВІДЬ: Коли Господь застерігає «не казати зайвого», Він хоче підкреслити, що молитва християнина повинна відрізнятися від молитви поганина. Погани вважали, що божества іноді занадто занурюються в себе, тому просити їх потрібно з більшою наполегливістю, щоб уже точно почули. Пророк Ілля іронізує з приводу поведінки жерців Ваала, яких не чули їхні божества. Жерці «закликали ім'я Ваала від ранку до полудня, говорячи: Ваале, почуй нас! Але не було ні голосу, ні відповіді. І скакали вони біля жертовника, який зробили. Опівдні Ілія став сміятися над ними і говорити: Кличте голосно, бо він бог, то може бути, що він задумався, або відлучився, або в дорозі, а може, спить, то прокинеться!» (3 Царств 18, 27).

Разом з тим, Сам Господь Ісус закликав бути наполегливими у молитві. Про потребу наполегливої молитви – тобто такої молитви, в якій завжди звучить одне і те ж прохання, – Ісус розповів чудову притчу.
«У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся і людей не соромився.

У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!
Проте він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся, але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила і не докучала мені ».

І промовив Господь: «Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?» (Луки 18,2-8 )

Як ми бачимо , Господь вчить вдень і вночі наполягати в молитві на тому, що дороге нашому серцю.
Святий Тома Аквінський говорив, що «наполегливі благання, звернені до людей, дратують їх, у той час як наполеглива молитва до Бога робить нас Його близькими друзями». Витривала, неухильна молитва, звичайно, потрібна не Богові, а нам: щоб нас очистити, освятити, щоб вчинити нас близькими друзями Бога.
Комусь молитва Вервиці може здатися багатослівною, адже в ній повторюються одні й ті ж слова. Але це лише оболонка Вервиці, яку бачать ті, хто не вник у суть цієї чудової молитви. За допомогою Вервиці віруючі споглядають події з життя Ісуса Христа, щоб відображати життя і світло Господа у своєму повсякденному житті.

Повторюючи ангельське привітання – «Радуйся, Маріє», – ми споглядаємо діяння Христа з найдосконалішої для цього перспективи: з серця і розуму Діви Марії.

У посланні, присвяченому Вервиці, Папа Іван Павло II стверджує: «З досвіду Марії випливає, що Вервиця – це яскраво виражена споглядальна молитва. Без цього виміру вона була би спотворена, як підкреслював Папа Павло VI: «Без споглядання Вервиця – тіло без душі, таке її прочитання має ризик перетворитися на механічне повторення формул, що суперечить повчанням Ісуса: «Молячись, не говоріть зайвого, як ті погани, бо вони думають, що в багатослівності своїй будуть почуті» (Матея 6, 7). За своєю природою молитва Вервиці вимагає спокійного ритму з перервами на роздуми, щоб той, хто молиться, міг споглядати таємниці життя Господа, зримі через Серце Тієї, Яка була ближче за всіх до Господа, щоб відкрилося безмежне багатство цих таємниць» (Rosarium Virginis Mariae 12).

На жаль, для деякого Вервиця дійсно може стати механічним повторенням однієї і тієї ж фрази. У цьому випадку молитва стає формальною. Щоб бути справді християнською молитвою, Свята Вервиця вимагає споглядання Тайн. Але навіть якщо той, хто молиться не зупиняється на Тайнах Вервиці, все ж ангельське привітання – це чудові євангельські слова, які, вимовлені всім серцем, а не тільки вустами, наближають нас до Діви Марії та долучають нас до її миру і радості.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у березені 2014 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!