Християнські статті на сайті TrueChristianity.Info Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Хрещення в
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Хрещення в "безіменного Бога".
   

Хрещення в ПИТАННЯ: Чому католики, відкинувши хрещальну практику апостолів, стали хрестити в безіменного Бога, тоді як прощення гріхів при хрещенні всякий віруючий отримує в ім'я Ісуса Христа? Чи можливо, щоб Ісус Христос Своїм послідовникам спершу відкрив новозавітне ім'я Отця, потім, залишаючи землю, заповів народи хрестити в безіменного Бога?

ВІДПОВІДЬ: Задане нам питання стосується двох аспектів: Таїнства Хрещення і імені Бога. Однак автор будує своє питання на твердженні, ніби католики «відкинули практику апостолів і стали хрестити в безіменного Бога». Не наведені жодні доказі, які б підтверджували звинувачення в «відкиданні практики апостолів», а вираз «хрестити в безіменного Бога» також не властивий католицькій традиції. Щоб зрозуміти, що мав на увазі автор питання, ми звернулися до наведених ним самим посилань на Новий Завіт. Це, по-перше, вірш з Діянь Апостолів (10,43): «Йому свідчать усі пророки, що кожен, хто вірує в нього, через його ім'я одержує відпущення гріхів.». І ще один – з Євангелія від Івана (17,6.26): «Я об'явив твоє ім'я людям, яких ти від світу передав мені. Вони були твої, ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово твоє.», «І об'явив я їм твоє ім'я, і об'являти буду, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, - а я в них!».

Отже, ім'я Бога. Коли Мойсей запитує у Бога про Його ім'я, у відповідь він чує: «Я єсмь сущий». Ця відповідь, з одного боку, вказує на ім'я, з іншого – не відкриває його. «Бог не може увійти в світ як один з безлічі богів, – пише Папа Ратцінгер у книзі «Ісус з Назарету». – Він не може мати ім'я серед інших імен».

Єврейська традиція використовує чотири приголосних звуку – JHWH (у сучасній науці прийнята вимова «Яхве»), – щоб вказати на ім'я, пов'язане з дієсловом HYH, тобто «бути». Але що дивно: ця ж традиція не допускала його вимови. Замість цього донині євреї читають «Адонай», тобто «Господь». Звідки ж зародилося це містичне мовчання навколо імені Бога? І чи є фраза «Я єсмь сущий» відкриттям або, навпаки, приховуванням цього імені? Відповідь на це питання потрібно шукати саме в значенні, якого надавало ім'я на Сході. Згідно семітського менталітету, ім'я втілює реальність, сутність особистості. Тому ім'я Бога невідоме і незбагненне – так само, як і Його сутність.

«Я Ім'я Твоє відкрив людям», – говорить Ісус Христос у Новому Завіті. Звичайно ж, під ім'ям тут мається на увазі саме сутність, особистість Отця. У чому ж виявляється Його сутність? «Отче! прослав ім'я Твоє», – просить Ісус в 12 розділі Євангелія від Івана. – Тоді пролунав голос із неба: І прославив, і знову прославлю». Про те, яким чином Отець прославив Своє ім'я, ми читаємо в 3 розділі Євангелія від Івана: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб всякий віруючий в Нього не загинув, але мав життя вічне». Отже, сутність Бога – Любов, і щоб мати життя вічне, потрібно увірувати в те, що Ісус – Син Божий. «Любов Божа до нас відкрилась у тому, що Бог послав у світ Єдинородного Сина Свого, щоб ми отримали життя через Нього», – читаємо у євангеліста Івана в Першому посланні.

Бог є Любов, і ця Любов звершується в спілкуванні Пресвятої Трійці. Тому можна сказати, що ім'я Бога – це Отець, Син і Святий Дух.

«Покайтесь … і нехай кожний з вас охриститься в ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа», – говорить апостол Петро на сторінках книги Діянь Апостолів (2,38). З самого початку Церква хрестила всіх, хто вірив в Ісуса Христа, про що ми бачимо чимало свідчень у Новому Завіті. Таїнство Хрещення відбувається за допомогою потрійного занурення в хрещальну воду або триразового виливання води на голову охрещуваного. Цей обряд супроводжується словами: «Хрещу тебе в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа», – відповідно до заповіді Самого Господа, який сказав: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа» (Матея 28,19). В Хрещенні людина отримує усиновлення Богом-Отцем, долучається до Сина-Христа і стає храмом Духа Святого. «Всі ми одним Духом хрестилися в одне тіло» (1 Кор 12, 13), – говорить святий апостол Павло.

Отже, Хрещення відбувається в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, а не якогось «безіменного бога». Згідно з вченням Церкви, плодом Хрещення є відпущення первородного гріха і всіх особистих гріхів, народження до нового життя, через яке людина стає дитиною Божою, членом Тіла Христа, храмом Духа Святого.



За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у березені 2014 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!