Християнські статті на сайті TrueChristianity.Info Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Як Церква могла прославити Жанну Д’Арк? Адже вона закликала вбивати англійців..
Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!                Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!                Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.                Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!                Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.                Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Як Церква могла прославити Жанну Д’Арк? Адже вона закликала вбивати англійців.
   

ПИТАННЯ: Як Церква могла прославити Жанну Д'Арк? Адже вона закликала солдатів вбивати англійців, тобто здійснювати гріх проти п'ятої заповіді: «Не убий».

ВІДПОВІДЬ: Жанна Д'Арк жила в епоху, коли рішення проблем часто полягало в боротьбі насильства з насильством. Церква завжди навчала того, що допустимо захищати самих себе, своїх близьких і майно – як особисте, так і колективне, – в тому числі й за допомогою застосування сили.

У Старому Завіті п'ята заповідь звучала так: «Не вбивай невинного і правого» (Вихід 23,7). У Старому Завіті визнавалося природне право на самооборону.

Свята Жанна Д'Арк веліла не вбивати англійців, а боротися з насильством. Англійці повинні були повернутися додому, щоб не вбивати і не бути вбитими. У житті Жанни Д'Арк розповідається про те, що вона плакала як над англійцями, так і над французами, які отримали рани. Зрозуміло, Жанна Д'Арк не бажала війни, але в той час це була, на жаль, необхідність.

Цю особистість ми можемо порівняти зі святим Пієм V, завдяки якому турки були розбиті в 1571 році при Лепанто; із Яном Собеським, що визволив Відень від турків у 1681 році.

Очолюване Жанною Д'Арк військо не вчиняло масових вбивств і мародерства. Зрозуміло, саме слово «військо» викликає почуття подиву – в світлі подій останніх двох століть. Але в нашу епоху війна розпоряджується зовсім іншими засобами – настільки руйнівними, що Папа Іван Павло II заявив: в наш час війна не виправдана в жодному випадку.

Соціальна доктрина Церкви заснована на інших принципах для просування миру між народами: це діалог, участь міжнародного співтовариства у припиненні конфліктів, – що полегшено розвитком засобів масової комунікації.
Тому Жанна Д'Арк – не героїня війни, а, скоріше, героїня миру: в її епоху це був єдиний спосіб видворити загарбників.

Коли ми зустрічаємося з подібними прикладами, виникає природне запитання: чи можна бути зразковим християнином, носячи військову форму? Папа Іван Павло II говорив: «Між військовими і Ісусом Христом відбувалися знаменні зустрічі. Подумаємо про слова, які ми вимовляємо кожного разу, коли підходимо до Святого Причастя: я не гідний ... Це – слова військового. Згадаймо Діяння Апостолів: невипадково перший, хто навернувся під впливом Святого Духа, був військовим – це сотник Корнилій. Під час переслідувань протягом століть ми знаходимо чимало героїчних особистостей військових – солдатів і офіцерів ... Ніколи не було недоліку в героїчних сповідниках і мучениках за віру, які несли військову службу: вони відкрили для себе віру й зуміли бути військовими». Святість означає слідувати за Христом і слідувати логіці Блаженств. І серед військових є святі: їх чимало, і вони справді великі.

Як же святість може переступити поріг армії, якщо святість полягає в героїчної любові? Історія знає блискучі приклади святості, які розцвіли в військовому середовищі. Святий Петро говорив, що Бог не дивиться на обличчя, Він не дивиться на соціальне походження, але той, хто «боїться Його й чинить правду приємний Йому». Святі у військовій формі були і в епоху неподіленої Церкви, і пізніше - в Католицькій Церкві і Православних Церквах (болгарській, грузинській, грецькій, румунській, російській, сербській), а також монофізитських Церквах (коптській, ефіопській, сирійській). Мова йде про християн, які дбали про святість у військовому середовищі, в тому числі, коли вони були військовими протягом невеликого відрізку часу. Святий Флоріан, святий Василід (якого наставляв сам Оріген), святий Себастіан (охоронець імператора), святий Мартін, свята Жанна Д'Арк, святі мученики Фівейського легіону, святий Іван Капестранський: це справжні свідки, які зуміли підкреслити свою людяність, наслідуючи життя Христове й в той же час присвячуючи себе повністю певного роду діяльності. Багато хто плутає «військових» з «мілітаристами». Мілітарист вважає: тільки насильство може вирішити, хто правий серед людей і серед народів; мілітаристи, безсумнівно, – це антипод Євангелію. Справжній солдат не любить насильства, але любить життя, прагне захищати його, створюючи заслони, що закривають вхід розгнузданій ненависті. Справжній солдат жадає миру, він покликаний захищати мир там, де він під загрозою, навіть якщо потрібно віддати своє життя. Ось чому справжній військовий володіє серцем, відкритим до чудес святості, він стає насінням благодаті Божої, пророслим в видатних особистостях, які нас дивують і захоплюють.

Кожна Церква, кожен військовий ординаріат може додати до цього яскраві свідчення самовіддачі, віри, вираженої в милосерді, в героїзмі, що черпають з невичерпного джерела милостей і благословінь, яким є Свята Євхаристія.



За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у березені 2014 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!