Як Католицька Церква може бути істинною Церквою, якщо в її історії стільки гріхів і зла?

ПИТАННЯ: Як Католицька Церква може бути істинною Церквою, якщо в її історії стільки гріхів і зла?

ВІДПОВІДЬ: На це запитання можна відповісти за допомогою простого розмірковування. Як християни, ми надихаємося думками, словами, почуттями і справами Ісуса Христа. За допомогою Хрещення ми були до Нього «прищеплені», схоже до гілки, прищепленої до виноградної лози. Але коли ми чинимо гріхи, то робимо їх не тому, що черпаємо натхнення від Христа, а якраз тому, що від Нього відділяємося.

Те ж можна сказати про всю Церкву. Церква – свята Наречена Христова, і вона черпає цілющі соки від Христа.
Сумніви в істинності Церкви, яка грішить, виникають тоді, коли ми плутаємо богословське і соціологічне розуміння Церкви. На богословському рівні вона свята: Христос випромінює Свою святість на членів Церкви, освячуючи їх.
Якщо ж розглядати Церкву з соціологічної перспективи, то це зібрання людей, які сповідують певну віру. Ці люди грішать, і структури Її теж нерідко гріховні. Багато членів Церкви – грішні люди, що відходять від Христа і не черпають від Нього святість, їхні вчинки і спосіб життя не відповідають вірі, яку вони сповідують. Ось чому в «Символі Віри» ми незмінно повторюємо: «Вірую в Єдину, Святу, Соборну й Апостольську Церкву». І, незважаючи на наявність безлічі грішників, ми ніколи не скажемо: «Вірую в грішну Церкву ...».

У житті Церкви триває місія Ісуса Христа, Його освячуюче і відкупительне діяння. Христос відкупив світ Своїми страстями і смертю. У Церкві Його страсті «тривають» через рани, які вона отримує як зсередини, так і ззовні. Зрештою, з Господом сталося те ж: Він постраждав не тільки від ворогів, а й від одного з обраних Ним апостолів – Юди.

Страсті Христові триватимуть до кінця світу, – говорив Блез Паскаль. Ці страсті переживає Церква. Як стверджується у Катехизмі Католицької Церкви, «до другого пришестя Христа Церква повинна пройти через останнє випробування, яке підірве віру у багатьох віруючих. Переслідування, які супроводжують земне паломництво Церкви, відкриють «таємницю беззаконня» у формі лжерелігії, що приносить людям уявне вирішення їхніх проблем ціною відступництва від правди» (675). «Церква вступить у славу Царства тільки через цю останню Пасху, де вона піде за Своїм Господом у Його смерть і Воскресіння. Царство таким чином буде здобуте не через історичне торжество Церкви, досягнуте поступом вгору, але через перемогу Бога над злом в його останньому наступі, перемогу, яка змусить зійти з неба Його Наречену. Торжество Бога над заколотом зла прийме форму Страшного суду після остаточного космічного краху цього минущого світу» (677).

Два роки тому в одній з проповідей у Німеччині Папа Бенедикт XVI сказав: «Перебувати в Церкві не означає бути частиною організації, а бути в сітях Господніх, в які Він виловлює як добру, так і погану рибу з вод смерті до берегів життя. Можливо, в цих сітях я перебуваю поруч з поганою рибою і відчуваю це, але є так само правильно, що я перебуваю в них не з волі тієї чи іншої риби, а тому що це – сіті Господа, і вони відрізняються від усіх людських організацій, торкаючись основи моєї істоти».

Саме з цієї причини варто залишатися в Церкві, незважаючи на скандали і людські недоліки.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у березені 2014 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!