Яке відношення до апостольської традиції має догма про взяття Діви Марії на Небо?

ПИТАННЯ: Яке відношення до апостольської традиції має догма про взяття Діви Марії на Небо (Успіння)? Хіба може бути щось додано до апостольської традиції?

ВІДПОВІДЬ: Догму про тілесне Вознесіння Діви Марії на Небо проголосив Папа Пій XII за допомогою булли "Munificentissimus Deus". Відповідно до цього документу, дана істина віри заснована на Писаннях, витлумачених відповідно до церковного Передання. Папа пише: «Всі докази і міркування святих і богословів (з цього питання) у кінцевому рахунку спираються на Святе Письмо». «Для того, щоб продемонструвати свою віру в Вознесіння Діви Марії, вони з певною свободою використовують події і слова зі Святого Письма: іншими словами, користуються текстами Письма, щоб показати, наскільки цей привілей дивним чином узгоджується з істинами, що викладені нам Святим Письмом».

Взяття Діви Марії на Небо пояснюється її Божественним материнством: Бог не міг допустити, щоб зотліло її святе, непорочне тіло, живий Ковчег Божественного Сина: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди», - свідчить Євангеліє від Івана. «Коли прийшла повнота часу, Бог послав Сина Свого (Єдинородного), Котрий народився від жінки», - пише святий апостол Павло у Посланні до галатів.

Можна сказати, що Святий Дух надихнув Церкву прочитати між рядків Писання те, про що там не сказано ясно.
На підтвердження своєї віри в тілесне Вознесіння Діви Марії на Небо Святі Отці, богослови та духовні автори наводять такі біблійні фрази:
З Книги Буття: «І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між твоїм потомством і її потомством» (3,15). Тут Бог оголошує про те, що ця жінка буде найтіснішим чином пов'язана зі своїм потомством - Христом - в переможній битві проти диявола. У своїй буллі Пій XII пише: «Так само, як славне воскресіння Христа було найважливішою частиною і остаточним знаменням цієї перемоги, так само ця битва, загальна для Благословенної Діви і її Божественного Сина, була завершена прославленням її незайманого тіла».

Далі - Папа посилається на Книгу Виходу: «Шануй батька і матір твою» (20,12). «Оскільки наш Спаситель є Сином Марії, Він, найдосконалішим чином виконуючи закон Божий, не міг не почитати, крім Свого вічного Отця, також і свою улюблену Матір. І оскільки в Його владі було надати їй таку велику честь, позбавивши її від смертного тління, нам слід вірити, що Він дійсно зробив таким чином».

На доказ Вознесіння Діви Марії наводяться також слова з Псалма 45: «Царські дочки - тобі на зустріч, праворуч тебе стоїть цариця в золоті офірськім. (...) Вся прибрана пишно входить царівна; золотом ткані її шати; в різнобарвно гаптованих шатах ведуть її до царя, за нею йдуть дівиці, її другині провадять її. Серед веселощів і радости їх уводять, і вони входять у царський палац».

Цей текст традиція відносить до Діви Марії - Цариці, яка переможно вступає в Небесний Єрусалим і сідає по правиці Божественного Спасителя, безсмертного Царя навіки.

Посилаючись на багато біблійних уривків, Отці Церкви, богослови та християнські мислителі бачили прообраз пречистого тіла Богородиці, збереженого від всякого смертного тління і піднесеного в небесну славу, Ковчег Завіту, зроблений з нетлінного дерева і вміщений в Храм Господній.

«Хто то здіймається в пустині, неначе стовпи диму, в кіптяві мірри й кадила, всіх пахощів купецьких?» Наречена з «Пісні Пісень» (3,6) - прообраз Небесної Нареченої, піднесеної разом з Божественним Нареченим в небеса.

«Радуйся, Благодатна, Господь з тобою. Благословенна ти між жінками»: богослови вбачають у таємниці Взяття на Небо Богородиці здійснення повноти благодаті, вилитої на Блаженнішу Діву Марію, і особливе, унікальне благословення, яке протиставляє її прокляттю Єви.

І, нарешті, 12-я глава Книги Одкровення Івана Богослова: в ній богослови вбачають алегоричну згадку про тілесне вознесіння не тільки в різних старозавітних персонажів, але і в образі Жінки, одягненої у сонце, яку апостол Іван споглядав на острові Патмос.

Християнське передання на початку не згадувало про Вознесіння Діви Марії. Але в перші часи увагу Церкви було зосереджено на центральному посланні євангельської проповіді - Христі, єдиному Спасителю через смерть і Воскресіння.

Що стосується Взяття Діви Марії на Небо, Передання замовчує про нього досить довго, а відсутність явних згадок про це в Писанні і у Отців Церкви викликало у деяких богословів законні сумніви в тому, що цей факт можна назвати істиною Божественного одкровення.

Ці сумніви були подолані при Папі Пії XII. Визначаючи Взяття Діви Марії на Небо як догму, тобто істину Божественного одкровення, згаданий документ зупиняється не стільки на окремих і специфічних біблійних, святоотецьких, літургійних і іконографічних свідоцтвах, скільки на сукупності різних вказівок, що містяться в Переданні. Крім того, в ньому підкреслюється загальна віра народу в цю істину, що має теж важливе значення. Усе разом це свідчить про те, що істину про тілесне Вознесіння Діви Марії на Небеса відкрив Церкві Святий Дух.

Проголошенням догми Церква всього лише дала визначення того, що вже було присутнє в її спадку віри, в соборному почутті віруючих. Ця віра засвідчена також в апокрифах, які свідчать, що тіло Діви Марії недоторканим було вознесене на небеса.

Додамо, що Церква ніколи в своїй історії жодним чином не почитала мощі Діви Марії, на відміну від інших святих і мучеників, тлінні останки яких шанувалися з найдавніших часів християнства. Повна відсутність мощей теж висловлює переконання в тому, що тіло Діви Марії не залишилося в цьому світі, але долучилося до Воскресіння і Вознесіння Христа на Небеса.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у березені 2014 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!