Християнські статті на сайті TrueChristianity.Info Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Про реінкарнацію..
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про реінкарнацію.
   

ПИТАННЯ: «Як можна довести, що реінкарнації не існує?»

ВІДПОВІДЬ: Під теорією реінкарнації мається на увазі віра в те, що після виходу з тіла (тобто смерті) душа втілюється в інше тіло людини або тварини.

Поняття реінкарнації (яке є також у Платона і стоїків) стосується вчення індуїзму і буддизму. В обох релігіях основним елементом є прагнення звільнитися від ситуації, в якій людина перебуває, ситуації болю і обману. І оскільки тільки одного життя не вистачає для того, щоб здійснити таке звільнення, потрібен довгий процес трансміграцій і реінкарнацій. Цій низці людських життів передує – або перериває (для тих, хто жив погано) – безліч нелюдських життів. Причому число реінкарнацій доходить до декількох сотень (для кращих – брахманів і бонзів), а для інших – до кількох тисяч.

Концепція реінкарнації суперечить людській волі, в силу якої кожна людина є головним автором власної долі. Реінкарнація суперечить також особистій відповідальності, оскільки в будь-якому випадку можна було б розраховувати ще на одне життя, в якому можна все виправити.

Святе Письмо чітко стверджує, що людина вмирає один тільки раз: «людям призначено вмерти один раз, а потім суд», – читаємо в Посланні до євреїв, глава 9.

Заперечення пекла, тобто вічного покарання, тягне за собою заперечення потреби спасіння. Віра в реінкарнацію заперечує потребу робити добро і уникати зла, адже завжди можна «перездати іспит», втілившись ще раз. Для тих, хто вірить у реінкарнацію, померти, не перебуваючи в стані Божої благодаті, не є великим злом ...

Відповідно до теорії реінкарнації, страждання безневинної дитини можна інтерпретувати як очищення від того, що вона зробила в минулому житті. Зрозуміло, якщо довести до крайності цю теорію, то слід було б відмовитися і від медицини – адже будь-яке страждання необхідне для очищення.

Логіка реінкарнації неприйнятна й тому, що вона допускає перевтілення людини в нижчі істоти, в той час як людська душа становить єдність з тілом в тому вигляді, в якому його створив Бог.

До цього можна ще додати, що істота, позбавлена совісті та свободи, не може здійснити жодного спокутування своїх помилок і очищення.

Сьогодні багато хто, на жаль, навіть з тих, що називають себе християнами, вірять в реінкарнацію. «Називаючи себе мудрими, збожеволіли», – писав святий апостол Павло у Посланні до Римлян. Шкода, що дехто віддає перевагу не Христу, джерелу води живої, а сумнівним водоймам, не здатним вгамувати спрагу.



За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у квітні 2014 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!