Слава навіки Богу!
Думаю, що в такий спосіб Ви допоможете чоловікові та й собі виконати обіцянку: обіцяю тобі любов, а то є свята, Богом благословення справа, та якщо дуже докоряє сумління, що воно гріх, так прямо і скажіть на сповіді.

Слава навіки Богу!
Якщо щось дошкуляє і гризе сумління, потрібно йти до сповіді і прямо сказати, як воно було, а відтак стане спокійно на серці.

Слава навіки Богу!
Ми сповідаємось перед Богом, а Він знає про нас все, тому при сповіді не потрібні подробиці, пояснення, а казати прямо, як воно було, переглядав...

Слава навіки Богу!
Сповідь - це не просто розмова зі священником, це розмова з Богом, що все і за всіх знає, а тому Йому у сповіді не потрібно говорити про добрі справи, бо Він і так про них знає, потрібно з розкаянням казати про вчинки, якими людина бридиться навіть перед собою, за вчинки, за котрі докоряє сумління, за вчинки, котрі точно знаємо, що вони є образою для Бога, і коли розказувати про них, потрібно казати про все так, як воно було, не прикрашати їх, не оправдуватися за них, а все казати саме так, як сталося. Тоді сповідь буде прийнята Богом, не потрібно нічого приховувати, а як відбудете таку сповідь, Ви відчуєте велике полегшення на душі. Так бажано приступати до сповіді.

Слава навіки Богу!
Така практика у Церкві є. Не знаю, в який храм Ви ходите, але це значення не має. Зверніться до вашого священника і так йму розкажіть про ситуацію, як мені написала. Після всього попросіть його, щоб зробив для Вас оздоровлення у корені, це дасть Вам дозвіл приступати до сповіді і причащатися.

Слава навіки Богу!
Дорогий Іванку, ніколи не потрібно сповідатися з того гріха за котрий вже сповідався. Бог один раз почув сповідь і побачив розкаяння - простив. Перед Тайною Єлеопомазання бажано приступити до сповіді, казати тільки за ті гріхи, за котрі ще не сповідався.

Слава навіки Богу!
Дорогий Руслане, робиш Ти все вірно, календар, який там використовують, за таким і живи, але практикувати віру не занедбуй. Я був у Утрехті, а жили ми у Леліштаті, гарна країна, нехай щастить Тобі.

Слава навіки Богу! Справа в тому, що потреба сповіді диктується не кимось з боку, навіть священником, він може лише пораду дати; а потреба сповіді диктує людині власне сумління, якщо з'являється таке відчуття і відчуття розкаяння, потрібно сповідатися.

Христос воістину воскрес!
Я так і не зрозумів запитання. Відповідь по темі проста - беріть шлюб або припиніть зустрічатися.

Воістину воскрес!
Потрібно читати Святе Письмо, розважати і думки відійдуть.

Слава навіки Богу! Приходите і кажете, що бажаєте відбути генеральну сповідь і говорите гріхи, але у таких випадках готуються до сповіді дуже ретельно, записуючи гріхи на листочок, щоб щось не забути, а відтак листочок потрібно спалити.

Слава навіки Богу! Дякую Вам за таке змістовне запитання, шкода, що не назвала свого імені, але і так добре. Так ось, людина часто не розуміє, що Бог - то є Любов і жодного покарання за щось не вчиняє, Він може допустити в житті людини якусь проблему, і це лише для того, щоб людину напоумити, навернути з дороги, котра часто веде не туди, куди мали б іти діти Божі, Бог Отець бажає всім спасіння, щоб кожна Його дитина була Йому вірна, Його любила, а відтак перебувала у Блаженній Вічності. Це такий є Бог.
Щодо Тайни покаяння і сповіді, потрібно пам'ятати, Бог Любов відпускає всякі гріхи, за котрі людина правдиво кається, не словами для форми, а глибоко в душі, і не оправдовується, чому згрішила, а сама себе засуджує за гріх. Це такий Бог, що довго терпить гріхи людські і довго чекає на її навернення, а якщо дочекається, нікого не відкидає.

Слава Ісусу Христу!
Дуже гарний намір, але гріхи передже висповідані розповідати не потрібно.

Слава навіки Богу! Щоб позбутися гріха, будь якого, найперше потрібне розкаяння, а відтак сповідь, розповісти про скоєне перед священником, щоб він владою, йому даною від імені Божого, відпустив гріх.

Слава навіки Богу!
У принципі, до сповіді не можна, але Ви рокажіть священнику Вашу ситуацію, може він дасть Вам розгрішення.

Слава навіки Богу!
Так, бувають і такі випадки, що покарання є відразу. Справа в тім, що це є нам для науки, якщо Богу щось обіцяємо, те потрібно виконати, бо інакше буде так, як сталося з Ананієм. Бог потребує від людини тільки віри і любові до Нього, але якщо ми Йому до цього ще щось обіцяємо, то виконуймо. Для доброї сповіді потрібно зробити собі дуже скрупульозно іспит совісті.

Слава Ісусу Христу!
Бог є Любов, а не суддя, і коли людина щиро кається за гріхи свої, Бог, що хоче всім спасіння, гріхи відпускає.

Слава навіки Богу!
Для того, щоб Бог простив гріхи, молитися замало, потрібно сповідатися. Поки що такий порядок.

Слава навіки Богу!
Дорога Христинко, розумію Вашу стурбованість, душевну важкість та неспокій. Плани Ваші правильні, до сповіді обов'язково потрібно приступити. До Причастя постарайтеся приступити не лише один раз, а бажано декілька раз. Моліться за чоловіка, а поведінка Ваша що до чоловіка мусить бути такою, щоб він зрозумів Ваше розкаяння. За щастя потрібно боротися, бажаю успіхів.

Слава навіки Богу!
Дорога Оксанко, сповідь - це така справа, про котру може розсуждати виключно той, хто сповідається і той, хто сповідає, а тому краще про це спитатися у того cвященника, у кого сповідалася.

Слава навіки Богу!
Дорогий Василю, справа в тому, що подружжя є Богом благословенне, і все їх співжиття у сексі - це є святе і Богом благословенне, маю на увазі все, що не виходить за рамки природного.

Слава навіки Богу!
Олександре, на сповіді потрібно говорити все так, як воно сталося, і все.

Слава навіки Богу!
Сповідь - це вже фініш покаяння грішника. Справа в тім, що до сповіді приступає людина, у котрої неспокій на душі, на серці, коли докоряє власне сумління за щось скоєне, або подумане, або сказане. Одним словом, людина згрішила словом, ділом і думкою. Перед сповіддю людина знає, чому йде до сповіді, бо докоряє сумління. Людина робить собі іспит совісті ще до того, як стала сповідатися, пригадує собі все зроблене, кається і з тим розкаянням говорить гріхи не в деталях, не говорить причину, не пояснює і, тим більше, не оправдується, а кається. Бог знає все, ще ліпше, ніж людина, який вона гріх скоїла. Бог чекає розкаяння, а не виправдання, і коли Він це відчуває і бачить, всякий гріх прощає.

Слава навіки Богу!
Дорога Маріє, переживання перед сповіддю - це є одна з ознак покаяння, що необхідно мати до сповіді. Це добре. Ніколи не потрібно старатися деталізувати гріхи, бо це може призвести до нового гріха. Потрібно говорити за гріх простими своїми словами, не деталізуючи, не пояснюючи, чому допустила, не виправдовуючи його і таке інше. Перед сповіддю потрібно робити собі іспит совісті, пригадати всі свої гріхи, збудити за них розкаяння, а на сповіді про них розказати. Якщо навіть людина щось і забуде, але не свідомо втаїть з причини сорому гріх, Бог простить. У кінці сповіді можна докладати і такі слова: за всі роказані гріхи, за всі може забуті, за всі вчинки гріховні, котрі собі може не вважаю за гріх, щиро каюся. Це для того, щоб сумління не докоряло. Від сповіді людина має відходити з великою полегшею на душі. Веселих свят.

Слава навіки Богу!
Віка, зрозуміло, що за кожний гріх є соромно, але це і є один з елементів розкаяння. Щоб Бог простив гріх, саме цього й треба, але прощає Бог гріхи саме у такий спосіб, через сповідь. Зроби так: час від часу йти сповідатися деінде, не вдома, але помалу мусиш від тої спокуси відвикати, бо Тобі потрібно вийти заміж і народжувати, а саме той гріх може Тобі в майбутньому заважати.

Слава навіки Богу!
Якщо мучить совість, потрібно обов'язково йти до сповіді. Був це гріх чи не був - Бог розбереться.

Слава навіки Богу!
Дорога Надія, у принципі, число гріхів називати не потрібно і воно не логічно, бо думаю, мало хто лічить, скільки раз згрішив, а відтак може збитися з рахунку, але cвященники є різні і з цікавості може запитати, скільки раз згрішила тим чи іншим гріхом, хоча теке не є дозволено, якщо каянник сам не скаже. Добре мати свого духівника, кому довіряє людина всі свої тайни, але якщо такого немає, то потрібно вибрати такого, до котрого є більше довіра.

Слава навіки Богу!
Наталія, якщо сповідь була дійсною, було розкаяння за гріхи, було розказано за них у сповіді так, як вони були скоєні, був щирий жаль за образу Бога в гріхах, тверда постанова до гріха не вертатися, вислухана наука cвященника і виконана покута, тоді не потрібно сповідатися з тих гріхів не то що другий раз, а взагалі ніколи.

Тільки не так визнавайте і кайтеся, як у попередній.

Слава Ісусу Христу!
Дорога Юля, така сповідь не те, що не зараховується, а Ви причастилася святокрадськи.

Слава навіки Богу!
Дорога пані Анонім, почну з останнього. Ви є, так розумію, молода людина, і те, що Ви пишете, з дитинства маєте проблему з нервовою системою, це ще не значить що Ви хвора фізично. Якщо приходять у голову всякі думки, то воно є природно, так Творець створив Єву (і буде тебе тягнути до Адама), - це з одного боку, а з іншого - не можемо відкидати й той факт, що у кожного з нас є не лише Ангел Хоронитель, але є і ангел зводитель, і вплив на людину часто густо сильніший, аніж Хоронителя.
Деталізувати тілесні гріхи і насправді не потрібно у сповіді. Справа в тому, що cвященник - також людина, а інколи може бути ще й молодий, а Ви почнете про все деталізувати. І що вийде з такої сповіді, ще трохи - та й новий гріх!
Все Ваше переживання при сповіді можна віднести до неповної свідомості, але щоб воно не виявилось наміреним. Священника можна обманути, але Бога - ніколи.

Слава Ісусу Христу!
Дорога Софія, затаєний гріх Бог не відпускає, і така сповідь є недійсною, а тому потрібно піти до сповіді і про все розказати. Стид за гріх - це є один з елементів каяття, і воно є природно.

Слава навіки Богу!
Дорога Лія, на сповіді не потрібно щось вигадувати, прикрашати чи перекручувати у розповіді про гріх, а потрібно прямо так говорити про гріх, як було його скоєно, щоб потім совість не докоряла.

Слава навіки Богу!
Вам бажано порадитися в цьому питанні зі своїм cвященником. Все йому розказати у сповіді, а відтак добре вислухати його повчання. Може, він скаже, що це не гріх, що і насправді не дуже до гріха подібне, бо гріх - навмисне і свідоме порушення волі Божої, а тут щось і не свідоме, і не навмисне. Щоб сумління не докоряло, потрібно сповідатися. Священник може порадить ще щось і буде Вам постійно допомагати порадами, то його прямий обов'язок.

Слава навіки Богу!
Можна, і це досить-таки слушний спосіб.

Христос Рождається!
Славімо Його!
Дорога Марино, у сповіді не потрібно говорити про такі тонкості - хто він, як звати, як все було, хто винуватий і так далі, бо воно вийде приблизно так: пані приходила до сповіді і майже все повторяла гріх, подібний вашому, cвященник вже його багато раз чув та й каже - не потрібно вже про той гріх сповідатися, Бог гріх відпустив і забув, а пані каже: так, Бог забув, а Ви знаєте, як приємно мені про нього згадати. Веселих Різдвяних свят!

Слава навіки Богу!
Може дати розгрішення з дозволу єпископа.

Це справа cвященника.

Слава навіки Богу!
Дорогий Тарасе, потрібно на сповіді так сказати, як написав у листі.

Слава навіки Богу!
Дорогий Олег, а є така ікона, котра розмовляє і може дати Вам розгрішення?

Слава Ісусу Христу!
Дорогий Річарде, такі справи вирішуються через сповідь, а саме - потрібно піти до сповіді, а вже після неї отець скаже покуту.

Слава навіки Богу!
Дорога Анно, Ви ніколи ні з ким не спілкуєтеся, не слухаєте новин, не бачите, що навкруг Вас твориться, коли молитесь чи все в думовуєтесь, що кажете у молитві і дуже-дуже багато із життя?
Не знаю Вашого віку, але кожний вік має свої спокуси, але так, щоб їх не було, а відтак і гріха, не буває.

Вибачаю! Анночко, Ти ніколи не заглядаєш, які гарні є хлопці навкруг Тебе, не дивишся кіно, не користуєшся Інтернетом, чи все послушна батькам, вчителям, з подругами які у Тебе відносини, чи читаєш кожного дня Біблію, чи не пропускаєш молитви і як їх проказуєш, уважно чи може розсіяно? Чи є заздрість, обсудження, нарікання і багато такого іншого? Спокус незліченно, а відтак і гріхів. Потрібно перед сповіддю зробити іспит совісті і Ти побачиш, про що потрібно сказати у сповіді.

Слава навіки Богу!
Дорога Вікторія, про забутий гріх після того, як його пригадала, потрібно обов'язково йти до сповіді і сповідатися, бо Причастя буде святотацьким. Нарікати на життя - значить нарікати на Бога.

Слава навіки Богу!
Дорогий Мироне, Вам не можна приступати ні до сповіді, ні до Причастя, але з цієї ситуації є вихід. Підійдіть до свого cвященника, там, де ходите в церкву, і розкажіть йому про свою ситуацію. У таких випадках він зможе Вам допомогти, це називається оздоровлення у корені. Що це таке? Священник пише єпископу заяву, котра так і називається "Оздоровлення у корені", де детально описує Ваше становище та Ваше бажання бути практикуючим греко-католиком. Єпископ дасть Вам таку довідку, де буде вказано дозвіл на практикування Вашої віри.

Слава навіки Богу!
Дорога Мар'янко, розуміючи Ваші розчарування, хочу Вас заспокоїти, це все людське, а Бог створив дитину так, як Сам хотів. Дочка то є Творіння Боже, і Бог її любить таку, яку створив, а Вас любить, що Ви народила Його Створіння. До сповіді ідіть і про все розкажіть, а відтак відчуєте полегшення.

Слава навіки Богу!
Дорогий Андрій, допоки ви не візьмете шлюб у Церкві, до сповіді не можна.
До сповіді потрібне розкаяння.

Слава навіки Богу!
Дорогий Іване, правильно сповідатися є так, як людина грішила, не прикрашаючи і не спрощуючи, а щоб зовсім не сповідатися з того гріха, потрібно женитися і тягар сповіді сам по собі відпаде.

Слава Ісусу Христу!
Дорога Юля, кожний гріх має свою ціну, має свою певну покуту і краще за гріхи спокутати тут, на Землі, а не в чистилищі. Є таке поняття в Церкві Христовій як відпуст, або, як його ще називають, індульгенція, коли людина за висповідані гріхи, відбувши певні умови на прощі, отримує повний або частковий відпуст, що значить - Церква, взявши зі скарбу заслуг святих, дарує тому, хто відбув прощу.

Воістину Воскрес!
Ні. Часта сповідь гріхом не є. Бажано, звичайно, після сповіді пам'ятати довший час свої обіцянки... "Обіцяю справити життя своє"... Але нічого не вдієш, ми є люди, і якщо по правді, то нам би і тричі в день сповідатися.

Слава навіки Богу!
Дорога Олександро, воно так і має бути, перед тим, як сповідатися, розповісти cвященнику про гріхи, людина мусить відчути щире розкаяння у гріхах своїх, і тільки така сповідь є правдивою.

Слава навіки Богу!
Дорога Наталко, так, людина може собі до тієї завданої покути cвященником докласти якусь свою, і це є дуже добре.

Слава навіки Богу!
Заповідь Божа "Не вкради" забороняє заподіяння матеріальної шкоди, але якщо таке стається, то гріх проти неї відпускається тільки тоді, коли людина заподіяну шкоду відшкодує - верне вкрадене, бо саме це і є покаяння, а гріхи відпускаються не у самій сповіді, коли людина прийде поговорити зі cвященником, а коли щиро кається за гріх чи може за гріхи, а відтак сповідається. Тому такий гріх відпускається тільки тоді, коли заподіяна шкода є повністю відшкодована. Якщо це не можливо, потрібно її відшкодувати у такий спосіб, як Ви пишете, але буде краще порадитись зі cвященником, сповідальником.

Слава навіки Богу!
Скористайтеся даною Вам можливістю і підіть до Зарваниці, і чим скоріш, тим краще.

Вітаю, пане Володимире!
Раджу прочитати Послання апостола Якова, 5 глава 16 вірш, а там Вам вирішувати.

Славімо Його!
Дорога Надіє-Ярино, гріх проти 8 заповіді відпускається, в принципі, тільки при поверненні привласненого, а як казати, привласнив чи вкрав, не має значення, бо значення однакове.
Сни - то така справа, що вони приходять не залежно від волі того, кому сниться щось, а тому можна казати, а можна і не казати, це як підказує сумління.

Якщо людина не повернула, то cвященник не має права дати розрішення?

Надія-Ярина
Луцьк
Україна
Греко-католичка

Саме так, бо тоді можливий такий варіант: вночі краде, вдень сповідається і ось такий своєрідний бізнес.

Слава навіки Богу!
Дорогий Іване, так і сповідайтеся, як написав: був у статевих відносинах з жінкою, сповідався з того, обіцяв Богу, що вже такого не буду повторяти, збрехав Йому і знову повторив... А тепер знову прийшов набрехати Богу чи як???

Слава навіки Богу!
Дорога Маріє, це правда - сама по собі сповідь ще нічого не дасть, якщо не міняти спосіб життя. Сповідь без покаяння є грішна формальність, а покаяння - то і є зміна способу життя. Потрібно часто спілкуватися зі cвященником і просити його поради і так помалу можна буде змінити життя.

Слава навіки Богу!
Для того, щоб не докоряло сумління (добре чи не добре щось зробив), потрібно до нього добре прислухатись, і якщо воно каже "це гріх", потрібно сповідатись, звичайно, якщо появиться правдиве розкаяння, а просто так розповідати про своє життя - це не є сповідь. Сповідь без покаяння не є правдива сповідь!!! А просто розмова зі cвященником.

Слава навіки Богу!
Підіть обов'язково до сповіді, а отець все пояснить.

Слава навіки Богу!
Дорога Роксолано, у Вас якась віра в Бога така, як віра у просту людину. Ісус каже - покайтеся у своїх гріхах і на тому кінець. Марія-Магдалина покаялась у гріхах, і їй гріхи відпущено, розбійник на хресті за хвилини до смерті покаявся і пішов до Царства. Бог закликає до покаяння, до самозасудження і все, гріх прощений, а коли людина з одного й того гріха постійно сповідається, то в неї або віра - не віра, або розкаяння - не розкаяння, або Бога прирівняла до людини, образу простила, але забути не можу.

Слава навіки Богу! Без покаяння та сповіді немає відпущення гріхів.

Слава навіки Богу!
Дорогий Андрію, чому на сповіді не можна сказати так, як Ти мені написав. Розумію, що кожний з нас хоче в очах cвященника показатися якось не таким, як ми насправді є. Це неправильно! При сповіді потрібно казати за гріх, якщо його таким вважає людина, так, як він був скоєний. Тоді ніколи не буде сумнівів, а головне - сповідь буде доброю.

Слава навіки Богу!
Дорогий Руслане, якщо при сповіді людина навмисно затаїла гріх, то при наступній потрібно так і сказати, що затаїв гріх і розповісти про всі.

Слава Ісусу Христу!
Дорога Анно, cвященник сам по собі не є суддя для грішників, він є тим земним Божим знаряддям, через котре Бог прощає гріхи грішникам. Але Бог прощає гріхи тоді, коли людина самокритична за свої гріхи, кається в них, але ні в якому випадку не оправдовується. Священник не може відмовити у сповіді нікому, якщо людина покаялась. Що значить покаялась? Жила грішним життям, але більше так жити не бажає, бажає поліпшити, справити своє життя. Сама сповідь, без покаяння, а просто сповідь заради сповіді й Святого Причастя є гріхом Святокрадства, що дуже не бажано робити.

Слава навіки Богу!
Можна.

Слава навіки Богу!
Дорога Оля, якщо гріхи мучать, то не розказувати про них потрібно ще раз, а відмовляти, або виконувати завдану покуту за них, накладати собі додаткову покуту, а головне - більше не грішити.

Слава навіки Богу!
Дорогий Ігоре, рідко коли чоловіки так розкраюються за гріхи свої і так себе за це картають, краще у таких випадках промовчать, якщо їх не питати, хоча питатися не повинно. Якось, коли Ісус навчав своїх апостолів бути милосердними та прощати своїх винуватців чи кривдників, Петро запитав Ісуса, а чи повинен він прощати чужу вину сім разів, якщо той покається. Відповідь була такою: "кажу тобі, не сім разів простити, а сім раз по сім", що значить, - потрібно прощати кожного разу, коли каються. Це просте пояснення говорить про безмежну доброту Божу і про те, що все залежить від того, чи людина самокритично відноситься до своїх вчинків, і чи кається в них, бо лише через покаяння є відпущення гріхів. Гадаю, Ви чув у неділю з Євангельських читань, з чого розпочав Ісус свою місію Спасіння. Покайтеся, бо Царство Боже наблизилось. Спокуси були, є і будуть, але людина не все здатна перед ними встояти, та Творець у всьому добре усвідомлений, бо Він Творець людині й прощає їй гріх кожного разу, коли людина про це просить, Вам - так само. З часом ваша спокуса пройде.

Слава навіки Богу!
З таким душевним станом до сповіді приступати не можна, бо вона попросту не є дійсною. Було б добре звернутися про допомогу до екзорциста.

Воістину Воскрес!
При сповіді так потрібно і казати.

Христос Воскрес!!!
У мене виникло до Вас ще одне питання: я після сповіді (навіть наступного дня) можу вчинити гріх мастурбації, не можу довго втриматись. Що мені робити?

Андрій
Львів
Україна
Греко-католик

Воістину Воскрес!
Дорогий Андрійку, сповідь заради самої сповіді нічого не варта. Сповідь - це фініш покаяння, а в Тебе його, як видно, немає. Гадаю, Ти свідомий того, що або Бог, або гріх - ось і думай, що робити.

Слава Ісусу Христу!!!
Отче, у мене є проблема з одним гріхом (він статевого характеру). Під час сповіді я не знав, як його назвати, тому говорив те, як я його вчинив. Після сповіді (з часу цієї сповіді пройшло досить багато часу) мене мучить совість, і мені здається, що я погано про нього розказав. Також прокрадувались сумніви, що Бог мені його не простив. Допоможіть мені, будь ласка!

Андрій
Львів
Україна
Греко-католик

Слава Ісусу Христу!
Якщо при сповіді було сказано про гріх саме так, як він був скоєний, тоді все добре; але якщо совість десь докоряє, тоді при нагоді у сповіді потрібно про нього розказати.

Слава навіки Богу!
Дорогий Назар, я добре розумію Ваш сором за гріхи, і що Ви бажав би про них говорити тими ознаками, котрі їм дає Церква, Катехизм і, звичайно, Біблія. В принципі, цього би було достатньо, бо відпущення гріхів Богом залежить від щирого розкаяння грішником у скоєних гріхах, але cвященник може не до кінця зрозуміти, про що йдеться, й перепитати уточнення. Тут залежить все від того, у кого будете сповідатися, а тому прорахуйте різні варіанти.

Слава навіки Богу!
Якщо людина при сповіді забула про якісь гріхи й не сказала про них, потрібно про них сказати при наступній і пояснити, що просто за них забув, але не затаїв. На сповіді потрібно говорити про всі свої гріхи.

Слава Ісусу Христу!
Дорога Анна, людина часто порівнює Бога до себе, але Бог - це щось Дивне у Його святих справах, Який безмежно любить грішника. Серцем сокрушенним та смиренним Бог не нехтує, а тому, якщо при сповіді саме так було, всі сповіді були важними.

Слава навіки Богу!
Якщо Ви зробила собі з того вчинку висновки й щиро розкаялась, а надалі і не думаєте про вбивство, то ніхто не вправі Вас засуджувати, а тільки розгрішити від гріха.

Слава навіки Богу!
Дорогий Андрійку, наскільки правильно я зрозумів Твою ситуацію, то Тобі відмовлено у Тайні Покаяння й Євхаристії, бо живеш у публічному гріхові чужоложства, по народному це називають на віру. Якщо би Ти не жив під одним дахом і не користався з однієї кухні з чужою жінкою, хоч і не живеш із шлюбною, а жив самотнім, тоді відмова була б не правосильна.

Слава навіки Богу!
1) Гріх. 2) Гріх повторювати не бажано, але сказати про нього у сповіді потрібно.

Слава навіки Богу!
Дорога Юлько, бачу, Ви є практикуюча християнка, це дуже добре! Так тримати!
Покуту, котру cвященник завдає після сповіді, потрібно виконати відразу після сповіді. Скажемо, завдає якусь молитву або молитви. Їх, якщо людина встигає, потрібно відразу помолитися. Якщо завдає молитися декілька раз і каже, коли, тоді потрібно так виконувати покуту, як казав cвященник, якщо щось не зрозуміло, потрібно перепитати його. Покута може бути не тільки молитва, і її потрібно виконати так, як cвященник завдає. Людина може собі й сама щось пообіцяти Богу робити з наміром покути, або виконувати завдану покуту декілька раз на свій розсуд, але це не є обов'язком. Перед Причастям потрібно молитися покуту тільки в тому випадку, якщо cвященник так її завдав виконувати. Молитися перед Причастям потрібно "Вірую Господи, що Ти єси Христос...", - це є молитва перед Причастям, і її потрібно молитися кожного разу перед тим, як йдемо до Євхаристії. Гріхом пропуску Святої Літургії рахується тільки пропуск в Неділю, або у Декретальне свято, але якщо людина працює й повинна йти на роботу, це не є гріхом, але при сповіді потрібно казати.
Тішуся! Нехай щастить!

Слава навіки Богу!
Дорога Тетянко, не переживайте, нікуди Ви не попадете. Таке буває, коли в житті не все сталося так, як людина собі планувала, коли хтось напакостив, щось не складається, якісь проблеми і так далі. В таких випадках людина в собі веде немов би якусь дискусію. Це не є погано, коли людина про все собі зважує, розважає і десь приходить до логічного й правильного висновку. Щоб не накоїти в житті помилок, так би воно й мало бути - сім разів міряти, а тільки так відрізати. Коли приходять у голову такі дискусії, просіть Святого Духа, щоб допомагав приймати правильні рішення. Най щастить.

Воістину Воскрес!
Дорогий Владиславе, у сповіді гріх не потрібно прикрашувати, або називати його якось по-інакшому, а потрібно говорити саме так, як він був скоєний.

Воістину Воскрес!
Дорога Інночко, це дуже благородно і шляхетно з Твого боку, що Ти бажаєш бути повністю чистою перед хлопцем, щоб він про все знав. Такі справи вирішувати тільки Тобі самій, а що до прощення гріха, то Бог прощає гріх повністю, а не половинчато, якщо людина щиро у гріхах розкаюється і розповіла про них на сповіді.

Слава навіки Богу!
Спочатку має бути виконана покута з попередньої сповіді.

Слава Ісусу Христу!
Прошу Отця допомоги у моїй проблемі. Я розлучений. Чи можу сповідатись і приступати до Святого Причастя? Дякую.

Петро
Львів
Україна
Греко-Католик
Дата - Wednesday, 05 Apr 2017, 11:41:34

Слава навіки Богу!
Якщо Ви розлучений і не проживаєте після розлучення з дружиною публічно з іншою жінкою, тоді можна.

Слава Ісусу Христу!
Дорога Христинко, все залежить виключно від Вас. Те, що Ви каєтеся й щиро жалієте за гріхи, є необхідною умовою на відпущення гріхів, але якщо маєте терпіти докір совісті за щось не виказане, можливо, потрібно піти додатково й висповідатись.

Слава навіки Богу!
Дорога Надіє, cвященник добре сказав, бо якщо Ви часто повторюєте свій гріх у сповіді, то це може значити Вашу слабу віру в Бога. Богу не потрібно постійно нагадувати, що згрішили якимсь гріхом і давно за нього сповідались. Бог добре бачить наше розкаяння і може сповідь була якась розсіяна, але Бог добре знає про наші гріхи, і чи ми каємось за них. Ви можете собі часто молитись з наміром покути за той гріх, постійно каятися, але у сповіді вистачає тільки один раз розказати. Тягар - це своєрідне розкаяння і воно є добре. Бог є Любов і далеко не є подібний у своєму милосерді до нас, людей.

Слава навіки Богу!
Дорога Маріє, розуміючи Вашу стурбованість, що, звичайно, є дуже добре, бо людина відчуває страх перед Богом за свої вчинки, мушу Вам пояснити, що гріх - це коли людина свідомо й добровільно порушить волю Божу. Це якби Ви з певним наміром пішла до сплячого синочка, і воно би таке сталося, яке сталося, і Ви цей вчинок собі довго планувала, воно і направду було б образою для Бога. На сповіді можете сказати, щоб совість не докучала.

Здравствуйте. Я грешна. У меня была связь с женатым мужчиной. Когда мы начали встречаться, он официально был в браке, но не жил с супругой. В дальнейшем состоялся развод. Год назад любимый умер. Его бывшая супруга считает меня разлучницей. И спустя год, все переосмыслив, понимаю свои деяния и очень каюсь в них. Я крещённая, но никогда ранее не исповедовалась. Подскажите, как правильно и что говорить?
Заранее спасибо.

Ольга

Слава Ісусу Христу!
Дорога Оля, життя складне, та й інколи в житті стається і таке, як сталося у Вашому. У кожного святого було своє минуле, але у кожного грішника є своє майбутнє, а тому кожна людина, каючись за свої гріхи, має можливість у сповіді отримати відпущення гріхів. Ідіть до cвященника, скажіть так, як написала, що ніколи не сповідалася, допустилася гріха, за котрий щиро розкаюєтесь і розкажіть про все, як воно сталося, от і вся сповідь.

Слава навіки Богу!
Дорогий Володимир, Ти є на правильній дорозі до Бога, бо коли людина відчуває душевний біль і страх перед Богом, це і є ознака розкаяння, до котрого закликає нас Ісус. Візьми й просто піди в катедрал, а там кожного разу в кабінках сидять cвященники й сповідають. Не потрібно ні на кого звертати увагу, навіть на cвященника не потрібно пильно придивлятися, а просто, ставши на коліна перед Богом, про все Йому розказати й попросити розгрішення. Людина ще не навчилася допускатися такого гріха, який би Бог не простив. Все буде добре, Бог чекає на Тебе! Щасти Тобі!

Слава навіки Богу!
Дорогий Андрію, у Тебе якась незрозуміла уява про Тайну покаяння. Найперше, щоб Бог простив гріхи, потрібно за гріхи каятися, що значить - самого себе осудити за скоєні образи Бога. Друге, не можна носити образу у серці ні на кого взагалі. І, на кінець, мусить бути у серці тверда й непохитна постанова на поправу свого життя. Все інше, що Ти перераховуєш, якщо уважаєш собі за гріх, але каєшся у ньому, Бог простить.

Слава навіки Богу!
Дорогий Святославе, така сповідь є вкрай поганою. Сповідь є тоді доброю, коли людину жене до сповіді правдиве розкаяння за гріхи і тверда постанова на поправу свого життя. Священник не суддя, він є, як ми й звикли його називати, Духовним Отцем та добрим порадником. Сповідь зі страху перед cвященником - це щось не зрозуміле. Щоб була доброю сповідь, найперше мусить бути розкаяння перед Богом і самоосуд за погані вчинки, а відтак сповідь перед cвященником, котрий повинен згідно влади, наданої йому самим Ісусом, відпустити гріхи й порадити в сумнівах людині.

Слава навіки Богу!
Дорога Олько, сповідь - це є така Тайна, котру cвященник повинен тримати у тайні. Він не має права розповідати про гріхи, з котрих людина сповідається, але сама людина, якщо cвященник дав їй якісь такі корисні повчання, котрі можуть допомогти і іншим, може на користь ближньому розказати.

Слава навіки Богу!
Дорога Роксоланко, мушу Вас похвалити за дуже гарний і корисний для душі намір. Сповідь - це вже немов би фініш покаяння, коли людина, стоячи перед Богом, сама себе осуджує за гріхи свої, розповідаючи про них cвященникові. Щоб сповідь була доброю та корисною, перед нею все потрібно робити собі так званий іспит совісті, це коли людина повинна проаналізувати всі свої дії, а відтак віднайти поміж ними гріхи, якщо такі є. Щоб добре сповідатися, людина повинна найперше примиритися з усіма, якщо має на когось образу. Не носити ні на кого образу. Відшкодувати заподіяну шкоду і, звичайно, ні в якому разі не затаїти якогось гріха. Нехай щастить.

Слава навіки Богу!
Сповідь - це така Тайна у Церкві Христовій, у котрій cвященник не вправі відмовити каянникові, бо головне завдання, яке Христос залишив cвященникам - це саме відпускати гріхи.

Слава навіки Богу!
Дорогий Дмитре, Ти дуже добре написав - якщо розкаюється; а розкаяння - це найголовніше, що потрібне для відпущення гріхів, бо сам Ісус казав: "покайтеся, Царство Боже наблизилось", а щоб у нього увійти, потрібно не багато, а всього-на всього розкаяння за гріх чи гріхи і Ти - в Царстві. Бог все прощає, якщо людина розкаюється і cвященник не має такого права, щоб відмовити у розрішенні. Щодо шлюбу, то тут така справа, якщо це якесь статеве захворювання, яке би перешкодило дітонародженню й в майбутньому сімейні проблеми, які можуть довести до уневажнення шлюбу, то тут потрібно про все добре зважити, але не у сповіді, а в передшлюбних науках.

Христос Воскрес!
Богданку, у сповіді не потрібно шукати назву гріха, а просто потрібно сказати, за котрі свої вчинки Ти каєшся і більше не бажаєш до них вертатись. Потрібно просто сказати, що Ти переглядав і все.

Слава навіки Богу!
Дякую за побажання і бажаю взаємно. Таку сповідь практикують перед великими перемінами у житті, або прийнятті обітів. Потрібно робити собі іспит совісті за все свідоме життя.

Слава навіки Богу!
Молодець, Юлько! Божого Вам +Благословіння.

Слава навіки Богу!
Дорогий Андрійку, ці Твої запитання відносяться до розряду сповіді, а тому сама по собі сповідь під якийсь шаблон не може бути. Як говорити або що говорити - не потрібно нічого вигадувати, а казати так, як воно було. Сповідь - це очищення душі від гріхів, щоб не докоряла совість, а тому потрібно розповісти на сповіді про все так, щоб після неї відчув на душі щось надзвичайно приємне.

Слава навіки Богу!
Дорогий Андрійку, не знаю, як часто ходиш до сповіді, але коли відчуваєш важкість на душі, потрібно йти до сповіді негайно, і потрібно про все розповісти cвященникові. Священник може й сам прочитає якусь особливу молитву, або порадить, як бути далі.

Слава навіки Богу!
Дорогий Андрійку, докладніше, гадаю, розповідати про Твій гріх немає потреби, головне, що Ти в тих гріхах розкаюєшся й повертатись до них не бажаєш.

Славімо Його!
Дорога Мирославко, таке буває після сповіді, в котрій людина затаїла щось, але щоб того позбутися, потрібно піти до сповіді і все, що мучить совість, висповідати, нічого не приховуючи. Важкі, смертельні гріхи людина ніколи не забуде, а повсякденні, при щирому жалі й розкаянні, Бог відпустить.

Славімо Його!
Дорогий Андрійку, відчуття в потребі сповіді є не саме від себе - це дія Святого Духа, бо Бог бажає людині виключно добра, як у земному житті, так і Блаженній вічності. Сповідь правдива й така, яка є Богом зарахована, може бути виключно у Христовій Церкві, бо владу відпускати гріхи Христос надав cвященникам Своєї ЄДИНОЇ Церкви. У Дніпрі є і греко-католики, є і римо-католики, а тому, щоб Ви відчув правдиву Божу ласку, знайдіть їх і висповідайтесь.

Слава навіки Богу!
Сповідь є неважною тоді, коли людина навмисно затаїть свій гріх, а якщо забула про якийсь гріх, то його обов'язково потрібно висповідати при найпершій нагоді. Гріхи у сповіді потрібно називати своїми іменами за їх значенням.

Слава навіки Богу!
Дорога Роксоланко, Ви не є десь у монастирі, а живете світським життям, а тому таке поєднання є цілком можливим і, головне, доцільним.

Слава навіки Богу!
Священник є cвященником для того, щоб простити гріх, а не осуджувати!

Слава навіки Богу!
Потрібно підійти до cвященника й точно так сказати йому, як Ви написав мені, а він Вам допоможе.

Слава навіки Богу!
Дорога Тетянко, почну відповідати з другого запитання. На Ваше щастя, цього року любий cвященник Христової Церкви може дати Вам розрішення з того гріха. Якщо Ви думаєте, що гріх аборту є причиною уневажнення шлюбу, то це не так.

Слава навіки Богу!
Дорога Люсіє, покута буває різна, а тому, звичайно, її по-різному потрібно виконувати. Якщо cвященник завдав за покуту молитись, то ці молитви потрібно відмолити, виключно зосередившись на молитві покути, маю на увазі не під час інших молитов, як, наприклад, на Святій Літургії. Якщо cвященник казав відмовити якусь молитву за покуту й її Ви не встигла помолитися до Літургії, тоді можна йти до Святого Причастя, бо Ви отримала від cвященника на це розрішення, але покуту обов'язково виконати найближчим часом й обов'язково до наступної сповіді.

Слава навіки Богу!
Саме так і скажіть, як мені написала.

Воістину Воскрес!
Дорога Вікторіє, як відбути свою сповідь, - це вже Вам вирішувати, головне тут, що Ви відчуваєте розкаяння і бажаєте очищення. Те, що якась мара Вас не пускає, то це є закономірно, бо той, кому Ви служила останні роки, не бажає втратити Вас, а тому й не пускає. Пишете, що соромно за гріхи, та воно так і має бути! Переступіть через сором, висповідайте всі свої гріхи. Священник відчує безмежне задоволення, що саме він Вам допоміг знову стати дитиною Божою, саме він допоміг, через владу, йому Богом даною, придбати ще одну душу для Неба. Він у Тайні Покаяння знову духовно народить Вас для Бога, бо він - Духовний Отець! Набік сором, у сповіді кажіть тільки про гріхи, причину казати не потрібно, бо це вже буде не покаяння, а оправдовування, і така сповідь буде тривати хвилин п'ять.

Слава навіки Богу!
Христино, сповідь - це не суд, а кінцевий елемент розкаяння за гріх, Суд буде після і Суд Божий, якщо з гріхом ходити й далі, а тому потрібно піти до сповіді і про все розказати Богу через вухо cвященника, а в майбутньому прийняти Тайну Подружжя, повінчатися й більше не впадати в такий гріх.

Слава навіки Богу!
Дорога Ліля, Церква радить обов'язково один раз сповідатися протягом року, оберігаючи своїх вірних дітей від закаменілості їх серця. Так само радить сповідатися хоча б раз в місяць; і так само радить слухати Святу Літургію по Першим п'ятницям; й приступати до Святого Причастя, хоча Дев'ять Перших п'ятниць, не перериваючи таку собі Дев'ятницю. Вірник, котрий старається дотримувати такі поради Церкви, може називатись практикуючим.
Потрібно розуміти, що спасіння без покаяння немає, бо всі згрішили, але в різній мірі, а тому, якщо людина практикує свою віру і не відчуває за собою гріха, за котрий би совість душі дорікала, й каятися в принципі немає в чому, йти до сповіді й казати, скільки молився і як постив, сповідь така буде не варта. Тому, якщо від останньої сповіді не відчувається докір совісті за гріхи, бо сповідатися потрібно не за розкладом, а за потребою очищення душі, - можна і потрібно приступати до Причастя.

Слава навіки Богу!
Дорога Іринко, добре, добре навчають cвященники, так навчали всі Пророки, навчав Іван Хреститель та й до цього закликає сам Син Божий. Тайна Покаяння, як ми її називаємо, сповідь, досить-така собі Тайна, не до кінця зрозуміла широкому загалу. Сама сповідь - це розповідь Богу через вухо cвященника про свої гріхи, за котрі грішна людина, а згрішили всі, тільки не однаково, хоча часто у сповіді кажуть, що грішний, або грішна, як і всі люди, - кається. Кається, - сама себе засуджує за грішні вчинки і через такий самоосуд просить Бога їй простити гріхи. Сповідь - це ні в якому разі не є судом Божим, це є навернення з поганої, грішної дороги на дорогу, що веде до Бога, щось на подобі навернення блудного сина чи дочки до Люблячого Отця, Котрий вже давно чекає на навернення грішника і не картає його за навернення, за покаяння, а, навпаки, в Небі відбувається велика радість. Правдива сповідь може бути тільки при правдивому розкаянні та примиренні зі всіма людьми. Бог простить, але вимагає, щоб і ми простили всім, і не тільки на словах, а так, щоб і з пам'яті образу викинути.
Розкаятися - це визнати себе повністю винуватим перед Богом, не звалюючи свої провини на спокуси чи інших людей, як це зробили Адам та Єва. Сповідь - це не суд Божий, а самоосуд з наміром отримати Боже відпущення гріхів і силу волі більше до гріха не вертатись.

Отче, дякую за відповідь. Я скрупульозна людина. В моїй родині не визнавали і не приймали почуттів, у роки до 22-х років я жила в брехні, де були постійні скандали, бідність, нечесність і гра. Усі постійно сварились, мирились, але в душі, певне, точно не прощали. У мої 22 роки все вийшло за рамки. Чи то я почала помічати. Мені найближчі люди робили багато зла. Такого, від чого я ще дотепер в шоці. Це я говорю про тіток, дядьків, бабусю і інших родичів. Батьки мої давно розлучені. Мама за кордоном, а в тата нова сім'я. Так співпало, що під час тих дуже важких часів мій тато подав на мене в суд, аби я виписалась із його дому (бо увесь цей час після розлучення я там була приписана). Звичайно, щоб приписати мене в моєї бабусі, і слова не могло бути. Суд я виграла. Кілька разів ішла з дому, поверталась переважно через співзалежність. Після смерті моєї хресної, а за два місяці - бабусі, я остаточно поїхала звідти. А з часом переїхала в інше місто. За ввесь той час я звичайно не без гріха. Багато я нагрішила і коли ображали мене. Але Ви знаєте, мені обидно. Бо з мене знущались, а мене ніхто не захистив, я просила поради у cвященника, але коли мені потрібно було, мені не дали її. Я розумію, що я сама несу відповідальність. Але тоді я повела себе, як змогла на той момент, і захищаю себе і зараз. Розумієте? Мені здавалось, я пробачила, вже минули роки. Я навіть скучала за ними усіма. А останні короткі контакти показали мені, що нічого не змінилось, а стало тільки гірше. Я не бачу наших стосунків іншими, а такими самими я жити не хочу. Мені хочеться тікати від них на другий край світу. Мені страшно. Бо дійшло до найгіршого, що для мене було шоком. До найбільшого, чим я могла себе захистити. В мене, в 22-річної дівчини, тітки забирали телефон. Хто я їй така? Я не жила за їх рахунок! Вони собі дозволяли користуватись моїми речами, але не їхніми, залишали мені роботу, навіть не повідомляючи мене у цьому (!), але не брати "оплату". А після смерті бабусі про якийсь спадок на мене не могло бути і мови, так, ніби я і мала йти на вулицю, ну або працювати і далі, як би на спілку, нічого з того не мати і дякувати їм. Так, наче я живу на їхньому світі. Сьогодні я випадково дізналась, що вони якось дізнались, де я живу. Мені страшно. Бо здається, що я від них усіх беззахисна. Якщо дійшло до найгіршого, а я себе так і не захистила. Більше того, вони залишились собі всі разом праві, а я вийшла ще й з гріхами. Найбільше, що я б хотіла, це не спілкуватись із ними. Я знаю, що я грішна людина і крім гріхів з цією ситуацією з родичами маю і свої особисті гріхи, своє життя і свої проблеми. Але я точно знаю, що я не є така погана! Я знаю, що я захищалась і що не я винна (принаймні, точно не всі рази) у їх поведінці і їх ставленні до мене. І що кожна людина, яка не скривлено дивиться на світ, почувши всю історію, зрозуміла б мене. Я не знаю деколи, що я відчуваю. Каюсь я, чи не каюсь. Розумієте? Прощаю, чи не прощаю. Не розумію, навіть деколи гріх, чи не гріх. Отче, Ви думаєте, люди можуть простити ось так в один раз і примиритись зі всіма? А до сповіді треба йти вже. А мене мучить, що я не можу. І ще мені треба сповідатись із всього життя. Коли я приходжу до cвященника і розповідаю, то переважно не розуміють мене, або споглядають на годинник, бо чого я так довго. Я розумію, що це гріхи, це мої провини і що хвали мені не має за них, але як я тоді маю себе почувати? Всім я погана. Я і так проводжу собі самосуд майже постійно. Мені набридло, що я скаржусь і повертаюсь до минулого. Мені не хочеться нікому вже розповідати і пояснювати, чому я така, як є, і чому так поводжусь, відповідно. Але ніхто мене дотепер не розумів. Мені так бракує любові у цьому світі. Я хочу вийти з цього.

Іра
Тернопіль
Україна
Греко-Католичка

ВІН прийшов, помер і Воскрес, щоб і нам дарувати воскресіння.

Слава навіки Богу!
Наталочко, я знаю тільки декількох святих з історії, котрі після покаяння та сповіді більше до гріха не повертались. Людина кається за гріх, і в момент розкаяння вона постановляє більше до нього не повертатись, і в молитві після сповіді обіцяє Богу з Його допомогою життя своє покращити. Тому потрібно постійно в молитвах просити Бога про Його допомогу на перемогу над спокусами до гріха. Від сповіді боятись не потрібно і, якщо докоряє сумління, потрібно сповідатись, а відтак полегшає.

Слава Ісусу Христу!
Якщо людина відчуває в душі розкаяння за гріхи, то до сповіді йти потрібно і можна в любий час, коли cвященник сповідає.

Слава навіки Богу!
Саме так, у сльозах та жалем, потрібно у сповіді перепросити за гріх Бога.

Слава навіки Богу!
Ігор, сповідь не має ніякої сили без покаяння, це просто чергова філософська брехлива розповідь людини Богу перед cвященником, чим і помножить скарбницю своїх гріхів. Ні Бога, ні cвященника обманути неможливо, але самого себе тим самим затягує людина ще глибше у гріховне багно. Це дуже небезпечно!!! Всі ті, про котрих пишете, що сповідаються, живучи в гріхові, - грають з пекельним вогнем!!! Якщо людина має віру та страх перед Богом, такого вчинку ніколи не допустить. Обманом полегшити ношу неможливо! Вервечку молитесь правильно.

Чи можу я йти до сповіді? Я не знаю, чи я згрішила. Якщо я згрішила, то треба розкаятись за гріх. А я не каюсь. А може я не згрішила? Ситуація така: ми з чоловіком живемо десятки років, маємо дорослих дітей і внуків. Спочатку шлюб не брали. Десять років жили в розводі, хоч і спілкувались часто. 16 років назад знову одружились і взяли шлюб. Живемо мирно. Але після шлюбу в нас ні разу не було інтимної близькості. А в цілому вже десь 30 років не було близькості. Я не збираюсь з ним розводитись. Але рік тому зустріла свою дитячу любов. Ми з ним дуже рідко (кілька разів в рік) зустрічаємось, і наші зустрічі інтимні. Він мене любить, живе сам, шлюбу не брав. За тисячі кілометрів приїжджає до мене. Згідно церковних канонів я могла б розірвати шлюб. Але я цього не хочу. Чи можу я рідко зустрічатись з колишнім? Як мені бути зі сповіддю? Я не хочу покидати свою першу любов і не хочу покидати чоловіка. Чи маю я моральне право в цій ситуації йти до сповіді? Чи я роблю гріх? Чи, з огляду на ситуацію, я не грішу?

Марія
Тернопіль
Україна
Греко-Католичка
Дата - Wednesday, 25 Feb 2015, 13:29:00

Слава Ісусу Христу!
Дорога п. Марія, Ви підіть до сповіді і скажіть, які відчуваєте за собою гріхи, за які каєтеся, а за котрі не каєтеся, бо не вважаєте їх собі за гріх. Священник про все пояснить у сповіді, бо якщо є гріх, але розкаяння немає, сповідь не буде дійсною. Сповідь - це навернення з грішної дороги до Бога і навернення це не може бути половинчате - або, або. До сповіді потрібно йти, бо Бог при покаянні відпускає всякий гріх, але дозвіл на гріх не дає.

Слава навіки Богу!
Дорогий Романе, у Вашому випадку ні Ви, ані розписана дружина такого права не маєте. Справа в тім, що ви є в цивільному шлюбі, але не поєднаними Богом, а відтак не є чоловіком та жінкою, й життя ваше проходить в гріхові чужоложства. Це такий гріх, в котрому ви не розкаєтесь, бо є розписані, а сповідь - це Тайна покаяння.

Слава Ісусу Христу!
Дорога Пані, не знаю, що можна порадити в такій ситуації. Пара, котра поєднує свої долі в родинне життя, мусить бути Богом благословенна, бо вони вже не двоє, а одне-єдине, насіння для продовження роду людського, співпрацівники з Богом Творцем. Але якщо пара не вінчана, вони не є чоловіком та жінкою, а провадять життя перед Небом у гріхові чужоложства й потомство їх є незаконно-народжене. Якщо чоловіки бояться сповіді, значить відчувають щось за собою, але сповідь власне і є для того, щоб позбутися гріховного болота. Сповідь - це сауна для душі, на її лікування, але ні в якому разі не на засуд грішника. Священник саме для такої цілі й має владу від Ісуса, щоб допомагати грішникові, а не його засуджувати. Бажаю чоловікам вашим порозуміння.

Шкода!

Христос Рождається!
Дорога Наталочко, cвященник, коли питав про вживання алкоголю, гадаю, мав на увазі надмірне його вживання, коли людина вже тратить над собою контроль. Ліки так само мають в собі елемент алкоголю. Про надмірне вживання алкоголю потрібно казати у сповіді, а якщо людина вжила мізерну дозу, казати, думаю, не потрібно, але якщо гризе совість, то потрібно казати про все, що докучає.

Слава навіки Богу!
Віталій, гріх - це свідоме та добровільне порушення, або переступлення волі Божої. Воля Боже є така, щоб кожний вчився, а не списував, щоб у нас виростали добрі спеціалісти, які будуть розбудовувати Церкву Христову та державу. Потрібно так старатись провадити своє життя, щоб часто не бігти до сповіді.

Слава навіки Богу!
Дорогий Олександре, бажаю Тобі, щоб був Великим Олександром. Напевно, як згрішив, - щиріше молишся і до жінки краще ставишся, а ще Тобі бракує - потрібно піти до сповіді, щоб cвященник дав розгрішення від гріха, дав відповідну науку та покуту.

Слава навіки Богу!
Дорога Солько, вперше зустрічаю таке ім'я, кажеш, що до весілля ще не йде, але чи воно взагалі планується? Твій лист подібний десь до одної сповіді, на котру звичайно cвященник не дав розгрішення. Сповідалася старенька, відчуваючи, що скоро потрібно йти на Звіт, - вирішила розповісти у сповіді про всі гріхи та й розказує про всі гріхи молодості. Священник вислухав уважно, повчання та порада в такому віці вже зайві, а тому запитує: "Чи відчуваєте розкаянність та надприродній жаль за все, про що говорилося Вами у сповіді?" Так, Духовний отче, відчуваю, але знаєте, як приємно згадати про ті діла!!! Дитино дорога, любов - це є дуже відповідальна справа, та бажано щоб вона була взаємна, і якщо ота ваша зустріч вже 5 років записана на небесах, ідіть до шлюбу, бо інакше за гріх такі записи можуть там зітертися!

Слава Ісусу Христу!
Дорога Христинко, намір дуже добрий, а казати потрібно саме так, як воно було, і тоді буде правильно.

Слава навіки Богу!
Дорога Зорянко, а хіба воно не так було, як Ви розказала на сповіді, читаючи оту літературу? Гріх - не в читанні, або перегляді, а в примірюванні до себе.

Слава навіки Богу!
Дорога Маріє, сповідь - це така делікатна справа, що в ній щось радити важко, але варто пам'ятати, що сповідь - це тільки фінішна лінія Тайни покаяння. Якщо людина, роблячи собі іспит совісті (ревізію життя), знаходить у своєму житті якісь гріхи, совість їй говорить, що їй з тими гріхами важко жити, схиляє людину до покаяння і очищення, людина починає відчувати надприродній жаль перед Богом, що вона Його образила, тоді йде до сповіді і, каючись, розповідає за всі гріхи, а тим самим і позбувається гріхів.

Слава навіки Богу!
Дорога Софія, таке мудре ім'я маєте, але поступок не з числа мудрих вчинків. Мусите глибоко задуматись над своїм вчинком, зробити іспит совісті, багато молитись, а відтак, про все розваживши, прислухатись до власної совісті і поступити так, як вона підкаже.

Слава навіки Богу!
Дорога Надіє, Тайна покаяння і є тією Тайною, що cвященник, владою, даною йому від Бога, відпускає людині ті гріхи, про котрі вона у сповіді розповіла, але якщо людина гріх втаїла від cвященника, вона його втаїла від Бога, а тому така сповідь є не дійсною. Кара за гріх - пекло. Всякий гріх, якщо людина в ньому кається, при сповіді відпускається.

Слава навіки Богу!
Дорога п. Любо, дякую Вам за таке запитання, бо у принципі з покаяння все й починається, а тому воно повинно бути і направду не формальне. Священник при сповіді повинен вислухати каянника, що розказує про свої гріхи, але часто буває, що каянник у сповіді говорить про свої біди і чужі гріхи, як той фарисей, що категорично не припустимо у сповіді. Може тому cвященник, запитавши про смертельні гріхи та ще про щось важливе, що могло б свідчити про нерозкаяність, дає розрішення, щоб не затримувати сповідників та тих, які чекають на Літургію. Бо часто-густо і так буває, що людина приходить у храм помолитись, послухати Літургію та причаститися, а з тими сповідниками так нагрішить, поки вони сповідаються, що й самій потрібно йти до сповіді. У таких обставинах потрібно зважати на все, бо ми не одні. Якщо людина хоче йти до сповіді і про все докладно розповісти cвященникові, що може зайняти довший час, потрібно вибирати такий час, коли можна це робити спокійно, не поспішаючи.

Слава навіки Богу!
Дорога Іринко, тішуся ставленням Вашим до душевного стану. Якщо би кожна людина так турбувалася про свою душу, напевно, у світі було життя більш подібне до Царства і гріха було б набагато менше. Гадаю, маєте вдома молитовник. У кожному молитовникові є розділ "Катехизмові правди". В цьому розділові є пояснення, які є гріхи проти Святого Духа. Прочитайте і зрозумієте, що Ви вважала за гріх проти Святого Духа дещо інше, а тому cвященники, може за браком часу, і не дуже звертали на те увагу, але добре, що бажаєте у всьому розібратись! Ви є на дорозі до досконалості! Нехай щастить!