Запитання священику УГКЦ - Він і вона. Частина 2. Християнство
Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.                А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.                Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.                А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.                Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.                А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;                ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;                не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.                Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.                Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.                А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу.                А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому.                А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.                Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.                Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.                А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Запитання священику УГКЦ: Він і вона. Частина 2.
   


Читайте також: частина 1, частина 3, частина 4, частина 5

Христос Рождається, отче! Маю до Вас делікатне запитання. Я зустрічаюся з хлопцем, ми є в хорошій християнській спільноті, вирішили дотримуватися дошлюбної чистоти. Навіть прийняли присягу РЧС. Але коли ми знаходимося поруч, нас накривають емоції і з'являється бажання. Неодноразово ми їм піддавалися. Тобто конкретно ми не переступаємо заборонену межу. Але знаходимося дуже близько, допускаємо доторки і ласки. Після того мені дуже погано, він якось легше до того ставиться, а я так не можу. Поясніть, будь ласка, детально, як втримуватися і берегтися, сенс чистоти. Потім дуже соромно йти до сповіді. Напишіть, що можна, а що гріх. Наперед дякую. Чекаю.

Оля
Стрий
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 22 Jan 2013, 18:26:51

Славімо Його!
Оля, Ти ж сама пишеш, що вирішили дотримуватись чистоти, так ось і потрібно тої чистоти дотримуватись!!! Само по собі бажання і емоції ще не є гріхом, бо воно так і має бути, це природно, але не потрібно тим емоціям і бажанням дати волю дії, і буде все гаразд, виконаєте присягу.

Слава Ісусу Христу! Скажіть, будь ласка, як розірвати шлюб, якщо нас з чоловіком розвели в РАЦСі рік тому? Він мене бив, і я не витримала. Католицької віри я не приймала. Підкажіть, будь ласка, як це зробити?!

Ксенія
Кам`янець-Подільський
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 22 Jan 2013, 17:19:36

Слава навіки Богу!
Дорога п. Ксенія, якщо Ви брала шлюб у Церкві, зараз не живете разом з чоловіком і ваш цивільний шлюб є вже офіційно розірваний, Ви можете звернутись з цим питанням до того священика, котрий вас вінчав і проводив з вами, як нареченими, передшлюбну науку. Ви мусите йому про все розповісти - де і як познайомились, чи не були якісь дошлюбні домовленості, умови і так далі, бо причини після шлюбу для розриву шлюбу, що часто густо є причиною цивільного розводу, не все є причиною уневажнення Церковного шлюбу, бо це зовсім різні цінності.

Слава Ісусу Христу!
Отче Михайло, маю великий клопіт. Чоловік, з котрим Ми у шлюбі 10 років, закохався в студентку, яка на купу років молодша. Каже, що любить, розводитися збирається, хоче згоди та уневажнення шлюбу. То вже рік як триває, вдома одні сварки через це. Розумію, що якби не лаялися, може би аж так далеко не дійшло. А як тут не лаятися? Говорить, що в Мені розчарувався, ну і от таке... Дітей не хоче, та й взагалі, якщо про інтим, то все має бути холодно, інакше, так розумію, почувається, що вже тій любові зраджує. Я навіть батькам дівчини телефонувала (там тато священик), а він каже, що вони просто друзі!!! Та які друзі, коли в нас таке відбувається? Молюся, та мабуть і віри бракує, чи не знаю...

Надія
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 22 Jan 2013, 12:05:17

Слава навіки Богу!
Дорога п.Надія, це і направду клопіт. Чоловіки перестали тримати себе у рамках, а спокуси кругом, хоч відбавляй. Якось навіть незручно читати, що такою спокусою для Вашого чоловіка виявилась дочка священика. Видно, сильний дідько у своїх діях, бо напевно малувато молитви було, людина все хоче власними силами подолати, без Божої підтримки. З віком ота спокуса сама по собі відпаде, але гріх та неприємний осад в душах залишиться.
На уневажнення шлюбу згода не впливає, для Церковного Трибуналу на уневажнення шлюбу мають бути зовсім інакші аргументи, і розчарування так само не впливає.
Надія, Ви не переставайте молитись, бо може і у Вас дійти до розчарування. Потрібно приступати до сповіді, до Євхаристійного Ісуса, а свої проблеми потрібно перекладати на розсуд Божий. Ісус запрошує нас, кажучи: "Прийдіть до Мене всі обтяжені своїм життям"... Боріться за родину, бо руйнувати легко, але зберегти її важко, але потрібно. Боріться і переможете, а чоловік ще гірко пожаліє за свою слабість. Не тратьте віри і віра Вам допоможе!!!

Щиро дякую за відповідь.
Боротимуся, молюся, але то є сильно важко. Бо чоловік голову втратив, чомусь вигадав собі, що має перед тою дівчиною моральний обов'язок, тепер лишити її вже не може. А перед жінкою, з якою шлюб брав, моральний обов'язок забув. Та й батьки Тої дівчини, так розумію, за цього всього діла, бо батько Мені говорив так: "Я доньці сказав, як він одружений, то ти мені дивися, а як розлучений, то роби, що хочеш". Вони ж зустрічаються, майже щодень (і батьки дівчини знають, мовчать), то вже довго, то й звісно, що в сім'ї сварки, і до розлучення діло не дійшло, може лишень через те, що не погодилася квартири розміняти. Наразі, живемо разом, а спільне житло, то вже й побут, ну і от так... А щоб про те почуття, що повинно бути в подружжі, то де там... А порівняти є з чим, бо було...
Ще на початку цього клопоту (коли наші стосунки ще не були настільки зруйновані), кілька разів чоловік пробував попрощатися з дівчиною, конкретніше - двічі, а потім далі. Він бачиться з нею, не лише так, але й на роботі (викладач групи, де вона навчається). Дівчина, як кажуть студенти (бо я теж викладач), глазки строїть по повній програмі. Не вважаю лише її винною, звісно, бо лінію оборони мав би найперше чоловік тримати, він одружений... А він лише те й робить, що веде себе жахливо, все так, щоб я дала згоду на розлучення. Каже, що як не розведешся, не відпустиш, то ще гірше буде, буду гуляти так, що ти знатимеш (хоч я й так знаю), що то лише початок, бо я "злетів з котушок", найстрашніше - "пороблю там діти, тоді куди дінешся", і т.ін. А ото перед Новим Роком сказав, що як не відпустиш, то щось собі зроблю... Страх, як налякалася... Ще каже, що як не піду від тебе, то помру, бо не маю з тобою майбутнього, з іншою жінкою хочу мати дітей...
Я вже не знаю, ми разом 16 років, у шлюбі 10 (правда, дітей не маємо, через що ті слова про діти на стороні так боляче слухати), а зустрічалися від школи. Це перша подібна історія, і так дійсно серйозно, бо каже, що більше не любить, любов "переадресована" іншій. Ото любив без пам'яті тебе, а тепер її, і роби, що хочеш, дослівно: "Не можу нічого з собою зробити, хоч розумію, що тобі боляче". Дорікає: "Що ти за жінка така, де твоя гідність, інша вже б давно пішла", ну от таке... А мені що робити, коли вже рік, як не пішла, а зрештою - у мене в свідомості так, що одне життя і чоловік один, то куди йти, щоб потім зробити щось таке, за що сама себе не шануватиму?
Якби не церква, то не знаю, що б зі мною було, бо я себе без нього не уявляю, точніше, не уявляла. А так, добре що людина все має таку можливість звернутися до Бога, поспілкуватися зі священиком. Ще раз щиро дякую Вам за відповідь і поради.

З повагою і вдячністю, Надія

Слава Ісусу Христу!
Дорога п. Надія, дякую Вам за листа. Не можу второпати, де причина тої біди, що сталася у Вашій родині. Може біда в тому, що діток немає і, з точки зору чоловіка, відсутнє оте зв'язуюче родинне звено. Не можу второпати, розумні освічені люди, інших навчають, виховують, а тут отаке! В принципі, є варіанти втримання чоловіка від тої молодої інтересної, але думаю в родині від того мало толку буде, а може бути ще гірше. Надія, може би Вам спробувати варіант утримання чоловіка Вашою жіночою вродою, на що спокусився у свій час цар Давид, Вашу жіночу мудрість - Ви, надіюсь, добре знаєте свого чоловіка, що йому до вподоби. Одним словом, боріться за збереження родини.

Здравствуйте, у меня очень сложные отношения с любимым человеком, не уживаемся вместе, но и расстаться не можем вот уже 8-й год. Я верю в Бога, и он тоже; мне кажется, я больше, так как я молюсь и говорю о Боге больше, чем он. Но мы живем в гражданском браке, нам очень тяжело обоим, узаконить отношения никто не решается, так как часто ссоримся и каждому кажется, что вот-вот расстанемся, а тут еще и замужество. Но расстаться тоже нет сил и тяжело, мы уже об этом говорили, и сами не поймем, но какая-то неведомая сила нас держит, это действительно необъяснимо - мы разные, он выпивает, я не пью вообще (кстати, большинство ссор из-за этого), разные смыслы в жизни и многое другое. Редко случается секс, и это тоже повод для ссор, нет желания у меня, и к тому же это грех без брака, но если я совсем откажусь от секса с ним, мы и вовсе рассоримся, предложить ему обручиться, для того, чтобы можно было заниматься сексом, было бы глупо... Запуталась и устала жить в грехе, прошу у Бога помощи, подсказать, как поступить... Но все застыло на одном месте еще лет 7 назад… Я все жду, что что-то изменится, мне будет знак, ответ, но мы так и ссоримся, и миримся, и прелюбодействуем, и не можем расстаться...Спасибо большое, если ответите.

Елена
Павлоград
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 16 May 2012, 12:46:46

Вітаю Вас, пані Єлена!
Ви пишете: запуталась... і далі я підкреслив у Вашому листі, де просите пораду. Порада для людини, яка визнає свій гріх, одна, - з покаянням до сповіді і стати на путь поправи.

Слава Ісусу Христу. Я би дуже хотів отримати відповідь на моє запитання. Я - греко-католик. Я був у церковному шлюбі. Я з нею розвівся з причини, що вона мені брехала те, що вона була незаймана. Я їй повірив, тому щодо весілля в нас статевих контактів не було. Після весілля я побачив, що вона мені брехала, і я з нею після місяця життя розвівся. Не міг змиритися з такою брехнею. Після того пройшло два роки, я зустрів дівчину православної віри. Ми з нею покохали один одного. Ми повінчалися в Православній церкві, так як нас не хотіли вінчати в Греко-католицькій. З дружиною ми прожили 15 років, тепер ми маємо трьох дітей. Але постійно, коли ми ходимо сповідатися, то їдемо в інше село до православної церкви, але дружині це не подобається, тому що вона хоче сповідатися в своєму селі, як всі нормальні люди, або перейти ходити до православної церкви. А найгірше для неї те, коли вона сповідалася греко-католицьким священиком, їй не дали Причастя, і священик сказав, щоб вона зі мною розійшлася, тому що вона зі мною живе в гріху, не дивлячись на те, що в нас є троє дітей. Що нам з цим робити? Щиро дякуємо Вам.

Міша
Хуст
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 22 Jan 2013, 11:36:43

Слава навіки Богу!
Дорогий Мішку, Ти тільки щоб не образився, бо це жарт, у твоєму християнському житті вийшло, як у мусульман, бо у принципі Ти маєш дві вінчані жінки. Не прийми це за образу, бо хочу і насправді допомогти Тобі.
Не можу зрозуміти, як Тебе могли православні повінчати, коли у Тебе є законна жінка, з котрою Ти вінчався у Церкві? Тут або Ти затаїв, що маєш жінку, або батюшка молодий і не дуже компетентний у цих справах, але як там воно було - так було. Мішку, у Хусті є багато наших священиків, і Ти підійди до любого з них, ну підійди до того, котрий, на твій погляд, більш буде прихильний до Тебе, і розкажи йому про все так, як Ти мені написав, і він Тобі допоможе. Твій шлюб з тією, що Тебе одурила, потрібно уневажнити і узаконити цей, у котрому вже маєте діток, але це робить Церковний Трибунал в Ужгороді. Документи повинен Тобі підготувати священик, а тому почни з нього. Думаю, що Трибунал уневажнить шлюб, бо там був дошлюбний обман. Нехай Тобі щастить.

Христос Рождається! Отче, сама прекрасно розумію, що поступила колись неправильно... Але зараз мені ніхто не може допомогти, навіть рідні. Майже рік тому я почала зустрічатися з одним хлопцем (чоловіком), йому 24 роки. Він із сусіднього села, був одружений, але з жінкою не живе від 19 або 20 років... Він мені сказав, що має розгрішення шлюбу, це ніби то як уневажнення шлюбу, казав, що ми зможем теж звінчатись, і ми зустрічались 5 місяців. Моя мама була категорично проти того, щоб ми зустрічались, але я наполягала на своєму, що люблю його. Але так сталось, що ми вже живемо разом від червня, але на жовтень я думала, що ми зможемо взяти шлюб. А в жовтні прийшов у гості його тато і сказав, що треба робити це розрішення, якого досі нема, а він мені брехав стільки часу, що він має це розрішення. Ми ще досі разом, не розписані і не вінчані. Він на мене піднімав уже 2 рази руку, у нас постійно сварки, бо він мені багато чого збрехав, і я йому не вірю зовсім. Мама мені нічого не радить, каже, що хотіла, те і маєш. Мені дуже погано, порадьте, що робити, будь ласка!

Тетяна, 18 років
Болехів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 15 Jan 2013, 07:22:35

Славімо Його!
Тетянко, у таких скрутних, часом безвихідних, ситуаціях може прийти на допомогу тільки Бог, а Він приходить, коли Його просять у щирих молитвах. Роби і Ти так.

Слава Ісусу Христу! З Різдвом Христовим! Мене звати Мар’яна, я вже 4 роки як живу за кордоном в Італії, там познайомилась три роки тому з італійцем Лукою ені 25 років, йому 35), неодруженим, вільним, серйозним, вихованим. Кохання зв’язало нас, і ми досі разом, планували одружитись, але він спочатку дуже хотів дитину. Я веду християнське життя, коли була в Україні, кожного дня їздили з батьками в Страдч на хресну дорогу, і тому створення дитини без шлюбу для мене було недозволеним і неможливим, але вийшло, що я завагітніла, просила його одружитись, а він казав: «пізніше збудуєм, облаштуєм дім і одружимось». Це затягнулось вже до тепер, я так жити не можу, це мене з’їдає зсередини, не можу піти спокійно в церкву посповідатись, прийняти Причастя. Дитиночка здорова, їй вже 9 місяців, я зі свого боку свою любов до нього і серйозність почуттів показала - народила йому донечку, залишила все заради нього. Він насправді дуже хороша людина, але про одруження на даний момент чути не хоче, весь час це закінчується сваркою або плануванням в далекому майбутньому. Я не можу так жити невизначено! Дитина росте, а благословення на наше подружжя немає, він досить забезпечена людина, я думала, що, можливо, він переживає за своє майно, запропонувала йому, що підпишу контракт в нотаріуса, що в разі розлучення не зазіхаю на його майно, але і це не допомагає. Мої батьки переживають, і я також. Я вже думала піти від нього... Не знаю, не хочу йти проти Церкви і Божого закону, бо так жити не зможу. Моя мама каже, що Лука хоче молитви, що треба багато за нього молитись, щоб він прийняв рішення взяти шлюб. Мама присвячує всі Причастя за нього, ми молимось багато вервиць. Що Ви можете мені порадити? Може, це все залишити, як є, і піти геть (((? Чи продовжувати надіятись? Я вже геть обезсилена від того... Дякую.

Мар'яна
Болонья
Італія
Католичка
Дата - Tuesday, 15 Jan 2013, 08:11:08

Слава навіки Богу!
Моліться, Мар'янко, бо те, що не можливо в людей, у Бога можливо.

Слава Ісусу Христу! Отче, в мене є хлопець, з яким я зустрічаюсь майже рік, я дуже сильно хочу за нього вийти заміж, молюсь, але він каже, що мені треба ще вчитись. Я навчаюсь в медичному університеті на останньому курсі, але все одно моя душа і серце щиро бажає, щоб він став моїм чоловіком. Я дуже хочу багато діток, ми кохаєм один одного, багато говорили про шлюб та майбутнє. Як підштовхнути його на цей важливий у житті крок? Благословіть.

Анастасія
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 12 Dec 2012, 17:50:54

Слава навіки Богу!
Дорога Анастасійко, почну з кінця Твого листа і +Нехай Бог благословить Тебе в науці, щоб Ти успішно закінчила свою науку, яка є дуже потрібна нашому Благочестивому народу. Як отримаєш диплом з відзнакою, будеш мати любиму роботу - похвались. Хлопець - це дуже добре, бо воно є Богом Творцем так заплановано, "...тебе, Єво, буде тягнути до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою". У Тебе, Анастасійко, точно так, як Бог спланував. Те, що ви любите одне одного, є дуже добре, і воно так має бути, але у такій дуже відповідальній справі спішити не потрібно, бо шлюб у житті людськім може бути один раз. Якщо Ти любиш і насправді свого хлопця так, як пишеш, тоді мусиш його слухати, бо, гадаю, він має правду, кажучи, що потрібно вчитись. Мало ще потрібно потерпіти, а потім смачніше буде. Нехай щастить!

Слава Ісусу Христу! Мені потрібна добра порада. Не знаю, що мені робити, бо вважаю себе винною у тому, що сталося. Мій тато помер три роки тому, мали багато боргів, тож свекруха взяла маму на заробітки в Італію. Мама тяжко переживала втрату, постійно плакала, згадувала тата, тішилась лише внучкою, яка народилась через три місяці після похорону. Приїхавши через рік у відпустку сумувала так само. Я не була проти того, щоб мама була щаслива, їй було лише 42 роки. Через півтора року мама сказала, що познайомилась з чоловіком, дуже добрим і порядним, я не стала перечити. Згодом мама розповіла, що він розлучений, має двох дорослих доньок, жінка вигнала його, а всі спроби повернутись були марними і закінчились двома інфарктами. Мама каже, що він дуже добрий, дбає про неї, я бачу, що вона щаслива. Цього року мама знову приїжджала у відпустку, я почала розмову про те, що вони не можуть бути разом, а мама сказала, що сьогоднішній Папа говорив про такі пари, як у них, якщо такі люди зійшлись, то не можуть брати шлюбу і Св. Причастя, але якщо вже створили пару чи сім'ю, то мають залишатись вірними один одному, і що Церква молиться за таких людей. Допоможіть, будь ласка, наставте на правильний шлях. Дякую.

Леся
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 11 Dec 2012, 09:37:04

Слава навіки Богу!
Дорога Лесько, Ви молодець, потрібно дбати за батьків всяко і так, як робите це Ви!!!
Чому мамина нова родина не може узаконити свій шлюб? Потрібно його просто узаконити, і все буде гаразд, але якщо є якісь перепони на узаконення, але вони вирішили поєднати свої долі на все життя, залишаються непохитними у своїй вірі і приналежності до Христової Церкви, то воно є так, що Церква молиться за них і все, що неможливе у людей, - Богу можливо.

Слава Ісусу Христу! Отче, дуже Вам дякую, за Ваші відповіді.
Щодо моєї мами, то чоловік, з яким вона зустрічається, має шлюб, але вже 13 років вони живуть окремо, він багато разів намагався повернутись, але марно. Дуже переживав і отримав інфаркт. Що можна зробити в цьому випадку (потрібен церковний розвід чи уневажнення шлюбу)? Чи може Римо-католицька Церква щось зробити? Чи краще їм розійтись?
І ще одне запитання, що турбує мене. Я не хочу оскверняти своє подружнє ложе, і не знаю, як правильно поводитись. В мене дуже інтимне запитання, не можу питати cвого священика. Я багато читала про статевість подружжя і заплуталась. Якщо статевий акт закінчується природньо, то він рахується благословенним, якщо він відбувається у неплідні дні? І взагалі, чи можна кохатись з чоловіком, якщо більше не плануєш дітей, але все відбувається природньо (якщо б відбулось зачаття, ми не перечили б Божим планам). Бо чоловік натякнув, що якщо уникатиму його, він буде думати щось інше (я про зраду). Не хочу грішити і не хочу руйнувати сім'ю, бо сильно кохаю чоловіка. Дякую.

Леся
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 12 Dec 2012, 17:10:46

Слава навіки Богу!
Тепер зрозумів. Той чоловік повинен звернутись до свого священика і про все йому розповісти, а вже священик, як його вислухає, порадить, як йому бути далі. Гадаю, що все можна знайти вихід.
Статеве життя чоловіка та жінки, що живуть у шлюбі, є Богом благословенне. Любіться, насолоджуйтеся одне одним в межах християнської моралі і ніколи не оскверните своє подружнє ложе.

Отец! Спасибо за ответ! Я и сам скажу эту причину!
Супруга уже лет 15... не то чтобы отказывает мне в отношениях, но... если и соглашается, то по "великому настроению"...
Она пьет противозачаточные таблетки, у них в аннотации указано, что они могут влиять на влечение, т.е. уменьшать его. Она говорит, что это они так на нее влияют... Я ей много раз предлагал сменить препарат на другой или предохраняться другим способом, однако... Значит, ей удобно "прятаться" за эти таблетки... Она не захотела еще детей, для нее работа и ее 15000 грн - это основное... Да, она дом содержит в чистоте, в порядке, однако, душевного единства нет... Да, по большому счету и не было... Поженились детьми...
Дочери уже 19,5 лет... У нее уже кавалер есть, работает, учится, здорова - все отлично! Так почему же я не могу жить с той женщиной, которая мне в душу запала, с которой мне легко и хорошо во всех отношениях?
И меня волнует еще одно... Предположим, что нас "разведут" (я все-таки буду пользоваться этим словом, уж простите), сможем ли потом жена и я вступить в другой брак? Или я, как виновная сторона, потому что ей изменил, уже не получу разрешения на новый брак?

Андрей
г.Львов
Украина
Православний

Слава Ісусу Христу!
Дорогий Андрій, у Тебе якісь занадто світські уявлення про Бога та Його Церкву, але думаю, що то є не Твоя провина, а Твоя, як і багатьох, що виросли за часів того режиму, коли навчали, що без Бога широка дорога - біда.
Ота причина, про яку описуєш, не може служити для уневажнення шлюбу, вона може бути тільки для розділення ліжка і стола, але такий варіант зберігає за собою правосильність шлюбу і не дає дозволу на те, про що Ти мрієш.
Причину для уневажнення потрібно шукати саме в тому, де Ти описуєш, що між вами не було душевної єдності і, по великому рахунку, його і не було!!! Бо поженились дітьми!!! Тут буде причина на уневажнення! З цим і потрібно звернутись до священика, а відтак до Трибуналу. Добре було б, якщо б ви разом із жінкою все це підтвердили. Молоді були, не були до кінця свідомі, хотіли бути молодятами, хотіли весілля і ще багато чого, що воно могло вас побудити до шлюбу, але не те, щоб одне одного доповнити, повністю віддатися одне одному і, звичайно, без всяких обмежень продовжити рід людський.

Здравствуйте. Я греко-католик, хочу узнать - 20 лет назад, в 19 лет, обвенчался... 20 лет прожил с мыслью "проживу жизнь честным мужем", ни с кем и никогда... Но... Не надо зарекаться - встретил женщину, полюбил, хочу жить с ней, она католичка, хочет венчаться, согласна обвенчаться в Греко-католической Церкви.
Как я могу получить развод в Греко-католической Церкви, чтобы обвенчаться с любимой, естественно, что "интим" присутствует и, получается, что я изменяю своей супруге...

Андрей
г. Львов
Украина
Православний
Дата - Thursday, 06 Dec 2012, 19:42:45

Слава Ісусу Христу!
Дорогий Андрійку, те, що Ти так самокритично і, не прикрашаючи нічого, описуєш про своє життя чесно, як то в житті людини інколи буває, Церква може Тебе на грунті Твого розкаяння розгрішити від скоєного гріха, але Церква не розводить, а лише поєднує - вінчає. Саме того Ти бажав би з жінкою, яку ти зустрів, але ми є християни і кожний чоловік може мати тільки одну жінку, а вона у Тебе є, і ви є з нею у шлюбі. Бачиш, як сталося у житті, - зблудив "чесний муж", ангел зводитель виявився сильнішим за Ангела Хоронителя. Святі Отці Церкви навчають: "згрішити - це людська справа, але у гріхові залишатись - це сатанинська справа". Не можу точно вгадати, де причина того, що Ти написав цього листа, хоч догадуюсь і підказую.
Найперше, щоб Ти собі добре усвідомив, що Церква не розводить того, що Бог поєднав, але Церковний Трибунал, якщо йому представити факти, уневажнюючі шлюб, може уневажнити шлюб, але це не є розвід, а доказ того, що такого шлюбу просто не було. Такі уневажнюючі факти можуть бути виключно до шлюбу і ніяк не після шлюбу, такі, наприклад, як п'янка, зрада або багато чого, до цього подібного, - це гріх, але ніяк не факт уневажнення. Ти мусиш підійти до того священика, у котрого брав шлюб, і про все розповісти, а він проаналізує все і, гадаю, знайде відповідну причину тому, чому "чесний муж" саме так поступив, і після вже підготовить відповідні папери до Трибуналу, але якщо таких фактів не знайде, тоді вихід з твоєї ситуації - покаяння, визнання свого гріха і навернення до родини.

Отче, у мене ще одне питання. Чи є гріхом під час статевих стосунків торкатись статевого органу чоловіка і, навпаки, чи не є це подружнім рукоблуддям?

Леся
Львів
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 06 Dec 2012, 12:21:26

Дивлячись з яким наміром ви це робите.

Чи гріховно займатись сексом, лежачи на боку, коли чоловік позаду жінки (жінка вагітна)?

Василь
Червоноград
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 05 Dec 2012, 21:45:50

Якщо вони є у шлюбі і Богом благословенні на чоловіка й жінку.

Слава Ісусу Христу. Отець Михайло, у моєму житті було нещасливе кохання, після якого я ще не мала тривалих стосунків з чоловіками, хоча мені вже 35. Молила і просила Бога і Діву Мрію, щоб допомогли мені зустріти свою другу половинку. Недавно я познайомилася з розлученим молодим чоловіком, з яким відчуваю духовну близькість і потяг до нього. Я - греко-католичка, а він - православний Московського патріархату. Хотіла б побудувати з ним серйозні стосунки, відчуваю, що й він цього хоче. Але Ви у своїх відповідях пишете, що тільки перша дружина - від Бога, а інша - від... Тому допоможіть мені знайти відповіді на запитання:
1) Як мені переконатися, що це дійсно моя друга половинка?
2) Чи можемо ми створити сім'ю, залишившись чистими перед Богом і як це зробити?
3) Чи буде гріхом, якщо я перейду у Православ'я (він цього хоче, бо вважає свою віру єдиною праведною, а Греко-католиків вважає розкольниками), хоча я й знайшла душевний спокій і рівновагу в своїй вірі, і як його перерадити?
4) Чи можна мати з ним фізичну близькість до узаконення перед Богом стосунків, адже вони тільки почалися, а стримувати фізичний потяг все важче (хоча, ми обоє вирішили в період посту уникати гріха, та й я хочу зберегти себе для свого законного чоловіка, але не знаю, чи вистачить духу ще чекати)?
З нетерпінням чекаю Вашої мудрої поради, отець Михайло Шелемба. Наперед дякую.

Маріанна
Закарпаття
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 04 Dec 2012, 22:13:43

Слава навіки Богу!
Дорога Мар'яночка, дуже бажаю дати Тобі відповідь саме таку, щоб вона Тебе задовольнила, але і щоб Ти її правильно зрозуміла, і Ти, і твій молодий чоловік.
Ти описуєш про свій вік, але в житті людини всяко трапляється і ніхто не може точно вгадати, коли прийде той Богом надісланий принц, а тому - роки для щасливого родинного життя не є перепоною. Бог вислуховував Твої молитви, "радився" з ПДМ і, гадаю, що Вони послали Тобі другу половину. Що до черговості дружин, перша, друга і т.д., то тут хочу пояснити, що така думка побутує в народі, але Церква жінок не чергує, бо Бог сотворив одного чоловіка одній жінці і так їх поєднує. Христова, Вселенська Церква ніколи не благословить чоловіка, який є одружений Тайною шлюбу у Церкві і законно проживає у шлюбі із законною жінкою, або так само жінку - ще з одним чоловіком, чи чоловіка із жінкою. Тому то у нашій Греко-католицькій Церкві такого поняття, як розводи, або як його православні називають, розвінчання, не існує, може бути тільки уневажнення шлюбу, а це значить, що Церковний Трибунал, детально розібравшись у обставинах, при котрих оті молоді побралися, знаходить відповідні елементи, які у принципі не могли поєднати їх як чоловіка і жінку і цей так званний шлюб рахують таким, який не відбувся, його просто-напросто не було. З цього виходить саме оте, про що Ти писала, мов, після такого уневажнення буде вже друга жінка, або другий чоловік, але воно не так, бо вони перед Богом не були чоловіком і жінкою, і Богом вони не були благословенні. Ще раз наголошую, це не є розвід, розводити нема кого, бо вони не були зведені, але таке буває рідко. Відповідь моя така, якщо Церковний Трибунал доведе, що ні у Тебе, ні у твого молодого чоловіка шлюбу у Церкві не було, вас Церква поблагословить за чоловіка і жінку без приставки перша, друга і т.д., а Бог поєднає в одне ціле.
Пишеш, що твій молодий чоловік є Російської Церкви, це його право бути, ким хоче, але одне його не зовсім розумію, що він має на увазі, коли називає Греко-католиків розкольниками. Росіяни були ще язичниками, коли ми за часів Великої Моравії прийняли нашу Православну віру у Католицькій Соборній Церкві, що її тепер називаємо Греко-католицькою, бо принесли її нам два греки, солунські брати Кирило і Мефодій, а тому: Греко, бо грецький обряд, а Католицька, або як у "Вірую" молимось - Соборна, Єдина, Свята, Соборна, Апостольська. Гордися, Мар'янко, що Ти належиш саме до цієї Церкви, бо саме у ній є Ключі від Царства, саме у ній є Плоди Духа Святого. Свічку можна хоч де запалити, але спасіння душі можна дістати тільки там, де їх Ісус роздає через свого Намісника Матея 16:17-19. Я і всі Ангели на Небі будуть мати велику радість від того, якщо через Тебе, Мар'янко, спасе свою безсмертну душу і твій молодий чоловік, зрозумівши таку просту істину, де все-таки є Христова Церква, а де людська.
Чистоту потрібно зберігати не лише у пості, а все, Мар'янко, так розумію, що Ти не є нічим пов'язана у житті, а тому не зроби такої помилки, якої допускаються у 16-18 років. Там, де ще до шлюбу, якщо такий планується, є такі некоректні, не компетентні дорікання, не може вийти щось доброго. Цінуй себе і свою віру та свою Церкву і віра Тобі допоможе.

Добрий вечір. Пане Отче, скажіть, будь ласка, на якій руці потрібно носити обручку? Чи є якесь значення чи пояснення? Тому що в деяких країнах, коли вінчаються в церкві, одягають обручку на ліву руку. Мої батьки вінчалися в церкві, але все життя носили обручку на правій руці. Наперед дякую за відповідь.

Марія
м.Івано-Франківськ
Україна

Слава Ісусу Христу!
Батьки носили обручку саме на тій руці, на котру священик їх заручив. "Дайте бо мовить на правиць його перстень", - так говорить Євангеліє і священик у церкві заручає праві руки.

Слава Ісусу Христу!
Отче, скажіть, будь ласка, як мені правильно поступити?
Мій чоловік потрапив в тюрму, коли я була на 7-му місяці вагітності. Шлюб церковний ми взяти дуже хотіли, але не встигли, бо він розлучений. Як мені тепер бути? Хто я йому перед Богом? Як Бог сприймає нашу дитину, яка народилася не в шлюбі? Мені важко самій з дитиною, а чоловік просить, щоб я його дочекалася, хоча чекати доведеться немало... Я не знаю, як бути?!

Марія
Володмир-Волинський
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 27 Nov 2012, 10:55:17

Слава навіки Богу!
Дорога п. Маріє, розумію Вашу проблему. Дитина, звичайно, народилась зі статусом "позашлюбна", і ви перед Богом не є як чоловік і жінка до тих пір, поки не вирішиться питання вашого Церковного шлюбу.

Слава Ісусу Христу. Шановний отче Михайле, мене лишив коханий чоловік 5 місяців тому. Кажуть, час лікує. Але я без ньго не можу жити. Що мені робити, як далі жити? Дякую.

Світлана
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 28 Nov 2012, 16:46:36

Слава навіки Богу!
Співчуваю Вам. Примиріться з ним і просіть, щоб вернувся в родину, а як вернеться, міцно тримайтеся за нього, щоб більше Вас не залишав.

Слава Ісусу Христу!
В мене наступне запитання - я вінчалася в Греко-католицькій церкві. Від початку нашого шлюбу я ще не завагітніла - це вже 3 роки. Зараз, щоб вияснити причину, лікарка просить чоловіка здати спермограму, щоб визначити, чи він може мати дітей. Чоловік не хоче цього робити, а без цього, відповідно, не будуть нічого робити в плані мене. Я розцінюю це як небажання мати дітей, крім того, ми останнім часом багато сваримося, зникла повага один до одного. Я хочу розлучитися і мене цікавить, чи може дати роздлучення церква?
Наперед вдячна за відповідь.

Вікторія
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 14 Nov 2012, 11:16:23

Слава навіки Богу!
Дорога Вікторія, хоч і розумію Вашу проблему, але прямої відповіді на Ваше запитання не можу дати, бо уневажнення шлюбу вирішує Церковний суд. Одне можу впевнено сказати, що Бог поєднує чоловіка й жінку для того, щоб вони одне одного доповнили і продовжили рід людський, якщо такого наміру не було і його немає і досі, то такий шлюб не є Богом благословенний.

Слава Ісусу Христу! Отче, я хочу одружитися з дівчиною, яку дуже люблю. У мене сім'я православна, а вона - римо-католичка. Ми з нею домовились, що обряд вінчання буде римо-католицький і проходитиме в костелі. Але виникла велика проблема, яка може завадити нашому щастю. Мої батьки категорично проти цього вінчання і хочуть, щоб все відбувалось в церкві. Я пообіцяв своїй дівчині, що все буде так, як ми вирішили, бо для неї це дуже важливо, і тепер у мене виникає конфлікт з моїми батьками. Для мене не принципово, де все відбуватиметься, оскільки Бог є один, а батьки цього не розуміють. Батьків я дуже люблю, але і свою майбутню дружину також не можу образити. Прошу Вас, як отця, дати мені пораду, що робити у цій ситуації?

Ігор
Стрий
Україна
Православний
Дата - Tuesday, 13 Nov 2012, 18:34:18

Слава навіки Богу!
Ідіть до Греко-католицької вінчатися.

Слава Ісусу Христу. Я живу з жінкою 1,5 роки, ми вінчані, але з самого початку було важко, вже рік ми не живемо разом, вона розводиться зі мною, хоч я проти. Має другу людину, зберегти нашу сім'ю не хоче. Чи маю я право почати відносини з другою жінкою? Чи Церква розвінчає мене з дозволом другий раз повінчатися?

Андрій
Євпаторія
Україна
Католик
Дата - Thursday, 08 Nov 2012, 14:17:31

Слава навіки Богу!
Дорогий Андрійку, якщо в Тебе така кепська справа з жінкою, то Ти мусиш звернутись до свого священика - там, де Ти ходиш у церкву, щоб він підготував документи до Церковного трибуналу для уневажнення першого шлюбу, а відтак, як той шлюб, котрий Ти тепер маєш, буде уневажнений, можеш спокійно брати шлюб у Церкві.

Слава Ісусу Христу. Скажіть, будь ласка, чи можна жити (спати) разом з коханою після заручин? Дуже Вам дякую!

Богдан
Львів
Україна
Католик
Дата - Thursday, 08 Nov 2012, 15:29:47

Слава навіки Богу!
Дорогий Богданку, спати можна, але тільки спати, бо заручини - це ще не є Тайна подружжя, а тільки один з елементів Тайни. Ще мало потерпіть, а після вінчання, після Тайни воно солодше буде, а після 50-ти років подружнього життя будете відчувати велику потіху від своєї чистоти. Тепер у вас інше відчуття. Щастя вам, Богданку!

Слава Ісусу Христу! Одружені з чоловіком вже більше року, але про дітей він і слухати не хоче. Робить усе так, щоб їх не було, мотивує тим, що у нас немає житла. Тому, що ми знімаємо квартиру. Як йому пояснити, що квартира - це ще не все, що дитя - це велике щастя? Я дуже хочу дитятко, допоможіть мені...

Олена
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 28 Aug 2012, 19:18:03

Слава навіки Богу!
А ось так і поясніть, що одружуються, щоб дітей народжувати.

Слава навіки Богу! Я закохана у троюрідного брата. Довгий час ми відмовлялись від цих почуттів, але зрозуміли, що ми не зможемо один без одного. Скажіть, будь ласка, чи можливий такий шлюб?

Ганна
Рівне
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 06 Nov 2012, 22:21:16

Слава Ісусу Христу!
Церква радить до четвертого роду включно утримуватись від шлюбу.

Слава Ісусу Христу! Отче, зустрічаюся із дівчиною, яка призналася мені, що мала статеві зв'язки із одним хлопцем! Вона побожна дівчина і шкодує про ці вчинки. Я не звертав великої уваги на це до того часу, коли якось почув про явище телегонії. І це дуже мучить мене! Ми любимо одне одного і плануємо одружитися. Дайте мені якусь пораду, розраду, щоб зменшити мої хвилювання!

Володимир
Дрогобич
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 06 Nov 2012, 11:22:20

Слава навіки Богу!
Дорогий Володимире, шлюб - це є дуже делікатна справа, і є дуже і дуже приватна, де якісь конкретні поради збоку при сумнівах можуть зашкодити, а тому Ти повинен у всьому сам 100% переконатись, і лише тоді, коли той внутрішній голос почне говорити Тобі, що все гаразд, бо шлюб - це раз і на все життя, тоді і ставайте на рушничок щастя.

Слава Ісусу Христу! Отче, в мене склалася дуже складна ситуація. Я познайомилася з хлопцем-українцем по інтернету, який знаходився за кордоном... Він мені видався дуже серйозним по своїх розмовах. Говорив, що хоче сім'ю, дітей... Що я йому подобаюся, як людина... Що йому бракувало саме такої людини, як я... Спілкувалися до того часу, поки він не приїхав в Україну... З батьками, до мене додому... Познайомив також зі своїми родичами... Але приїхав лише на короткий час, мотивуючи тим, що там в нього робота... Через деякий час запросив мене до себе на декілька днів... Зараз я вдома, а він - там... Але виявилося, що він зустрічався там з дівчиною до того часу, як побачив мене в реальності (як він каже, це були несерйозні стосунки... бо він мене ще не бачив...). Та ще один раз в них були інтимні стосунки, як він вже приїхав з України... Говорить, що між ними все закінчено... Що любить мене, щоб я йому пробачила... Що зрозумів свої помилки... Та не дуже спішить він бути зі мною... Посилаючись на здоров'я, на те, що ще треба йому бути там, щоб відкрити власний бізнес... Я вже не розумію, любить він мене, чи ні... І сваримося останнім часом... Порадьте, як мені це все сприймати? Чи можна такій людині вірити далі? Чи правильним буде те, що я поїду до нього, як він мене запросить до себе?.. Доречі, я чекаю на уневажнення свого першого шлюбу, ходжу до церкви (дуже змінилася в духовному плані з його появою в моєму житті, бо думала, що це справді людина від Бога)... Я категорично проти пробного співжиття перед шлюбом... А він твердить, що інакшого виходу в нас немає, а якось повинні одне другого взнати більше... Обидва прекрасно розуміємо, що дуже важко буде нам жити разом без інтимних стосунків, бо в той період часу, коли я була в нього, все-таки не втрималися, після чого ходили сповідатися по моїй ініціативі (і те, щодо шлюбу в нас не повинно бути ніякого статевого контакту - я хотіла, а він спочатку дивувався, після чого заледве погодився)... Та важко стримувати себе, бо дуже любимо один одного... Зараз ми в якийсь глухий кут зайшли... Я вже інколи терзаю себе думками, що він не любить мене, хоча добре до мене ставився... Що робити далі - я не знаю... Сьогодні він образився на мене, бо відповіла йому грубо... На даний час спілкуємось по скайпу...

Анна
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 16 Oct 2012, 16:16:27

Слава навіки Богу!
Дорога Ганно, так розумію, що Ви вже маєте певний досвід з шлюбного життя, а тут такі віртуальні знайомства, якась недовіра одного до другого і ще не одружені, а вже якісь сварки - це щось не дуже тішить, а тому зробіть сама собі висновок, чи потрібно Вам знову ускладнювати своє життя. Моя думка така, що там, де є справжня любов, там є порозуміння і твердий намір до побудови міцної християнської родини, а коли початок іде із скрипом, то, гадаю, доброго там буде небагато.

І ще хочу додати, що в цього хлопця, який мені дуже подобається, простатит інфекційного походження... І він говорить, що лише після того, як вилікується, можна створювати сім'ю... Приймав не одні антибіотики - нічого не допомагає...

Анна

Слава Ісусу Христу!
Тим більше, людина хвора. Такій людині потрібно якось допомогти залікуватись від недуги, а потім нехай буде воля Божа.

Слава Ісусу Христу!
1. До якого місяця вагітності можна мати статеві стосунки з чоловіком?
2. Якщо після церковного шлюбу чоловік володіє тілом жінки, а жінка - тілом чоловіка, то чи є гріхом під час статевих стосунків з чоловіком торкатись і погладжувати його статевий орган, чи не оскверняються мої руки через це? Чоловік не вважає це гріхом, а моє сумління є неспокійним. Прошу Вашої відповіді. Дякую.

Катерина
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 23 Oct 2012, 13:09:48

Слава навіки Богу!
1. До 9-го.
2. Апостол каже, що після того, як Бог благословив вас чоловіком і жінкою, то ваші тіла вже не належать вам, а належать тому, кому ви обіцяли любов до смерті. Тіло вашого партнера, ваше тіло.

Слава Ісусу Христу! Отче Михаїле, надзвичайно рада, що натрапила на Ваш сайт, бо я така грішна і мучить мене чимало запитань. Я заміжня вже три роки, маю дитинку. Бог послав мені доброго чоловіка. Мій чоловік мав уже жінку, був шлюбований, проте, дітей вони не мали разом. Коли я з ним познайомилася, то він вже був на стадії розлучення (причина така, що вона сама пішла від нього, сказала, що його вже розлюбила і ніби йому натякнула на зраду зі свого боку). З початку нашого знайомства (а воно відбулося в соціальній мережі) я його підтримувала, щоб він не впадав у відчай, звернувся за допомогою до Бога, пішов до церкви та купив собі натільний хрест. Все це він виконав, прислухався до всього, що я йому радила. Та я розуміла, що не можу в нього закохуватися, бо знаю, як негативно до цього поставилися б мої рідні, а особливо мій батько (він священик). Сказала це тільки мамі, вона мені заборонила татові казати, бо він трошки хворіє, та й думала, що це минеться, і ми розійдемося. Але все зайшло надто далеко, ми взяли шлюб (чоловік взяв розвінчання і отримав дозвіл на другий шлюб). Мама сповідалася, священик сказав їй, щоб вона розказала чоловіку, але вона боїться. Ось тепер через мене всі живемо у брехні і не знаємо, як з того вилізти. Отче, а з іншого боку я думаю, а може то і не варто розказувати батькам, це ж його минуле життя, я би теж не хотіла, щоб про моє життя знали його батьки?! Аби потім при першій-ліпшій нагоді про це наголосили. Отче Михаїле, так кажуть, що перша жінка - від Бога, а якою жінкою вважаюся я? Пробачте за мою багатослівність. З нетерпінням чекаю на Вашу відповідь.
P.S. Отче, простіть і тут за брехню, але місто мушу змінити, бо воно мале, а священиків в нашому місті двоє, тому легко буде здогадатися.

Марія
Дрогобич
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 23 Oct 2012, 13:05:37

Слава навіки Богу!
Дорога Маріє, дякую Вам за листа. На Ваше запитання можу відповісти тільки так, як і Ви про нього пишете, що перша жінка - від Бога, а вже наступні від кого - не чув, потрібно попитати від жінок, вони про все знають. Що до брехні, то воно брехати якось не гарно, та й ще й гріх брехати. Ви якось ото собі самі обміркуйте, як з тієї брехні вийти. Може потрібно приступити до сповіді, порадитись зі священиком, або просто розповісти всю правду священикові, перед котрим ви брали шлюб. Я Вам співчуваю, бо носити в собі брехню якось важкувато.

Я хотіла спитати, чи вважався б шлюб між мусульманином та християнкою гріховним, якщо б одружені жили в Україні, а діти їхні були б християнами?

Галина
Івано-Франківськ
Україна
Православна
Дата - Wednesday, 10 Oct 2012, 20:24:50

Не буде вважатись гріховним, якщо шлюб візьмуть у християнській Церкві.

Слава Ісусу Христу!
Отче, прошу Вашої поради, бо я опинилась у дуже складній ситуації. Я протягом довгого часу зустрічалась із хлопцем і, зрозуміло, усе вже йшло до весілля. Але нещодавно виявилось, що хлопець не був мені вірним, хоча мені важко було в це повірити, оскільки він дуже добре до мене ставився. Спочатку він усе заперечував, але врешті зізнався у зраді. Звичайно, були вибачення, подарунки, але я не змогла пробачити. І ось зараз мені дуже важко будувати будь-які стосунки, часто думаю, що треба було закрити на все очі. Чи справді людина може змінитись, і чи варто повертати минуле, яке нав'язливо переслідує мене у думках?

Наталія
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 10 Oct 2012, 11:39:04

Слава навіки Богу!
Гадаю, пережити теперішнє розлучення набагато простіше, аніж після доводити у арбітражі уневажнення подружжя.

Слава Ісусу Христу. Мені подобається семінарист, і я йому, здається, теж. Бачу його тільки в церкві, у селі, куди приїжджаю до батьків. Як зробити, щоб він почав зі мною спілкуватися, адже він також сором'язливий?

Iрина
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 26 Sep 2012, 21:13:12

Слава навіки Богу!
Молися щиро, Іринко, щоб той сором'язливий семінарист бачив, як Ти молишся, а Бог щоб почув твою вірну і щиру молитву, і тоді буде весілля.

Слава Ісусу Христу! Прочитала багато різних питань тут на сайті - дуже корисний сайт, добре, що щось таке створено.
В мене теж виникло кілька питань.
1) Ось забороняються інтимні стосунки до шлюбу. Але є багато таких випадків, коли фізично чоловік і жінка не підходять один одному, або через несумісність не можуть мати дітей. Як тоді?
2) Ми живем з хлопцем не в шлюбі. Шлюб ми зараз не берем, бо не можемо матеріально. І це був би великий скандал у мене з батьками, та й у нього з батьками, бо добре ще самі не стоїмо на ногах. Я знаю, матеріальні блага - це ніщо, сказано, що те все само додасться, але все-таки. Є священики, котрі відпускають мені цей гріх, а є, що не допускають до Причастя. Останній раз, коли я була на сповіді, мені відпустили той гріх і благословили мене і хлопця, щоб Бог нас взяв під свою опіку. Ми живемо практично як сім'я, тільки з певних причин поки що не в шлюбі. Він теж віруючий. Шлюб - це дуже серйозний крок в житті і відношусь я до цього дуже і дуже серйозно.
3) В питаннях було сказано про природній спосіб планування дітей, але хочу замітити, що він не зовсім достовірний, і в деякої частини жінок він не працює, з фізичних причин - то як тоді поступати?
Дуже дякую наперед за відповідь.

Анна
Варшава
Польща
Католичка
Дата - Wednesday, 19 Sep 2012, 13:06:18

Слава навіки Богу!
Дорога п.Ганно, Творець створив їх чоловіком і жінкою і дав у цьому плані певний порядок, котрий Церква і всі ЇЇ діти, якщо вони себе такими вважають, повинні дотримувати. Якщо, з певних причин, це не зовсім вдалося, то Церква Христова, виконуючи поради Ісуса Христа, та беручи до прикладу Його поступки, нікого не засуджує, а закликає до покаяння, та коли таке стається, так само каже - іди і більше не гріши.

Слава Ісусу Христу. Отче Михайле, порадьте, будь ласка, що мені робити, бо я сама вже не розумію. Я одружена три роки, але зрозуміла, що з чоловіком, який живе сам для себе.

Таня
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 12 Sep 2012, 11:54:53

Слава навіки Богу!
Дорога п.Тетяно, видно, для Вашого чоловіка термін "три роки" є замалим, щоб він зрозумів, що він вже не один, а тільки половина того цілого, що зветься "сім'я". Мало почекайте, а за той час, поки чекати будете, постарайтесь поводитись так, щоб він Вас віднайшов у своєму житті, щоб він у Вас знайшов для себе щось цікаве, щоб він, накінець, Вас замітив так, як то було між вами при першому знайомстві.

Слава Ісусу Христу. Отче Михайле, порадьте, будь ласка, що мені робити? Мені 25 років, я одружена три роки, але з чоловіком, який живе сам для себе. У нас двоє діточок - одному 3 рочки, а меншому - 1,3 рік. Дітьми я займаюся сама, а він не має коли, бо на роботі. Навіть коли я завагітніла перший раз, чоловік сказав, а може почекаємо (бо ще молоді), я вирішила, що ні. Як другий раз була вагітна, то сказав, що може на аборт, і знову я сама лишилася і сказала що ні, я народжу. Підтримки я від чоловіка не маю. Можливо, і проблема в тому, що ми з ним виховані абсолютно різно. Він не має ніяких цінностей в житті, ідеалів, а питання молитви і церкви - це для нього пусте. Він знає і доказує те, що скажуть йому його батьки. Мої спроби щось змінити в ньому ні до чого не приводять. Йому головне відпочивати з друзями, ну і з дітьми, але друзі мають бути. Тепер я думаю про розлучення, але стримують мене мої діточки. Бо не зможу я. Як тільки подумаю про те, як то є після розлучення, коли батько бере дітей на вихідні до себе, як я буду без діточок навіть годину, в мене зразу на очах сльози. Відколи я народила, я стараюсь ні на кого дітей не лишати, а бути сама з ними. Бо я родила їх для себе, я їх хочу виховувати і бути з ними кожну хвилинку. Чоловік каже, що я "зациклена", щоб діти були тільки зі мною. І тому я не знаю, отче, що мені робити. Я змирилася з думкою, що я буду терпіти і далі так жити з чоловіком, доки не підростуть діти.

Таня
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 12 Sep 2012, 12:18:45

Слава навіки Богу! А як дітки підростуть, ота проблема, що про неї пишете, сама по собі відпаде. Постарайтесь порозумітися в дечому з чоловіком, а в дечому перетягнути його на свій бік. Все буде добре, любіть його такого, якого собі маєте. Поламати щось легко, але полагодити потім майже неможливо. Бережіть все, що маєте, і цінуйте його, не втрачаючи.

Слава Ісусу Христу!
Отче, прошу Вашої поради-допомоги.
Влітку я їздила до Америки на 3 місяці. Там на роботі познайомилася з гарним молодим хлопцем. Він до мене проявляв знаки уваги (дуже гарно, делікатно - брав за руки, жартував, розповідав про свою країну). Після того, як я побачила, що подобаюся йому, він почав подобатися і мені. Згодом я дізналася, що йому 33, хоча виглядає він значно молодше. Ще пізніше дізналася, що у нього двійко дітей - 17-літній і 8-літній хлопці. З дружиною живуть у громадянському шлюбі, як мені розповідали, живуть разом тільки через молодшого сина. Як дізналася, що в нього сім'я, хай навіть вони не вінчані, не хотіла нічого мати з ним спільного. Але не знаю, що зі мною сталося, - прикипіла всім серцем до нього! Коли його бачу, хочеться обійняти, пригорнутися, поцілувати... Коли хворіє, хвилююся і прагну допомогти. Дуже його поважаю як людину, як чоловіка, як батька. Ми поцілувалися. Я йому стала не байдужою і він мені дорогим. Що робити, отче? Чи є гріхом цілувати чоловіка, який не є вінчаним, не має штампу у паспорті, а просто живе з жінкою, яку не кохає, а лише заради дітей? Помоліться за спасіння моєї душі, отче. Дякую.

Квітослава
Львів
Україна
Католик
Дата - Thursday, 06 Sep 2012, 21:54:51

Слава навіки Богу!
Дорога п.Квітославо, я дуже добре розумію Ваше становище, але у Вас в майбутньому має бути таке ж життя, як і маєте ім'я. Хіба Ви не заслужила собі на другу половину, зовсім вільну? Те, що вони не вінчані і не розписані, а живуть разом так, що і не знаю, як назвати таке життя, мусило би Вас вже насторожити. Він живе з матір'ю своїх дітей, саме із-за того, що, напевно, і до неї, як до Вас, так гарно усміхався, брав її за руку і т.д., що і хлопчик народився. Моя думка така, що нехай він буде до кінця батьком для своїх хлопчиків, бо так розумію, що тільки цей титул має законним, а все інше - липа.
Квітослава, моліться і я буду молитись, щоб Бог вберіг Вас від такої спокуси. Не ламайте собі життя, Ви молода і, впевнений, вродлива дівчина-українка, а ви у нас найкращі у світі. Ваш принц ще прийде і без всякого багажу. Будьте мудрою.

Слава Ісусу Христу!
Я - греко-католичка, а мій наречений - православний. Для мене усі християни рівні, і я поважаю інші віросповідання. Та все ж ми хочемо обвінчатися у Греко-католицькій церкві. Чи можуть від нареченого вимагати відмову від своєї віри? І чи зможемо ми ходити не лише у Греко-католицькі храми, але і у храм нареченого? І у якій церкві мають хреститися майбутні діти? Читала, що в таких парах хлопчики виховуються у вірі батька, а дівчата - у вірі матері. Чи це так?
Буду дуже вдячна за відповідь!

Наталя
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 29 Aug 2012, 20:41:27

Слава навіки Богу!
Дорога Наталочко, тішуся з того, що скоро Ти підеш під білий вінець. Дай Бог, щоб з Тебе вийшла гарна і мудра жінка, а з чоловіка твого - добрий, люблячий тільки Тебе чоловік.
Позаяк ви хочете вінчатись у Греко-католицькій Церкві, ви мусите заголоситись до священика заздалегідь, а відтак він вам призначить передшлюбні науки і там про все, що Ти запитуєш, вам і розповість.

Слава Ісусу Христу!
Я зустрічаюся з хлопцем, він відчув поклик у служінні Богу, і він поступив в семінарію. І я його чекаю. Скажіть, будь ласка, після якого курсу ми зможем одружитися?
Я Вам щиро дякую, що дали відповідь на моє запитання!

Ірина
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 28 Aug 2012, 14:46:37

Слава навіки Богу!
Дорога Іринко, якщо Твій хлопець є студентом теології і проходить теологічні студії, він є повністю залежний від правлячого єпископа, який по проханню твого хлопця може дати дозвіл на одруження будь-коли.

Слава Ісусу Христу! Отче, хочу розказати Вам таку ситуацію і почути Вашу думку. Мій брат одружився із дівчиною, яка вже була вагітна (перший раз вона збрехала, що вагітна), взяв шлюб у Греко-католицькій церкві. Перед весіллям прийшов лист від невідомої жінки, яка попереджала, що та звернулась до інших сил і життя не получиться, бо через деякий час те, що вона зробила, відійде від нього. Зараз дитині 6 років. Жили вони в сварці, скандалах; весь час чогось їй не вистачало, а особливо грошей. Хоча брат працює на державній роботі, і батьки з села весь час чимось помагають. Брат забрав її з села, дав вищу освіту, роботу... Батьки мої чим могли, тим помагали. Сталося так, що я потрапила на роботу в його місто і на декілька днів поселилась в нього. Отче, я побачила, як вони живуть: кожен день сваряться, вона його б'є, дитина кричить диким ревом, лається... Мене почала бити за те, що я його відбороняю, дитину намовляє проти нього! Забрала останні гроші в нього, мотивувавши це тим, що дитині потрібно (хоча дитина ні в чому не нуждається), він навіть не мав, за що поїсти... Вимагає квартири власної. Я такого ще не бачила, як у нього. Він нічого не може вдіяти, бо вона сказала, що вагітна! Що в такій ситуації робити? В такій сім'ї можна зійти з розуму. А він вже більше так не може. Не їсть, не п'є, ходить, як зомбі. Що Ви порадите в такій ситуації? В мене болить серце за нього, тому що він - мій брат, я його люблю. А такого відношення він не заслуговує!

Ольга
Чернівці
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 21 Aug 2012, 14:33:03

Слава навіки Богу!
Дорога Оля, правда, як Ви написала мені про сімейну ситуацію в родині рідного брата, на серці полегшало. Це вже досягнення! Але подивіться на їх родинне життя очима не сестри Вашого брата, а очима люблячої сестри братової жінки. Все стане на свої місця, вони дорослі, самі розберуться.

Слава Ісусу Христу, о.Михайле! Дуже потребую Вашої поради.
Я родом з Прикарпаття, а чоловік - з Виноградова, Закарпатської обл. Шлюб ми брали у чоловіка в Православній Церкві МП (його брат - монах ПЦМП), про що я відразу пожалкувала. А погодилась, щоб уникнути конфлікту. Кілька місяців пожила там і повернулась до батьків, де й народила дитину. Хрестили в моїй Греко-католицькій Церкві. Зараз чоловік пропонує повернутись до нього. Я хочу зберегти сім'ю, але боюсь втратити віру. Кожної неділі ми з донечкою ходимо до церкви і причащаємось. Там це право буде важко відстояти. А якщо в нас будуть ще діти, я змушена буду погодитись хрестити в Православній Церкві. Тоді не буде єдності в сім'ї, а православною я не стану. Чоловік на компроміс не йде. Може краще виховувати самій дитину, але в своїй вірі? Чи можлива тут "золота середина"? Не хочу зрадити свою віру, але і сім'ю хочу мати. З хвилюванням чекаю Вашої відповіді! Дякую!

Наталя
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 16 Aug 2012, 00:18:29

Слава навіки Богу!
Дорога Наталочко, всі такі родинні проблеми, що і Ти мусиш їх терпіти, є наслідком сатанинської праці, слабої віри в Бога і віри в Церкву Христову, котру Ісус збудував на апостолові Петрові і ключі від Царства віддав саме йому, а не його братові Андрійові, хоч до апостольства Андрія першого покликав; віддав Петрові, а не віддав Іванові, хоча саме Івана найбільше любив. Ісус ясно сказав Симонові-Петрові: «Отець Мій Небесний Мені показав цим, а не твій розум, Симоне, щоб Я Церкву свою Святу - Новозаповітний Ковчег збудував на тобі, тобі віддав Ключі від Царства Небесного, ти, Петре, будеш Капітаном у Моєму Ковчегові, щоб там спасалися безсмертні душі». Саме цього не хочуть розуміти наші брати, що молитись до Бога, можна будь де бо Він Всюдисущий, але спасти душу можна там, де це призначив Спаситель.
Я добре розумію Твоє становище, Наталочко, і тут важко щось порадити, бо там, де є в родині просте людське порозуміння, цієї проблеми могло б і не бути. Христос каже, що людина може здобути в життя навіть весь світ, але душу загубить, і який толк з такого життя?
Наталочко, сама Ти родину не збережеш, тут потрібна спільна співпраця з чоловіком - якщо він Тебе любить, то мусить розуміти Тебе, а родинне життя без любові і порозуміння - то є всього-навсього існування.
Любов все стерпить і все порозуміє. Молись і проси Бога, а Він Тобі дасть добру пораду. Щасти Тобі, дитино.

Слава Ісусу Христу! Маю 25 років, а вже 6 років заміжня, є син (5 років). Виходила заміж, бачила недоліки чоловіка, але щиро вірила, що все зміниться, але він майже не змінився, тільки я з роками стала терплячіша (бо по натурі я дуже емоційна людина). Але проблема не в недоліках, а ледарстві, він 2 роки не працює - перші 6 місяців шукав іншу роботу, бо на попередній не зійшовся характером з керівництвом (це по його словах), потім зламав ключицю, зробили операцію - 6 місяців не шукав роботи, бо рука болить, а останній рік шукає роботу, ту, яка б йому подобалась (яка б лягла до душі). В мене багато знайомих, які мені говорили, коли десь звільнялись вакансії, пропозиції були різні в різних напрямках, і більшість - де не треба працювати фізично. Нічого не підійшло. Тільки це ще не все, бо після весілля виявилось, що він грав на гральних автоматах. Всі весільні гроші пішли туди, вся зарплата його десь пропадала (сам брехав, що вклав там, там, мамі позичив, поклав на депозит і т.д. - це все була ВЕЛИКА БРЕХНЯ). І наше життя перетворилось на суцільну брехню. Коли закрили гральні автомати - втихомирився, але перестав працювати. Знаю, що все знов підпільно працює, і останні 6 місяців підозрюю, що історія повторюється, в нього зненацька з'являються великі суми (на питання "де взяв?" відповідає таке, що мені в ту хвилину здається, що я дворічна дитина, яка нічого не розуміє), при тому, що, в основному, цілий день сидить вдома, але час від часу пропадає з новими друзями (які молодші на 5-6 років) на цілу ніч, та інше. І гроші тратить всі.
Батьків не слухає ЗОВСІМ, не допомагає ЗОВСІМ, з дитиною не гуляє, не лишається, коли потрібно, бо вважає, що дитина розбещена мамою і бабою з дідусем. Та й дитина з ним лишатись не дуже горить бажанням, бо він йому завжди заважає, то футбол, новий фільм, новини, "не бігай, не говори голосно" і т.д.
А я бачу, що вже так не витримую жити з ним і піти не можу, бо виросла без тата і гріх розлучатись. Що робити? НЕ ЗНАЮ.

Оксанка
Львів
Україна
Католичка
Дата - Thursday, 31 May 2012, 09:53:01

Слава навіки Богу!
Дорога Оксанка, напевно, коли Ви з нареченим проходили передшлюбні науки, Ви не дуже думала про родинне життя, а потрібно було тоді все добре зважити. Недарма в народі кажуть, що перед тим, як відрізати, потрібно 7 разів відміряти. Важке Ваше запитання.

Слава Ісусу Христу!
Отче, я - греко-католик, хочу запитати, чи можна мені брати шлюб з чотирирідною сестрою моєї мами?

Віталік
Бережани
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 31 Jul 2012, 21:20:39

Слава навіки Богу!
Віталик, Церква забороняє шлюб з родичами до четвертого роду включно.

Я на п'ятому місяці вагітності і нещодавно дізналася, що мій чоловік, дізнавшись про мою вагітність, відразу завів собі коханку. Отче, чи можна пробачити таку зраду і підлий обман? Завжди казав, що затримується на роботі, а сам.... Навіть коли в мене була загроза викидня, і я лежала, не встаючи з ліжка, три дні, він до четвертої години ранку був з нею. Допоможіть, я просто не знаю, як мені жити з цією підлою людиною?!

Ірина
Світязь
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 31 Jul 2012, 15:15:50

Слава Ісусу Христу! Дорога Іринко, радію разом із Вами, що скоро на світ появиться ще одне життя. Творець так передбачив співпрацю жінки-матері у продовженні роду людського, що вона у болях буде продовжувати рід людський. Часто такі болі починаються вже з перших місяців зачаття, але коли народить, про все забуде. Може, і Ви так важко переносите вагітність і в тій своїй важкості уявляєте собі зраду чоловікову. Може, він і не зраджував, а Вам просто так здається, та якщо зрадив - нехай пожаліє і покається, а Ви проявіть великодушність і пробачте йому. Іринко, Ви мусите заспокоїтись. Вагітність мусить проходити без потрясінь, бо Ви не одна. Вас вже двоє, а може й троє, хто знає. Все буде гаразд! + Нехай Бог благословить Вас, дасть Вам легкі роди, здорову дитинку, і щоб вона виросла Вам на радість і на Божу славу!

Слава Ісусу Христу! Отче, скажіть, будь ласка, що мені робити, коли я одружений чоловік, маю двох чудових дітей (дівчинку та хлопчика), а мені подобається дівчина, молодша за мене на сім років, яка працює разом зі мною? Може б цього не було, якби все добре складалося в сім'ї? Підкажіть, що мені робити?

Ярослав
Тернопіль
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 24 Jul 2012, 19:18:49

Слава навіки Богу! Скажи мені, будь ласка, Ярославе, а якому, цілком здоровому, молодому чоловікові, вони, молоденькі, вродливі, що все мають від Творця, дівчата для чоловіків не подобаються? Правильно, - всім; хіба що хворим не подобаються. Бо такий був задум Творця. Але за те чоловіків і називають "сильна стать", щоб переборювати спокусу і чоловічу гріховну похіть. Думай за діток і родину, бо це Твоє, щоб, борони Боже, не втратити їх. Гарних колегинь Ти ще не один раз зустрінеш, але вони Твої тільки колегині і не більше, а родина Тобі Богом дана і Богом благословенна. А у сім'ї складується не зовсім добре може й тому, що колегині заважають.
Ярослав, все це природньо, про що Ти написав, але не переступи лінію дозволеного і ніколи не будеш мати зайвого клопоту, бо він нічого не вартий.

Слава Ісусу Христу! Дякую за відповідь! Знаєте, отче, після того, як я написав Вам листа, немов щось помінялось, переосмислив своє життя. Все через те, що в сім'ї постійні сварки, а на роботі все по-іншому (тихо, молода дівчина з широкою красивою усмішкою, і все така ідилія), тому я думав про розлучення (знаєте, я вже двічі хотів піти з сім'ї за останні три роки, і цікавий той факт, що саме літом і саме в липні в мене з дружиною відбуваються такі катастрофічні сварки). Ми з дружиною на початку серпня будемо відзначати 7 років подружнього життя. Знаю, що сварки та непорозуміння в сім'ї відбуваються все через мене. Через мої впертість, скритість, невміння висловити правильно свою думку, замкненість. Також велику нерішучість (пливу за течією, ну дуже спокійний). Не вмію сказати правду в очі. Чому я такий - не знаю. Стараюсь помінятись, але тяжко мені це вдається. Розумію все, а чому так? Дякую Вам ще раз за відповідь!

Ярослав
Тернопіль
Україна
Католик

Слава навіки Богу!
Ярославку, радію за Ваше порозуміння в родині. + Нехай Бог благословить та береже Вам родину від всяких бід. Відсвяткуйте річницю Вашого подружжя так: Поїдьте з жінкою та дітками до Зарваниці, або десь у інше відпустове місце, там приступіть до Сповіді, і щоб вона була щирою. Зробіть це - і Ви, і жінка; а Святе Причастя нехай приймуть і дітки також. Той спільний Євхаристійний Ісус скріпить вашу родину ще більшою Ласкою та порозумінням між вами. + Божого Вам Благословіння! Тішуся, що ви разом.

Слава Ісусу Христу! Дякую Вам, Отче, за Вашу відповідь, але я б хотіла уточнити, ми тільки минулого тижня розписались, разом не живемо, чекаємо шлюбу, який буде 28 липня, але після розписки доторкнулись один до одного руками в інтимних місцях, і тепер мене це мучить.

Христина
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 18 Jul 2012, 07:17:20

Слава Ісус Христу! Дорога Христинко, перед Церковним шлюбом Ваш священик мав би правити за Вас Святу Літургію, на котрій Ви мали б приступити до Святого Причастя, а позаяк Вас мучить совість, мовляв, Ви не зовсім є чисті перед Богом у своїх сімейних відносинах, тоді потрібно висповідатись і, гадаю, Бог все правильно зрозуміє.

Скажіть, будь ласка, чи можу я приступати до Сповіді і Причастя, якщо я отримала офіційний розвід, але не отримала уневажнення церковного шлюбу?
Наперед дякую за відповідь.

Ірина
Дрогобич
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 17 Jul 2012, 11:07:20

Слава Ісусу Христу! Дорога п. Іринко, якщо Ви проживаєте одна, не проживаєте публічно з іншим чоловіком, або, як це називають, не вийшла заміж вдруге, Ви маєте право приступати до Тайни Покаяння, Сповідатися і Причащатися.

Слава Ісусу Христу! Отче, таке запитання: я була заміжня за першим чоловіком, у нас є спільна дитина, але так сталося, що ми розвелися, а у нас церковний шлюб. Зараз я живу з другим чоловіком і у нас з ним спільна дитина, але мене мучить те, що я живу у гріху, тому що не маю церковного розводу з першим і не знаю, як це зробити, він живе в іншій країні, і зв'язку з ним я не маю, а совість мене мучить! Ходила до сповіді, священик не дозволив мені йти, поки я не розведуся, а я живу в місті, де немає УГКЦ, лише Православна церква. То чи можуть мені дати розвід в Православній церкві, без чоловіка, якщо я брала шлюб у Греко-Католицькій на Львівщині?

Марія
Дніпропетровськ
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 17 Jul 2012, 09:35:36

Слава навіки Богу! Дорога п.Марія, уневажнення шлюбу, або, як Ви його називаєте, розвід, може виконати тільки та Церква, у котрій Ви брала шлюб.

Скажіть, будь ласка, а документи для цього процесу якісь потрібні?

Марія
Дніпропетровськ
Україна
Католичка

Слава Ісусу Христу! Ви мусите написати заяву на ім'я правлячого єпископа тої єпархії, де брали шлюб, про уневажнення того шлюбу, а вже Церковний суд попросить від Вас всі необхідні документи.

Слава Ісусу Христу! Отче, хочу запитати у Вас...
Якщо пара вже розписалась у РАГСі, але ще не взяла шлюб, чи є гріхом доторкатись один до одного, але не мати статевого акту?..

Христина
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 11 Jul 2012, 20:31:59

Слава навіки Богу! Дорога Христинко, і як довго ви маєте намір доторкатись одне до одного без статевого акту? Біжіть швидко до священика, нехай проводить з вами науки і беріть шлюб, а то, борони Боже, звикнете так неактуально жити, і яка вам користь з вашого розписування? Присягайте одне одному, а тоді любіться і плодіться, як і заповідав Творець.

Слава Ісусу Христу! Хочу з Вами порадитися і щоб Ви дали пораду: зустрічаюся з хлопцем 4 роки. Він має дитину, був розписаний з колишньою жінкою, шлюб не брав. Там дуже заплутана історія: вони зустрічалися, вона збрехала, що вагітна, мало бути весілля, але він запідозрив, що щось не те. Виявилося, що вона тоді не була вагітна, але вже було пізно. Він дуже розчарувався і вирішив розійтися, пояснюючи, що сімейне життя не може починатися із брехні.
Пройшло багато часу, але він ніби не змирився, дуже закритий. В нас ніби все добре - гарні стосунки, розуміємо одне одного, але деколи в нього щось ніби "заходить", і він стає зовсім чужою людиною. Зразу пропадає, на дзвінки не відповідає, нікуди не ходить. Проходить час (3 тижні, місяць), як нічого не було - повертається і знов все добре. Інколи бувають моменти, коли потрібно його підтримки, то він бере і зникає. Я вже не знаю, що робити. Маю останню надію, хоч та надія мала бути №1 - на Сповідь (він 6 років не сповідався) і навернення до Бога. Отче, підкажіть, як краще і що краще робити? Я вже думала, що ще цього разу спробую, поїдемо в Зарваницю, посповідаємося, і все поміняється, а якщо ні, то розходитись? Чи терпіти, що він отак деколи втікає? Друзі радять, щоб не мучитися ціле життя, лишити його, але в мене надія, що все в нас буде добре, бо відчуваю і підсвідомо знаю, що він дуже добра людина, просто щось його дуже мучить. Говорили про діток (в мене були проблеми по-жіночому, і лікар порадив не тягнути) - він не проти. Я б дуже хотіла взяти шлюб, можна його взяти, не те, що таємно, а так, щоб тільки були ми, священик, Бог і свідки (2-5 людей)? Надіюся на Вас і на Ваші поради. Дякую.

Наталя
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 10 Jul 2012, 14:52:00

Слава навіки Богу!
Почну з кінця Вашого листа. В принципі, взяти шлюб так, як брали молоді за час підпілля до 90-х років, - можна, і він буде цілком законним, але, на мій погляд, друзі Ваші мають рацію. Перенести все те, про що Ви описуєте, у ваших стосунках в "холостяцькому" житті, це одна справа, але коли Ви з ним візьмете шлюб, тоді то вже зовсім інше. Вам може не вистачити терпіння, та й терпіння у шлюбі - це зайвий елемент, бо все мусить базуватись на любові, взаємному порозумінні і доповненні одне одного. Якщо ви все-таки щось думаєте зі шлюбом робити, вам потрібно до священика, ось йому про все і розкажіть. Відвідаєте всі передшлюбні науки, а там вирішите, що маєте робити.

Слава Ісусу Христу! Отче, скажіть, чи можна взяти шлюб, але не розписуватись у РАГСі, чи в церкві обов'язково пред'являти свідоцтво про громадянський шлюб? Ми з моїм коханим вже готові вступити у стан подружжя, але не назбирали грошей хоча б на мінімальне весілля, а так, як зараз роблять більшість - спочатку розписуються, а потім беруть шлюб через рік і роблять весілля, ми не хочемо. Ми зустрічаємось вже 4 роки і хочеться і сім'ю, і діток, а жити без шлюбу - не по-християнськи. Дякую.

Марта
Львів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 04 Jul 2012, 16:34:36

Слава навіки Богу!
Шлюб можна взяти і потрібно, бо для християн є законним шлюб, - це присяга молодих у Тайні подружжя у Церкві, щоб Бог своїм благословенням поєднав їх, як чоловіка й жінку.
Якщо у вас немає жодної перепони, і ви хочете християнську сім'ю, тільки матеріально цього зробити вам не вдається, то приїздіть, я вас повінчаю.

Слава Ісусу Христу! Хотів би Вас запитати...
Я зустрічаюсь з дівчиною вже півроку. Я ходжу до церкви кожної неділі. Так само і вона, тільки до костелу.
Ми живемо статевим життям, але почали ним жити нещодавно. Але вона говорить, що ми робимо великий гріх. І вона говорить, що ми перестанемо займатись сексом.
Якщо чесно, мені це не подобається, бо мені подобається займатись з нею сексом. Хочу Вам признатись, що мене ніякі інші дівчата не притягують, тільки вона одна мене так притягує до себе... Чесно, мені навіть якось з одної сторони прикро, що вона так думає, що ми не можем займатись сексом...
І я хотів Вас запитати, чи можна нам займатись сексом до шлюбу? Чи Церква позволяє займатись сексом до шлюбу? Чекаю з нетерпінням на Вашу відповідь!

Юрій
Мостиська
Україна
Католик
Дата - Wednesday, 04 Jul 2012, 15:20:24

Слава навіки Богу!
Юрку, Твоя подружка, до котрої Тебе притягує так сильно чоловіча статева похіть, є цілком права. Секс до одруження - є гріхом! Церква не дозволяє на сексуальні зносини молодим парам, навіть якщо вони вже твердо вирішили одружитись, до того часу, допоки вони не присягнуть одне одному у Тайні подружжя, і Бог Своїм благословенням поєднає їх в одне ціле, як чоловіка і жінку. Давай, Юрку, чим скоріше вінчайтесь, а там любіться, плодіться і наповняйте землю.

Слава Ісусу Христу! Звертаюсь до Вас за порадою, бо вже не знаю, чи добре чиню. В мене є хлопець, вже призначена дата весілля. Ми з ним знайомі давно, деякий час ми жили разом, та розійшлись. Після цього я щиро висповідалась зі своїх гріхів, зустрічалась деякий час з іншими хлопцями, але настав такий момент (це було у Великодній Піст), що я думала тільки про нього і про те, що саме він був би для мене добрим чоловіком, адже в нас з ним подібні погляди на життя, він - добра і порядна людина. Я розповіла йому про свої почуття, і ми знову разом, бо він і досі любить мене. На той момент я цього дуже хотіла і щиро молилась, щоб так сталось. Та чомусь зараз, коли ми вже вирішили одружитись, мене переповнюють сумніви і страх. У мене нема до нього такої любові, що, як-то кажуть, "ноги підкошуються", і ніколи не було. Боюсь, чи вистачить мені сил і терпіння у спільному житті? Якщо можете, порадьте мені Вашим помічним словом, бо я дуже розгубилась. Дякую.

Марта
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 03 Jul 2012, 20:54:43

Слава навіки Богу!
Марто, Марто, шлюб - це є дуже відповідальний вчинок у житті людини, а тому його мусить людина вчиняти без будь-яких сумнівів, бо воно, подружнє життя, повинно будуватись і триматись на гранітній любові до своєї другої половини, але не на терпінні. Міряй, Марточко, і добре міряй, а тільки впевнившись на всі 100%, відрізай, бо потім, коли вже присягнете одне одному, навіть дуже щира сповідь не все допомагає.

Слава Ісусу Христу! о.Михайло, як бути, коли батькам не подобається хлопець, якого я дуже люблю і з яким зустрічаюся вже рік? Вся причина в тому, що за національністю він азербайджанець. Я вважаю, що національність не настільки важлива, адже він християнин. Я неодноразово намагалась пояснити батькам, що хлопець дуже мене кохає і не зробить нічого поганого. Але батьки ніяк не можуть зрозуміти мене і нічого не хочуть чути про нього. Порадьте, будь-ласка, що робити?

Надя
Зборів
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 27 Jun 2012, 13:53:08

Слава навіки Богу!
Надійко, якщо Тобі не вдасться переконати батьків у своїй правоті, тоді саме вони мають правду.

Слава Ісусу Христу! Отче, ми з хлопцем зустрічаємося вже тривалий час, проте живемо у різних містах. Щотижня їздимо один до одного, як вийде на вихідні. Тобто ми залишаємось на ніч самі. Ми не маємо ніяких статевих стосунків. Лягаємо спати разом, але далі поцілунків нічого не робимо, стримуємо себе, і раді, що хоч б так можемо поспати разом, розділити свій час і сон. І побути поближче один з одним. Скажіть, чи ми не робимо гріх? І чи можна далі так продовжувати робити? Дуже чекаю на Вашу відповідь.

Маргарита
Київ
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 27 Jun 2012, 10:32:47

Слава навіки Богу!
Ви молодці, продовжуйте в тому ж дусі і до дозволеного, а після вашого одруження, як Бог поєднає ваші долі, статева насолода ваша буде безмежна. Відчувати душевну чистоту і те, що ви витримали її до кінця, - є Богу угодно.

Слава Ісусу Христу. Скажіть, будь ласка, чи можна розписуватись в ЗАГСі під час посту (в серпні)? Шлюб ми будемо брати пізніше (не в дні посту), тоді ж святкуватимемо весілля. По віросповіданню я греко-католичка, але останнім часом ходжу в православну церкву Київського Патріархату. Скажіть, будь-ласка, чи можна сповідатись і причащатися мені в цьому соборі? Дякую.

Іванна
Київ
Україна
Інше
Дата - Tuesday, 26 Jun 2012, 14:19:06

Слава навіки Богу!
Розписуватись і навіть вінчатись можна у любий час, бо Церква своєю заповіддю забороняє у час посту "у заборонені часи гучних забав не справляти" - це значить, що у посні часи не справляти весілля (танці, веселощі, блискотеки і т.д.).
У храм можна ходити, якщо близько немає свого, але Тайни (Покаяння, сповідь, хрещення, причастя, подружжя і т.д.) потрібно приймати у своїй Церкві і своїх храмах.

Слава Ісусу Христу! Отче, порадьте мені, будь ласка, що робити. Я зустрічаюся з хлопцем вже більше 1,5 року, із них рік ми жили разом. Чесно кажучи, я ніколи не думала, що житиму таким життям до вінчання, і це надзвичайно мучило мене в моральному плані, я сповідалась протягом всього цього часу, він також обіцяв, що буде стримувати себе, але завжди виходило по-старому... Він за три місяці нашого спільного життя запропонував одружитися, але щось стримувало мене, і я постійно відтягувала. Я хочу чути від нього добрі слова поради, підтримки, а замість цього чую крики. Так, він мені подобається дуже, він впевнений в собі, ні від кого не залежний, вміє сам заробити собі на життя, відповідальний, добрий, коли йому добре, а коли йому погано, то мені ще гірше, бо він всю злість зганяє на мені... В нас на 1 вересня назначене весілля, і я сказала, що гарно висповідалась і хочу цей час пожити окремо, а з його боку я чую злість: "Я тобі казав, роби вибір: або мама, або я, якщо ти не хочеш жити в Тернополі, то нам не по дорозі, ти мені така, як зараз, не потрібна, таких, як ти, хоч греблю гати, як не будеш ти, то буде друга", і тому подібне... Виходить, що я в усьому поступаюся, а він навіть кроку назустріч не зробить, мені так образливо, я просто не знаю, що робити... Допоможіть. Дякую!

Зоряна
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 19 Jun 2012, 07:32:01

Слава навіки Богу! Дорога Зорянко, коли молоді, як прикладом у вас, вирішують одружитись, а в них не у всьому сходяться думки, то між народом можна почути такі поради: "Претреться одне до одного, потрібно мало потерпіти і все стане на свої місця". Так то воно так, але одружуються не щоб терпіти одне одного, а щоб любити, і коли прикладом і насправді в чомусь прийдеться притерпіти, або в чомусь поступитись, то там, де є справжня любов, - це зробити буде дуже легко, навіть невідчутно. Розумію, Зорянко, Твій стан, але скільки дівчат не вчи, що найбільша насолода буде від чоловіка і від жінки також, якщо витримають до шлюбу, але дівчатка схильні більш вірити хлопцям, а відтак стається так, як і сталось. Для нього вже все відкрито і дозволено, а тому і шантажує.
Зорянко, до весілля ще далеко, а тому обов'язково потрібно піти до священика і пройти обов'язково передшлюбні науки. Там ви багато чого почуєте такого, що може поміняти ваші погляди на шлюб і навіть на ваші наміри. Краще до шлюбу поставити все на свої місця, аніж все життя мучитись, або його розривати. Гріх, якщо людина за нього кається і щиро жаліє за скоєне, - простить. В житті всяке буває, але шлюб може бути тільки один раз.

Дуже дякую Вам за швидку відповідь! Так, я пропонувала піти поговорити зі священиком, але він мені: "а що ми йому скажемо, що в нас немає взаєморозуміння, тоді він скаже - для чого взагалі ви хочете одружуватись?" Але коли ми жили разом, то все було нормально. Тепер я вирішила пожити окремо цих три місяці чи чотири, то для нього катастрофа, бо він каже, що я пильную маму і так буде завжди... Тому, коли якась така зневіра з його боку і суцільні нарікання і нема ніякої підтримки, то мені дійсно краще з мамою. Коли хочу в чомусь з ним порадитись, то буває, що він набирає злості і каже:"Я на дурні запитання не відповідаю". А буває, навпаки, я чогось не скажу, то каже, що я скритна і не хочу нічого йому казати... Я вже не розумію, чи то я так нерозумно мислю, я вже просто не знаю, що для нього дурне, а що ні, з того випливає, що я не знаю, що саме йому розказувати! :)

Зоряна
Тернопіль
Україна
Католичка

Тайна подружжя - це поєднання долі на все життя з іншою людиною, а тому потрібно навіть і не сім раз відмірювати, аналізувати, а набагато разів більше, щоб впевнитись на 100% у правильності вибору, бо ця Тайна виконується в житті один раз.

Слава Ісусу Христу!
Скажіть, будь ласка, чи можна мені з коханим заручитися, якщо нам лише по 17, але шлюбу зараз не брати? Чи заручать нас таємно?

Марія
Рівне
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 10 Jan 2012, 22:37:05

Слава навіки Богу!
Заручини - це один з елементів Таїнства Подружжя, але не сама Тайна, а тому таємно її вам ніхто не відслужить, це робиться публічно на термін допоки ви не досягнете канонічного віку. Заручини не дають жодного подружнього ДОЗВОЛУ! Це, попросту кажучи, щоб хлопці до Тебе не приставали, а батьки готувались до витрат...

Слава Ісусу Христу! Отче, з усієї поваги до Вашого служіння на Христовій ниві, я хотів би зауважити Вашу увагу на питанні орального сексу в шлюбі, який Ви у Ваших відповідях назвали гріхом - а це не відповідає вченню Католицької Церкви. Прошу отця переглянути дуже корисний сайт http://shansnazustrіch.net/ на тему "Секс, якого не знаєте". Буду чекати на відповідь, можна на мій e-maіl. Хай Господь благословить Ваше служіння!

Володимир
м.Калуш
Україна
Католик
Дата - Tuesday, 28 Feb 2012, 20:14:28

Слава навіки Богу!
Дякую за Ваше благословіння.
Мушу Вам дати дуже коротку відповідь, щоб Вас не образити. З орального сексу, наскільки мені відомо, діти не народжуються, а Бог благословить подружжя з наміром, що вони - молода пара, продовжать людський рід.

Дякую, отче, за відповідь, шкода, що таку коротку, та за Вашу толерантність, але з цієї відповіді дуже легко зробити висновок, що й поцілунки в уста, шию чи інші частини тіла, від яких діти також не народяться, мали б бути заборонені?!

Володимир
м.Калуш
Україна
Католик

Наскільки мені відомо, секс і поцілунок - це щось різне.

Отче, я щиро перепрошую за мою наполегливість, але на основі попередніх відповідей я все-таки не можу зрозуміти (а хотів би), де є тут ГРІХ? Якщо чоловік та жінка поцілунками в уста, шию та інші частини тіла, і в т.ч. статеві органи (хіба що підтримувати дивну думку, що є якісь "брудні" тобто гріховні частини тіла?), приготовляють себе до звиклого поєднання та закінчення статевих стосунків, що не перечить суті подружніх статевих стосунків (продовження роду) та повазі до почуттів подруга? Наперед дякую за відповідь :)

Володимир
м.Калуш
Україна
Католик

Слава Ісусу Христу! Дорогий братку Володимир, з самого початку Ви питався за оральний секс і що, мовляв, Церква такого сексу не забороняє. Ви подивився також кліпи, де монахи вчать, що, немов, такий секс, "про котрий ви не знаєте", є дозволений Церквою. Там все сказано так, як вчить Церква, але Ви зрозумів на свій лад.
Секс у Богом благословенному подружжі - це є святе і є приємне Богу, бо саме у такий спосіб подруги, насолоджуючись одне одним, співпрацюють з Творцем у продовженні роду людського. Богу є приємний секс у природній спосіб, маю на увазі такий спосіб, який, Він, будучи Творцем людини, запланував ще тоді, коли творив людину і узаконив для задоволення жінки, чи чоловіка у ліжку з метою народження дітей! Якщо ви є чоловік і жінка, проживаєте у законному, Богом благословенному "Що Бог поєднав..." шлюбі, ви повинні одне одного доповнювати, одне одним насолоджуватись, ви повинні задовольняти в першу чергу не свої похоті, а своєї половини. Цілуйтесь, насолоджуйтесь одне одним у рамках Закону, пам'ятаючи, що рот є для того, щоб молитись і споживати їжу, ніс - щоб дихати, очі - щоб дивитись, вуха - щоб слухати, статеві органи - для того, щоб їх використовувати в половому акті і справляти природну нужду. Збочення у цій справі, яке виходить за рамки Закону, даного Творцем, є ГРІХОМ, і ніякі філософські доводи не є оправданням. Тут може бути виключно покаяння і сповідь.
Творець, створивши людину, сказав: "Будьте плідні..." Буття 2:27-28.

Слава Ісусу Христу! Маю тяжкий гріх на душі. У 2009 році взяла шлюб із чоловіком, маємо донечку. Сімейні стосунки не складались із самого початку. Хоч я мала намір їх рятувати: купувала книжечки видавництва "Свічадо", шукала поради у близьких. В один момент всі почуття згасли, і я закохалась вдруге, допустила спокусу до свого серця, про що дуже каюсь, визнаю свій гріх, маю страшний камінь на душі. Проте назад дороги немає, шлюб зруйнований. Чоловік вже не прийме мене, та й сам каже, що я дала йому можливість розвиватися. В того іншого чоловіка я і далі закохана, а він - у мене, радо займається вихованням донечки, має дуже серйозні наміри. Чи маю право я, отче, побудувати сім'ю знов, аби уникнути гріха, узаконити стосунки? Чи є причиною уневажнення шлюбу, коли батьки першого чоловіка не вінчані?

Соломія
Львів
Україна
Православна
Дата - Tuesday, 29 May 2012, 12:24:02

Слава навіки Богу!
Так, Ви маєте право поправити своє родинне життя, але не в такий спосіб, що винуваті, мовляв, у Вашому гріхові батьки чоловіка, це не є аргументом. Ви порадьтеся зі своїм священиком, розкажіть йому про своє життя до шлюбу, бо всі слушні причини на уневажнення можуть бути тільки до шлюбу.

Дякую Вам, Отче, за пораду. Зараз дуже каюся за свій тяжкий гріх, якби я мала щонайменшу можливість повернути все назад, зробила б все по-іншому. Бог нам дає тільки такі випробування, які ми можем винести, я зі своїм завданням не справилась, тепер не знаю, як з тим жити. Я принесла страшенний біль чоловікові, з яким брала шлюб, який мені був вірний, любив і дбав про мене. Цей другий чоловік також мене любить, але я більше не відчуваю Божої благодаті, немає більше духовного піднесення, живу у темряві. Не знаю, чи маю право на пробачення Господа, боюсь за доньку, аби на ній не відбився мій страшний гріх, бо чого я її навчу: вірності (коли сама, будучи в шлюбі, мала іншого чоловіка), терпіння (коли сама не знайшла в собі сил зберегти сім'ю)? Мені дуже важко, Отче.

Соломія
Львів
Україна
Православна

Немає такого гріха, котрий би Бог не простив людині, якщо вона за гріх кається. В житті, звичайно, всяко буває, але не тратьте віру в Бога і Його безмежне милосердя, бо саме воно Вам і допоможе!

Христос Воскрес! Своє питання я б хотіла розпочати з того, що я вихована побожною людиною, кожної неділі я у церкві, батьки змалечку прищепили мені любов до Бога. Коли я стала формуватись як особистість, батьки мені завжди повторювали, щоб я вибирала собі хлопця душевно багатого, а не дивилась на це з матеріальної точки зору. Ну ось рік назад познайомилася я з хлопцем на весіллі, щоправда, він на 10 років старший за мене. Перші місяці все було прекрасно, зустрічались, бачились, разом ходили до церкви... Але після дня народження його друга, де ми відпочивали разом, батьки почали дивно себе поводити, почали наговорювати на нього, на його сім'ю, що він мені не пара і таке інше. Як вияснилось потім, одні (рідні) люди облили брудом сім'ю мого хлопця. Після цього батьки стали самі не свої, постійно мені в цьому дорікають, кажуть, що нормальний хлопець повинен мати машину, свою власну хату (коротше говорити, розказують мені про той же матеріальний стан, від якого вони мене застерігали). Я у відчаї розказала це хлопцеві, і ми вирішили поки що тайно від усіх бачитися, говорити... Проте якимось чином це все дізналася мама, і сказала мені, що я можу хоч уже заміж виходити, але йти до свекрухи жити (ми навіть і не думали зараз створювати сім'ї, так як я ще вчуся, мені потрібні навики для подальшої роботи). Я пояснила мамі, що не свекруху собі вибираю, а кохану людину, тим більше, що ми кохаємо один одного, я відчуваю, що це моє, у нас це все взаємно, на що мама мені відповіла, що вона мені не дозволить за нього заміж… Ми розуміємо, що потрібно розійтись, мамі наперекір не підеш, але якась невідома сила не пускає цього зробити, напевне, ми сильно пов'язані один з одним… Я молюся, щоб швидше це все закінчилось… Отче, порадьте, будь ласка, як діяти у цій ситуації? Я не хочу з мамою сваритися і не хочу коханого втрачати… Якими словами можна переконати маму, що це не так, що він не поганий? Чи просто змиритися з цим і розлучитися?

Юлія
Стрий
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 15 May 2012, 07:08:14

Воістину Воскрес! Четверта Божа Заповідь каже, щоб ми слухалися батьків, а тому потрібно зважати на мамину думку. Почекайте ще трошки, моліться щиро до Бога, і все з часом стане на свої місця.

Христос Воскрес! Отець, хочу Вам спершу подякувати за те, що Ви відкрили такий гарний сайт, де стільки повчального можна знайти! Ви так гарно роз'яснюєте все! Начиталась я, і от виникла у мене думка, яка почала дуже хвилювати. Якщо протизаплідні засоби в подружжі - це гріх, а я хотіла б мати не більше 2-3 дітей, то получається, що можна з чоловіком за ціле життя зблизитися тільки 2-3 рази? А що тоді робити, якщо він не захоче так жити? Не підпускаючи його до себе, я штовхатиму його на зраду? Це не є егоїстично?

Діана
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 18 Apr 2012, 19:11:18

Воістину Воскрес! Дорога Діянко, життя є досить таки складне, але інколи ми самі складаємо собі певні проблеми, не розуміючи до кінця волю Творця. Ви - жінка і маєте добре знати, що Бог створив жіночий цикл так, що вона не при кожній близькості може завагітніти. Творець так оту справу спланував, що там можна нарахувати не лише 2-3 рази за життя, а значно більше. Гадаю, вам говорив священик у дошлюбних науках, що Бог благословив чоловіка і жінку для того, щоб вони в любові та порозумінні одне одним насолоджувались, і це є свята Богом благословенна сімейна справа, а тому мусить бути між чоловіком та жінкою порозуміння у плануванні сім'ї. Якщо у сім'ї станеться так, що якась половина одноосібно не підпустить до себе другу половину, - це вже є гріх порушення присяги і може і насправді привести до подружньої невірності. Чоловік і жінка - це одне ціле, а тому мусить панувати між ними порозуміння і погодження у ліжку також. Любіться і не будьте егоїстами, а старайтесь виконувати подружню повинність, в першу чергу, для задоволення своїй половині і побачите, якою міцною буде сім'я.

Дорогий отець Михайло, дуже дякую, що Ви відповіли на моє попереднє запитання. Дуже була щаслива, коли получила Вашу відповідь! Не хочу бути надокучливою, але мене дуже турбують ще два питання:
1) Я прочитала книгу про велику обітницю Христа тим, хто прийме Св.Причастя протягом 9 перших п'ятниць підряд. Скажіть, чи можна приймати Причастя вечері після роботи, бо зранку я не встигаю, і чи треба до того цілий день не їсти?
2) Скажіть, будь ласка, свою думку на таке: раніше я зустрічалася з хлопцем довший час, більше 3-х років. Але потім чомусь мої почуття до нього пройшли. Мене почало нервувати в ньому дуже багато речей, навіть його зовнішність, яка раніше мені подобалась. Я розсталась з ним. Але мені чомусь здається, що він був посланий мені Богом, він такий хороший, добрий, віруючий! Він завжди мене закликав ходити до Церкви, до сповіді, на прощі пару разів були. І мене так мучить думка, що Бог дав мені цей дарунок, а я його так зверхньо відкинула. Зараз ми друзі, і коли ми спілкуємось як друзі, то все нормально. Але чим починає переходити грань, чим я починаю відчувати з його сторони якісь натяки на щось більше, я знову починаю шалено нервуватись! І я не можу зрозуміти, чи це суто на нього в мене така реакція, чи взагалі на будь-які стосунки (крім нього я хлопців не мала)? І що мені робити: чи варто себе якось пересилювати і тушити в собі ті нерви, чи це знак, що він не моя доля? І як Ви думаєте, чи для Бога дуже образливо, що я відкинула цей Його дарунок?

Діана
Івано-Франківськ
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 01 May 2012, 14:19:24

1. Можна, Церква врахувала і Ваш варіант, а Євхаритстійний пост повинен бути 2-і години.
2. Це Ваше запитання є дуже тонке і тут дуже важко щось слушне Вам порадити. Часто можна почути, як народ між собою говорить про молоді пари, потрібно мало потерпіти, може притруться одне до одного і в родині все налагодиться. Як на мене, це думка хибна. Міцна родина - це там, де є взаїмна любов, а не терпіння, де абсолютно все подобається у своїй другій половині, де про роздратування і мови не може бути.

Христос Воскрес! Отче, у нас виникло таке запитання. Я - православна, а майбутній чоловік - греко-католик. Шлюб ми вирішили брати у Православній церкві, звідки я родом. Чи правда те, що греко-католик не може сповідатись і причащатись в Православній церкві? У такому разі, як нам поступити? Він може це зробити у свого, католицького священика? А також, чи можна, щоб шлюб давали нам обидва священики, тобто, щоб греко-католицький отець був свідком? Так як ми вирішили, щоб будемо ходити до Католицької церкви після шлюбу...

Ірина
Львів
Україна
Православна
Дата - Thursday, 19 Apr 2012, 17:20:59

Воістину Воскрес! Дорога Іринка, я радий, що ви маєте намір поєднати свої долі, нехай Бог вам допомагає. Позаяк ви вирішили, що після шлюбу ваша сім'я буде греко-католицькою, то я напишу, який порядок шлюбування у Греко-католицькій Церкві. Ваше подружжя називається змішаним, а тому на ваше вінчання повинно бути благословення (дозвіл) греко-католицького правлячого єпископа. Таке благословення єпископи дають тільки після того, як некатолицька сторона письмово зобов'язується народжених діток хрестити у Греко-католицькій Церкві, виховувати їх так само у греко-католицькій вірі і не перешкоджати греко-католицькій стороні практикувати свою віру. Шлюб - це є Тайна, і її не можуть вислуговувати священики з різних Церков. Сповідь та Причастя також є Тайною, і її потрібно приймати у Греко-католицькій Церкві.

Христос Воскрес! Хочу запитати, коли ми живем з чоловіком, а він не хоче брати шлюб, чи варто утримуватись від близьких стосунків? Чоловік проти. Бо я вже не знаю, як ще пояснити йому, що це гріх так жити, та й сама дуже хочу ходити до причастя та сповіді. Дякую за увагу.

Олександра
Тернопіль
Україна
Католичка
Дата - Wednesday, 18 Apr 2012, 10:31:37

Воістину Воскрес! Дорога Олександра, Церква дозволяє на близькі стосунки чоловіка з жінкою тільки після того, як їх Бог поєднає в Його Церкві в одне ціле - християнську сім'ю, на чоловіка і жінку.

Христос Воскрес! Мене дуже турбує останнім часом одне питання. Прошу допомоги! Чи можна мати стосунки з сином своєї троюрідної сестри? Я відчуваю, що маю до нього трохи інші почуття, ніж як до родича, тобто він мені подобається, як хлопець. Він молодший десь на три роки від мене. Але ми не зустрічались і не мали ніяких стосунків! Наперед вдячна за відповідь!

Анна
Львів
Україна
Католичка
Дата - Tuesday, 17 Apr 2012, 20:21:20

Воістину Воскрес! Ганнусю, стосунки, про котрі Ти пишеш, Церква взагалі вважає за гріх, а подружжя заборонено до четвертого роду включно.


Читайте також відповіді священника УГКЦ (по темах):


Также Вы можете задать вопрос священнику Римо-Католической Церкви (РКЦ)

Также Вы можете задать вопрос священнику Православной Церкви (РПЦ)


Будь ласка, перед тим, як задати запитання священику, ПЕРЕЧИТАЙТЕ запитання/відповіді на вищевказаних сторінках – можливо, що на таке питання отець Михайло ВЖЕ ВІДПОВІВ

Термін відповіді на Ваше запитання може складати від декількох днів до декількох місяців


На запитання відповідає о. Михайло Шелемба

Рекомендуйте цю сторінку другові!



Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!