Чистилище: Пісня 31

Зміст: "Божественна комедія"

Земний Рай - Лета

1] «Чом ти мовчиш, на тому боці ставши? -

2] Знов слів жало націлила грізне,

3] Уже і так їх лезом ран завдавши,

4] Й нещадно вдарила вона мене: -

5] Скажи, скажи, визнаннями доповни

6] Моє обвинувачення страшне».

7] Я був такий бентежний, що гріховний

8] Не міг мій голос із грудей пройти

9] До рота, й зоставався я безмовний.

10] Пождала й мовила: «То як же ти?

11] Відповідай-но, поки Лети хвилі

12] Не змили болісної тяготи».

13] В збентеженні й страху був ледь я в силі

14] «Так, правда» видавити з уст смутних,

15] Не вуху, тільки оку зрозумілі.

16] Як лук, із сил натягнутий усіх,

17] Рве тятиву, ламається, й важкою

18] Стає стріла у пошуках своїх, -

19] Так я знемігсь під ношею тяжкою,

20] Бо ніс у зойках та сльозах одвіт,

21] І голос зник від смутку й неспокою.

22] Тоді вона: «Коли мій заповіт

23] Тобі «Любити благо», здавна даний,

24] Повинен був заповнити твій світ, -

25] Які ж провалля та які кайдани

26] Перед собою бачив ці роки,

27] Що забував подальший шлях жаданий?

28] Які приваби та зазив який

29] Читав ти, на чоло красунь зирнувши,

30] Що переслідував їх залюбки?»

31] І довго, тяжко в каятті зітхнувши,

32] Насилу весь свій голос я зібрав,

33] Заледве тільки рота розімкнувши,

34] І з плачем вимовив: «Щоденних справ

35] Брехливі радощі звели з дороги,

36] Як тільки вид ваш із очей пропав».

37] Вона ж:« Хоч ти б весь час мовчав, убогий,

38] Або вигадував за річчю річ,

39] Але суддя всю правду знає строгий.

40] Коли ж зізнатись у провинах ввіч,

41] З обмитим щирими сльозами зором,

42] То тут точило кружить вістрю встріч.

43] Проте, щоб взяв тебе ще більший сором

44] З твоїх помилок і на інший раз,

45] Сирен зачувши, ти лишавсь суворим, -

46] Насіння плачу кинуть - мій наказ,

47] І слухати: не так чинити мали

48] Кістки мої, заховані од вас.

49] Такої радості ще не давали

50] Колись тобі природа й твір митця

51] Як риси ті, що прахом нині стали.

52] Тоді ж, коли найвища радість ця

53] З моєю смертю зникла, то навіщо

54] Було вертать до смертного лиця?

55] І тільки стрельнула брехня найнижча,

56] Тобі звести слід очі ввись було,

57] Слідом за мною - я ж бо правда віща.

58] Тягар було не брати на крило

59] Й не піддаватися ані дівчатку,

60] Ні іншому чомусь, що б там не йшло.

61] Мисливця вбачить досить пташенятку

62] Лиш двічі-тричі, і тікає птах

63] Тенет чи стріл, в яких нема нестатку».

64] Як дітлахи із соромом в очах

65] Понуряться, коли ти їх картаєш,

66] І мовчки каються в своїх гріхах,

67] Так я стояв. Вона ж: «Коли страждаєш,

68] Лиш чуючи, то бороду зведи,

69] Бо дивлячись - ще більш страждати маєш».

70] Мерщій дуби із ґрунту, мов з води,

71] Геть вивертає наський вітер зразу

72] Чи той, що з краю Ярби мчить сюди,

73] Ніж підборіддя зводив я з наказу,

74] Де в слові «борода» замість «лице»

75] Гірку отруту вчув я і образу.

76] Нарешті я уздрів, мов крізь сильце,

77] Що перестали первістки творіння

78] Змикать круг воза квіткове кільце.

79] І ще уздрів я, мов серед проміння,

80] Що Беатріче зір тримала свій

81] На звірі двоєдиного коріння.

82] На тому березі, в габі ясній,

83] Була ще краща, ніж коли бувала

84] Найкращою з красунь на кулі всій.

85] Відчув я каяття кропивні жала,

86] Й чим більше щось любив, було, колись,

87] Тим більш ненависть нині повивала.

88] І так жалі у серце уп'ялись,

89] Що впав я. Знає владарка стеменне,

90] Які події далі відбулись.

91] Коли ж з душі знялось ярмо тяженне, -

92] Схилилась жінка, давній мій водій,

93] І мовила: «Тримайсь, тримайсь за мене».

94] Й занурила у річку, а тоді

95] Вмить потягла, заглибивши до рота,

96] Мов човника по лагідній воді.

97] Блаженства берег, де була чеснота

98] Й співали: «Окропи мя», - близько був,

99] Та це списать - не до снаги робота.

100] І мимоволі я нараз пірнув,

101] Бо жінка, склавши пальці, тім'я ними

102] Моє натисла, й я води ковтнув.

103] Між чотирма жінками чарівними

104] Поставила мене, й вони сами

105] Руками стали обіймать своїми.

106] «Ми - німфи тут, зірки ми - в прірвах тьми.

107] Ще Беатріче не було на світі,

108] їй слугувати готувались ми.

109] Тебе на очі, для добра відкриті,

110] Зведем, хай тільки погляд погострять

111] Тобі ці троє, зором знамениті».

112] Співаючи, мені звеліли стать

113] Проти грудей грифона, і плечима

114] До нас була кохана благодать.

115] І ще сказали: «Тут слідкуй очима,

116] Бо ти стаєш перед смарагда грань,

117] Й до нього спрага в тебе невтолима».

118] І тисячі роз'ятрених жадань

119] З моїм скували зором зір невинний,

120] В грифона втуплюваний без вагань.

121] В її зіницях звір двополовинний,

122] Як в дзеркалі світило, відбивавсь,

123] Являвши вид то орлій, то левиний.

124] Зміркуй, читачу, як я здивувавсь,

125] Побачивши, що звір, без змін на очі,

126] На іншого в очах перекидавсь.

127] Я, дивлячись на чудо це пророче,

128] Тієї їжі споживав шматок,

129] Яку хто більше їсть, то більше хоче.

130] А троє гарних молодих жінок,

131] Наділених, мабуть, званням високим,

132] По-ангельськи співали під танок.

133] «Глянь, Беатріче, глянь пресвітлим оком, -

134] Я чув слова, - на вірного свого:

135] Прийшов до тебе шляхом він жорстоким.

136] Зласкавсь, будь ласка, над слізьми його,

137] Відкрий свої уста, хай він спізнає

138] Ще другу красоту єства твого».

139] Живого світла сяєво безкрає!

140] Чи на Парнасі є завзятий хтось,

141] Хто з джерела жагу задовольняє,

142] Хто б зважився і щоб йому вдалось

143] Тебе таким списать, яке розкрилось

144] І в тінь гармонії небес влилось,

145] Коли перед очима появилось?

- - -

Коментарі:

3. їх лезом - тобто гостротою слів, звернених до Данте (Ч. XXX, 103-145).

11-12. Поки Лети хвилі не змили болісної тяготи - тобто пам'яті про заблудження Данте.

42. Точило кружить вістрю встріч - тобто притупляється меч правосуддя.

45. Сирен зачувши - піддавшись оманливій принаді земних благ (пор. Ч. XIX, 19).

71. Наський вітер - в Італії північний вітер, вітер, що віє з нашої країни.

72. З краю Ярби - з Африки, де царював Ярба (Ен. IV, 196). 77. Первістки творіння - ангели.

81. На звірі двоєдиного коріння - на грифоні (див. прим. Ч. XXIX, 107).

92. Жінка, давній мій водій - жінка Мательда (Ч. XXVIII, 67). 98. «Окропи мя» (церк.) - слова псалма.

102. Я води ковтнув. - Данте напився води з річки Лети, яка дає забуття гріхів.

103. Між чотирма жінками чарівними... - Див. Ч. XXIX, 130-132 і прим.

106. Зірки ми - в прірвах тьми... - Див. прим. Ч. І, 23.

111. Ці троє, зором знамениті - тобто три «богословські» чесноти.

123. Вид то орлій, то левиний - то орла (божества), то лева (людини).

138. Ще другу красоту єства твого. - Друга краса Беатріче - її уста. Перша - її очі, які Данте уже побачив (ряд. 115-123).

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!