 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Зміст: "Божественна комедія" Перше, Місяцеве небо - Сумніви Данте, які Беатріче вгадує та розв'язує - Нове запитання Данте: чи можна виправити зламані обіти? 1] Людина вільна б доти обирала 2] Між двох однаково звабливих страв, 3] Аж поки б, зголоднівши, не сконала.
4] Отак би й зляканий баран стояв 5] Між двох вовків, незрушним залишавшись, 6] Отак би й хорт поміж двох ланей став.
7] Тож змовкнув я, із цього не стидавшись 8] (Непевне-бо чуття мені прийшло 9] Лиш з неминучості) і не пишавшись.
10] Замовкнув я, але моє чоло 11] Горіло запитанням, спломенілим 12] Яркіше, ніж би на язик лягло.
13] А Беатріче, схожа з Даниїлом, 14] Що Навуходоносорів злий гнів 15] Погамував єдиним словом смілим,
16] Сказала: «Бачу, зовсім полонив 17] Тебе і той предмет бажання й другий, 18] Турботи повернувши з давніх днів.
19] Ти думаєш: «Якщо завдасть наруги 20] Благим чуттям насильства шал яркий, 21] Хіба змаліють з того їх заслуги?»
22] Зростає й тим ще сумнів твій гіркий, 23] Що бачив ти у мудрому Платоні, 24] Мов повертають душі на зірки.
25] Тебе дві гадки держать у полоні, 26] І я на ту спочатку відповім, 27] Де мисль твоя у глибшій жовчі тоне.
28] Вбожествлений найбільше серафим, 29] З Мойсеєм Самуїл (щодо Марії 30] Вже не кажу), з Йоанном, тим чи тим, -
31] На цьому небі всі у спільній дії 32] Із духами, яких вже чув твій слух 33] І око бачило, прикривши вії.
34] Окраса кола першого - їх рух, 35] Але вони щасливі не порівну, 36] А в міру, скільки вчують вічний дух.
37] Не тим тобі тут стрілись, що поживну 38] Свою тут мають сферу, - лиш тому, 39] Щоб показать найменш високу й дивну.
40] Так слід казати вашому уму, 41] Що все крізь зовнішні чуття сприймає 42] І лиш вони дають покорм йому.
43] Святе письмо ваш ум на гадці має 44] І руки й ноги Богу надає, 45] Хоч і не те собі в думках тримає.
46] І церква плоть на всіх вдяга, як є, - 47] Й на Гавриїла, й Михаїла, й того, 48] Що Товію грязиво дав своє.
49] Старий Тімей про душі мислив много 50] Й не так, як упевняє все тут нас, 51] Бо слово, мабуть, згодне з мислю в нього,
52] Що на зірки вертають душі з нас, 53] Бо із світил, за волею природи, 54] Злетіли нам в тіла на певний час,
55] А може, не дійшовши в нього згоди, 56] Слова думкам пішли наперекір, 57] І збиткуватись тут нема нагоди.
58] Сказав би він, що знову мчать до зір 59] Честь і ганебність впливу, - й лук втулився 60] У нього б в частку правди, всім на взір.
61] Невірно втямивши це, помилився 62] Весь майже світ, - Юпітеру тоді, 63] Меркурію і Марсу він вклонився.
64] А другий сумнів у твоїй біді 65] Отруйний менш - він зла не заподіє. 66] Ти не помилишся в своїй ході.
67] Те, що неправда правду од оліє 68] В очах у смертного, правдиву путь 69] До віри, не до єресей, відкриє.
70] Але до дна в цій істині сягнуть 71] Для розуміння вашого можливо, 72] Тож я тобі все можу розгорнуть.
73] Нехай насилуваний би тремтливо 74] Й не помагав насильству до дрібниць, - 75] Ці душі винуватить справедливо,
76] Бо волю не загасиш силоміць. 77] Вона, мов пломінь, рветься із безодні, 78] Хоча її насильство й валить ниць.
79] Коли ж вони стають більш-менш свободні, 80] То йдуть за силою; і душі ті 81] Отак і не вернули в дім Господній,
82] А, мавши волю цілісну в житті, 83] Як мав Лаврентій у печі Ґратчастій 84] Чи Муцій, руку спікши до кості,
85] Знов стежкою, з якої у нещасті 86] їх зірвано, вели б свій дальший хід. 87] Але, на жаль, ці приклади не часті.
88] Як сприймеш ти мої слова як слід, 89] Юрба вагань, до цього нерушима, 90] Втече, подальших не завдавши бід.
91] Але стає нараз перед очима 92] Нова завада й згубою грозить, 93] Бо для самого тебе незборима.
94] Я вже дала тобі урозуміть, 95] Що лжа в уста святій душі не ляже, 96] Бо та у первоістині лежить.
97] Піккарда правду й про Констанцу каже, 98] Що та плека любов до покривал, - 99] І що ту мову із моєю в'яже?
100] Нерідко, брате, гасне чистий пал 101] У тому, хто чогось перелякався, 102] І до гріха його примусив шал,
103] Як Алкмеон: до батька прислухався 104] Побожно він, щоб матір покарать, 105] Хотів безгрішності - і в гріх удався.
106] Повинен ось що ти обміркувать: 107] Коли з насильством воля примирилась, 108] Не можна вчиненого дарувать.
109] Ги часто бачиш волю, що схилилась 110] З своєю досконалістю до зла 111] І в страху перед злішим помилилась.
112] Про досконалу волю цю й вела 113] Піккарда, я ж - про іншу, теж глибоку, 114] І істина одна в обох була».
115] Так збігли хвилі тихого потоку, 116] Що в правді джерело святе знайшов, 117] І втишили жагу мою двобоку.
118] «О люблячого першого любов 119] Небесна, все, що з ваших уст виходить, - 120] Сказав я, - сили живить знову й знов.
121] Мій дух глибинам почуттів не шкодить, 122] За ласку ласку вдячну не веде, - 123] Хто зрить і може, хай одвіт знаходить.
124] Я бачу, що наш розум упаде 125] Без правди в осіянному чертозі, 126] Без неї ж правди не знайти ніде.
127] Він зручно в ній лежить, мов звір в барлозі, 128] Підноситься із нею до зірок, - 129] Інакше все справдитися не в змозі,
130] І сумнів випускає свій росток 131] В ногах у правди, вгору до безкраю 132] З горба на горб веде природа крок.
133] Тож, пані, я посмію й попитаю 134] Про істину, що спокій мій лама, 135] Бо сенсу в ній я ще не добираю.
136] Я хочу знати, чи в людей нема, 137] Замість обітниці, такого діла, 138] Щоб шалька з ним у вас тягла сама?»
139] Тут Беатріче в мене утопила 140] Зір, сповнений такого почуття, 141] Що здолана очей поникла сила,
142] І зір одвів, немов стерявшись, я. - - - Коментарі: 13-15. Беатріче, схожа з Даниїлом... - За Біблією, вавилонські мудреці не могли витлумачити царю Навуходоносорові забутий ним сон, і він велів стратити їх, але гнів його вгамувався, коли пророк Даниїл нагадав йому цей сон і пояснив його значення. Так і Беатріче вгадала і розв'язала поетові сумніви. 23. Бачив ти у мудрому Платоні... - За вченням Платона, людські душі до свого втілення містяться на зірках, куди й повертаються, коли людина вмирає. 27. У глибшій жовчі тоне. - Беатріче вважає небезпечнішим другий сумнів поета (див. 22-24). 28. Вбожествлений найбільше серафим... - тобто найглибше занурений у споглядання божества. 30. З Йоанном, тим чи тим... - чи з Іоанном Хрестителем, чи з євангелістом Іоанном. 31-32. Всі у спільній дії із духами... - тобто всі вони перебувають у тому ж небі, що й душі, які з'являлися тоді на Місяці. 34. Окраса кола першого... - десятого, Палаючого неба. 47-48. Того, що Товію... - архангела Рафаїла, який, згідно з біблійною легендою, повернув Товієві зір, поклавши йому на очі замішану з слиною землю - грязиво. 49. «Тімей» - назва Платанового діалогу, де мова йде про повернення душ на зірки: тут вжито замість імені його автора - Платона. 58-60. Сказав би він... - Зміст: якщо Платон думає про вплив зірок на людські душі й вбачає в ньому причину гідних та ганебних вчинків, то він почасти має рацію. 62-63. Юпітеру тоді, Меркурію і Марсу... - Люди стали давати планетам імення богів, які нібито на них живуть, і вклонятися їм. 64. А другий сумнів... - див. 19-21. 83. Лаврентій - легендарний римський диякон III століття, буцімто спалений на залізних ґратах. 84. Муцій Сцевола - за римськими переказами, юнак, який, показуючи на допиті зневагу до катувань і смерті, сам спалив собі праву руку. 103. За давньогрецьким міфом, син аргоського царя Амфіарая - Алкмеон, виконуючи батьків заповіт, убив свою матір Еріфілу за те, що вона, спокусившись на коштовне намисто, виказала місце перебування чоловіка і тим сприяла його загибелі. 107. З насильством воля примирилась... - тобто насильству сприяла поступлива воля потерпілого. 114. І істина одна в обох була - отже, і в тій, про яку йшла мова вище (100-111).
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
