Рай: Пісня 08

Зміст: "Божественна комедія"

Піднесення на третє, Венерине небо - Духи велелюбних - Карл Мартелл - Король Роберт

1] В те вірили народи, нині зниклі,

2] Що шле навкруг любовний шал вгорі

3] Ясна Кіпріда в третім епіциклі.

4] В старих цих заблудах вони, старі,

5] Не тільки їй у пристрастей полоні

6] Споруджували пишні вівтарі,

7] А й матері - вродливиці Діоні,

8] І сину Купідонові, що сів

9] На руки, переказують, Дідоні.

10] Ім'я, з якого я почав цей спів,

11] Тій зірці дано, що з жаги своєї

12] На сонце дивиться з усіх боків.

13] Я, не відчувши, що злетів до неї,

14] Це зрозумів із того, як зросла

15] Ще більш краса володарки моєї.

16] Як видна іскра в полум'ї мала

17] Чи голос вирізняється рухливий

18] З незрушного голосового тла,

19] Помітні стали світлі переливи

20] Світильників у вихорах швидких,

21] Куди, гадаю, вів їх зір щасливий.

22] Холодний вітер, що летить з низьких

23] Зимових хмар чи зримий, чи незримий,

24] Той залічив би до найменш прудких,

25] Хто б глянув, як гірляндами стрімкими

26] Летючі світла кидали танки,

27] Що почались, де линуть серафими.

28] Між духами, яких неслись полки,

29] Бриніла так «Осанна!», що я досі

30] Бажаю знов почути звук палкий.

31] Один наблизивсь чемно, як велося,

32] Промовив: «Радо зробить наш загал

33] Усе для тебе, що б не довелося.

34] Ми кружимося стежками Начал,

35] У тому ж крузі, крутені, потребі,

36] Що ти про них казав під гул похвал:

37] «Ви, хто думками водить в третім небі...»

38] Зупинимось, любові повні, ми,

39] Якщо приємний спочив наш для тебе».

40] Звів погляд я поштивий і німий

41] На владарку і з поглядом зіткнувся,

42] Що влив би певність у людські уми,

43] Й до світла я привітного звернувся,

44] І на моїх словах: «Скажіть, хто ви?» -

45] Од хвилювання голос мій здригнувся.

46] Який же спалах радості новий

47] Я вздрів, коли ще сяйво приєдналось

48] До сяйва круг святої голови!

49] Спахнувши, він сказав: «Мені дісталось

50] Недовго жить, а не взяла б земля,

51] То зла, що сталося, тоді б не сталось.

52] Мене відрада світла затуля

53] Від тебе, наче кокон величавий,

54] В шовку якого спить черв'як-маля.

55] Мене любив ти і не без підстави;

56] Якби не вмер я, міг тобі зложить

57] Не листя б - інше щось, гідніше слави.

58] Мене ждав лівий берег, де біжить,

59] У себе Соргу увібравши, Рона, -

60] Коли ж він зможе підо мною жить!

61] Так само й ріг Авзонський, де Катона,

62] Гаета й Барі повняться снаги,

63] А Тронто й Верде обійма корона.

64] Вже на мені вінець був дорогий

65] Земель, де ллє Дунай, з тієї грані,

66] Де поїть він германські береги.

67] А чарівна Трінакрія, у тьмяній

68] З Пакіно до Пелоро течії,

69] Жорстоко Евром мученій, в тумані

70] Не від Тіфея - з сірки надр її,

71] І досі б звикла, що на трон восходять

72] З Рудольфа й Карла в ній сини мої,

73] Якби не кепські власті, що призводять

74] Народ до бунту й вигук: «Бий їх, бий!», -

75] Як у тому Палермо, завжди родять.

76] Коли б дививсь мій брат вперед, юрби

77] Харциз би каталонських одцурався

78] І через них би не зазнав ганьби.

79] З думками, справді, добре б він зібрався,

80] Судна, що й так обтяжить водну синь,

81] Вантажити над міру б не старався.

82] Скупар, хоч батьку люба широчінь,

83] Хай брав людей на всяку б він посаду,

84] Уважних не лише до власних скринь».

85] «Тут, де з кінцем початок блага зряду,

86] Гадаю, бачиш добре, як я сам,

87] Велику, нескінченну ту відраду,

88] Яку ти, пане, дав моїм очам,

89] І цінне тим мені твоє прозріння,

90] Що погляд твій належить небесам.

91] Приніс мені ти втіху розуміння,

92] То ще мій сумнів розтлумач мудріш:

93] Чом плід гіркий в солодкого насіння?» -

94] Так я йому, а він: «Ти правду вздриш,

95] Звернувши очі на мої повчання,

96] А ти до неї спиною стоїш.

97] Благий, що цим місцям несе втішання

98] І рух, в тілах великих тих святе

99] На порух обертає призначання.

100] Натури, що призначені на те,

101] Не лиш притулок в мислі досконалій

102] Знаходять, - в ній спасіння їм росте.

103] Що кидається луком в дальні далі,

104] Все опиняється в своїй меті,

105] Немов стріла в призначенім кружалі.

106] Бо небо, де твої лежать путі,

107] Творитиме інакше не тривалість,

108] А нетривкі лиш безлади пусті, -

109] Цього ж не може бути, якщо сталість,

110] Що водить ці зірки, не має вад

111] І Перший не забув про досконалість.

112] Та, мабуть, досить з тебе цих засад?»

113] Я ж: «Ні, не вірю, начебто безсиле

114] Те, що встановлює в природі лад».

115] Тоді він знов: «Скажи, хіба не миле

116] Життя в громаді для людських сердець?»

117] «Еге ж, - відмовив я, - це зрозуміле».

118] «А чи здійсниш його, коли Творець

119] Різниць не зробить в різних званні й вмінні?

120] Ні, якщо пише правду ваш мудрець».

121] Поглибив ще він докази незмінні

122] І закінчив: «Так ось який закон

123] Про різний плід на різному корінні.

124] Народиться тут Ксеркс, а тут Солон,

125] А тут Мельхіседек, а там - той самий,

126] Чий син з-під хмар упав у вічний сон.

127] Круговорот природи, хоч віками

128] На смертний віск печаток тьму поклав,

129] Не робить все ж відміни між домами.

130] І через це від Якова Ісав

131] Різнився сім'ям, хоч з того ж був ложа,

132] Квірин же вбогий Марса батьком звав.

133] Народжена природа всім би схожа

134] Ставала на родительку свою,

135] Коли б управа не втручалась Божа.

136] Ось втеклу тайну ти зловив твою,

137] Та вчу тебе для власної догоди

138] І думку ще одну скажу мою.

139] В незгодної із долею природи,

140] Мов у насіння в ґрунті несвоїм,

141] Бувають завжди слабосилі сходи.

142] Як світ би, рухавшись, у русі тім

143] Спирався тільки на природу праву,

144] Росло б далеко ліпше людство в нім.

145] Призначеного на воєнну славу

146] Ви тягнете до олтарів і ряс,

147] Молитвенику ж даєте державу, -

148] Тому й неправильні стежки у вас».

- - -

Коментарі:

1. Народи, нині зниклі... - тобто античні язичники.

3. Кіпріда - Венера, народжена на о. Кіпрі; в третім епіциклі - згідно з ученням Птолемея, планети обертаються навкруг Землі не просто по коловій орбіті, а кожна по якомусь малому колу, епіциклу, а вже центр його здійснює коловий рух навколо Землі, чим і пояснюється їх петлеподібний шлях. Венера, як третя від Землі планета, обертається в третім епіциклі.

9. На руки... Дідоні. - Щоб прихилити серце вдови, карфагенської цариці Дідони, до Енея, бог кохання Купідон, з напучення матері Венери, набрав вигляду його сина Асканія і сів до неї на коліна (Ен. І, 657- 722).

19-21. Помітні стали... - У глибині світної планети Данте бачить кружіння інших світил. Це душі велелюбних. Вони рухаються з різною швидкістю, і поет висловлює припущення, що вона залежить від ступеня щасливого їх зору, тобто доступного їм споглядання Бога.

27. Де линуть серафими - у десятому небі.

34. Стежками Начал... - Начала - ангельський чин, що керує третьою сферою (Венериним небом).

37. «Ви, хто думками водить в третім небі...» - початковий рядок першої канцони Дантового «Бенкету».

49-50. Мені дісталось недовго жить... - Йдеться про Карла Мар-телла (1271-1295), старшого сина Карла II Анжуйського. У 1294 р. він відвідав Флоренцію, де познайомився і навіть подружив з Данте.

58. Лівий берег... - Прованс, що тоді вже належав анжуйському домові.

61-63. Ріг Авзонський... - південь Авзонії (Італії), тодішнє Неаполітанське королівство з містами Катаною, Гаетою й Барі. Річки Тронто й Верде становили його північний кордон.

65. Земель, де ллє Дунай... - Карл Мартелл був коронований на угорського короля, але не правив.

67-70. Трінакрія (грецьке слово: триверхова) - Сицилія. З мису Пакіно (Пассаро) до мису Пелоро (Фаро), уздовж берега, відкритого жорстокому Беру (східному вітру), вона млиста не тому, що з-під Етни дихає замкнений там гігант Тіфей (Тіфон), а тому, що надра вулкана Етни багаті на сірку.

71-75. Зміст: Сицилія звикла б як до своїх державців до потомків Карла Мартелла (батьком якого був Карл II, а тестем - імператор Рудольф І), якби свавілля Карла І з його французами не викликало в Палермо повстання 1282 p., яке позбавило анжуйський дім влади над островом.

76-78. Коли б дививсь мій брат вперед... - Коли б наймолодший брат Карла Мартелла, Роберт (королював у Неаполі після смерті Карла II, з 1309 до 1343 p.), був більш передбачливий, він не оточував би себе злиденними й жадібними каталонцями, які з його приходом до влади почнуть утискувати людність.

93. Чом плід гіркий в солодкого насіння - тобто як від щедрого батька (Карла II) міг народитися жадібний син (Роберт).

103. Кидається луком... - впливом світил (порух, згаданий у 99).

109-110.  Сталість, що водить ці зірки... - ангели (див. прим. Р. II, 129).

120. Ваш мудрець - Арістотель, який доводив потрібність поділу праці для суспільного благоустрою.

123. Різний плід на різному корінні - тобто схильності і здібності.

124-126. Ксеркс (персидський цар V ст. до н. є.) - тип воїтеля; Солон (афінський законодавець VII ст. до н. є.) - тип державного діяча; Мельхіседек (біблійний священнослужитель) - тип церковника; ...той самий, чий син... - міфічний архітектор Дедал, батько Ікара, тип учено-го-винахідника й митця.

127-129. Круговорот природи... - Зміст: кружіння світил, що впливає на людську природу, виконує своє призначення, не звертаючи уваги на походження людини.

130-131. Ще в материній утробі Ісав (з Біблії) не скидався на свого брата-близнюка Якова (пор. нижче, прим. Р. XXXII, 68).

132. Квірин. - Ромул, легендарний перший римський цар, був сином незнаного батька, але вважали його за сина бога Марса.

133-135. Народжена природа... - Зміст: потомки були б усім схожі на предків, коли б не втручання небесного промислу.

138. 1 думку ще одну скажу мою - вивершуючи знання, що ти набув з моєї науки.

145. Призначеного на воєнну славу... - натяк на другого сина Карла II, Людовіка, для якого батько обрав церковну кар'єру.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!