Християнська бібліотека. Божественна комедія. Рай: Пісня 10. Християнська бібліотека. Божественна комедія.
І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.                І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.                І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Рай: Пісня 10
   

Зміст: "Божественна комедія"


Піднесення на четверте, Сонцеве небо - Духи учених - Фома з Аквіно - Схоластичні і давні богослови та мудреці

1] На сина дивлячись, любові повний,

2] Що вічно з них обох потоком ллє,

3] Найперший, у могутті невимовний

4] Усе, що в думці чи в просторі є,

5] Створив так до ладу, що всі істоти

6] Вбачають в ньому торжество своє.

7] Зведи, читачу, зір свій на висоти,

8] Зі мною перехрестя досягни,

9] Де певний рух стрічає рух навпроти,

10] І ту майстерність споглядать почни,

11] Яку митець так гаряче плекає,

12] Що втуплює у неї зір ясний.

13] Поглянь, як звідти дуги випускає

14] Для осяйних планет похилий круг,

15] Що їх на допомогу світ гукає.

16] Якби планети йшли не в площі дуг, -

17] То сил у небі зникло б вщент немало,

18] А на землі загибло б все навкруг.

19] Якби кружіння їх не приставало

20] До сторчака, на волосинку хай, -

21] То ладу б в світі, вниз чи вверх, не стало.

22] Отож, читачу, з лави не вставай,

23] Посидь, помрій, на що я надивився,

24] І без утоми щастя зазнавай.

25] Я дав покорм, щоб ним ти наситився,

26] Мене ж поглинув той предмет цілком,

27] Письменником якого я зробився.

28] Природи величавий майордом,

29] Що сили неба в світ низводить нижчий

30] І доби лічить світляним перстом,

31] Із перехрестям, що списав я вище,

32] Кружляв по небу закрутом крутим,

33] Щораз, то все яскравіший та ближчий.

34] І я з ним був; як опинивсь на нім,

35] Я не помітив, як і не помітить

36] Хтось думки, поки не спахне в самім.

37] І в Беатріче - у тієї світить

38] Не благо, щось значніше в ясну мить.

39] Якої часові і не одмітить.

40] Як мають сяянням усі рясніть

41] У надрах сонця, - це я встиг відзначить, -

42] Коли не колір - світло їх різнить!

43] Ні хисту, ні знання, ні слів не стачить

44] Мені, щоб все належно повісти,

45] То просто вір і прагни сам побачить.

46] Уява ж нас не може занести

47] До тих висот, і є на це причина,

48] Бо їлиб за сонцем для очей пустий.

49] Отак четверта блискотить родина

50] Високого Отця, що звіку слав

51] І шле із себе Духа й родить Сина.

52] І Беатріче почала: «Прослав,

53] Прослав же Сонце ангелів, що з його

54] Ти ласки шлях сюди живим прослав».

55] Не знало жодне серце ще такого

56] Святого захвату, й ніхто не був

57] У пориванні ще такім до Бога,

58] Як, слухаючи, зразу ж я відчув, -

59] Любов мене взяла всього без лишку,

60] І я про Беатріче позабув.

61] Вона ж, безгнівна, кинула усмішку,

62] І сміхотливий блиск її очей

63] Мою суцільну мисль дрібнив на кришку.

64] Уздрів я безліч сяйв, і натовп цей

65] Робив з нас центр, а сам - на взір корони,

66] Вів пісню ще ніжнішу за лице.

67] Так пояс із сріблястої запони,

68] Коли густіє пара в небесах,

69] Вдягає чарівна дочка Латони.

70] В палаці вишньому, де йшов мій шлях,

71] Без ліку самоцвітів є коштовних,

72] Яких із царства не знести в руках.

73] Таким було й співання сяйв чудовних,

74] Кому ж даровано без крил серця,

75] Речей ждуть од німого велемовних.

76] Співаючи, яріючі сонця

77] Промчали тричі вкруг, подібно зорям

78] Круг осі, ближчим до її кінця,

79] Й спинились, як, віддавшись танцям скорим,

80] Жінки безмовно мить якусь стоять,

81] Аж поки пісня знов поллється хором, -

82] Одне з них почало: «Як благодать,

83] Котрої промінь полум'ям одводить

84] Любов правдиву, щоб улад зростать

85] Із нею люблячи, в тобі так сходить,

86] Що на висоти сходами веде,

87] Якими йде наверх, хто вниз низходить, -

88] То хто б вина свого не дав ніде

89] Тобі, той од натури був би вільний,

90] Як річка та, що не до моря йде.

91] Які складають квіти цей начільний

92] Вінок - спитаєш зараз ти мене -

93] Тій, що звела тебе в палац весільний?

94] От я - в отарі був ягня дрібне,

95] Що Домінік вів шляхом, де невинно

96] Живитимуться всі, хто не схибне.

97] Цей, справа, брат і вчитель воєдино

98] Для мене був; Альберт з Колоньї він

99] Ім'я носив, а я - Фома з Аквіно.

100] А хочеш упізнати весь загін,

101] За розповіддю стеж очима стишка,

102] Йдучи разком блаженних намистин.

103] Ось світить Граціанова усмішка;

104] Він присвятив життя обом правам,

105] І просто в Рай звела його доріжка.

106] А цей, що сяє в нашім хорі там,

107] Був тим Петром, який, мов удовиця,

108] Свій скарб увесь пожертвував на храм.

109] З нас найгарніше п'ятий промениться

110] В любові, і юрба людських сердець

111] Вгорі на нього мріє подивиться.

112] В високий ум таку глибінь Творець

113] Вклав знань, що в разі правду правда каже,

114] Не бачено таких, як цей мудрець.

115] А з ним своє палання світоч в'яже,

116] Що досконально за життя дізнавсь

117] Природу й службу Богової стражі.

118] Блаженний вогник ще один снувавсь:

119] Поборник християнських тих історій,

120] Яких сам Августин пізніш навчавсь.

121] А зараз думкою проглянь в просторі,

122] Від сяйва в сяєво, хвалам услід,

123] І в восьмому уздриш великі зорі.

124] Радіючи на благ найменший слід,

125] Душа свята облуду в світі злому

126] Всім розкрива, хто терпить тьму обид.

127] Бо тіло, що її немає в ньому,

128] Лежить в Чельдавро, мученицька ж тінь

129] Блаженствує в спокої неземному.

130] Очима стрінься ще в вінку світінь

131] Із Ізідором, Бедою, Рішаром,

132] Який над людством став після видінь.

133] А цей, мені сусіда ясним жаром,

134] Той сяйний дух, який в думках тяжких

135] Вважав був смерть занадто пізнім даром,

136] Сігером звавсь - на лекціях своїх

137] В Кутку Солом'янім він без упину

138] Доводив істини в словах їдких».

139] Коли годинник будить у хвилину,

140] Коли дружина Божа йде хвалить

141] Щоранку любого свого дружину,

142] Й зубець, штовхнувши інші, їм велить

143] Свій виливати звук в «тінь-тінь» співливі,

144] Що може дух, мов соком плід, налить, -

145] Так видатне у славі справедливій

146] Це коло рушило, і з ним потік

147] За співом спів у зграйності, можливій

148] Лиш там, де радість не скінчиться ввік.

- - -

Коментарі:

7-9. Зведи, читачу, зір свій на висоти... - Зміст: підведи погляд до небесних сфер і зупини його у точці перетину екватора й зодіаку, де певний рух стрічає рух навпроти, тобто добовий рух світил зі сходу на захід і річний рух планет з заходу на схід.

11. Митець - Бог.

14. Похилий круг - зодіак.

16-18. Якби планети йшли не в площі дуг... - Зміст: якби площина зодіаку збігалася з площиною екватора, то сил у небі зникло б вщент немало, бо вплив планет (разом з ними й Сонця) охопив би на Землі тільки вузьку смугу, і на землі загибло б все навкруг, біля екватора від спеки, у помірних поясах - від одноманітності сезонів року, у полярних - від холоду.

28. Природи величавий майордом... - Сонце; майордом - вища службова особа у ранньосередньовічній державі.

31-33. Із перехрестям, що списав я вище (див. рядок. 8)... - Перебуваючи у дану пору року, тобто незабаром після весняного рівнодення, недалеко від перетину екватора і зодіаку, сонце наблизилось до тропіка Рака, рухаючись (як поясняв Птолемей) гвинтоподібно, і з кожним днем усе раніше сходило над земним обрієм.

34. І я з ним був... - тобто: я вже вступив у Сонце.

63. Мою суцільну мисль дрібнив на кришку. - Поетова мисль під впливом погляду Беатріче звертається також на навколишнє оточення.

69. Дочка Латони - тобто Діана, богиня Місяця.

82. Одне з них почало... - Це душа Фоми Аквінського, схоластичного філософа і богослова (1225-1274) , вчення якого на той час римська церква засуджувала, але згодом воно стало за основу найреакційніших течій у католицизмі («томізму»).

94. Я - в отарі був ягня дрібне... - тобто був ченцем домініканського ордену (пор. далі Р. XII, 31-102).

96. Живитимуться всі, хто не схибне... - знайдуть внутрішню досконалість (пор. далі Р. XI, 25, 139).

97-99. Альберт з Колони (Кельна) - Альберт Великий, богослов і філософ (1193-1280), одним з учнів якого був Фома Аквінський.

103-105. Граціан - Франческо Граціано, законознавець XII ст., автор так званих «Граціанових декретів», де зроблено спробу узгодити тези церковного й світського права, на що й вказують слова: «Присвятив життя обом правам».

107-108. Був тим Петром... - П'єтро Ломбардський, богослов (пом. 1164). У передмові до своїх «Сентенцій» порівнював себе з убогою євангельською удовицею, яка пожертвувала на храм останню лепту.

109-111. З нас найгарніше п ятий промениться... - цар ізраїльсько-іудейської держави Соломон (бл. 976-935 pp. до н. є.), царював з 960 до 935 р. до н. є., гаданий автор кількох біблійних творів, вважався мудрим. ...Юрба людських сердець вгорі на нього мріє подивиться, бо не знає, чи не засуджений він за свої численні гріхи.

115-117. Світоч - Діонісій Ареопагіт (І ст. н. є.), якому в часи Данте приписувано твір грецькою мовою «Про небесну ієрархію» невідомого сирійського містика кінця V ст. (можливо, єпископа грузинського походження Петра Івера (див. Р. XXVIII, 130).

118-120. Блаженний вогник... - Коментатори не можуть поки що остаточно назвати його ім'я: чи це Павел Орозій (IV - V ст.), автор творів з всесвітньої історії, де він виступав захисником і апологетом християнства, чи Амвросій Медіоланський, чи Лактанцій, чи хтось іще.

125-129. Душа свята - Аніцій Боецій (480-524), римський філо-соф-неоплатоник, математик, теоретик музики і державний діяч. Маючи на нього підозру в замаху проти остготського владарювання, Тео-доріх (бл. 454-521) посадив його до в'язниці у Павії, де він і загинув. У в'язниці написав філософську працю «Про втішання філософією». За середніх віків його безпідставно вважали християнином.

128. Чельдавро - назва церкви св. Петра в Павії, де стеля була вкрита нині майже зруйнованою золотою мозаїкою («Золоте небо»).

131-132. Ізідоро Севільський - іспанський богослов та енциклопедист (560-636); Беда Вельмишановний - англійський богослов, історик і граматик (674-735); Рішар з паризького абатства Сан-Віктор - богослов-містик XII ст.

133-138. Сігер Брабантський (бл. 1226 - між 1282 і 1284) - славетний філософ, професор Паризького університету, будівлі якого розташовані в Солом'яному Кутку (назва походить від солом'яних мат, на яких сиділи студенти під час лекцій). Звинувачений в аверроїстській єресі та засуджений паризьким архієпископом і інквізицією, він звернувся до папського суду і прибув в Орв'єто, де його вбив його власний секретар.

140. Дружина Божа - церква.


Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!