Рай: Пісня 23

Зміст: "Божественна комедія"

Восьме, Зірне небо - Тріумф Христа - Коронування Марії

1] Як під коханою листвою птиця

2] Біля гнізда, де сплять її пташки,

3] Коли в нічній пітьмі усе таїться,

4] Побачить прагне любі голівки

5] Й летіти добувати їм сніданок -

6] Обов'язок приємний, хоч тяжкий, -

7] І нетерпляче жде на світлий ранок,

8] Коли, прокинувшись, її сім'я

9] Зустріне щебетом ясний світанок, -

10] Так, випроставшись, владарка моя

11] Туди дивилась у задумі й мрії,

12] Де йшло повільніш сонце іздаля.

13] Я вздрів її в непевності й недії

14] І став, неначе той, хто жде чогось

15] І втишується у твердій надії.

16] Мені недовго ждати довелось:

17] Минуло часу зовсім небагато,

18] А полум'я у небі зайнялось.

19] І Беатріче мовила: «Йде свято

20] Звеличення Христа, й побачиш плід

21] Кружіння сфер, що вертяться завзято».

22] І так, здалось, палав у неї вид,

23] І світлі очі так її раділи,

24] Що мови я згубив останній слід.

25] Як Трівія свій усміх заяснілий

26] Під повню вічним німфам посила,

27] Які по небу сфери всі скрасили,

28] Так сонце над зірками без числа,

29] Світило всім од пломеня святого,

30] Як наше сонце - факелам з срібла.

31] І річищами сяєва живого

32] Пливла осяйна сутність у мій зір,

33] Аж нестерпучою була для нього.

34] О Беатріче, любий проводир!

35] Вона сказала: «Владна й над тобою

36] Чеснота, владарка світів і зір.

37] Тут - Всемогуття з Мудрістю святою,

38] Що поміж небом і землею шлях

39] Відкрили всім, омріяний журбою».

40] Як полум'я, рвучись у хмар жмутах,

41] Не вверх іде, а, всупереч природі,

42] Спадає раптом у наземний прах,

43] Так розум мій у любій насолоді,

44] Що переріс свою звичайну грань,

45] Не зна, що стало з ним при цій нагоді.

46] «Розплющ-но очі і на мене глянь!

47] Бо витримаєш ти мою усмішку,

48] Коли побачив стільки святкувань».

49] Я був, як той, хто геть забув ще в ліжку,

50] Що снилось уві сні, й тепер дарма

51] Силкується згадати сну хоч кришку.

52] Жадану щедрість я відчув - сама

53] Така була, що не зітреться з книги,

54] Де забуття минулому нема.

55] Хай славних язиків зберуться здвиги,

56] Хай їх, годованих на молоці

57] Полімнії й сестер, звезуть квадриги,

58] Хай прийдуть всі допомагать митці, -

59] На частку й тисячну не оспіваю

60] Святу усмішку на святім лиці.

61] Отож в години змалювання Раю

62] Стрибком веде свята поема нить,

63] Долавши на шляху завад без краю.

64] Хто смертний той хребет згада на мить

65] І ту вагу, яка лежить на ньому, -

66] Не дорікатиме, що він тремтить.

67] Біда у хвилях човнику малому,

68] Коли під кілем плин на піну збивсь,

69] Біда й людині в випадку страшному.

70] «Чи так ти вже у вид мій залюбивсь,

71] Що й не помітив чарівного саду,

72] Який під променем Христа розвивсь?

73] Там роза, що дала всім на відраду

74] Святому Слову плоть, лілеї там,

75] Чий аромат несе благу всім раду», -

76] Так Беатріче; я ж її словам

77] Йдучи услід, до бою сил надати

78] Хотів своїм кволіючим очам.

79] Як промінь сонця в окрай хмар розтятий

80] Колись-то дозволяв квітчастий луг

81] Затіненому оку показати,

82] Вогнів побачив я великий круг,

83] Освітлений яскравим сяйвом дужним,

84] Не бачачи джерел осяйних дуг.

85] О благосна чесното, над навкружним

86] Ти піднеслась, щоб місце дать мені

87] Й моїм очам, вже не таким потужним.

88] Красива квітка - їй я ночі й дні

89] Моливсь - своїм іменням спрямувала

90] Мій дух на найвеличніші вогні.

91] І пара моїх світел змалювала

92] Усю красу і радісність зорі,

93] Яка владає й тут, як там владала,

94] Коли, покинувши глибин краї,

95] Вінцевий пломінь, рухом опоясним

96] Обнявши миттю, закружляв її.

97] Мотив, що здався б на землі прекрасним,

98] Тут гуркотав би як оглушний грім,

99] Хоч там би видався для душ незгасним, -

100] Як порівняти з співом голосним

101] Кіфари ніжної з вінця в сапфірі,

102] Що небо ним сапфіріє святим.

103] «Я - ангельська любов і в'юсь в ефірі

104] Круг радості, яка прийшла до нас

105] Із чрева, що за сховок стало вірі,

106] І витимуся, владарко, весь час,

107] Аж поки здійснюється неба мрія,

108] Й до нього йдеш за сином, що всіх спас».

109] Так голос колового іскровія

110] Виводив, хором духів огняних

111] Оспівувалась пресвята Марія.

112] А царська мантія на світових

113] Плечах, під Божих подихів потоком

114] Пекучіша й живіша за живих,

115] Над нами простиралась у глибокім

116] Просторі, що звідтіль, де я тримавсь,

117] Кінець зникав за обрієм широким.

118] Мій зір летіти на сназі не мавсь

119] Увінчаного пломеня слідами,

120] Бо той до сина любого здіймавсь.

121] І мов маля, що до своєї мами,

122] Наївшись, рученята простяга,

123] Бо це природний вияв між чуттями, -

124] В огнях з вершка звелась якась дуга,

125] Й пошана діві, що вони являли,

126] Була для мене вельми дорога.

127] І зараз же вони всі заспівали

128] Небесную царицю ніжно так,

129] Що в пам'ять звуки ці навік запали.

130] О, скільки в зерні видатних ознак

131] Ховають щедрі скрині, звідки вийшов

132] На землю не один розкішний злак!

133] Тут вічним скарбом той себе потішив,

134] Хто в Вавилонському вигнанні лив

135] Горючі за майном, яке залишив,

136] Тут тріумфує, бо його завів

137] Син Бога та Марії до держави

138] Й до давніх і нових учителів,

139] Той, хто трима ключі такої слави.

- - -

Коментарі:

25-27. Трівія - Діана, богиня Місяця, охоронниця перехресть.

26. Вічним німфам... - супутницям Трівії-Діани, зіркам.

28. Сонце над зірками... - тут Сонце символізує Христа.

ЗО. Як наше сонце - факелам з срібла - тобто як наше сонце освітлює сяєвом небесні зірки (пор. вище. Р. XX, 1-6).

57. Полімнії (Полігімнії)... - музи ліричної поезії; сестер... - інших муз.

67-69. Біда у хвилях човнику малому... - пор. вище, Р. II, 1-15. 71-72. Не помітив чарівного саду... - всіх душ восьмого неба.

73. Роза - Діва Марія.

74. Лілеї - апостоли.

88. Красива квітка... - Діва Марія.

91. Пара моїх світел... - моїх очей.

92-93. Радісність зорі... - Діви Марії.

95. Вінцевий пломінь... - архангел Гавриїл.

101. Кіфари ніжної... - архангела Гавриїла.

112. Царська мантія... - дев'яте небо, що оточує всі інші небеса.

119. Увінчаного пломеня - Діви Марії.

134. В Вавилонському вигнанні... - на Землі.

139. Той, хто трима ключі такої слави - апостол Петро.

Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!