 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Зміст: "Божественна комедія" Восьме, Зірне небо - Туга за батьківщиною - Апостол Яків - Відповіді Данте на запитання про надію - Апостол Іоанн - Небесне сяйво і земні очі 1] Якщо колись в поемі цій священній, 2] Де рук доклали небо і земля, 3] А я в роботі гнувся цілоденній,
4] Нарешті втишу лють, яка збавля 5] Мене кошари, де я спав ягнятком, 6] Не знав, що вовча зграя виробля, -
7] То з іншим голосу і вовни статком 8] Вернусь, поет, і вкриюся вінком 9] В хрещальні, де я світло взнав малятком,
10] Бо в віру увійшов, яка цілком 11] Єднає душі з Богом; ради неї 12] Петро витав у мене над чолом.
13] Тут хтось наблизився в сяйній киреї 14] З юрби, де був і перший серед тих, 15] Що стали по Христі архієреї.
16] І Беатріче в почуттях святих 17] Сказала: «Глянь-но, глянь! Ідуть в Галісью 18] Вождя цього вславляти з місць усіх».
19] Як любий голубок літає виссю, 20] А вгледить любку - пада з вишини, 21] І, вдвох туркочучи, кружляють віссю, -
22] Так - я побачив - князь той видатний 23] Зустрівся радісно з своїм співбратом, 24] І страву вславили удвох вони.
25] Врочисті, світлі, як великим святом, 26] Обидва мовчки встали пред мене, 27] Засліплюючи сяєвом багатим.
28] І владарка лице звела ясне 29] Й сказала: «Душе в огняному диску, 30] Ти місто наше описав сяйне, -
31] Повідай про надії кожну риску - 32] її ж тобі побачить довелось, 33] Коли вам трьом Ісус являвсь у блиску».
34] «Ти не тремти, сміліш чоло піднось, 35] Бо вже дійшов сюди зі смертних спадів, 36] Вже й луки наші бачити вдалось», -
37] Так другий пломінь цей мені порадив, 38] І погляд свій я звів до тих вершин, 39] Що вигляд їх мене безмежно надив.
40] «Дозволив наш Властитель верховин 41] Тобі, живому, в потайнім покої 42] Уздріти воєвод його дружин
43] І, досягнувши правди нелюдської, 44] Надію, що веде всіх у любов, 45] Зміцнити і в собі, і в інших втроє.
46] Та що вона і як цвіте, промов, 47] І як вона твій розум покорила», - 48] Озвався словом другий пломінь знов.
49] Побожниця, яка перисті крила 50] Мені скеровувала в вишній літ, 51] Так відповідь мою упередила:
52] «У войовничій церкві в сотні літ 53] Він перший із надією такою, 54] Що сонце дасть, як писано, нам світ.
55] Тож дано із Єгипту до спокою 56] В святий Єрусалим пройти йому, 57] Хоч він іще воює із судьбою.
58] Два інші запитання не тому 59] Ти ставив, щоб дізнатись, - хай він ширить 60] Вість, як чесноту любиш ти пряму.
61] Я їх йому лишу: він легко змірить 62] І знайде відповідь кінець кінцем, 63] Нехай себе на Божу ласку звірить».
64] Як учень, що відповіла бігцем, 65] Аби мерщій явить старання ревне, 66] Бо він себе вважає мудрецем,
67] «Надія, - я сказав, - ждання то певне 68] В прийдешнім слави; благосний вінець - 69] їй ґрунт, як і життя безгрішне кревне.
70] З численних зір я сяйво взяв сердець, 71] І почуття у мене вилив щирі 72] Найвищий пана вишнього співець:
73] «На тебе хай надіються, - в Псалтирі 74] Писав, - знайомі з іменем твоїм!» 75] А хто не зна, як у моїй він вірі?
76] Зросив мене росою у своїм 77] Посланні ти, і, повний вод сторічних, 78] Проллюсь на інших у дощі ряснім».
79] Коли я говорив, то в грудях вічних 80] Святого пломеня тремтів огонь, 81] Спалахуючи в іскрах блискавичних.
82] І він дихнув: «З моїх ще видна скронь 83] Любов до цнот, яка мене в завії 84] До пальм звела, до гір із оболонь,
85] Велить мені дихнути знов про дії 86] Коханої, і річ твоя пливе 87] Нехай про всі обітниці надії».
88] І я: «Святе письмо, старе й нове, 89] На здруження вказало непреложне 90] Душ з Богом, і в мені цей дух живе.
91] Ісайя мовив, що набуде кожне 92] В своїй землі колись подвійних шат, 93] Земля ж своя їм - то життя тут можне.
94] А зрозуміліше у многократ, 95] Розповідаючи про одяг білий, 96] Твій відкриває в одкровенні брат».
97] Слова мої в простори ще летіли, 98] Як спів «На тя да уповают» - вчувсь, 99] І зграйним колом хори підхопили.
100] Один з тих пломенів так розгорнувсь, 101] Що якби схожим став кристал у Раку, 102] То взимку б цілий місяць день тягнувсь.
103] Як дівчина, не з примусу, не з ляку, 104] Іде у танці молодих вітать 105] І виявляє шану їм всіляку,
106] Так полум'ям пойняту благодать 107] Побачив я з двома, що йшли у колі, 108] Як їм високі почуття велять.
109] Вона влилась у співи в ореолі, 110] А владарка, мов наречена та, 111] Незрушна, мовчазна, вдивлялась долі.
112] «Його до Пелікана чистота 113] На груди клала, і велике діло 114] Довірено йому було з хреста», -
115] Так владарка; і це їй зір одкрило, 116] Й вона в красу зоріння все своє 117] Рішуче втупила, невступно й сміло,
118] Мов той, хто дивиться, а в думці є, 119] Що зрить, як сонце тьма перемагає, 120] Бо зрить, як вкруг незримим все стає,
121] Так я дививсь на полум'я безкрає, 122] Коли почув: «Навіщо зір в очах 123] Сліпить, шукавши те, чого немає?
124] Як всі тіла, й моє - у праху прах, 125] Поки не будуть наші числа злиті 126] З тим, що судилось ввік у небесах.
127] Лиш двоє в два убори тут повиті, 128] Ті, що оце знеслись до полюсів, 129] Про що й розповіси в своєму світі».
130] І тут танок палаючих огнів 131] Змішався разом з мелодійним блиском 132] Троїстих найніжніших голосів,
133] Як перед труднощами або риском 134] Рух весел, що у вирі хвилі рвав, 135] На свист переривається встріч бризкам.
136] О страх який нараз мене обстав, 137] Коли я озирнувсь на Беатріче 138] І не уздрів її, хоча й стояв
139] Із нею поруч в світі, щаснім тричі! - - - Коментарі: 4-5. Лють, яка збавля мене кошари... - рідної Флоренції, яку через люту ворожнечу «чорних» і «білих» поет мусив покинути, як виявилось, назавжди. 6. Не знав, що вовча зграя виробля... - Не знав про всякі злочини політичних ворогів Данте. 7. З іншим голосу і вовни статком... - вже посивілим і прославленим як автор «Божественної комедії». 9. В хрещальні, де я світло взнав малятком. - У баптистерії Сан-Джованні, спеціальному храмі, де відбувався обряд хрещення над усіма флорентійськими малятами. 12. Петро витав у мене над чолом. - 3 вогню, яким апостол оточив поета наприкінці попередньої пісні. 13. Тут хтось наблизився... - апостол Яків. 14. Перший... - апостол Петро (див. Р. XXIV, 19-21). 17-18. Ідуть в Галісью... - мова йде про численних пілігримів, які збираються в Сантьяго де Компостела, в іспанській області Галісії, до гробниці апостола Якова. 24. І страву вславили удвох вони - див. вище, Р. XXIV, 1-6. 30. Ти місто наше описав... - у соборному посланні апостола Якова в Новому завіті. 31. Повідай про надії кожну риску - тобто почни мову з Данте про надію, як Петро розмовляв з ним про віру. 32-33. її ж тобі побачить довелось... - За євангельською легендою, тричі Христа супроводили тільки три апостоли - Петро, Яків та Іоанн, в яких богослови вбачали уособлення віри, надії та любові, - цим тлумаченням, як бачимо, і скористався Данте. 38. До тих вершин... - до Петра і Якова, глянути на яких поет не зважувався. 57. Хоч він іще воює із судьбою - хоч він ще живе на землі. 72. Найвищий пана вишнього співець - цар Давид. 80. Святого пломеня... - апостола Якова. 84. До пальм звела... - до мученицької смерті. 91. Ісайя мовив... - див. книгу пророка Ісайї у Старому завіті, LV1, 7. 92. Подвійних шат - блаженство душі і тіла. 96. Твій... брат - апостол Іоанн, що розповідав в «Апокаліпсисі» про блаженство обранців, убраних у білий одяг. 100. Один з тих пломенів... - апостол Іоанн. 101-102. Якби схожим став кристал... - 3 21 грудня до 21 січня при заході сонця з'являється над нашим обрієм сузір'я Рака, ховаючися знов, коли сонце сходить. Якби в цьому сузір'ї була зірка така ж яскрава, як цей сонячний пломінь, то протягом місяця уночі було б видно, як удень. 106-107. Благодать побачив я з двома... - апостола Якова з Петром та Іоанном. 112. Пелікан - одна з алегоричних назв Христа. За повір'ям, птиця пелікан роздирає дзьобом свої груди і власною кров'ю годує пташат. 112-114. Його до Пелікана... - Згідно з євангельською легендою, Іоанн під час останньої вечері лежав на грудях Христа. 122. Навіщо зір в очах... - За легендою, апостол Іоанн живим потрапив на небо. Тому Данте, вдивляючись в його сяєво, марно силкується роздивитися тіло, яке мало б частково затьмарювати силу світла (118-119). 127-128. Лиш двоє в два убори тут повиті... - Зміст: у Раю мають душу і тіло тільки Христос та Марія, два сяєва, що незадовго перед тим звелись у Палаюче небо (див. вище, Р. XXIII, 85-87, 112-120). 135. На свист... - на морі команди подаються звичайно свистком.
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
