Невидима боротьба Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Про духовне причастя
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про духовне причастя
   

Невидима боротьба

ЧАСТИНА ДРУГА - ГЛАВА 4

Про духовне причастя.

Причащатися Господа в тайні Тіла та Крові можна тільки у визначений час, хто як може та намагається, але не більше одного разу в день. Внутрішньо ж, в дусі, причастя Його сподоблятися - тобто перебувати в Його благодаті, в безперервному з Ним спілкуванні і, якщо Він захоче, серцем відчувати це спілкування - можемо кожну годину та кожну мить. Причастившись Тіла та Крові Господа, ми, за Його обітницею, приймаємо Його самого, і Він вселяється в нас зі всіма своїми благодатями, даючи й серцю, готовому, відчувати це. Після причастя справжні причасники завжди перебувають у благодатному стані. Тоді серце вкушає Господа духовно. Оскільки ми і тілом обмежені, і оточені зовнішніми справами та відносинами, в яких з обов'язку повинні брати участь, то духовне вкушання Господа через роздвоєність нашої уваги й почуття день у день послаблюється, закривається і ховається. Ховається відчуття вкушання Господа, але спілкування з Господом не переривається, якщо, на нещастя, не переможе якийсь гріх, що порушує благодатний стан. З солодкістю вкушання Господа не може зрівнятися ніщо. Тому ревнителі, відчувши її зменшення, поспішають відновити її в силі, й, відновивши, відчувають, що ніби знову вкушають Господа. Це і є духовне причастя Господа. Таким чином воно присутнє між одним і другим Його причас­тям в святих таїнствах. Але воно може бути й безперервним у тому, хто завжди зберігає своє серце чистим і постійно тримає свою увагу та почуття піднесеними до Господа. Водночас воно є даром благо­даті, яка дається тим, хто старанно, не шкодуючи себе, трудиться для Господа.

Але й те, якщо хтось часом вкушає Господа в дусі, є даром бла­годаті. Від нас є тільки бажання цього дару, спрага та пильне шу­кання. Але є також діла, які відкривають йому шлях і сприяють його прийняттю, хоч він завжди приходить раптово. Діла ті - це чиста з дитячим риданням сердечна молитва та особливі акти само­зречення в ряді чеснот. Коли немає на душі гріха, коли не відкидаються гріховні думки та почуття, тобто коли душа чиста й взиває до Бога, то що може перешкодити Господу дати душі себе смаку­вати, а душі відчути це смакування. Саме так і є, якщо тільки Гос­подь не бачить, що для блага душі треба трохи продовжити спрагу Його та жагу незадовільненою. Між актами самозречення найсильнішими в цьому відношенні є смиренний послух і потоптання, звільнення себе від наживання майна, благодушне перенесення наклепів і все це в дусі повного віддання себе на Божу волю. Такі дії найбільше уподібнюють того, хто так чинить, до Господа, й Господь, який є присутній, дає себе відчути його душі. Чисте й ста­ранне виконання всіх Божих заповідей має своїм плодом вселення Господа в серце з Отцем і Святим Духом (Йо. 14,23).

Духовне причастя Господа не слід плутати з мисленним згаду­ванням про причастя Його в таїнствах Тіла та Крові, навіть якщо б це супроводжувалося сильними духовними відчуттями та великою спрагою причаститися Його у святих таїнствах. Не потрібно також плутати й того, що дається присутніним у храмі при звершенні таїнства Євхаристії. Вони сподобляються Божого освячення і бла­говоління, як учасники в принесенні безкровної Жертви вірою, сокрушенням і готовністю жертвувати себе на славу Божу, й у міру цих намірів; однак це не те саме, що причастя, хоч воно тут таки може відбутися.


[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]

[ Cкачати книгу: "Невидима боротьба" ]


Нагору



Рекомендуйте цю сторінку другові!






Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!