Християнська бібліотека. Квіти святого Франциска. Глава 15. Свята Клара у святої Марії. Християнська бібліотека. Квіти святого Франциска.
Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся.                Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу.                Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті!                Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного?                Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся?                Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них!                І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!                І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться.                Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно.                Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Глава 15. Свята Клара у святої Марії
   

З книги "Квіти святого Франциска"

Свята Клара на гостині в монастирі Матері Божої Ангельської.

Під час побуту святого Франциска в Асижу свята Клара мала честь часто бачити святого у монастирі, а також часто отримувала поради з уст святого патріярха. Однак цього їй було замало, вона бажала хоч один раз бути на спільній трапезі зі святим Франциском. Та святий усе відмовляв їй. Однак товариші святого, які добре знали про це бажання святої Клари, одного разу так сказали святому патріярху: “Нам видається, отче, що твоє ставлення до сестри Клари занадто строге та й суперечить Божому натхненню. Ця, так побожна та Бога щиро любляча дівиця бажає з тобою спожити вечерю, а ти постійно відмовляєш їй у такій дрібниці. Чи забув ти, як вона, йдучи за твоїм покликом, негайно покинула всі свої багатства та світські почесті. Коли ж ти, отче, просив від неї чогось більшого, вона теж слухала тебе, бо є твоєю духовною дочкою, тому і ти не маєш засмучувати її”. “Отож ви так думаєте, - каже святий Франциск, - щоб з цих причин виконати її волю?” “Так, отче, - відповіли брати, - ця сестра заслуговує на те, щоб її просьбу вислухати”. “Як так, то Я погоджуюся з вашою думкою, - відказав святий, - але щоб нашій сестрі зробити ще більше приємности, то влаштуймо цю гостину в монастирі Матері Божої Ангельської. Вона вже тривалий час замкнена у святого Дам’яна, тому й це буде для неї великим щастям побачити монастир, де зреклася почестей світських і стала обручницею Ісуса Христа. Ось чому саме тут ми зберемося на гостину”.

У день, призначений на цю гостину, пішла свята Клара в товаристві однієї з сестер з монастиря святого Дам’яна до Святої Марії Ангельської. Йшли з ними також декілька братів. Прибувши до церкви, свята Клара зразу впала на Коліна при тому престолі, де її постригали і де отримала монашу рясу. Перед вечерею показали їй весь монастир, що було для неї великою несподіванкою. Тим часом святий Франциск розпорядився, щоб усе приготували до гостини за звичаєм так, щоб страви подавали всім. У зазначений час Франциск у товаристві одного з братів та свята Клара з товаришкою сіли до вечері, брати навколо них у покорі також зайняли свої місця.

На початку вечері став наш святий говорити про Господа Бога так мило, з такою глибиною думок і знаменитою вимовою, що ласка Божа зійшла на всіх присутніх, усі підняли вгору очі і руки та впали у святе захоплення. Саме тоді мешканці Асижу, Бетони і вся околиця монастиря Святої Марії Ангельської побачили цілий монастир у вогні і зразу побігли на рятунок. Як же всі здивувались, коли прибулу на місце та, увійшовши до монастиря, побачили святого Франциска, святу Клару та всіх інших, занурених у глибоке розважання Господа Бога, сиділи вони на землі, при убогих стравах. Тоді ці побожні люди зрозуміли значення вогню, що його бачили здалека. Це був вогонь Божий, а не звичайний, ним Господь Бог обійняв весь монастир, щоб показати людям, якою великою була любов до Бога в серцях Франциска і Клари. З цього місця відійшли всі дуже укріплені в дусі, а серця їх були сповнені великої радости.

Коли після цього глибокого розважання святий Франциск, свята Клара і всі брати знову прийшли до тями, почувалися вони так насичені духовною поживою, що ніхто з них навіть не думав про ті страви, які були перед ними. Устали всі від цієї небесної гостини, а свята Клара в товаристві однієї з сестер знову повернулася до свого монастиря. Дуже втішились також і решта сестер, коли побачили святу Клару серед свого товариства, бо побоювались, щоб святий Франциск не послав її до іншого монастиря, як це вже зробив він зі сестрою Клари Агнетою, яку призначив ігуменею нового монастиря в Монтічелі ді Флоренсе. Бо ж усі пам’ятали слова святого Франциска, звернені раніше до святої Клари: “Сестро, будь завжди готова, бо може так бути, що вишлю тебе, коли виникне потреба, до іншого монастиря”. На це свята Клара відповіла: “Отче, я завжди готова йти туди, де ти мені накажеш”. Тому товаришки святої дуже тішились, що знову побачили свою матір, яка від часу цієї гостини ніколи вже не тратила внутрішньої втіхи.


[ Повернутися до змісту книги: "Квіти святого Франциска" ]

[ Скачати книгу: "Квіти святого Франциска" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!