Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Лютий. - Житіє преподобного отця нашого Партенія, єпископа Лампсакійського града Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Лютий..
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Житіє преподобного отця нашого Партенія, єпископа Лампсакійського града
   

Місяця лютого в 7-й день

Дівству тезоіменитий Партеній святий народився у Мелітополі від батька Христофора, диякона святої Божої Церкви, яка була в тому граді. Не навчений був Партеній книг спочатку, проте слухав те, що читали, запам'ятовував добре багато з Божественного Писання, наче якийсь найкращий книжник. Ріс же літами, ходив до ближнього озера і, рибу ловлячи і продаючи, милостиню жебракам подавав. Із першого свого віку благодаті Божої удостоївся, таїв її в собі перед людьми, у вісімнадцятий же рік життя свого почав чуда творити, бісів з людей виганяючи прикликанням пресвятого Імени Христового. Почала ж про нього слава розходитися серед люду, довідався і священніший Филип, єпископ Мелітопольський, і, прикликавши його до себе і все про нього випитавши і довідавшися, подивувався з чеснот його і Божої в ньому благодаті і звелів навчити його книг. Тоді навченого поставив, хоч не хотів Партеній, у пресвітерство й урядування церковне йому доручив. Святий же Партеній, у чині пресвітерському будучи, більше подвизався і подвійну Божу благодать освячення і чудотворення отримав: зцілював хвороби всілякі і багато знамень предивних в ім'я Господа нашого Ісуса Христа творив. Між иншими його чудами трапилася річ така: зустрів його на шляху один чоловік, якому бик виколов око, і висіло воно на щоці, чоловік притримував його рукою, боліло його, і плакав. Святий, рукою своєю взявши око, поклав на місце і, водою промиваючи, за три дні зовсім зцілив його. Жінка ж одна, що мала рану страшну й невиліковну на тілі своєму, до святого прийшла, зцілення просячи. Коли ж знамення хреста на її чолі преподобний поклав, зразу вона отримала зцілення. Якось ішов святий відвідати хворого чоловіка і минав одного вельможі дім. Пес великий, з ланцюга зірвавшись і з воріт вибігши, кинувся на нього і став передніми ногами на плечі йому, хотівши зубами вкусити лице святого. Той же дмухнув на нього і хресне знамення поклав, і зразу пес відійшов, і скинув його святий з плечей своїх неживого. Про такі й подібні чуда чувши, архиєпископ кизицький Ахсалій прикликав святого Партенія до себе і зробив його єпископом Лампсакійського града. Чоловік же цей Божий, в доручену йому єпископію прийшовши, отримав град, що цілий належав еллінському в ідолослужінні нечестю, християн же було там мало, і сумував вельми добрий пастир, безперестанно переконуючи, викриваючи, просячи і показуючи їм путь істинну, і чуда в Ім'я Христове творив, хворих їхніх зцілюючи, поки не привів їх до визнання істинного Бога. Бачивши, що град його у вірі робить успіхи, ідолослужіння ж усі відкидають, захотів зруйнувати ті, що були в граді, ідольські нечисті храми, а на їхньому місці чесні і святі храми Божі збудувати. Через те пішов до великого царя Константина прийняти від нього на те владу, і прийняв його благочестивий і христолюбивий цар чесно і люб'язно, отримав від царя, чого бажав: дав-бо великий Константин святому царське своє писання на зруйнування ідольських капищ, ще ж і золота багато подарував на створення святих Божих Церков, відпустив святого з миром. Коли ж повернувся святитель Божий Партеній у Лампсак, зразу всі капища до основи повалив, Божественний ж храм посеред града, великий і прекрасний, швидко збудував, сам працював руками своїми, помагаючи будівничим. Коли ж будували церкву, одного дня прийшов до нього чоловік, який мав у собі духа нечистого потаєного, віддавна-бо жив у ньому біс, і не міг чоловік той пізнати його в собі. Приступивши до святого, привітав його привітними словами. Чоловік же Божий Партеній пізнав у ньому духа нечистого, не привітав його, біс же в чоловікові збентежився, сказав до святого: "Тому що бачити тебе хотів, через те привітав тебе, тЦ ж чому не поцілував мене?" Святий же Партеній мовив йому: "Ось бачив мене, що-бо?" Сказав біс: "І бачив тебе, і пізнав тебе". Сказав святий: "Коли, бачивши мене, пізнав справді, то вийди з Божого творіння". Сказав біс: "Прошу тебе, не виганяй мене з мешкання мого, в ньому ж так давно перебуваю". Спитав його святий: "Наскільки давно живеш у ньому?" Відповів біс: "З дитинства його, і ніхто не пізнав мене дотепер, лише ти єдиний нині, і виженеш мене, як я бачу. Якщо ж виженеш мене звідси, то як відійти мені велиш?" Сказав святий: "Даю тобі місце, в яке маєш відійти". Сказав біс: "Думаю, що скажеш мені піти звідси у свині". Сказав йому святий: "Ні, але даю тобі чоловіка, в якого ж увійшовши, живи, лише з цього нині вийди". Сказав біс: "Чи справді так зробиш, чи лише говориш, щоб вивести мене звідси?" Сказав святий: "Справді кажу тобі, що маю чоловіка приготованого, в нього увійшовши, живи, якщо хочеш, лише вийди з цього чоловіка швидко". Біс, такими словами святого переконаний, просив отримати обіцяне від нього. Тоді святий Партеній, уста свої відкривши, сказав бісові: "Я є тим чоловіком, увійди і перебувай у мені". Диявол же, наче вогнем обпалений, скрикнув, кажучи: "Горе мені, мене, що в чужій посудині живу, після довгого часу виганяєш, і якого зла не зробиш мені, якщо в тебе увійду? Як же в дім Божий увійти маю?" Те сказавши, біс вийшов з чоловіка і пішов у місця пустельні і непроходимі, чоловік же той став здоровий, благодаттю Христовою, і хвалив Бога.

Коли завершилося будівництво церкви, було старання святого спорудити у вівтарі святу трапезу, щоб відправляти на ній Божественну Літургію. Знайшов же в одному зі зруйнованих капищ ідольських камінь дуже добрий, для того придатний і найкращий, звелів будівничим влаштувати його гарно і приготувати до здійснення трапези святої. Робітники, влаштувавши і приготувавши, як годилося, поклали камінь на колісницю і волів сильних впрягли, щоб везти його до церкви. Диявол же, гніваючися за взятий із капища камінь, збунтував упряжених волів і раптом зробив так, що побігли вони, і ніхто не міг їх стримати. І в тому збентеженні і бігу чоловіка на ім'я Євтихіян, який вів їх і керував ними, дією бісівською на землю навзнак під колеса скинув. Колісниця ж із каменем, через нього пройшовши, стерла всі кості його й потлумила середину його, і живіт його розірвався, і помер той чоловік зразу. Довідавшися ж про випадок той, святитель Божий Партеній сказав: "Диявольська злість вчинила те. Не створиш перепон, дияволе, Божому ділу!" І зразу, ставши, взяв зі собою тих, що були з ним, благочестивих мужів, пішов із поспіхом на місце, де випадок той поганий трапився. І, побачивши тіло мертвого, схилив святі свої коліна на землю до молитви п зі сльозами помолився належно до Бога, кажучи: "Ти, Господи Всемогутній, Подателю життя і смерти, Ти ж бо не є І невідаючий, через що злісний ворог підступами своїми завдав смерти творінню Твоєму, але, о Преблагий, як же завжди, так і нині, відкрий суєтний його умисел, життя ж цього учасника покажи, раба Твого Євтихіяна, являючи тим, хто вірить у Тебе, непереможну Свою силу, бо Ти один Бог і Тобі належить слава навіки. Амінь". Коли цю до Бога молитву святий ще в устах мав, повернувся дух мертвого в тіло його, коли весь люд дивився. І почав той, що був мертвим, говорити: "Слава Тобі, Христе Боже, що й мертвих піднімаєш". І зразу став здоровий, як же і спершу, і, взявши волів, тягнув ними віз із каменем до дверей церковних. Тоді всі, що бачили те чудо й несподіване мертвого до життя повернення, віддали славу і хвалу Преблагому Богові. І приносили звідусіль всіх хворих, що страждали від нечистих духів, і зцілювалися всі благодаттю і силою Божою, молитвами ж Партенія святого. Ніякої ж майстерности лікарської в дні цього великого угодника Божого ні до чого не використовували люди, бо всілякі хвороби в Ім'я Господа нашого Ісуса Христа безкорисливо він зцілював. Між иншими хворими була донька одного Діонисія, що був із царського роду, на ім'я Дафна. її біс люто мучив — за три дні від катування диявольського святий Партеній ЇЇ вибавив. Другу ж, одного Мамалія, який був князем Смирнського града, доньку на ім;я Аґалматія, яку нечистивий дух бентежив, по землі волочив, піну пускав і сковував, зцілив. Тоді Зоїлю, жінку знатну, яка духа віщунства в І собі мала і через те тяжко переживала, вилікував. Після цього юнака одного, сина пресвітера, на ім'я Никон, який мав у собі лютого біса, що мучив його, привели батьки до святого і до ніг його кинули, просили, щоб змилосердився над ним і визволив його від нечистого духа. Чоловік же Божий Партеній сказав їм: "Не є достойний зцілення син ваш, бо на покарання даний йому дух, що мучить його. Адже наче батьковбивцем є: ви-бо часто терпіли від нього дошкуляння і безчестя, в горі душі вашої молилися, щоб Бог покарав його, залиште-бо його так, потрібне для нього це покарання". Вони ж, як дітолюбні батьки, боліли серцями своїми за своєю власною дитиною, возвали, просячи зі сльозами: "Моли Бога за нього, святителю Божий, щоб визволився від лютого диявола". Блаженний же Партеній, бачивши великі сльози батьків і змилосердившися над ними, помолився належно до Бога, і зразу біс із юнака вийшов. Батьки ж, взявши сина свого здорового, повернулися в дім свій, хвалячи і благословляючи Бога. Олександрія, жінка одна із града, що називається Арисва, яка мала духа зміїного, що шипів і багатьох убивав, приведена була до служителя Божого Партенія. Він же, заборонивши духові, зцілив її і відіслав до своїх здоровою. Иншу знову, Синодія одного, авиденійського громадянина, доньку, діву, яку мучив біс, по горах волочачу, яку батьки, взявши, привели до праведника, зцілив покладанням руки і молитвою. Воїна одного на ім'я Аксан, що мав усі частини тіла розслаблені, водою омиваючи і молячися за нього до Бога, зробив здоровим.

Чоловік один на ім'я Алан, родом сирієць, дією неприязного, який у ньому перебував, духа, задушився мотузкою в церкві, яку святий Партеній збудував. І висів на місці оглашенних мертвий, про що довідавшися, святий прийшов до трупа того і, молитвою воскресивши його з мертвих, вигнав з нього диявола. Євтропій, муж із града Пареї, що між Лампсаком і Кузиком розташований, привів до святого жінку свою біснувату для зцілення. На неї ж дмухнувши і над головою її помолившися, святий зробив її зразу здоровою. Також й иншу біснувату жінку на ім'я Акакія, із села Келеї приведену, зцілив угодник Божий. Євхерію, знову жінку, магістріяна Агапіта дружину, отрутою напоєну і страшно хвору, бо роз'їло їй нутрощі від отрути смертельної, Партеній святий, помолившись і єлеєм святим напоївши, зробив здоровою. Юнак Максим із града, що Виза називається, перебував у Лампсаку, служачи одному з дияконів. Він, упавши в недугу черевну — дизентерію — і вилікуватися не мігши, помер. Батьки ж його, почувши про смерть його, прийшли з Визи в Лампсак, щоб поховати сина свого, і, взявши з одром, несли до церкви, плачучи. І поклали його на тому місці, куди святитель Божий Партеній іти мав. І, прийшовши, святий бачив, що лежить мертвий і батьки за ним плачуть, просльозився і сам і, схиливши коліна, помолився до Бога за померлого — зразу ожив мертвий і, піднявшися, сів і почав говорити. Святий же, простягнувши до нього руку, підняв його і віддав здорового батькам. Цілий же град дивувався вельми через таке чудо преславне і прославляв Бога. Теофілію, дияконесу із села Асермійського, а з нею дівчину малу на ім'я Руфина з того ж села, обидві розслаблені були катуванням бісівським, принесено до святого, і обох зцілив, кроплячи водою святою і молячись над ними. Також Таласія, пресвітерового сина, який був одним сином батька свого Іларія-пресвітера і через дію диявола розум втратив, полікував молитвою. Стареньку одну жебрачку на ім'я Каліопа і з нею дівчину Киріякію, яка страждала від духів нечистих, зцілив і, давши їм на потребу, здоровими відіслав.

Окрім цих та инших пребагатьох і невимовних чуд святого трапилося і таке. У домі, в якому тканину на царські порфири і на світлий одяг виготовляли, оселився диявол і чинив багато шкоди робітникам, привидами страшив і руйнував їхню роботу, і були у великій печалі робітники і наглядачі через збитки великі, які із пакостей бісівських були. І боялися гніву царського і кари через марну втрату стількох багатьох коштовностей. Довідавшися ж про те, святитель Божий Партеній, впрошений від наглядачів, прийшов із поспіхом туди і, прикликавши нечистого, що шкоду чинив, демона, заборонив йому страшним і святим Іменем Христовим і відігнав його звідти. Той кричав так, що всі чули, і розповідав, що гонить його вогонь божественний у вогонь геєнський. І з того часу не було в домі тому ніякої ж шкоди. Після цього почав диявол шкодити рибалкам у ловленні їхньому: коли-бо вкидали сіті до води, бачили в них, примарою диявольською, риб велику кількість — коли ж витягали сіті з великим трудом на берег, не знаходили ані малої рибини, і так марно трудилися багато часу. Те було не лише в Лампсаку, але і у всіх навколишніх краю того градах і селах. Зібралися-бо всі з усіх градів і сіл рибалки, прийшли до святого, просячи, щоб помолився за них до Бога, щоб марно в ловленні риб не трудилися. Коли ж святий молився з постом і сльозами, відкрилося йому від Бога, що через диявольську дію така шкода для рибалок буває. І, зразу ставши, святий пішов, і обходив усі береги та пристані, молитви творячи, і диявола, що у водах гніздився, звідусіль виганяючи. Тоді звелів рибалкам вкинути сіті на ловлення, і коли зробили вони те швидко, з радістю, ловлення їх, молитвами святого, настільки благословилося, що ледве змогли витягнути сіті на землю через велику кількість риби. І відтоді було знову для рибалок ловлення щасливе, як же і раніше. Якось сидів святий у пристані Катаптелійській у час ловлення, і коли тягнули сіті, риба велика, що тинос називається, вискочивши із сіті, впала при ногах святого. Він же, знаменувавши її хресним знаменням, розрізати звелів і розділити поміж братів на славу Божу. Після того одного кривого, на ім'й Каліста, полікував, зробивши, що він добре ходити почав. Иншого ж чоловіка на ім'я Лезвія, який був з ніг до голови струпами обкладений, що анітрохи від прокаженого не відрізнявся, єлеєм святим помастивши і помолившися, за три дні зробив здоровим.

Пішов якось святитель Божий Партеній до Тракії у церковній потребі і, в митрополії іраклійській бувши, прийшов до архиєпископа Іпатіяна, хворого вельми, і, побесідувавши з ним, про причини хвороби його питався. У ту ніч відкрив Бог угодникові своєму Партенію, що архиєпископ Іпатіян покараний важкою тою хворобою через грошолюбство і скупість свою, бо речі та маєтки жебраків і убогих собі присвоює. Зранку ж прийшов до нього знову Партеній святий і мовив: "Встань, великий пане, не тілесною-бо неміччю ти одержимий, але покарання маєш через неміч душевну. її-бо скинь і будеш знову здоровий". Відповів хворий, кажучи: "Знаю, що і я грішний і через те караюся Богом, але помолися за мене, прошу тебе, щоб я очистився від беззаконня мого". Сказав йому святий Партеній: "Коли хто вчинить гріх супроти людини, чи може бути почута за те молитва, прогрішення ж твоє перед Богом. Тому те, що маєш від убогих, поверни Богові і будеш завжди здоровий душею і тілом". Архиєпископ же, прийшовши до тями, сказав: "Отче, грішний я перед Господом моїм, Господь же праведний є". І зразу, прикликавши економа, звелів йому принести зібране срібло з маєтків тих, що були відняті в убогих. Бачивши ж, що його багато, просив Партенія святого, щоб роздав жебракам. Святий же радив йому, щоб сам роздав те, що є жебрацьке. Хворий же архиєпископ звелів покласти себе на колісницю і везти до церкви святої мучениці Гликерії. Там, зібравши жебраків та вбогих, щедро роздав усе. Благий же і премилостивий Бог, що не зневажив удовиних двох лепт, сльози блудниці і зітхання митаря прийняв, Він, і архиєпископове покаяння прийнявши, за три дні повне подав йому здоров'я. Чоловік же Божий Партеній щодня обходив церкви Іраклійського града, звичні в них відправляючи молитви. І було так одного дня, що, коли увійшов він до церкви, названої Ахила, знайшов лежачого хворого чоловіка, цілого сухого, — над ним змилосердившися, схилив коліна свої, зі сльозами помолився до преблагого Бога і, вставши з молитви, помастив святим єлеєм хворого — і тої ж години зцілив і поставив на ноги його, і ходити йому звелів, і пішов зцілений здоровий, хвалячи Бога. Довідавшися про те несподіване чудо, іраклійські громадяни поспішили до святого всі, хто якими недугами і хворобами був одержимий, і силою Господа нашого Ісуса Христа, молитвами ж святого всі поверталися здорові. У той же час, коли святий Партеній благодаттю і силою Христовою здійснював чуда, різні хвороби зцілюючи, був же при ньому архидиякон Іраклійської церкви, йому ж ім'я, як і архиєпископові його, Іпатіян. Він, бачивши здійснювані чуда, припав до ніг святого мужа, просячи його зі сльозами і розповідаючи, що багато на полі його насіння в землю посіяного було, і все, що проросло, ниви і вертогради, сади і виноград посохли через бездощів'я. "Але прийди на місце, — казав, — о чесніший отче, і, на все посохле подивившися, помолися до Бога, щоб подав дощ землі висохлій і щоб врятувалася від голоду ціла батьківщина наша". Чесний же і святий муж Партеній пішов із поспіхом на ниви, і вертогради, і виноградники, і бачивши, що все посіяне і всі сади зовсім засохли, заплакав і, схиливши коліна, молився довго зі сльозами до чоловіколюбця Бога, щоб зіслав дощ землі і щоб проросли плоди. Бог же, Який чинить волю Них, що бояться Його, коли ще була молитва в устах святого, покрив небо хмарами дощовими, і зійшов дощ великий вельми, і напоїв землю щедро. Ночувавши ж із архи дияконом на полі тому, цілу ніч Партеній святий перепровадив у молитвах і зранку сказав до архидиякона: "Запам'ятай собі, о брате: знаєш архиєпископа свого, якого покарав Бог важкою хворобою через грошолюбство його. Явив мені цієї ночі Господь, що не за багато днів він із життя цього перейде, ти ж на місці його архиєпископом града Іраклійського будеш. Пильнуй-бо, щоб завжди піклуватися про жебраків, — це найкраща молитва до Бога". Після цього благословив святий архидияконові ниви, вертогради і виногради і, плодоносити їм щедро своєю молитвою і благословенням давши, повернувся у град і пішов до архиєпископа, щоб привітати його і відплисти кораблем у путь свою. Архиєпископ же, зустрівши його, обняв любо, і, коли сіли розмовляти між собою, сказав святий Партеній до архиєпископа: "Сповіщаю тобі, о пане, що через небагато днів звільнишся від тіла і відійдеш до Господа. Ось-бо тебе кличе Христос, істинний Бог наш. Ти ж, відходячи до Нього, залишиш по собі, як же відкрив мені Господь, наступника доброго, пана Іпатіяна, архидиякона твого". Відповів архиєпископ: "Хай буде воля Господня". І поцілувалися навзаєм цілуванням святим, розлучилися, і відплив Партеній святий із града Іраклійського і по кількох днях прийшов у свій град Лампсакський. Після цього небагато часу минуло, розхворівся знову архиєпископ Іраклійський і спочив у Господі, а на його місце поставлений був Іпатіян, який архидияконом був, і сповнилося пророцтво святого. Коли ж настало літо, і були жнива, і збирання всіляких плодів, пішов архиєпископ Іпатіян на поля свої, на ниви і вертогради, які раніше від бездощів'я були висохли, і знайшов на них щедрість плодів велику, більшу від попередніх років урожайних, — було ж те молитвами і благословенням Партенія святого. Наповнивши корабель великий пшеницею, і вином, і всілякими плодами, архиєпископ вирушив у Лампсак до чудотворця, щоб віддати йому вдячність за його благословення. Святий же архиєпископа іраклійського прийняв люб'язно, а принесені ним плоди прийняти не хотів, кажучи йому: "Дякуй Богові за все, це ж розділи поміж братами". І після довгої зі святим бесіди люб'язної архиєпископ Іпатіян повернувся до себе, розділив поміж братами своїми багато пшениці, і вина, і всіляких плодів, за велінням чоловіка Божого, і розповідав усім аж до кончини своєї про велич Божу, що вчинив Господь через раба свого Партенія. Просіяв же в рівноапостольному житті угодник Божий і великий чудотворець святий Партеній, багатьох від ідолів до Бога істинного навернувши і без числа людей від різних хвороб зціливши, сам на кінці життя свого розхворівся і, Господом покликаний, до Нього відійшов місяця лютого на 3-й день, спочив з миром у старості глибокій. Довідалися ж зразу про чесне переставлення святого в навколишніх градах і краях, і зійшлися звідусіль архиєреї на поховання його: іраклійські, кузицькі, мелитопольські, парійські й инших багато єпископів і священиків, наче домовившися, у Лампсакійський град зібралися. І зробили святому поховання славне із псалмами, і співом, і піснями духовним, поклали чесне його тіло поблизу соборної церкви, у молитовниці, яку він збудував. І подавалися від гробу його святого багато зцілень недужим; не лише-бо в житті своєму, а й після переставлення безкорисливий і чудотворний той лікар прокажених очищав, бісів з людей виганяв і всілякі лікував хвороби, і нині лікує, і зцілює душі й тіла наші молитвами своїми, благодаттю ж Господа нашого Ісуса Христа. Йому ж з Отцем і Святим Духом слава навіки. Амінь.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!