Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Лютий. - Житіє святого отця нашого Лева Чудотворця, єпископа Катанського Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Лютий..
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Житіє святого отця нашого Лева Чудотворця, єпископа Катанського
   

Місяця лютого в 20-й день

Цей угодник Божий Лев був із Равенської митрополії, благородних і благочестивих батьків син, який, завдяки чистому своєму життю і розуму, всі священичі ступені законно пройшов: спершу будівничим церковним був, тоді, після переставлення єпископа катанського, блаженного Савина, ви бранням Божим на престол той був возведений. Катана ж град міститься в Сицилійському краї поблизу гори Етни, що вогонь аж донині випускає. Прийнявши ж святий престол єпископський. Лев прийняв і належні сану своєму труди, турбуючися про сиріт, і жебраків, і вдів, і хворих, і подорожніх, годуючи й одягаючи із заощаджень церковних і лікуючи недуги молитвами своїми. І був отцем милостивим дітям, і пастирем люб'язним для стада, страшним же, як лев, для вовків — бісів і їхніх служителів. Був-бо у дні його один волхв у Катані на ім'я Іліодор, від батьків християнських і чесних народжений і хрещенням святим просвічений, але згодом відвернувся від Христа таємно і віддався бісам, навчившися волхвування від якогось юдея. І виглядало, наче зовні християнин, насправді ж — поганин, служитель бісам і волхв превеликий, нічим же не менший від того давнього волхва Симона, якого ж святі верховні апостоли Петро й Павло молитвою своєю смерті передали, а на нього всім подібний ~ робив дивні й жахливі привиди і чуда чарував. На сухій землі, на шляхах і майданах давав рікам примарним текти й оголював людей обох статей посеред міста, наче через ріку переходять, каміння перетворював на золото, але на короткий час, на торгах багатьма примарами купцям робив збитки великі, дівчат благородних, доньок шанованих і сановитих громадян, чарами на безчинну зрушував похіть і на безстидство таке, що покидали вони доми та батьків, бігали туди й сюди задля любодіяння. Коли ж ігемон Лукій сповістив про нього царям Леву і синові його Константину Багрянородному, і послано було від царів, щоб схопити його, він тим, що шукали його, сам віддався і, сівши з ними в корабель у Катані, зразу того ж дня пристав у Царгороді, за одну годину перепливши таку відстань, яку знають ті, що перепливають із західного боку сицилійського до східного тракійського. Коли ж був представлений царям і вони його на смерть засудили, став невидимий перед царськими очима й опинився знову в Катані. Але і вдруге до Царгорода його приведено і на посічення мечем засуджено. Коли спекулятор підняв меч над головою його, замахнувся сильно, волхв невидимий став, а меч по повітрі ударив. І знову той чарівник опинився в Катані. Переконував його часто святитель Христовий Лев, щоб спинився у злі такому й навернувся в покаянні до Бога, але не зміг вибілити етіопа і твердий камінь у м'який віск перетворити. Не лише-бо не виправився окаянний, але й на більше кинувся зло, насмілившись і на самого архиєрея Божого — хотівши волхвуванням своїм з нього посміятися. Якось-бо у значний день якогось свята відправляв святитель у церкві Божу Службу зі всім своїм причтом, і весь люд стояв. Зайшов Іліодор-волхв у церкву як лицемірний християнин і почав таємно чинити свої чари. І зразу зробив так, що деякі люди почали в церкві, наче мули, ногами тупати і, наче худоба, ревти, инші ж заливалися сміхом, а инші сердилися. А волхв нахвалявся зробити ще й таке, аби єпископ зі всіма своїми пресвітерами і клириками, залишивши відправу, почав там же скакати й танцювати, як при музиці й органах. Зрозумівши ж Іліодорів задум, святитель Божий схилив коліна перед престолом Божим і помолився ревно, встав, від вівтаря відійшов і, омофором своїм взявши того за шию, зв'язав його, і вивів із церкви насеред града, і звелів людям, щоб зразу принесли багато дров і хмизу і запалили вогонь великий. Коли це було, допитав святий усі його волхвування і чари і так, тримаючи його зв'язаного своїм омофором, увійшов з ним у вогонь і стояв посеред полум'я, тримаючи волхва, і не вийшов з вогню, допоки ж окаянний волхв цілий не згорів. І знову архиєрей Божий Лев повернувся до церкви, відправив Божественну Службу. Це преславне чудо налякало всіх: не лише-бо сам святитель не опалився у вогні, спалюючи волхва, але навіть риз його святительських вогонь не торкнувся. Роса Святого Духа огорнула його в полум'ї, і розійшлася та вістка у всі земні кінці, і царі, про те довідавшися, прикликали до себе святого з великими почестями і до ніг його святих припадали, просили, щоб молився за них. А коли входив у царські палати, ніг вугля гаряче в одежі своїй, і не горів одяг. Зробив й инших чуд пребагато цей великий угодник Божий: сліпим прозріння подав, хворим — зцілення, і бісів з людей виганяв, капище ідольське молитвою перекинув й ідолів зруйнував словом. Тоді, сповнений днів, переставився до Господа. У той же час прийшла одна кровоточива жінка із Сиракузійської митрополії, що сенаторського походження була, — вона від довгих років недугою кровотечі була охоплена і на лікарів надію втратила. Чула про святого Лева, катанського єпископа, який хвороби людські молитвою зцілює, і пішла у град Катану, і коли була при воротах градських, почула дзвін, що померлого знаменував, і довідалася, що єпископ святий Лев переставився. Великого-бо жалю сповнилася, побігла швидко до переставленого, і, коли торкнулася одра його, зразу зупинилася кровотеча її, і зцілилася зовсім. Святе ж тіло архиєрея Божого покладене було в церкві святої мучениці Лукії, яку він збудував. І витекло пахуче від святих його мощей миро, що всілякі недуги зцілює, на славу Христа, Бога нашого.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!