Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Червень. - Пам'ять иншого Дули, страстотерпця преподобного Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Червень..
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Пам'ять иншого Дули, страстотерпця преподобного
   

Місяця червня в 15-й день

Блаженний раб Христовий Дула монахом був в одній кийовії Єгипетського краю. На вигляд смиренний і принижений, розумом же великий і чесний. Коли його принижували, злословили про нього, опльовували його, — він радів і веселився духом. Тих, що його принижували, не вважав винними і молився за них до Бога, аби не мав їм те за гріх. Складав провину на диявола, що той бентежить братів, і озброївся на нього Дула блаженний преміцно, терпінням, незлостивістю й молитвою перемагаючи його підступи. У такому терпінні перебував той подвижник двадцять років, маючи непохитну покору і смирення серця. Не знав більше диявол, як його скривдити, і вигадав таку хитрість, якою ж не лише Дулі преподобному напасть, а й усім братам печаль навів і безмовників збентежив. Одного брата, що без страху Божого перебував, намовив увійти по-злодійськи вночі до церкви і весь посуд святий украсти. І зробив те монах той, сховав украдене й замкнувся в келії своїй, наче нікуди не виходив. Коли ж надійшов час утрені, увійшов до церкви паламар запалити кадила і побачив, що украдено весь посуд церковний, і пішов розповів авві. Ударили, за звичаєм, в било — і зібралися всі брати до церкви на утреню. Коли відспівали утреню, авва і паламар сповістили братам, що украдено посуд, — і почали всі обурюватися. Трапилося ж у той час блаженному Дулі через якусь хворобу тілесну не прийти в собор на ранішнє правило. І сказали деякі брати: «Ніхто ж його не вкрав, окрім брата Дули, бо через те і в собор не прийшов. Якщо б не він тут крадіжку вчинив, то прийшов би швидше від усіх на полуношницю, як завжди звик приходити». І послали привести його на собор. Пішли ж посланці, побачили його, що, хоч і хворий, проте на молитві стоїть, і, взявши його, тягнули насилу. Він же питав їх, кажучи: «Що трапилося, брати? Чому насилу мене волочите, коли я хочу добровільно до отців святих?» Вони ж образами й безчесними словами дошкульно злословили, говорили: «Святотатче, не вартий життя, чи не досить тобі стільки літ бентежити нас? Нині ж і з душ наших насміхався». Він же сказав: «Простіть мені, брати, що согрішив». Привели його до авви і до собору отців, що зістарілися в постництві. І казали: «Оцей від початку бентежив нас і руйнував спільне життя наше». І почали один за одним наговорювати на нього. Один сказав: «Я бачив його, що потай їв зілля». Инший мовив: «Я бачив його, коли він крав хліб і за монастирем давав». Ще инший сказав: «Я бачив, що він добре вино потай пив». Також инші ще щось недобре на нього брехливо говорили. Те все чуючи, авва й отці з ним повірили наклепам. І питали Дули невинного, чи правда те, що про нього кажуть. А найбільше про крадіжку допитували його, де подів церковний посуд, який украв. Він же спочатку виправдовувався, кажучи, що в нічому з того не винний, — тоді, бачивши, що не ймуть йому віри, мовчав, лише: «Простіть мені, отці святі, грішний я» — казав. Звелів тому авва скинути з нього чернечий образ й у світський одяг одягнути, кажучи: «Такі діла не є монашого образу». Скинули з Дули блаженного чернечий чин. Плакав він гірко і, поглянувши на небо, скликнув голосно: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, задля Твого імени святого одягнувся в образ цей, нині ж за гріхи мої скинули його з мене». Авва ж звелів закувати його й передати економові. Економ же, оголивши тіло його, жилами худоб'ячими бив сильно, допитуючи, чи правда, що казали на нього щодо крадіжки. Він же, хоч і зі сльозами, проте в невинності своїй усміхався, кажучи: «Простіть, согрішив». Економ, бачачи, що він усміхається і таке каже, більше на нього розсердився. Вкинув його до темниці і ноги забив у кайдани. Написав послання до князя градського, сповіщаючи про крадіж і про брата Дулу, і послав скоро. Князь же лист прочитав і зразу прислав слуг злих, аби привести Дулу, наче злодія. І взяли слуги раба Божого, посадили на неосідлану худобину, залізо важке на шию йому наклали і волочили через град з наругою. Коли ж привели на суд, спитав князь: «Звідки ти, як називаєшся, чому був монахом, як украв церковний посуд і де подів?» Страстотерпець Дула нічого не відповідав князеві, лише «согрішив, простіть». Розгнівався князь, звелів, оголеного, розтягнути на землі. Били його немилостиво довго, він з усміхненим лицем говорив до князя: «Бий мене, бий, срібло моє чистішим зробиш». Князь же сказав до нього: «Безумче, я зроблю тобі срібло, чистіше від снігу, на тілі твоєму і на ребрах твоїх». І звелів розжарене вугілля підсипати під живіт його й оцет, із сіллю змішаний, лити на рани його. Ті, що стояли поблизу, дивувалися такому його терпінню і казали йому: «Де ти поклав священний посуд? Скажи, і відпустять тебе». Він же відповідав: «Не маю срібла ані жодного посуду». Тоді князь полегшив йому муки і звелів відвести до темниці.

Наступного дня послав князь до лаври, наказуючи, аби привели до нього начальника спільноти з монахами. Зібравшись разом, пішли. І сказав до них князь: «Багато різних і важких мук наклав я вашому так званому злодієві, але нічого злого в ньому не знайшов». І сказали йому монахи: «Пане княже, окрім злодійства, ще й иншого багато поганого вчинив цей окаянний. І дотепер терпіли йому Бога ради, чекаючи, аби відвернувся від зла, він же в гірше прийшов». І спитав у них князь: «Що маю йому зробити?» Сказали монахи: «Вчини так, як закони велять». Мовив князь: «Закон міста велить святотатцю відтяти руки». Монахи ж сказали: «Хай постраждає за законом і прийме кару за ділами своїми». Князь же звелів привести страстотерпця на середину і випробовував його перед усіма, кажучи: «Окаянче озлоблений, скажи нам правду про злодійство, щодо якого на тебе свідчать, і звільнишся від смерти». І сказав невинний Дула: «Чи хочеш, княже, щоб я на себе сказав те, чого не робив? Не хочу брехати на себе, всіляка неправда від диявола». І знову мовив: «Про те, про що мене нині допитуєте, — нічого не знаю, аби я зробив». Бачив князь, що нічого не розповідає на себе. А монахи наполягали, щоб за законом суд прийняв. Присудив відтяти йому руки. І вели невинного старця Дулу на місце, де засуджені кару приймають. Тим часом монах той, що насправді вчинив зло, укравши освячений посуд, розчулився і сказав собі: «Нині чи згодом довідаються, що вкрав я. А якщо й утаїться тут моє діло, то в день праведного Суду Божого викриється, і що тоді зроблю, окаянний? Яку відповідь дам про це подвійне зло, що і посуд украв, і невинного брата на муки привів». Прийшов поспіхом до отця лаври й мовив: «Авво, пошли швидко в град до князя, хай не відтинають рук братові, аби він не помер від болю, бо знайшовся освячений посуд». І зразу послав авва до князя, і відпустили страстотерпця з цілими руками.

Коли ж його привели до лаври, відкрилася наяву його невинність — иншого діло те виявилося. І почали брати припадати до преподобного Дули, кажучи: «Прости, що согрішили перед тобою». Він же, плачучи, говорив: «Простіть мені, отці і брати, велику вам віддаю дяку, що через тимчасові болі, яких мені завдаєте, вічних мук уникну і великих благ милосердям Божим сподоблюся. Слухаючи те, що ви говорили на мене негідне й докірливе, радів духом, сподіваючись уникнути великого того сорому за гріхи мої, коли прийде Господь у славі своїй і відкриє таємне пітьми, і зробить явними рани серця. Більше ж нині радію з того, що постраждав невинно, знаю-бо, які приготував Бог блага для тих, що терплять задля Нього скорботу. Одна лише в мене печаль через вас: щоб не було те вам за гріх, вчинене мені від вас без правди. І прошу про те благоутробного Бога, аби подав вам прощення».

Після того преподобний Дула прожив три дні і відійшов до Господа, ніхто ж не знав про його відхід. Брат один, поставлений будити братів на опівнічну молитву, прийшов до келії преподобного і, постукавши, не почув відповіді. Постукав же вдруге і втретє, але відповіді не отримав. Пішов прикликав другого брата і, свічку принісши, відчинив двері. Увійшли всередину й побачили преподобного посеред келії, що тілом на колінах стояв, — був при поклонах, душа ж до Бога відійшла — у молитві і коліносхилянні передав дух свій Господові. Не посмівши торкнутися його, залишили так і пішли розповіли отцеві лаври, що брат Дула переставився. Після відправи утрені прийшов сам отець, побачив мертвого, звелів спорядити тіло його і принести до церкви на поховання. Коли споряджене було чесне тіло й до церкви принесене, вдарили в било, аби всі брати довідалися про братову кончину. Зійшлися всі й торкалися до тіла його чесного, як до мученицького. Захотів також авва послати в иншу лавру, аби й инший авва прийшов з братами, щоб поховати зі славою брата, який неповинно постраждав. Бачив авва, що тісно братам біля померлого, тому звелів тіло у святилище занести й замкнути, чекаючи, поки з другої лаври прийде авва з клиром і зберуться монахи обох лавр. Коли ж була десь година дев'ята і другий авва з братами прийшов, і всі зібралися, звелів відімкнути святилище й поставити тіло посеред собору, аби, дивлячись на нього, чесно, з відповідними співами його поховати. Коли підійшли, не знайшли тіла, лише сам одяг і сандалі. І всі дивувалися і жаху сповнилися. Після того отці обох лавр казали всім братам: «Чи бачите, брати, що може довготерпеливе страждання, покора, незлостивість і смирення. Ось нині брат наш не лише душею, а й тілом від нас пішов, ангельськими невидимими руками деінде перекладений, бо ми виявилися не достойними торкатися святого тіла його. Такої ж чести від Бога сподобився за двоготерпеливе своє страждання з покорою і незлостивістю у смиренні серця. Ми вважали його грішним і життя людського на землі недостойним — він же виявився святим і небесного життя з ангелами достойний. Ми-бо осоромлені — він же прославився. Ми нині принижені, він же вінчається у Христа Господа. Постараймося навчитися терпіння і смирення, покори й незлостивости, маючи як приклад цього довготерпеливого страждальця». Коли те говорили отці обох лавр, плакали всі брати плачем великим і встановили щорічно вшановувати пам'ять святого преподобного отця Дули-страстотерпця на користь душам своїм, на славу ж Христа, Бога нашого, з Отцем і Святим Духом славленого нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

У Місяцеслові великоросійському, також і в Мінеї богослужбовій, і в Пролозі в цей день покладено пам'ять святого отця нашого Йони, митрополита Московського і всієї Росії. У наших же місячних книгах житіє його розміщене в 31-ий день березня, бо і блаженний Макарій, митрополит Московський, у своїй великій березневій Мінеї Четьї так поклав. Тому охочий там прочитає житіє святого Йони.

У Місяцеслові Києво-Печерському, Львівському й инших малоросійських у цей же день покладено перенесення мощей преподобного Теодора Сикеота. Житіє його дивися у 22-ий день квітня.

У той самий день святий благовірний князь сербський Лазар від ізмаїльтян убитий був у рік буття світу 6897-ий, від Різдва Христового 1389-ий.

У Місяцесловах малоросійських у цей день покладено пам'ять преподобного Єроніма. І у Великій Мінеї Четьї між святими розміщено таке: «У той самий день преподобний Єронім з миром заснув, про нього ж і вірші ці:

Єроніма Великого коли смерть у гріб вводить,
Великий жде його вінець і не мимо ходить».

У тій же Великій місяця червня Мінеї Четьї, яку зібрав блаженний Макарій, митрополит Московський, на кінці покладено Патерик святої гори Синайської, а в Патерику тому багато разів Єроніма між святими згадано й аввою названо. Ще ж і в Тріоді пісній у суботу сиропусну в каноні в пісні 9-ій, у вірші 2-му між святими Єроніма згадано так: «Федим божественний, Спиридон Богоносний, з Антипатром, Памвом, Паладієм і Ноном, Єронімом і Терманом всечесним, як богосвітильники, хай оспіваються».


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том X (червень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том X (червень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том X (червень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!