Закон Божий - Останнє століття Київської Руси Християнство. Православ'я. Католицтво. Закон Божий. Останнє століття Київської Руси
Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся.                Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу.                Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті!                Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного?                Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся?                Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них!                І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!                І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться.                Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно.                Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Останнє століття Київської Руси
   

Незважаючи на нестабільне політичне становище в Київській княжій державі протягом ХН-ХШ століть, православна Церква в ній розросталася і розвивалася, служила духовним потребам народу.

Одна за одною виникали нові єпархії - Полоцька, Смоленська, Галицька, Рязанська, Володимирська (з осідком у Володимирі-над-Клязьмою), Перемишльська та Угрівська. До монголо-татар-ської навали в Русі існувало 16 єпархій, вони охоплювали всю територію Київської держави, зокрема ту її частину, що не належить тепер до України.

Київ був серцем і душею Церкви у княжу добу. З нього в усі куточки величезної держави насаджувалося християнське благочестя, поширювалися богословська наука, релігійно-духовна література, мистецтво, освіта.

У 1169 р. на Київ напало військо суздальського князя Андрія, який володів північно-східними околицями Київської Руси, де тепер корінна Росія. Це було перше, але не останнє вторгнення північного сусіда в українські землі. Хоч суздальці і називали себе християнами, але вони, як варвари, сплюндрували місто, з якого засяяло колись і їм світло віри Христової. "Узятий же був Київ місяця березня у дванадцятий день, у середу другого тижня посту.

Грабували вони два дні все місто - Поділ, і Гору, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн убивали, а інших в'язали, жінок вели в полон, силоміць розлучали з чоловіками їхніми, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І взяли вони майна безліч, і церкви оголили од ікон, і книг, і риз, і дзвони познімали... Запалений був навіть монастир Печерський святої Богородиці, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його од такої біди", — розповідає літописець. Тоді з України було викрадено одну з найшановаціших у народі святинь: ікону Вишгородської Божої Матері. Північні завойовники привласнили і перейменували її на Володимирську, під цією назвою вона і тепер перебуває в Росії.

Київ, зруйнований військом суздальського князя, після того нападу вже не зміг повернути собі попередню велич і значення. А невдовзі зі сходу прийшло нове лихо - монголо-татарські орди хана Батия.


[ Повернутися до змісту книги: "Закон Божий" ]

[ Cкачати книгу: "Закон Божий" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!






Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!