Хресна дорога Християнство. Православ'я. Католицтво. Молитви. Хресна дорога
Хай не буде тобі інших богів передо Мною!                Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.                Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.                Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.                Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!                Не вбивай!                Не чини перелюбу!                Не кради!                Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!                Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Хресна дорога
   

ХРЕСНА ДОРОГА 1

ВСТУПНА МОЛИТВА

Ісусе, Спасителю наш, на доказ Твоєї безмежної любові до нас і для нашого спасіння Ти прийняв пониження, погорду, несправедливе засудження і найболючішу смерть на хресті.
Щоб Тобі подякувати за ласку спасіння, перепросити Тебе за наші гріхи й випросити ласку витривати в доброму, хочемо розважати Твої муки і смерть.
Прийми нас! З'єднай нас з Твоїм болем, щоб і ми своїми ранами і терпіннями могли сприяти спасінню всього людства.
Дай, щоб ми цю Хресну Дорогу провели на Твою славу й на користь наших душ.
Нехай вона зміцнить нас, щоб ми йшли Твоїми слідами навіть тоді, коли дорога обов'язків стане для нас дуже важкою.

* * * * *

ЗУПИНКА ПЕРША
ПИЛАТ ЗАСУДЖУЄ ІСУСА ХРИСТА


Хресна дорога


Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов Він на
місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота" (Йоан 19:17).

Не тільки Пилат засуджує Ісуса. Його засуджують законовчителі, книжники, фарисеї, первосвященики. Засуджують Його і Юда, вояки, розбійник на хресті та люди, які відреклися Його й кричали: "Геть із ним! На хрест Його! Нехай буде розп'ятий!" І ми також часто судимо Ісуса, засуджуємо Його на смерть нашими гріхами. Засуджуємо також тоді, коли судимо інших, бо Він сказав: "Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших - ви мені зробили"(Мт 25:40).
Ми засуджуємо Ісуса, а Він не хоче засуджувати нікого. "Я не прийшов судити, але спасти." Він єдиний має право судити всіх, бо знає тайни кожного людського серця. Однак, Христос не хоче судити передчасно. Навіть Магдалину, Петра, що тяжко згрішили, і своїх катів Він не засудив. Але прийде час, коли Ісус Христос буде судити всіх, це буде при кінці світу. Тоді ніхто не втече, ніхто не скриється від Його справедливого суду: ні добрі, ні злі. Це пригадаймо собі, як прийде до нас бажання осуджувати когось.
Помолімося за тих, що несправедливо засуджені.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)


Уже засуд є готовий,
Вже Пилат вмив руки з крові.
На хрест, на хрест засудив Месію,
Христа, Христа, світа всю надію! / 2р.

* * * * *


ЗУПИНКА ДРУГА
ІСУС БЕРЕ НА СЕБЕ ХРЕСТ

Хресна дорога


Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов Він на
місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота" (Йоан 19: 17).

Дивись, з якою готовністю бере Ісус важкий хрест на свої плечі і як терпляче зносить удари й штурхани розлюченого натовпу.
Будь-яке терпіння - це також хрест. Так його назвав сам Христос. І коли ми приймаємо терпіння з Ісусом, воно нас очищує, освячує й стає знаменням спасіння та вічної слави.
А ми неохоче приймаємо будь-які хрести, зносимо їх нетерпляче, а навіть, якщо можна, втікаємо від них. Чи ми не знаємо, що без страждання не можна заслужити на небо? Уболіваймо тоді над своєю сліпотою і щиро кажімо Ісусу:
Не Тобі, о солодкий наш Спасителю, а нам належить хрест, який на Твої плечі поклали наші гріхи.
О наш Спасителю, дай нам Своєї ласки й сили, щоб усі хрести, нами заслужені, ми завжди терпляче зносили, щоб ми все життя любили хрест і, обіймаючи Твій хрест, закінчили життя.
Помолімося за тих, що невинно терплять, і за згоду з Божою волею в наших терпіннях.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)


Смерті знак уже готовий
Знак жертвенної любові.
Ісус, Ісус радо Хрест приймає,
Хресний, хресний похід починає. / 2р.

* * * * *


ЗУПИНКА ТРЕТЯ
ІСУС ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ ПЕРШИЙ РАЗ


Хресна дорога


Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!


"Він наші недуги взяв на себе,
Він ніс на собі наші болі" (Ісая 53:4).

По дорозі на Голготу, під тягарем хреста, Ісус перший раз падає на землю.
Боже, як жахливо Його б'ють і штурхають! Але жодне слово скарги не падає з Його уст - страждає й мовчить. Чому ж ми бідкаємся й нарікаємо, коли на нас падає навіть найменший хрестик або коли хтось зробить нам навіть малу кривду?
Недавно Він був такий сильний і могутній, що все Його слухало: він стримував вітри й утихомирював бурі, на Його слово каліки ходили, сліпі бачили, глухі чули, прокажені очищувались з ропучих ран, навіть мертві вставали.
А тепер Він падає на дорозі у вуличний пил. Чому? Що сталося? — Гріхи людей, наші невірності для Бога це зробили. Вони так обтяжили Спасителя. І люди, які раніше бачили силу Ісуса, не могли цього зрозуміти.
Також і ми не можемо зрозуміти тягару та злоби наших гріхів, що кидають на брудну землю Божого Сина. Так, тягар людських гріхів придавлює і мучить нашого Спасителя. Направду, гріх мусить бути дуже великим злом, коли так тяжко знущається над Ісусом Христом.
Помолімося про щирий жаль у наших упадках і повстання з гріхів.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)


Звільна Христос поступає
Та під хрестом упадає.
Мліє, мліє з надміру терпіння,
Ллється, ллється кров аж на каміння. / 2р.

* * * * *


ЗУПИНКА ЧЕРВЕРТА
ІСУС ЗУСТРІЧАЄ СВОЮ МАТІР


Хресна дорога


Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!


"Цей поставлений для падіння й підняття, він буде знаком
протиріччя, й Тобі самій меч прошиє душу" (Лк 2: 34-35), — сказав
колись праведний Симеон до Марії. І тепер цей меч прошиває її серце.

Мати Божа йде за Ісусом хресною дорогою. Дивиться, як Її Сина б'ють і штовхають, як Він падає на землю і з останніх сил піднімається, бере хрест та йде далі.
І Ісус бачить терпіння своєї Матері.
З мечем болю в серці і сльозами в очах, Пресвята Діва приступає до Нього... Ісус зупиняється, свої закривавлені очі звертає на матір і серцем говорить: "Ненько, я йду, щоб сповнити волю мого Отця. Йду, щоб за спасіння світу звершити жертву мою!"
О, який біль мусив прошити серце Ісуса, яка тривога та гіркота наповнили серце Марії, коли вони зустрілися.
"Слухайте, душі невдячні! - кличе до нас Марія. - Що мій Син вам учинив злого?"
"Чому стільки болю ви завдаєте Моїй Матері? - питає нас Ісус. - Покиньте гріхи ваші, які є єдиною причиною Наших мук і болю.
" Що ж ми можемо на це відповісти?
Помолімося про щиру любов до Божої Матері та її опіку над нашими родинами.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)


Мати як Сина уздріла,
З болю Свого Серця мліла.
«Сину, Сину!» - жалісно ридала,
Землю, землю сльозами скропляла. / 2р.

* * * * *


ЗУПИНКА П'ЯТА
СИМОН КИРИНЕЙ ДОПОМАГАЄ ІСУСУ НЕСТИ ХРЕСТ


Хресна дорога


Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!


"Схопили Симона Киринея,
що повертався з поля, і поклали
хрест на нього, щоб ніс за Ісусом"
(Лк 23: 26).

Симон не хотів нести хреста незнайомого йому засудженого. Противився, боронився, перечив, але вояки примусили його...
І нам нерідко інші люди накладають на плечі хрест. Тоді ми відмовляємось, противимось, боро- нимось і не хочемо його прийняти. А треба знати, що й такий хрест, незнаний, накинений й силуваний, є Христовим, і що його варто нести.
Ісус приймає цю неохотну поміч Симона й ділить з ним свій тягар. Також і ми навчімось приймати поміч від інших та покірно визнавати свої слабості й немочі. Будьмо завжди готові помагати іншим у двиганні хреста. Може вони вже так обезсилені, що не спроможні самі нести далі свій хрест...
Помолімося, щоб випросити правдивої любові до ближніх і відваги до несення свого хреста.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)


Так Христа хрест придавляє,
Що йти далі сил не має.
В поміч, в поміч Симеона дали.
Нести, нести хрест йому казали. / 2р.

* * * * *


ЗУПИНКА ШОСТА
ВЕРОНІКА ВИТИРАЄ ІСУСУ ОБЛИЧЧЯ

Хресна дорога


Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!


"Не було в Ньому ні виду, ні
краси, ні вигляду принадного не
було в Ньому" (Ісая 53: 2).

Ісус весь вкритий ранами і брудом. Голова, лице, руки й ноги поплямлені кров'ю, потом, плювотинням, дорожним пилом. Вероніка не може глядіти на таке пониження Спасителя. Повна співчуття, підходить і хустиною обтирає лице Ісуса; те лице колись таке миле, ласкаве, милосердне — всіх до себе притягало, а тепер так збезчещене і зневажене злобою людей. Вероніка привертає красу обличчя Ісуса, опоганеного гріхами людей і нашими невірностями. Обтерла та, здивована, побачила, що обличчя Ісуса відбилось на її хустині. Була це нагорода за її співчутливу і щиру любов.
Ми також в душі носимо образ Божий. Але, як часто він забруднений і зогиджений гріхами. Тому стараймося доброю і частою сповіддю змивати бруд з нашої душі і привертати їй красу Божого образу. Цей образ ми відновляємо також і тоді, коли служимо ближньому, і знімаємо ганьбу, яка вкриває його обличчя перед іншими людьми.
Помолімося за тих, що бояться приступати до сповіді, і за тих, що помагають іншим.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)


Вероніка із любові
Подає платок Христові.
З крові, з крові лице витирає,
Образ, образ на платку лишає. / 2р.

* * * * *


ЗУПИНКА СЬОМА
ІСУС ВДРУГЕ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ

Хресна дорога


Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!


"Він же був поранений за
гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші.
Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його ранами
ми вилікувані" (Ісая 53: 5).


Придавлений тягарем хреста, Ісус знову падає на землю. Падає, але, хоч знесилений до краю, одразу встає. Тим нас навчає, що й ми після падіння завжди повинні підноситися. Учить Ісус, що й ми самі не в змозі йти так, щоб ніколи не спотикнутися і не впасти.
Христос сильно впав під хрестом аж три рази. А ми, слабкі й немічні, можемо впасти навіть багато разів. Але по кожному упадку в гріх нам треба чимскоріш підноситись і йти далі доброю дорогою. Бог не вимагає від нас такої святості, що не потребувала б жалю і поправи, але бажає покірного визнання нашої немочі, відвернення від землі й піднесення душі до неба.
Христова жертва така велика, що вирівнює все, направляє найтяжчі упадки, але треба людині признаватись до своїх гріхів, жалувати, перепрошувати й завертати із злої дороги.
Помолімося, щоб випросити відваги й сили скоро вставати по наших упадках у гріх.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)


Сила Христа опускає,
Христос знову упадає.
Часті, часті гріхи є причина
Того, того впадку Бога-Сина. / 2р.

* * * * *


ЗУПИНКА ВОСЬМА
ЖІНКИ ПЛАЧУТЬ НАД СТРАЖДАЮЧИМ ІСУСОМ

Хресна дорога


Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!


Хресний похід перепиняють
"жінки, що плакали за Ісусом та
голосили. Ісус же обернувся до
них і сказав: "Дочки єрусалимські,
не плачте на до мною, а плачте
над собою і над вашими дітьми"
(Лк 23: 27-28).

Жінки співчувають над терпіннями, які Ісусові спричиняють чоловіки: кати, вояки, жидівські священики й законоучителі, Пилат, Ірод та інші.
Часто мужчини тяжко зневажають Христа через ненависть, несправедливість, жорстокість, невірність, байдужість до віри, п'янство та інші гріхи.
Ісус приймає співчуття невіст, але нагадує, що вони також не раз винні, бо не виховували дітей у побожності й любові до Бога, а ці діти, як виростуть, будуть Христа зневажати, подібно як ті, що Його засудили й розп'яли.
Також жінки, які можуть, а не хочуть мати дітей, або їх позбуваються перед народженням, повинні багато плакати над собою.
Помолімося за добре виховання дітей і їх вірність для Христової Церкви.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)


Це жінки побожні бачуть
І над Христом жалко плачуть.
Плачте, плачте, та не наді мною.
Радше, радше плачте над собою. / 2р.

* * * * *


ЗУПИНКА ДЕВ'ЯТА
ІСУС ВТРЕТЄ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ

Хресна дорога


Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!


"Зневажений, останній між
людьми, чоловік болів... Він був
поранений за гріхи наші, роздавлений
за беззаконня наші" (Ісая
53: 3-5).

Ісус, ослаблений до краю тягарем хреста, падає третій раз. Але жорстокі кати не мають над Ним милосердя - вони Його шарпають, штовхають, копають і змушують, щоб скоро вставав та йшов далі. З останніх сил наш Божественний Спаситель підноситься та, похитуючись, ступає вперед дорогою на гору Голготу.
Цей третій упадок Ісуса вчить нас, щоб ми на вид чужих упадків уміли співчувати й подавати помічну руку. Ніколи не судімо тих, що впадають! Поможімо їм піднестися та йти далі дорогою за Спасителем. Ніколи не тішмося з чужих упадків. Не додаваймо зла до зла, бо також і ми дуже легко можемо спіткнутися й впасти, і то навіть ще тяжче. Не довіряймо собі, а покірно признаваймось до своєї немочі.
Помолімося за навернення грішників.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)


Сила Христова маліє,
Ісус втретє паде-мліє!
Тілом, тілом до землі впадає,
Духом, духом до Отця злітає. / 2р.

* * * * *


ЗУПИНКА ДЕСЯТА
З ІСУСА ЗДЕРТО ОДЯГ

Хресна дорога


Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!


"Тоді вояки взяли Його одіж
та зробили чотири частини, по
одній кожному воякові, і хітон. Та
був хітон не пошитий, лиш увесь
від верху тканий. Тому домовилися
між собою: "Не дерімо його,

а киньмо на нього жереб, на кого
впаде" (Йоан 19: 23-24).

Кати діляться одіжжю Ісуса, і Він це бачить... Для катів Ісус непотрібний, для них Він безвартісний... За те цінна їм Його одіж...
Нагий Син Божий стоїть і глядить на своїх мучителів і вбивць. Дивиться і на нещасний Єрусалим, який Його відрікся і засудив на смерть.
Люди звільнили Спасителя з одежі, а себе з Божої ласки й гідності Божих дітей. Як часто ми, задивлені в якусь земну користь чи земні багатства, вибираємо їх, а залишаємо на боці Бога та Його благодать. Як часто міняємо вічне й Боже на дочасне й проминаюче!
Господи, прости наш нерозум і глупоту. Від нині на далі вже ніколи не будемо так робити!
Помолімося, щоб усі ми більше цінили Божу ласку в собі та в душах ближніх.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)


Вийшов на Голготу-гору
Цар Архангельського хору!
Одяг, одяг там з нього здіймають,
Жовчю, жовчю його напувають. / 2р.

* * * * *


ЗУПИНКА ОДИНАДЦЯТА
ІСУС ПРИБИТИЙ ДО ХРЕСТА

Хресна дорога


Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!


"Як прийшли на місце, що
зветься Череп, там Його розп'яли" (Лк 23: 33).

"А з Ним двох інших: по одному
з кожного боку,
Ісуса ж - посередині" (Йоан 19: 18).

Ісус послушно простягає руки й ноги на хрест. Він, мов ягня, жертвує себе за спасіння світу.
Грубі й шорсткі цвяхи продірявлюють пресвяті руки й ноги Спасителя одну за одною. Свіжа, тепла кров скроплює тверде й сухе каміння гори Голготи.
І нас нерідко проколюють болючі цвяхи: обмов, обчернень, наклепів, кривди, погорди, пониження й багато подібного. Ми не вміємо їх приймати спокійно — гніваємося, ображаємося, злостимось, грозимо помстою...
Ісус учить нас приймати спокійно цвяхи терпінь і понижень, бо Він не дивиться на людей, а на волю свого Небесного Отця, який ту чашу Йому приготовив. Вчімося від Ісуса у всяких терпіннях дивитися на волю Божу.
Помолімося, щоб собі випросити терпеливості у терпіннях.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)


До хреста Христа прибили,
Руки й ноги пригвоздили.
Тече, тече кров дорогоцінна.
Злоба, злоба гріхів тому винна! / 2р.

* * * * *


ЗУПИНКА ДВАНАДЦЯТА
ІСУС ВМИРАЄ НА ХРЕСТІ

Хресна дорога


Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!


"При хресті Ісусовім стояли
Його Мати, сестра Його Матері,
Марія Клеопова та Марія Магдалина"
(Йоан 19: 25).


Син Божий висить на хресті між небом і землею. Тут завершуєтсья Його діло - відкуплення і спасіння людського роду. Тут кінець туземного життя нашого любого Спасителя.
Свідомий цього, Ісус прощається. Прощається найперше з ворогами: "Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять" (Лк 23, 34). Отче, відпусти їм, тим, що мене зненавиділи, мучили, розіп'яли; забудь їхній гріх, бо не знають, що чинять.
Прощається з розкаяним розбійником: "Сьогодні будеш зо мною в раї" (Лк 23, 43).
Прощається зі своїми найлюбішими: Матір'ю і учнем. "Ось син Твій... ось Матір твоя" (Йоан 19, 26- 27). Ненько, Я Тебе лишаю, але від нині він - мій любий учень, буде Тобі сином. А ти, мій друже, прийми її. Вона буде тобі Матір'ю. "І від тієї хвилі учень узяв її до себе" (Йоан 19, 27).
"Отче, у руки Твої віддаю духа мого!" Сказавши це, віддав духа" (Лк 23, 46). Тіло Ісуса затримтіло, голова схилилась, очі замкнулись, серце перестало битися. Спаситель помер... Помер за наше спасіння, помер, щоб ми жили...
Помолімося за нашу добру смерть.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)


Полишив Престол Небесний,
Вибрав тут жертовник хресний:
Себе, Себе за нас жертвувати,
Всіх нас, всіх нас з Небом поєднати! / 2р.

* * * * *


ЗУПИНКА ТРИНАДЦЯТА
ІСУС ЗНЯТИЙ З ХРЕСТА

Хресна дорога


Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!


"Коли настав вечір, Йосиф
Ариматейський прибув і, сміливо
ввійшовши до Пилата, попросив
тіло Ісуса. Пилат видав Йосифові
тіло" (Мрк 15: 42-45).

За життя Ісус помагав усім: хворих уздоровляв, голодних хлібом кормив, у небезпеках рятував, засмучених потішав. Для себе не потребував помочі ні від кого, бо Він був Божою силою і життям. Тепер Він людям дав і своє життя, віддав нам себе повністю, і треба, щоб хтось з людей Його похоронив. Христос уже не належить до себе, а до нас.
Син Божий, приходячи на світ, віддав себе Матері, і коли зі світу сходить, знову лежить на лоні Матері.
І нам усім Христос віддає себе у Пресвятій Тайні Євхаристії. Дає себе цілого, з усім багатством ласк і надприродних скарбів.
У св. Причасті приходить до нас Христос живий, бо Він є Життям. "Я - хліб живий, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки" (Йоан б, 51). Тому приймаймо Ісуса щоденно з пошаною, з вірою і великою любов'ю. Віддаймо себе Йому, щоб у нас жив і приготовляв до зустрічі з Ним у небі.
Помолімося, щоб усі ми гідно і з вірою приступали до св. Причастя.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)


Тіло Боже з хреста зняли,
Рідній Матінці віддали.
Мати, Мати тіло Свого Сина
Слізьми, слізьми своїми зросила. / 2р.

* * * * *


ЗУПИНКА ЧОТИРНАДЦЯТА
ТІЛО ІСУСА ВКЛАДАЮТЬ ДО ГРОБУ

Хресна дорога

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

"Йосиф з Ариматеї і Нікодим
узяли тіло Ісуса, обв'язали Його
запашним полотном і поклали у
новій гробниці, прикотивши до
входу великий камінь, вийшли"
(Мт 27: 57-60; Йоан 19: 39-41)

"Марія ж Магдалина й Марія,
Мати Йосифа, дивились, де Його
покладено" (Мр 15: 47).

Багатостраждальна Мати йде в цьому сумному поході... Своїми пречистими руками помагає вкладати до гробу Пресвяте, скатоване Тіло свого Сина, і з Ним прощається.
Виглядає, що все закінчилося з похороном. Усім здається, що остання крапка історії Ісуса Христа - це гріб. Та Він виразно сказав: "Я — воскресіння і життя. Хто в Мене вірує, той навіть і вмерши — житиме!" (Йоан 11, 25).
Вірмо в перемогу Ісуса! Вірмо і в наше воскресіння. Для тих, що вірують у Сина Божого, нема смерті, нема безнадії, бо Він нас запевнив: "У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я подолав світ" (Йоан 16, 33). "Іду бо напоготовити вам місце. І коли вам місце споготую, то повернуся і вас до Себе візьму, щоб і ви були там, де Я" (Йоан 14, 2-3).
Помолімося за душі терплячі в чистилищі і за померлих з наших родин.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)


Тіло Боже в плащаниці
Положили до гробниці.
Бога, Бога живого в Сіоні
Земля, земля скрила в своїм лоні. / 2р.

* * * * *


КІНЦЕВА МОЛИТВА
Божественний наш Спасителю! З глибини душі дякуємо за всі ті терпіння, що їх Ти зволив прийняти для нашого спасіння. Дай нам ласку все більше любити Тебе та користати з Твоєї смерті для освячення наших душ.
Небесний Отче, жертвуємо Тобі терпіння, ганьбу, засуд і смерть Твого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа за відпущення наших гріхів, за навернення грішників і на злагіднення кар душам у чистилищі. Дай, щоб терпіння і смерть Ісуса були запевненням нашого спасіння й вічної слави в небі.
Амінь

Помолімося в наміренні Святішого Отця, щоб отримати відпуст повний.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…


Марна була втіха ада,
Марна всяка хитра зрада.
Марна, марна і печать ворожа,
Славно, славно встане правда Божа. / 2р.
Тож ми Христу поклонімся
І всі щиро помолімся.
Христе, Христе, славим Твої Страсти.
Зволь же, зволь же й наші душі спасти! / 2р.

Джерело: http://molytva.at.ua/


ХРЕСНА ДОРОГА 2

ЗУПИНКА І

Ісуса засуджують на смерть

Ісусе, Ти став перед судом людини, Хоч Ти є Предвічний Бог – сама правда.

Ти вмів говорити, як ніхто з людей, але не скористався силою слова. Ти, Слово Боже і відвічна Мудрість, промовив до всіх найпереконливішою мовою – терпінням. Ти хотів нас, вразливих на справедливість і кривду, навчити глибини мовчання.

Ми є найближче до Тебе, якщо в терпінні вміємо мовчати. Царство Боже будується у тиші. Мій Спасителю, Ти стояв перед Пилатом і мовчав.

Стань при мені, коли прийдуть тяжкі дні випробувань і терпінь. Хорони мене від бунту, жалю, замкнутості серця. Дай мені Твого Духа.

Будь зі мною, Христе, засуджений і терплячий. Вірю, що у час випробувань мені допоможе Твоя Всемогуча Божа рука.

ЗУПИНКА ІІ

Ісус Христос бере на Свої рамена хрест

Мій Ісусе, хрест, який поклали на Твої плечі, був Твоїм хрестом. Поклали його люди, але дав його Отець Небесний. Ти любив той незвичайний дар – символ справжньої любови. Ти заслужив у Отця на велике довір’я, і Він нагородив Тебе хрестом відкуплення.

Ти також маєш до мене довір’я, якщо ділишся зі мною терпінням – Своїм хрестом. Я є часткою Твого Містичного Тіла.

У це важко повірити, але мірилом Твоєї вибраності є терпіння.

Мій хрест є виключно моїм хрестом, який вибрав для мене Отець, а поклала Твоя Христова терпляча, а отже вирозуміла рука. Будь зі мною, щоб я витривав у любові до кінця під його тягарем.

ЗУПИНКА ІІІ

Ісус Христос перший раз падає під тягарем хреста

Спасителю, Ти впав на каміння. Пригнічений не стільки тягарем хреста, скільки тягарем зла. Яким же Ти був знесиленим!

Ісусе, Ти знаєш мої упадки.

Як у кольоровому калейдоскопі, пропливають: сумніви, відступництва, відречення, зради, брак любови. Ти все це знаєш, Ти бачиш мене наскрізь.

Ти, котрий падаєш на землю, – був і є моєю силою до підняття.

Ти знаєш, як важко людині піднестися до нового життя.

Твій погляд, повний муки, іде за мною, переслідує мене. Твоя ласка – палюча, невідступна.

Бачу, скільки Ти зусиль докладаєш, щоб я сьогодні міг постійно, знову і знову вертатися до Тебе. Ісусе терплячий. У Тобі вся моя надія і сила.

ЗУПИНКА ІV

Ісус зустрічає Свою Матір

На Твоїй Хресній Дорозі перед Тобою стала Твоя Мати. Що відчуло тоді Твоє Серце? Адже мав таке вразливе Серце, Спасителю.

Ти плакав так звичайно, по-людськи над Єрусалимом, над гробом Лазаря-приятеля.

Твоя любов була такою сильною навіть у ті тяжкі дні. Ти назвав їх – "Це моя година”. Ти не боявся завдати болю Матері. Її терпіння було Твоїм. Ти брав на свої плечі не лише біль Матері, але біль усього світу – і мій також.

Нині, Ісусе, Ти стоїш біля мене і разом із терпінням даєш мені Себе. Ти вирізьблюєш Свій образ у моєму серці.

Шукаю і віднаходжу Твій погляд, як колись Пречиста Мати – Марія.

Мене підтримує Твоя велика любов. Вона наказує мені довіряти великим, хоча й таким таємничим Твоїм планам щодо мене.

ЗУПИНКА V

Симон з Киренеї допомагає Ісусові нести хрест

Тяжким є хрест світу. Терпіння завжди є тягарем, який забирає останні сили.

Киренейчик змушений нести хрест – допомагає.

Чи справді Ти не міг донести хреста на Голгофту?

Ти був всемогутнім, навіть і тоді, коли ніс хрест на Голгофту. Однак, незважаючи на це, людська допомога виявилася необхідною.

Моя участь у терпінні є найпрямішою дорогою до Тебе. Коли ми беремо Твій хрест із любов’ю, це розв’язує важку проблему терпіння.

Ти ніс свій хрест величчю своєї любови. Сьогодні Ти також, як колись із Киренейчиком, ділишся зі мною Своїм хрестом, бо любиш мене.

Ти так близько у моїй самотності! Ти найліпше розумієш мене, коли люди не розуміють. Ти чекаєш, коли моє серце почне битися для Тебе.

ЗУПИНКА VI

Вероніка обтирає Ісусові обличчя

Твоя ласка така різна: вона нагинає, підносить, пориває, стишує.

Такою ласкою, наче вогонь, палючою, Ти запалив серце Вероніки. Вона пробилася крізь юрбу, щоб обтерти Твоє Боже, понівечене, обпльоване Лице. Вона була відважною жінкою.

Ти і від мене жадаєш відваги. Відваги довготривалої, на кожен день. Справжня відвага є терпеливою. Тоді ми все розв’яжемо з любов’ю.

Поняття часу є людською річчю. Вчини, Господи, щоб дні, які відділяють мене від Тебе, стали "моєю годиною” – нехай вони будуть наповнені Тобою, як серце Вероніки.

ЗУПИНКА VII

Ісус Христос падає вдруге під тягарем хреста

Ти лежиш на дорозі лицем у поросі і бруді. Безсилий, зламаний болем. Мовчиш, а міг же силою Слова Божого кинути на коліна бездушну юрбу.

Так дуже ранять нас гострі, шорсткі слова. Обурює кожна несправедливість. В ту мить ми забуваємо, що завжди належимо до Тебе. Ми є членами Твого Містичного Тіла, Голови, укоронованої терням.

Ти обрав тяжкий вид смерті, який упокорює, щоб промовити до нас найбільшою любов’ю. Наша любов є надто легка. Ми хочемо перебувати з Тобою, але з тим Ісусом, прославленим, з гори Тавор, але боїмося бути при Тобі, коли Ти принижений.

Ісусе, будь зі мною. Нехай Твоя сила скріплює у часі мого терпіння.

ЗУПИНКА VIII

Ісус утішає плачучих жінок

Жінки оточили Тебе. Жаліють Тебе. Ти даєш їм, на перший погляд, жорстку відповідь: "Над собою плачте, а не наді Мною”.

Сьогодні ми розуміємо Тебе, о Христе.

Жалість – то не любов, а любов – це не слова.

Пустота наших слів вражає. Тому ми мусимо взяти щось від Твоєї Муки, щось від Вероніки і щось від принишклого Киренейчика.

Потрібно заглибитися у себе. Там ми відшукаємо Тебе через участь у нашому хресті, який є завжди Твоїм хрестом.

ЗУПИНКА ІХ

Ісус падає втретє під хрестом

Ти не втримався на зболілих ногах, лежиш, придавлений хрестом. Тобі відомий кожен різновид болю.

Ти бажаєш, щоб я завжди був сильним, але хочеш, щоб я пізнав свою слабість.

Проте Ти вимагаєш, щоб я підвівся з упадку. Ти впав, щоб мені вислужити силу підняття, неустанного починання спочатку.

Як же Тобі не довіряти, Господи!

І все-таки, незважаючи на все: як це важко для мене – довіряти!

Навіщо слова – Ти й так усе знаєш. Я весь перед Тобою. Увійди в закутки і щілини моєї душі і серця. Захищай її від сумнівів і вагань. А коли вони надійдуть – нині вже прошу: дозволь мені підвестися Твоєю силою.

ЗУПИНКА Х

З Ісуса здирають одіж

Ісусе, у тебе відібрали все: свободу, можливість діяти, приятелів. А зараз здирають присохлу до зраненого тіла одіж. Ти й цього собі не залишаєш. Забирають хітон – подарунок Твоєї Матері.

Обнажений Бог стікає кров’ю.

Моє тіло знищене хворобою, спалене гарячкою, понівечене стражданням, тривалими роками праці, безвладне, вимагає людської допомоги. Воно, як і Тіло Христа, є обнажене. Розумію нині, скільки це коштує. Вслухаюся в те, що Ти мусив пережити на Голгофті. Дозволь, нехай спільне терпіння – Твоє велике і моє маленьке – виєднає всім людям силу витривання у доброму до кінця.

ЗУПИНКА ХІ

Ісуса прибивають до хреста

Досі, мій Спасителю, Ти ще міг рухатися. Тепер Тебе розкладають на дереві хреста, прибивають, роблять нерухомим.

Божі долоні, прибиті до хреста, вже не можуть відповідно діяти. Ти повис між небом і землею. Твоя Кров спливає і всякає в землю, зрошує і відроджує світ, спасає людей.

У Твоєму великому болю маліють всі мої терпіння. Мої гріхи, провини згладжує Твоя Божа Мука. Усе затихає у мені, коли бачу Тебе на хресному дереві.

Коли я єднаюся з Тобою – мої сірі, безнадійні дні набирають вартості.

Вони також мають взяти участь у Твоїх терпіннях і принести хоч маленьку користь у Твоїй великій справі відкуплення людського роду.

ЗУПИНКА ХІІ

Ісус Христос умирає на хресті

Ісусе, Ти помираєш… "Отче, в руки Твої віддаю духа Мого”.

Смерть народжує нас для нового життя. Вона є переходом до дому Отця Небесного. Уже сьогодні, Господи, віддаю Тобі ту найважливішу хвилину мого життя – годину моєї смерті.

Під хрестом стоїть Твоя Пресвята Мати. Ти обіймаєш її постать останнім поглядом. Ти поручаєш Її Св. Йоанові, кажучи: "Сину, ось Мати твоя”.

Ти бачиш і нас; зауважуєш і мене особисто. Ти знав, що в кожному болю найпотрібнішою є мати.

Саме під хрестом Марія стала матір’ю всіх людей. Кожне народження мусить бути болісним. Як найчистіша з усіх людей на землі, вона породила свого Сина беж жодного болю. Але стоячи під хрестом свого Сина, – вона породила нас до нового життя, життя ласки, у невимовних болях і муках.

З мого страждання також народиться нове життя. У майбутньому, коли стану перед Тобою, побачу тих, для яких моя неміч була силою, а мій біль – ласкою.

ЗУПИНКА ХІІІ

Ісуса знімають із хреста

"Звершилося…” Ти врятував світ. Твоє змучене тіло знімають.

Хрест порожній. Ти виконав великий задум Твого Отця. "Немає більшої любові, як життя своє віддати за своїх приятелів…”

Моє життя із Твоїм тісно пов’язане. Ти купив мене Своєю Кров’ю. Ти – моя Дорога, Правда і Життя. Колись і в мене Ти забереш хрест.

А поки що, Христе, коли я є підвладний смерті, навчи мене виконувати Твою святу волю.

Кожна людина іде своєю дорогою, призначеною Небесним Отцем. Ти знаєш мою непостійність. Вчини, щоб усе моє життя було Твоїм і щоб я у всьому довіряв тільки Тобі.

ЗУПИНКА ХІV

Ісуса вкладають до гробу

Поховали Тебе, Христе, у гробі. Від народження аж до смерті ти живеш як людина.

Ми віримо, що Твоє Воскресіння є прообразом нашого воскресіння.

Кожен день на землі наближає мене до Тебе, до Твоєї любові.

Я розумію, мій Ісусе, що страждання не є карою, а Твоєю ласкою. Воно має приготувати мене до зустрічі з Тобою. Ти відкрив мені цю велику правду. Я, Господи, з Твого виноградника.

Ти знаєш труди людського життя.

Прошу Тебе, Сину Божий і Сину Людський, будь зі мною у моїй дорозі до Бога. Віддаю себе цілого у твої Руки, бо Ти найліпше розумієш терпіння, болі світу і мій особистий біль. Христе, Ти є початком і кінцем усього.

Джерело: http://sluzebniczki.org.ua/


Хресна дорога ненародженої дитини

Вступ

«Призначено людині раз народитися і раз померти. Я ще не народився, а вже зазнав смерті. Різні є хресні дороги, над якими роздумують люди, бо вони з’єднані з Тобою, Христе, знаходять роздуми для свого земного життя, яке через випробовування веде їх до смерті. Зі мною, з мільйонами мені подібних, через нашу спільну долю все інакше. Наше життя закінчилося там, де й почалося – в лоні матері. Христе! Передвічний Сину Отця, будь зі мною на моїй Хресній дорозі, хоч такій короткій, але страшній, і навчи пробачати тим найріднішим – моїм батькам.»

Життя – дорогоцінний Божий дар,
Лиш Він дає – лиш Він забрати може.
Та люди нехтують тим даром, що Ти дав,
За те прости їх і помилуй, Боже.

Ти розпочав колись свій Хресний шлях,
Взяв всіх людей гріхи собі на плечі
І той найтяжчий гріх у всіх віках –
Убивство в лоні матері малечі.

Ісусе! Передвічний Син Отця!
Ти ненароджених на Хресній їх дорозі
Не залишай! Будь з ними до кінця!
Самі пройти той жах вони не взмозі.

Від них відрікся цілий білий світ,
Їх рідні матері й батьки вбивають.
Не жити їм щасливих довгих літ,
Про порятунок душі їх волають.

Пречиста Діво! В свій небесний рай
Прийми хоч Ти скалічених цих діток!
І заповідь святу «Не убивай!»
Нагадуй повсякчас усьому світу.

Стація 1. Вирок смерті

«Ісус засуджений на смерть. Твої дні, Господи, формували Тебе на землі впродовж 33-х років. Ти жив 33 роки, а моє життя почалося лише кілька днів тому. Я ще дуже безпомічний, але я вже є, я живу. Коли співав я пісню Творцеві: « Хвалю Тебе, що створив мене, діла Твої предивні», лікар сказав моїй мамі, що я живу під її серцем. Вона, певно, має бути щаслива. Мамо, чи ти дійсно щаслива? Але моя мама злякалася. Вона не хоче! Не хоче, але ж це не може бути правдою! Мамо! Вона, моя мама, вирішила зробити щось дуже страшне, я це відчуваю. О, Ісусе, Ти сам добровільно приймаєш той вирок смерті. Ти дав згоду на смерть, бо знав, що веде вона до мети – до життя вічного. Мені теж присуджено вирок смерті, тільки він виданий без моєї згоди. Так вирішила моя мама, це вона сказала: «Розіпни». Вирішено викреслити моє безіменне життя з поверхні землі – без мене. Ісусе, оскаржений на ганебну смерть, змилосердися над тими, що видають смертні вироки.»

Ну от і почалось моє життя…
Клітиночка, що ділиться, зростає.
Під серденьком матусі я – дитя,
Хоча вона про те іще й не знає.

Я – щастя, я – надія, я – мета,
Я – радість і сльоза твоя, матусю.
А смуток щоб тебе не огортав,
До тебе ніжно-ніжно пригорнуся.

Ти бережи, матусенько, себе,
Бо я тебе люблю, я вже людина!
Яскраве сонце й небо голубе
Благословляють нас у цю годину.

Дізнавшись, не радієш – навпаки.
Невже посмієш ти таке зробити?
Я чую, мамо, всі твої думки –
Вони про те, аби мене убити.



Стація 2. Ісус бере хрест

«Сьогодні моє серце почало битися. Воно буде легенько битися через ціле моє життя. Але серце моєї мами б’ється тривожно. Невже та думка позбутися мене її не покинула? Ні, цього не може бути, бо моя мама є доброю і якщо навіть мене зараз не любить, то потім буде любити , і я її любитиму. Лікар заспокоїв маму, що знає, як зарадити в разі небажаної вагітності, а в кінці сказав : «З нами закон». Христе! Тобі довелося померти при владі римлян, законом яких була смерть на хресті. Моїм хрестом є закон, який дозволяє позбавляти життя ненароджених дітей. Це є закон сучасного розп’яття на хресті.»

Вже моє серденько б’ється,
Не радіє й не сміється.
Я беззвучно гірко плачу,
Бо матусю не побачу.

Мила, добра, ніжна, рідна…
Ох, матусю моя бідна!
То невже ж моя провина
В тім, що я – твоя дитина?

Я візьму цей хрест, матусю,
Хоч розп’яття я боюся.
Я ж безпомічний, маленький,
Та того бажає ненька…

Стація 3. Перше падіння

«Я є ще таким малим, а вже падаю, чую, що не здолаю того переляку непевності. Що далі? Моя мама вночі не спить, тільки плаче у подушку так тихенько, щоб ніхто не чув. Я нічого не вигадую, я чую її схлипування, ридання. Моїм хрестом є твої сльози, мамо. Я вже не можу це терпіти. Падаю на зорі мого життя, коли росту з секунди на секунду. Я вже майже бачу, хоч довкола мене темно, але це моя радість. Я так мрію побачити сонячне світло, послухати спів пташок, а що най головніше – я хочу побачити свою маму. Мамо, як ти виглядаєш? Ісусе, дай силу усім матерям повстати з падіння в злій думці проти життя ненародженої дитини через твій біль піднятися під тягарем хреста.»

Я росту, хоч непотрібний,
Ні для кого я не рідний.
Скоро серце моє вирвуть,
В небуття лечу, у прірву.

Я вже маю оченята…
Подивитися б на тата,
Може б, душу скам’янілу
Мої очі відігріли.

Та навколо мене темно,
І зростаю я даремно.
Всі чекають ту годину,
Коли я навіки згину.

Стація 4. Зустріч з мамою

«Тепер, на Хресній дорозі, зустріч з Матір’ю є для Тебе, Ісусе, підтримкою. Вона є поруч з Тобою, іде по Хресній дорозі, з Тобою терпить. А моя мама? Чи була вона колись зі мною? Ніколи. Не була зі мною в хвилину, коли зачала мене, бо не була сповненою свідомості і бажанням мати дитину. Не дала своєї згоди на початок нового життя, так, як це зробила Твоя Мати. Моя мама зустрілась зі мною і відкинула мене. Не хоче, щоб ми були разом. Але чому? Невже я є гіршим від тисячі інших дітей? Невже я не маю права на життя? Ні, маю таке право, його дав мені сам Бог. Мамо! Невже я ніколи не зможу сказати тобі це слово? Ніколи не обніму тебе своїми маленькими рученятами, ніколи не пригорнусь до тебе? Невже ніколи не загляну в твої очі? Мати Христова! Проси про милосердя до всіх матерів, які підіймають руку на своїх дітей.»

Ісусе! Коли ніс свій хрест тяжкий,
Скатований, осміяний юрбою,
Увесь Твій шлях, усі Твої стежки
Пройшла Твоя матуся за Тобою.

А матінка моя – немов чужа,
Вона зі мною знатися не хоче
І ріже мою душу без ножа…
Яка ж вона? Які у неї очі?

Якби ж вона дозволила мені
Прийти у світ, любов їй дарувати.
Вона ж у вічнім непробуднім сні
Намірилась мене заколисати.

Стація 5. Допомога людини

На початку Твого земного життя прийшов до Тебе, Ісусе, справедливий чоловік роду Давида – Йосип. Тепер на Хресній дорозі приходить Тобі на допомогу Симеон, чоловік з Киринеї. На початку моєї Хресної дороги стає мій батько. Ні, не тому, щоб допомогти мені. Мій батько не проявив себе як чоловік справедливий, коли моя мама сказала йому, що я існую. Відповів, що це його не стосується, що він не хоче дитини. Як боляче ці слова відбилися в моєму крихітному серці. І знову, чому? Чому інші батьки з нетерпінням чекають на народження своєї дитини, а мої ні? Чим я завинив перед ними? Лише тим, що живу. О, Ісусе, уже з перших днів життя, я несу хрест і його мені дали моя мама і мій тато. Чи це справедливо?

Коли вже Ти, Христе, упав із ніг,
Бо хрест тяжкий давив побите тіло,
Тобі лиш Киринеєць допоміг.
А от яка б людина захотіла

Допомогти найтяжчий хрест нести
Приреченому Божому дитяті.
Такої порожнечі, самоти
Й дорослому нелегко подолати.

Ні матінка, ні татко – а ніхто
Мого хреста зі мною не розділить,
І загинаюсь я під тим хрестом,
Як паросток, що в’яне недозрілий

Стація 6. Співчуття

Поглянь на лице Господа Ісуса як воно страшно виглядає. Краса неба засушена немилою поволокою ран, крові, поту і сліз. Одна невіста на ім'я Вероніка приступила до Ісуса, зняла свою хустку, яку носила після звичаю єврейських невіст, склала її втроє і обтерла Ісусове лице. І я маю свою Вероніку – це подруга моєї матері. Тоді, коли моя мама намагалася заглушити голос совісті, добрий Бог поставив на її шляху подругу, яка відразу зрозуміла ситуацію, усвідомила, на краю якої прірви стоїть моя мама. Ця добра жінка намагалася пробудити її гідність і дар материнства, казала, що я без сумніву від зачаття є людиною, яку Бог довірив їй, як матері. І в мене зародилася надія, що моя мама зрозуміє, прокинеться від страшного сну, усвідомить свою помилку і дозволить мені жити. Я повний вдячності тій моїй Вероніці, що захистила мою людську гідність і право на життя. О Ісусе, допомагай усім тим, що захищають життя кожної людини, а особливо таких беззахисних дітей, як я.

Ісусе! Ніс Ти хрест гріхів і зла
За всіх людей, за кроком крок до смерти.
До Тебе Вероніка підійшла,
Щоб Піт та Кров з лиця Твого утерти.

Я теж пізнав людського співчуття,
Коли моїй матусі говорили,
Що я – не просто плід, що я – дитя
І радили, аби мене не вбила.

Який слабкий надії промінець!
І все ж він був на тій страшній дорозі,
Де з самого початку був кінець,
Йому протистояти я не в змозі

Стація 7. Друге падіння

Господь Ісус бере від Семеона знову хрест на свої рамена і його несе. Сили покидають Ісуса, він заточується, мліє і впадає другий раз під хрестом. Цей упадок був важчий ніж перший. Дерево хреста дуже придавило Спасителя. Я також досвідчую біль удару другого падіння. Я усвідомлюю, що саме я є тією страшною реальністю, від якої моя мама хоче будь-якою ціною звільнитися, звільнитися ціною моєї смерті, смерті своєї дитини. Але чи вона зможе колись забути про це? Ні. Навіть час їй не допоможе, хоч говорять, що час лікує рани. Вона уже зараз, знову і знову, сама собі доказує, що я ще не є дитиною, що я ще не людина. То ким я є? Ким була вона, коли носила її під серцем її мама, моя бабуся? Ким є ті всі, котрі беруть початок дороги свого життя під серцем матері? Ким же вони є? Як глибоко ти помиляєшся, мама! А я так жалію, що не можеш мене почути, що не знаєш, що я здогадуюся про твої наміри. Плануючи моє знищення, чи могла б ти споглянути в мої очі? Тільки Ти мене знаєш, Боже, тільки Ти мене кохаєш, бо найрідніші мені люди мають каміння серця. Ісусе, через біль падіння прошу Тебе за усіх багатодітних батьків, усіх тих, хто з любов'ю прийняв Твій дар – дітей і дозволив їм жити.

Що крок – то краплі крові, дикий біль…
Без сил, Ісусе падаєш Ти вдруге.
Я ж хоч нікуди і не йду звідсіль –
Чекаю в лоні матері наруги.

Моя Голгофа, матінко, - це ти,
А наміри твої – моє падіння.
Тобі й самій ніколи не втекти,
Твоя Голгофа – докори сумління.

А знаєш, мамо, може, саме я
Колись би мав зігріти твою старість.
Я – гордість ненароджена твоя,
Приречена на смерть надія й радість.



Стація 8. Плач жінок

Серед криків, лайки, наруги і шуму на хресній дорозі почувся плач, голосіння і велика журба. По обличчях жінок текли сльози. Ісус сприймає їх співчуття. Той їхній плач не є Йому байдужий, але Він заспокоює жінок кажучи аби не плакали над ним, але самі над собою та над своїми дітьми плакали. І до тебе, моя мамо, скеровує Ісус ці слова: «Плач над собою та над своїми дітьми». Зараз ти не хочеш зрозуміти, ти завзято хочеш позбутися тягаря – мене, своєї дитини. Але прийде час, коли усвідомиш, яке велике і непоправне зло вчинила, та буде вже пізно, бо мене тобі ніхто не поверне. А може, саме мені судилося подати тобі на старості склянку води та піклуватися про тебе? Чи про це ти подумала? Прийде час, і прийде він досить швидко, коли ти сама потребуватимеш любові, будеш такою ж безпорадною, як я тепер, бо молоді роки швидко проминуть і сама ти помітиш, як у волосі появиться сивина. Не бажаючи поділитися своєю любов'ю зі мною тепер, пізніше не отримаєш в замін нічого. Залишиться лише гіркі спогади та пустка.

А я так хочу жити! Тату, мамо! Дозвольте мені жити, почуйте крик свого немовляти. Ісусе, дай благодать щирого жалю навернення і покаяння для усіх тих, хто допустився цього нелюдського злочину.


Коли ти йшов, Ісусе, то жінки
До Тебе підійшли з плачем юрбою.
І Ти промовив їм свої думки:
«Ви плачте, але плачте над собою»

Я над собою плачу день і ніч,
Бо більш ніхто за мною не заплаче.
Моїх батьків заплаканих облич
В своїм житті короткім не побачу.

Вони мене без сліз і без жалю
Убити хочуть, лиш про те і мріють.
Та їх, Боже, все одно люблю,
Вони колись покаються – я вірю.

Стація 9. Третє падіння

Сили вже зовсім покинули Ісуса. Вже далі не може йти, а не те щоб нести на собі такий тяжкий тягар. І знову падає під хрестом. Обступили Його фарисеї і налякалися. Може, їм Його жаль? Та ні, вони до нього не мають а ні крихти жаль, їм лише жаль стало що не будуть бачити, як він конає на хресті… Тепер я знаю, що уже ніхто і ніщо мені не допоможе. Моя смерть близько. Визначено сьогоднішній день, третя година. Усе на ту годину приготовлено. Батько розрахувався з лікарем, який має мене вбити, купив мамі квіти. А вона, моя мама, ніби повеселіла. Тепер лише турбується про себе, щоб для неї все закінчилося добре. Про моє страшне майбутнє, про мою смерть за кілька годин, про мій біль і німий крик ніхто не хоче навіть подумати. Вони, мої батьки, не планували години мого зачаття, але спланували годину моєї смерті. Я так боюся терпіння. Ісусе! Божественний Спасителю, пробуди совість всіх тих, хто призвичаївся до зла і зло називає добром.

І ще одне Твоє, Христе, падіння…
І ще одне моє – промінчик згас.
Не залишилось жодної надії,
Вже визначено мій останній час.

Моя матуся вже не схаменеться,
Мене для неї не було й нема.
Що їй моє падіння так минеться,
Нехай не сподівається дарма.

Вона уб'є мене в своєму лоні,
Вже миють руки лікарі кати.
Її ж душа залишиться в полоні,
З якого їй ніколи не втекти.

Стація 10. Зривання одягу

"Придивляюся уважно до нового стану Твоєї муки, Господи! Здирання з тебе одягу причинило подвійний біль - перший, фізичний. Відкрилися рани, до яких присохла закривавлена одежа. А другий - моральний, насміхання з людської гідності. Усе це не мало жодного значення для вояків, які в такій ситуації могли на безборонній людині вилити свою злобу, ненависть. Господи, і мене трактують так само. Моя мама каже, що якби я не народився, то погіршив би фінансовий стан та добробут. Батько трактує мене як перешкоду на шляху до його службового росту - кар'єри. Лікар, який буде робити аборт, знає, що добре заробить. Всі вони бачать вигоду, їх совість мовчить навіть в ситуації, коли стоять перед мордуванням людини, мордуванням своєї власної дитини. Тепер вони знімають з себе маску людяності, так, бо це саме маска, і відкривають свої власні обличчя. Я уже не вірю, що ці люди здатні на любов. Ісусе, дай благодать прозріння тим, які за усяку ціну прагнуть особистої вигоди - навіть за ціну смерті власної дитини..."

Все ближче до останньої межі...
Ісуса одяг, весь просяклий кров'ю,
Здирають вояки. Гріхи чужі
Спокутує Він з болем і з любов'ю.

І з мене зараз одяг мій зірвуть -
Плаценту, у якій я мав зростати.
І тільце безпорадне розітнуть,
Щоб легше з лона матері дістати.

Я відчуваю - боляче і їй,
Та все ж не хоче від гріха звертати.
Не стихне, мамо, цей нестерпний біль,
Тобі з ним жити, а мені вмирати...

Стація 11. Прибиття до хреста

Терпіння, і моя смерть відбувається згідно з правом. Правом, яке установили самі люди. Усі ці права ведуть лише на хрест, з усіх них повстає хрест. Чи життя, котре тепер знищується, не нагадує хресної дороги та хресної смерті? І мені без різниці яку назву дадуть для заспокоєння самопочуття: «операція», «переривання вагітності». Знаю лише одне: я мушу померти, мене чекає смерть. Страшна смерть в нелюдських тортурах зі свідомістю, що всі чекають, коли я нарешті зникну з цього світу. Ісусе, котрий через смерть на хресті визволяє і з'єднує родини, вчини щоб право мордування зникло з поверхні землі. Ісуса прибивають до хреста. Ще більш зростають нестерпимі муки Бліді, від болю скусані уста, Пронизані цвяхами ноги й руки.

Щораз, в собі вбиваючи маля,
В своїй душі вбиваємо Ісуса.
Гріхом кривавим скроплена земля,
І ті гріхи примножує спокуса.

Дитя моє! Мені не стало сил,
Щоб зберегти життя твоє тендітне.
Не буде моря для твоїх вітрил,
Твоя весна ніколи не розквітне.

Мій біль, мій сум, прибитий до хреста,
Ганебний гріх, тяжка моя провина.
Не перепишеш з чистого листа
Життя, убивши донечку чи сина.

Стація 12. Смерть

Христе, Ти, підвішений над землею з хреста, побачив свою Матір і учня, який стояв біля Неї і розпочав той дивний діалог, в якому виразив свою волю: «Жінко, ось Син Твій», «Ось Матір Твоя». Ці слова додали сили новому материнству і новому синівству. Марія приймає нас усіх за своїх дітей, як прийняла Твого улюбленого учня Йоана. Чи і я, Господи, буду Її дитиною? Христе, конаючий на хресті, котрі з Твоїх слів мають бути моєю дійсністю: «Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Отче, в Твої руки віддаю Духа мого»? Мамо, я помираю, покидаю цей світ, так і не побачивши його. Я помираю, бо ти так хочеш, але волаю до Бога: «Боже милосердний, зглянься над моєю мамою, пробач моїй мамі, бо не знає, що робить». О Мати страждаюча, будь Матір’ю особливої чуйності і любові до дітей небажаних, для дітей відкинутих, для дітей з будинків малюка, дітей, які не пізнали батьківської любові від своїх батьків.

Ісус зробив в житті останній крок,
І зупинилось Найсвятіше Серце.
Чи зрозуміє людство цей урок?
Щоб тільки не дарма стерпів Він все це.

Помер Він і за мій найтяжчий гріх,
За те дитя, що я не народила.
Не виправдання – вказувать на всіх,
Що всі вбивають – от і я убила.

Не виправдання – говорить собі,
Що іншого я вибору не мала.
Замість полегшення – душа в журбі…
Мене за те й саму убити мало…

Стація 13. Зняття з хреста

Тепер моє тіло справді не нагадує людини. Мамо, ти хотіла побачити мене мертвим, то ж подивися, не відвертай погляду від мого мертвого, пошматованого тіла. Лікар, щоб упевнитися, що по частинці видер мене цілком з-під серця моєї матері, старанно укладає всі частинки мого тіла: пошматовані ноженята та рученята, видерте серце, відірвану голову. А ти дивися, дивися на свою дитину, яку ти вбила. Може, цей страшний вигляд промовить до тебе. По кому передзвін? Невже його ніхто не чує? Невже не чути поминального дзвону по тих хто відходить? Невже у мертвій тиші цього мовчання не чути голосу тривоги і перестороги? Спаси! Спаси ненароджене, аби спасти себе самого, щоб самому не вмерти морально. Знищуючи без розголосу людей ненароджених, ми самі стаємо суспільством мертвих людей. Пам'ятаймо слова Христа: «все, що вчинили одному з найменших братів моїх, Мені вчинили». Власне, це вони, ці найменші, осудять нас колись іменем Христа. Мати страждаюча, будь з тими, які в смерті зазнали тяжких тортур. Огорни молитвою тих, хто залишається в тіні смерті – гріхові.

Зняли Ісуса мертвого з хреста,
Де Він терпів страшні, нелюдські муки,
Цей шлях обрав свідомо неспроста,
Все людство взяв тим самим на поруки.

А я – людина грішна і лиха,
І в світі ще таких, як я – без ліку
Я не зніму з хреста свого гріха,
Мені тепер той хрест нести до віку.

Як часто легковажимо життям:
Сьогодні – насолода, завтра – плата,
Чи не занадто дорога – дитя,
Що мало в лоні матері вмирати?

Стація 14. Гріб

Господи, Ісусе, знайшлися люди, які не залишили Тебе і після смерті. Йосип з Ариматеї і Никодим доклали всіх зусиль, щоб спасти Твоє тіло, вкласти Тебе до гробу. Ти хоч є Сином Божим, але на землі мав як людина своє місце народження, життя та смерті. Я не маю місця народження, бо знайшов смерть у лоні матері, а частинки мого тіла викинули геть на смітник. Я не маю навіть могили. Тіло моє знищене абсолютно, не залишилося жодного сліду. Залишається тільки безвинно пролита кров, яка голосно взиває до Бога із землі. Залишається смуток, почуття провини і похмуре обличчя сучасної людини, яка чинить зло. Залишаються докори совісті, приречене серце, яке ставить знак рівності між добром і злом. А ця рівність між добром і злом є смертю душі. О, Ісусе, борони всіх від вічної смерті.

Звершилось! Укладають в гріб Христа,
Оплакує Його Пречиста Мати.
І я своє оплакую дитя,
Котре сама ж дала пошматувати.

Що зроблено того не відміню.
І каменю цього з душі не скину.
У покаянні Господа молю,
Аби простив і дав мені дитину.

Я вже люблю цю мрію, це дитя,
У нім моя надія і спасіння,
Щоб дарувати світові життя,
І славити Христове воскресіння.

На завершення теми - поради для жінок, які здійснили аборт.

  • щиро і докладно висповідатися зі всіх гріхів смертельних і повсякденних (аборт – один із найбільших смертельних гріхів).
  • часто сповідатися і причащатися.
  • заховувати заповіді Божі і церковні.
  • добровільно накладати на себе якусь покуту (це робити лише з дозволу свого сповідника);
  • жінка, яка має шлюбного чоловіка і ще може народжувати дітей, нехай постановить собі, що при Божій помочі народить дитину, а як Бог поблагословить – то і більше дітей народити. Така пожертва себе самої для дітей буде найкращою частковою спокутою за аборти.
  • постановіть собі, що у подружньому житті ніколи не будете вживати жодних протизаплідних пігулок і цю християнську повинність будете поширювати у своєму оточенні.



Джерело: http://golgofa.at.ua/index/0-1

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!