 |
 |
 |
|
|||
|
| |||
|
| |||
|
| |||
|
|
|
|
|
|
|
|
Re: Трясуни (пятидесятники)
Отправитель: греко-католик 14-01-2023 03:24 Масонська секта релігієзнавців хвалить пятидесятників, паршиво икосячи науковість. http://genissh.blogspot.com/2017/12/blog-post.html Актуальність дослідження. Будучи наймолодшими представниками пізнього протестантизму, на сьогодні п’ятидесятники не мають єдиного для всіх громад віровчительного корпусу документів своєї віри. Це породжує певні труднощі у власному репрезентуванні та порозумінні одне з одним, а також у наукових спробах інтерпретацій п’ятидесятницьких практик. Окреслену проблему можна пояснити передусім міжнаціональним виникненням та хаотичним світовим поширенням п’ятидесятницького руху, що й визначило та сформувало його неодновимірну природу, зумовлену поєднанням різноманітніх релігійних, культурних, етнічних ознак та характеристик. Відтак, у вітчизняних євангельських церквах досить малий процент автентичності європейському протестантизму [1]. В українських п’ятидесятників переважають сформовані зовні стереотипи субкультурності, несвідоме запозичення православних та неохаризматичних традицій та їхній опосередкований вплив на побутову свідомість протестантів. Тому ретельне вивчення основних складових біблійного вчення щодо спасіння людини сприятиме якісному науковому розумінню феномену активного п’ятидесятницького розвою в Україні. Стан розробленості теми в науці. Досліджуючи віровчення сучасних п’ятидесятників, необхідно ствердити, що постулати їхньої віри не суперечать Символу віри. Для п’ятидесятників, як протестантів, канонічні книги Старого та Нового Завітів Біблії є єдиним джерелом для пізнання Бога та набуття спасіння (1 Сол. 2:13; Ів.5:39; 1 Кор. 15:1-2:Об.22:18-19; Гал.1:8; 5М. 13:1). Як і всі християни, вони вірять в Бога у трьох Особах: Отця, Сина і Святого Духа (Мт. 6:9). Перша Особа - Бог-Отець. Він – творець неба і землі, всього видимого і невидимого; живе на небесах в неприступному світлі; Він є Духом; наділений якостями Всюдиприсутнього, Всезнаючого, Всемогутнього, Незмінного, Правдивого, Живого, Вічного, Святого, Праведного та Справедливого Бога, Який є досконалою любов’ю. Друга Особа - Бог-Син Ісус Христос. Він є Бог, Єдиний з Отцем, має всі Його якості; народжений перш всякого творива, Ним все створено; прийнявши тіло від Духа Святого та від Діви Марії, Бог став людиною. Був розп’ятий, помер, воскрес і вознісся на небо, де сидить праворуч Отця. Є Єдиним Спасителем, Першосвящеником Нового Завіту, Заступником людей та Єдиним Посередником перед Богом, Суддя живих і мертвих. Також Він Той, Хто хрестить Святим Духом. Третя Особа Трійці - Дух Святий. Це - Бог, наділений всіма божественними якостями. Місія Духу Святого на землі - збудування Церкви Христової, бере участь у спасінні людини, відроджує людину, живе у віруючій людині, навчає, заступається, утішає, наділяє дарами, освячує. Об’єкт дослідження – антропологічні виміри гріха та біблійні шляхи спасіння; предмет дослідження – теологія Асамблей церков Божих як засадничі принципи класичних п’ятидесятників. Мета дослідження – розглянути зміст розуміння концептів «гріх» та «спасіння» в системі духовного вчення та практики в рамках теології Асамблей Божих; довести, що п’ятидесятницька хамартіологія парадигмально відповідає принципам М. Лютера (лише Писання, лише Христос, лише віра, лише благодать). Намагаючись буквально трактувати Біблію, п’ятидесятники максимально наближують вчення Біблії в своїх віросповідних канонах. Навіть власну назву «Церква християн віри євангельської (п’ятидесятники)» утворили, скомпонувавши в єдине ціле кілька текстів із Святого Письма: «А як зійдеться Церква вся разом…» (1 Кор.14:23; Дії 9:31; 12:5; Єф.5:24; Кол.1:24); «… в Антіохії найперш християнами названо учнів» (Дії 11:26); «Тільки живіть згідно з Христовою Євангелією, щоб – чи прийду я й побачу вас, чи й не бувши – почув я про вас, що ви стоїте в однім дусі, борючись однодушно за віру євангельську…» (Фил.1:27); «Коли ж почався день П’ятидесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі» (Дії 2:1). Одвічні людські питання: «Як виник гріх?», «Чому благий Бог допустив гріх, зло, нещастя?» та ін.. піднімаються і в п’ятидесятницькій хамартіології, вченні про гріх. Під гріхом п’ятидесятники розуміють особливий вид зла. Тут мова не йде про фізичні катаклізми (повені, наводнення, холод, засуха), бо вони не є моральним злом. Усі фізичні катаклізми Бог посилає людям як недолю, (у російському тексті читаємо «производит бедствия», саме так перекладається єврейське слово «ра» в тексті Іс. 45:7, воно ніколи не перекладається як гріх, але передається як «недоля, нещастя, катастрофа»). Господь є Творцем Всесвіту, але це жодним чином не означає, що Він є творцем гріха. Святе Письмо виключає таку можливість: «Він Скеля, а діло Його досконале, всі-бо дороги Його справедливі, - Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний він» (Повт. Зак. 32:4); «тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливості, і Всемогутній від кривди! … Тож по-правді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права» (Йова 34:10, 12); «… щирий Господь, …, і в Ньому неправди нема!» (Пс.91:16); «Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!» (Іс.6:3). Тому, стверджують п’ятидесятники, не Бог є причиною зла, але лише сама людина, бо грішник – це не та людина, яка не дотрималася Божого закону, але це активна сила, яка несе із собою зло [2]. У Біблії лише одне слово позначає «повну плату за гріх» - це слово «смерть». Фізична смерть не означає припинення існування особистості. Для християнина смерть не є карою за гріх, оскільки Христос поніс на собі покарання. Смерть стає своєрідними дверима, через які душа набуває усі благословення, задумані для неї Богом. У п’ятидесятницькій хамартіології під духовною смертю розуміється відчуження душі від Бога. Як логічне завершення духовної смерті виступає вічна смерть, вічне відчуження душі від Бога. Людина в світлі п’ятидесятницької антропології розглядається трояко: як Боже твориво; як грішник, відчужений від Бога свідомим непослухом; як об’єкт, на якого спрямована викупна Божа благодать. Уявляючи людину як тріаду (тіло, дух, душа), п’ятидесятники вчать, що не духовне передує матеріальному, а спочатку матеріальне, і лише потім - духовне [3]. Як Боже твориво, людина має свободу вибору: «… життя та смерть дав Я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя» (Лев. 30:19). У той же момент людина, образ та подоба Бога, є грішною через усвідомлений непослух. Наслідки гріхопадіння: 1) покарання жінки: болісний та важкий процес дітонароджуваності, необхідність коритися чоловіку; 2) покарання чоловіка: його ремесло перетворилося у важку працю; 3) покарання землі: була позбавлена плодючості, і стала заростати зіллям та остюками [4]; 4) зародження почуття сорому, яке й зумовило в людині постійне почуття страху та відчуженості; 5) смерть. Біблія описує три види смерті – фізичну, духовну та вічну. Під духовною смертю п’ятидесятники розуміють відчуженість від Бога (той, хто невідроджений згори, - відокремлений від Бога гріхом, але може перейти від смерті до життя, якщо набуде спасаючої віри в Христа). Зауважмо: в Біблії надзвичайно багато уваги надано питанням земногожиття, смерті, але надто мало сказано про потойбічне життя [5]. Тому й розуміння вічної смерті багатогранне. Це й стан мертвих людей, які вмерли без віри в Христа; у той самий час це й покарання для тих, хто до самого факту тілесної смерті наполягав на своєму невірстві та непослуху Богу. Засудження на вічну смерть (п’ятидесятники ще називають другою смертю) відбудеться в кінці тисячолітнього царювання Христа. Цей суд призначений тільки для грішників, бо суд над земними справами віруючих відбудеться під час їхнього підхоплення на небеса [6]. Однак, будучи проклятою через першородний гріх, людина не залишається покинутою своїм Творцем. Для вічної благодаті необхідна лише віра у Христа, бо віруюча людина є новою людиною в Христі (2 Пет.1:4); отримує нове життя в Христі; переживає постійне обновлення; володіє надією набути вічного життя на небесах; отримує перемогу над старозаповітньою природою. Вона не тільки звільнена від влади гріха та смерті, - їй дане право служити в ім’я Ісуса в силі Святого Духу (Мт. 16:19; 18:18; Лк. 9:1-2). Відтак, вчення про спасіння людини у п’ятидесятників найбільш багатогранне та досконале, у ньому практично неможливо знайти розбіжності, чи навіть шпарини для різних думок в християнських деномінаціях. Це вчення настільки досконало викладене в Святому Письмі, що при усіх критичних намаганнях не можна знайти недостатку. Головною ідеєю сотеріології є наявність посередника, який може стати між ображеним Богом та безпомічною грішною людиною. Цей обов’язок був покладений на Ісуса Христа, Який став замісною жертвою за гріхи (1 Тим. 2:5). Щоб постати перед очі Господа, посередник мусив бути Богом, а щоб представляти людство, Йому необхідно було стати людиною. Аби знову набути спілкування з Творцем, необхідно було виконати Закон, який вимагав покарання за гріх – смерть. Але оскільки Бог вмерти не може, Йому необхідне було фізичне тіло. Тому Слово стало плоттю (Ів. 1:14). П’ятидесятницьке богослов’я розгл
Рекомендуйте эту страницу другу! |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Українською
