Християнські статті на сайті TrueChristianity.Info Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Хто, окрім священника, може роздавати Причастя?.
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Хто, окрім священника, може роздавати Причастя?
   

Хто, окрім священника, може роздавати Причастя?ПИТАННЯ: 

Хто, окрім священника, може роздавати Причастя?

ВІДПОВІДЬ:

В останні роки понтифікату Івана Павла II була опублікована інструкція Конгрегації з богослужіння та дисципліни Таїнств «Redemptoris Sacramentum». Цей документ присвячено звершенню Євхаристії та попередженню різних зловживань. У тексті уточнюються деякі аспекти надзвичайного служіння. По-перше, зазначається, що служителем, який може здійснювати Таїнство Євхаристії in persona Christi, є тільки священник, висвячений дійсним чином. Тому, звичайно, служителем Євхаристії є тільки священник. Відповідно до висвячення, йдеться далі в тексті, «ординарними служителями Святого Причастя є єпископи, священники та диякони», які і мають давати вірним Причастя під час Літургії. Таким чином, з вірою і повнотою проявляється їхнє служіння в Церкві та здійснення таємного знаку».

Далі йдеться, що, крім звичайних служителів, існує інститут аколітів, які здійснюють надзвичайне служіння Святого Причастя, а також і поза контекстом Святої Літургії, – наприклад, коли є потреба причастити хворих. У 155 параграфі «Redemptoris Sacramentum» уточнюється, що при виникненні особливої потреби єпархіальний єпископ може благословити й інших мирян на надзвичайне служіння Причастя, і ці повноваження обмежуються часом або конкретною ситуацією. Існує особливий чин благословення надзвичайного служителя. Крім того, згадуються особливі та непередбачені випадки, коли священник, який служить Літургію, може дати одноразові повноваження мирянину для роздачі Причастя.

Якщо на богослужінні є достатня кількість висвячених служителів, які можуть забезпечити причастя всіх вірних, то не можна передавати це завдання надзвичайним служителям Причастя. За таких обставин навіть ті, хто спеціально поставлений єпископом на це служіння, не можуть причащати вірних. «Гідна осуду, – читаємо в інструкції, – практика священників, які, будучи присутні на Літургії, не роздають Причастя, покладаючи це завдання на мирян» (параграф 157).

Надзвичайний служитель Святого Причастя може причащати вірних лише тоді, коли священник і диякон відсутні або коли священник не може це робити за станом здоров'я, через похилий вік або через іншу серйозну причину, а також коли кількість вірних, що приступають до Причастя, настільки велика, що причащання зайняло б надто багато часу. При цьому – зазначається в документі – якщо ця «затримка» незначна, то вона не може бути достатньою підставою для залучення надзвичайних служителів.

У жодному разі не допускається, щоб надзвичайний служитель Святого Причастя довіряв роздачу Причастя комусь іншому, наприклад, родичу хворого, якого треба причастити.

Отже, священник не має права утримуватися від причащання вірних, доручаючи це надзвичайному служителю, а надзвичайний служитель, відповідно, не може доручити це нікому іншому.

Однак священник може попросити мирянина, що є поруч із ним під час причащання, якщо раптово буде потрібна будь-яка допомога. Це має бути мирянин, який вже причастився, тобто в стані благодаті.

Згадаємо також Загальну настанову до Римського місалу.

«При причащанні вірних священникові можуть допомагати інші пресвітери, які опиняться поруч. Якщо таких так немає поблизу і кількість причасників дуже велика, священник може покликати на допомогу екстраординарних служителів, тобто поставленого аколіта або навіть інших мирян, яким це належним чином доручено. У разі потреби священник може призначити це придатним для цього вірним на кожен окремий раз. Ці служителі не підходять до вівтаря, поки не причаститься священник; вони завжди приймають посудини, в яких містяться євхаристійні види для роздачі вірним, із рук предстоятеля» (162).

Навіть для кожного окремого разу, про який згадується в тексті, передбачений короткий обряд, описаний у Римському місалі. У цих випадках надзвичайного служителя треба вибирати не поспішно, тобто не першого, хто потрапляє під руку, а з належною увагою. У цьому також проявляється велич і священний характер здійснюваних Тайн.



За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у липні 2020 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!