Християнські статті на сайті TrueChristianity.Info Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Католицтво і англіканство..
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Католицтво і англіканство.
   

ПИТАННЯ: Чим католицтво відрізняється від англіканства?

ВІДПОВІДЬ: Англіканською Церквою називають Церкву, яка виникла в Англії після відлучення короля Генріха VIII і його відділення від Риму. Це відбулося в 1534 році. По суті, англіканство виникло як «пом'якшена» форма протестантизму, яка полягала головним чином в запереченні першості Папи Римського.

Англіканство охарактеризовано трьома основними елементами: підпорядкування Церкви державі (главою Англіканської Церкви є англійський монарх); єрархічна структура, яка виключає Папу Римського, але зберігає інші щаблі священичого стану - дияконство, пресвітерство і єпископство; і, нарешті, Prayer Book - збірник канонічних молитов, який є другим за значимістю священним текстом після Біблії.

Англіканство має довгу і складну історію. Відразу після відділення від Римської Церкви воно розпалося на різні течії. Деякі з них в різні епохи більше наближалися до протестантизму, інші - до католицтва. У 17 столітті послідовники кальвінізму, звані також пуританами, з одного боку сформували пресвітеріанську Церкву в Шотландії (яку, як і в реформованому кальвінізмі, очолює Синод), а з іншого боку - різні конгрегаціоналістські Церкви.

У 18 столітті завдяки проповіді братів Уеслі з'явився рух пієтизму, який започаткував засновану в 1784 році Методистську Церкву.

У 19 столітті так званий «Оксфордський рух» на чолі з Ньюменом, Пьюсі і Кіблом намагався зблизитися з Католицькою Церквою, але безуспішно, в тому числі й через перехід Ньюмена в католицизм.

Останнім часом надходить безліч прохань з боку англіканців про приєднання до Католицької Церкви. Тому Папа Бенедикт XVI заснував для цього спеціальні «персональні ординаріати».

Католицька Церква не визнає рукопокладання англіканців. Англіканські священики і єпископи не можуть здійснювати дійсне Таїнство Євхаристії, а також відпускати гріхи. Оскільки англіканство являє собою протестантизм, хоча і в помірному вигляді, в ньому діє принцип «Sola Scriptura», а Святе Письмо інтерпретується вільно та індивідуально. І саме спотворення догматичного і морального характеру привели до того, що багато англіканців сьогодні приєднуються до Католицької Церкви. Твердим стовпом віри залишається апостол Петро, якого Христос поставив скелею, точкою опори для віри кожного християнина: «І ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів» (Євангелія від св. Луки 22,32).



За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у квітні 2014 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!