Частина третя. Вище життя

З книги Бакіта розповідає про своє життя

Пройшовши разом з Бакітою вереницею світла і тіні, якими Боже Провидіння привело Бакіту до христильниці, ми вслухаємося до її власних слів, звернених до нас:

«Після вступу до катехуменату та підготовчого періоду з радістю, яку тільки ангели могли описати, 9 січня 1980 року я отримала святе Хрищення».

Зберігся письмовий опис цієї великої події, зроблений одним зі свідків, - панею Юлією Делла Фонте Спонца. Вона мешкала в будинку напроти дому катехуменату й заприятелювала з Бакітою ще з її першого приїзду до Венеції.

«Був чудовий день. Я сиділа у першому ряду у маленькій церквиці Інституту й, нерухома, напружено слідкувала за урочистим обрядом. Не можу передати, що я відчувала у ту щасливу годину: ще зовсім дитина, я була просто вражена.

По закінченні урочистості, разом з мамою та тіткою мене запросили на почастунок до вітальні. Крім кардинала Аґостіні, було багато священиків, а також світських людей. Я трималася трохи збоку, одночасно пробуючи звернути на себе увагу моєї товаришки. Я хотіла наблизитись до неї й поцілувати, як це робили усі сестри та інші жінки.

Бакіта помітила мене, посміхнулася, підізвала до себе й поцілувала. А я, з цієї миті тримаючись завжди поряд, була просто щаслива...

Мені хотілося, щоб це свято ніколи не закінчувалося.

Пригадую, було багато солодощів і напоїв, але я так нічого й не скуштувала. Бакіта, яку тепер називали Йозефіною, теж нічого не їла.

Коли уже всі вийшли, Ректор Інституту Катехуменату, Дон Якоб дей Конті Авоґадро, «святий чоловік» в літах, запросив Бакіту на обід, а разом з нею і мене. Ми обідали втрьох, й нам подавала добра господиня священика.

Йозефіна була щаслива. На її обличчі не було більше тієї звичної для неї тіні смутку.

Вона здавалася преображенною.

Говорила Бакіта небагато, але радість відчувалася у кожному її жесті, у кожному слові.

Я її запитала, що вона відчувала під час урочистості. Вона ж не відповіла й лише пестила мене і посміхалася.

Пригадую, як я поцілувала її в руку, думаючи про неї, як про святу. Вдома мені сказали, що Христос робить кожну людину святою, і плями з її душі щезають, роблячи душу чистою.

Я вдивлялася в обличчя Йозефіни, намагаючись побачити її чисту душу.

Люди приходили й відходили. Так тривало аж до вечора, поки Йозефіна нарешті у спокої не закінчила свято свого спасіння» (Док. 356-357).

[ Повернутися до змісту книги: Бакіта розповідає про своє життя ]

[ Скачати книгу: Бакіта розповідає про своє життя ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!