Прислухайся до себе! (Втор. 15, 9)

Повернутися до змісту книги "Святий Василій Великий. Гомілії"

1. Бог Творець дав нам слово для вжитку, щоб ми могли одне одному відкривати задуми серця та щоб через спільність нашої природи кожен міг поділитися з ближнім своїми думками, виносячи назовні свої задуми, наче коштовності зі н скарбниці серця. Якщо б ми мали тільки душу, не огорнену м тілом, то могли б читати думки одне одного. Але оскільки  думки породжує душа, схована за завісою тіла, то для того, я щоб відкрити приховане, потрібні слова. Саме тому думка, щойно втілившись у відповідний звук - у слово - наче на кораблі, пливе по повітрю, переноситься від мовця до слухача. А якщо зустріне цілковиту тишу і спокій, то знаходить собі зручну й тиху гавань у слухачах, яких повчають. Якщо ж викличе вона у слухачів жорстоку бурю і спротив, то розсіюється в повітрі, неначе розбивається корабель слова.

Отже, мовчки прислухайтеся до слів, щоб могли вони звучати в тиші, і може виявитися, що вантаж цього корабля безцінний. Бо слово істини важко вловити, і неуважний може легко його проґавити. Згідно з мудрим задумом Духа, воно настільки стисле й коротке, що в небагатьох словах може вміститися багато змісту і завдяки стислості воно легко запам'ятовується. Бо природа досконалости слова полягає в тому, щоб своєю незрозумілістю не затьмарювати того, що воно має позначати, і щоб не бути надмірним, порожнім чи безпричинно розлогим. Саме таким є і вираз із Мойсеєвих книг, що ви його, старанні трудівники, нещодавно прочитали і безумовно запам'ятали, якщо він, через свою стислість, не прослизнув повз ваші вуха: Прислухайся до себе, щоб у серці твоїм не зародилося лукаве слово (Втор. 15, 9).

Ми, люди, схильні грішити подумки. Тому Той, Який створив наші серця, знаючи, що більшість гріхів спричинені думками, передусім звелів нам зберігати чистоту, від самого початку закладену в душі. Бо Він багато піклується про те, у чому ми грішимо. Як передбачливі лікарі, що своїми попередженнями та вказівками убезпечують здоров'я тіла, так і наш Опікун, істинний Лікар душ, наказав найміцнішій сторожі охороняти найпильніше те, для чого Він уздрів найбільшу загрозу з боку гріха. І це тому, що для скоєння гріха тіло потребує часу, зручної можливости, трудів, помічників та инших знарядь, а думка рухається швидко та легко, без перешкод, не потребує зусиль, і будь-який час для неї зручний.

Иноді людина, поважна й горда, яка пишається своєю чесністю і назовні виглядає цнотливою, навіть у середовищі тих, що обожнюють її доброчесність, подумки невидимими порухами серця переноситься в місця гріха. Вона фантазує про об'єкт своїх пожадань, в уяві провадить непристойні бесіди і в таємній майстерні змальовує насолоду прихованого гріха, що чиниться без свідків і залишається таємним від усіх. Таємним аж до

години, коли прийде Той, Який висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець (Пор.: 1 Кор. 4, 5). Тому прислухайся до себе! Нехай не зародиться у твоєму серці лукаве слово. Оскільки той, який подивився на жінку з пожаданням, уже вчинив перелюб з нею у своєму серці (Мт. 5, 28) і тілесні дії мають багато перепон на своєму шляху, а гріх того, хто грішить подумки, скоєно завдяки швидкокрилості думки, тому там, де падіння несподіване, там і охорона дана нам швидка на підмогу. Бо ж засвідчено: Нехай не зародиться у твоєму серці лукаве слово. Але повернімося до початку цієї проповіді.

2. Сказано: прислухайся до себе. Усі живі істоти мають інстинкт самозбереження, закладений у них від Бога. І якщо ти добре придивишся, то побачиш, що в більшості своїй тварини, хоча ніхто їх і не навчав цього, відчувають огиду до шкідливого і, знову ж, керуючись якимось природним потягом, прагнуть корисного. Саме тому Бог, Який вчить нас, дав нам цю величну заповідь, щоб розум допоміг нам у тому, у чому тваринам допомагає чуття, і щоб те₃ що вони роблять несвідомо, ми робили обдумано і свідомо й були старанними охоронцями схильностей, що їх Бог дав нам, щоб ми уникали гріха, подібно до того, як тварини уникають отруйної поживи, і шукали праведности, як вони шукають у траві їжу. Тому прислухайся до себе, щоб ти міг відрізнити згубне від рятівного.

Але оскільки прислухатися можна двома способами - або тілесними очима придивлятися до предметів видимих, або ж розумними очима душі споглядати безплотне, - то якщо ми скажемо, що ця заповідь обмежується тільки дією очей, відразу ж визнаємо її безсилля. Хіба здатна людина охопити себе цілу ₅₇ поглядом? Око не може себе побачити. Людина не може побачити ні свого тімені, ні спини, ні обличчя, ні зазирнути всередину свого тіла. Проте грішно стверджувати, що заповіді Духа неможливо виконувати. Тому нам залишається розуміти цю заповідь як таку, що торкається царини розуму. 

Отож, прислухайся до себе, тобто роздивися себе звідусіль. Нехай око душі безперервно тебе пильнує. Серед сітей ходиш (Сир. 9, 18). Ворог у багатьох місцях розставив приховані тенета, тому всюди пильнуй, щоб спастися, наче сарна від тенет, немов птиця від сітки (Прип. 6, 5). Сарну неможливо вловити тенетами, бо вона має гострий зір, тому так і зветься -  гострозора. І коли птах виявляє пильність, легкокрилість робить його невловимим для лихих намірів ловців. Тому пильнуй, щоб не виявитися тобі у справі самозбереження безпораднішим від безсловесних тварин. Не заплутайся в сітці і не зробися здобиччю диявола, щоб не вловив він тебе під владу своєї волі (2 Тим. 2, 26).

3. Отже, прислухайся до себе, тобто прислухайся не до того, що твоє, що навкруги тебе, а лише до себе самого, оскільки одне - ми самі, инше - те, що нам належить, і зовсім инше - те, що нас оточує. Душа і розум - от чим ми є, оскільки створені за образом Творця. Тіло і чуття, які завдяки Йому отримуємо, - це те, що нам належить. Майно, ремесла та инші життєві зручності - це те, що нас оточує. 

Про що нам говорить це слово? Не тіло слухай, не женися чимдуж за тілесними благами - за здоров'ям, красою, насолодою, задоволеннями і довгим життям. Не будь жадібний до

грошей, слави, влади. Не вважай цінним те, що слугує плинному життю, і, піклуючись про тіло, не занедбай свого вищого життя. Але прислухайся до себе, а отже, до своєї душі. Їі прикрашай, про неї турбуйся, щоб завдяки пильності відвернути усілякий бруд. Очисти її від усілякого гріха. Прикраси і світи доброчинністю. Випробуй себе, пізнай свою природу, усвідом, що тіло смертне, а душа безсмертна, що в нас є два життя: одне притаманне плоті і швидко минуще, а инше -душі, і воно є вічне. 

Тому прислухайся до себе і не зупиняйся на смертному, неначе воно вічне, і не зневажай вічного, наче воно минуще. Не турбуйся про тіло, бо воно тлінне, піклуйся про душу, яка безсмертна. Якомога старанніше пізнавай себе, щоб усьому ти мав змогу дати лад: тілу дати їжу та одяг, а душі - накази доброчесности, благопристойне виховання, вдосконалення чеснот, подолання пристрастей, щоб не ставало твоє тіло гладким і щоб не мав ти клопоту з розповнілим тілом. Але оскільки тіло бажає протилежного духові, а дух - протилежного тілу, і супротивні вони один одному (Гал. 5, 17), то пильнуй, щоб ти, піддавшись тілу, не потрапив під владу гіршого.

Коли ми зважуємо на терезах, то, навантажуючи одну шальку, полегшуємо иншу. Так само і з тілом та душею: надлишок для одного спричиняє нестачу для иншого. Коли тіло розкошує й обтяжене повнотою, тоді розум слабне і стає неспроможний правильно мислити. А коли душа роздумами про блага піднесена до належної їй величі, наслідком цього є занепад фізичних сил.

4. Ця заповідь однаково корисна як для хворих, так і для здорових. А для здорових ще й доречніша. Хворим лікар радить прислухатися до себе й не нехтувати нічим, що могло б допомогти одужанню. Подібним чином діє і Слово - Лікар наших душ: Він незначними ліками зцілює душу, що потерпає від гріхів. Тому прислухайся до себе, щоб отримати ліки, які відповідають мірі твоїх гріхів. Гріх твій великий і тяжкий? - Потребуєш довгої сповіді, гірких сліз, невпинних чувань, безперервного посту. Гріхопадіння незначне й терпиме? - Нехай відповідним буде і каяття. Тільки прислухайся до себе, щоб розпізнавати здоров'я і хвороби душі. Бо є багато таких, які через своє недбальство, впавши у важкі й невиліковні хвороби, навіть не здогадуються, що вони хворі.

Велика користь від цієї заповіді і тим, котрі укріпили себе для благочестивих справ. Отож, вона і хворих лікує, і здорових зміцнює. Кожен-бо з нас, учнів Слова, є служителем однієї зі справ, які нам призначено Євангелієм. У великому домі, тобто в Церкві, є не тільки усілякі посудини - золоті, срібні, дерев'яні та глиняні (2 Тим. 2, 20), а й усілякого роду ремесла.

Домом Божим є Церква Бога живого (1 Тим. З, 15), яка має своїх ловців, мандрівників, архітекторів, будівничих, землеробів, пастирів, подвижників та воїнів. І для всіх корисний цей вислів, що спонукає кожного до старанности й сумлінности у справі. Ловче, тебе послав Господь, Який сказав: Пошлю численних ловців, і зловлять їх на кожній горі (Єр. 16, 16). Пильнуй в же, щоб не втекла від тебе здобич і щоб здичавілих від гріхів, яких ти вловив словом істини, привести тобі до Спасителя. Мандрівнику, ти подібний до того, хто молиться: Стопи мої  спрямуй (Пс. 118, 133). Прислухайся до себе, не звертай з дороги ні праворуч, ні ліворуч, іди шляхом до Царства. Архітекторе,  муруй надійно основу віри, якою є Ісус Христос. Будівничий, дбай, щоб споруджувати тобі не з дерева, сіна, соломи, а із золота, срібла та дорогоцінного каміння (1 Кор. З, 12). Пастирю, прислухайся, щоб не занедбати виконання якогось із пастирських обов'язків. Що ж це за обов'язки? Заблуканого наверни (на шлях істини), зраненого перев'яжи, хворого зціли. Рільниче, обкопай безплідну смокву й обклади тим, що допомагає родючості. Воїне, потерпай за Євангелію (2 Тим. 1, 8), веди добру війну (1 Тим. 1, 18) проти духів злоби, проти пристрастей плоті, зодягнися у повну Божу зброю (Еф. 6, 11), не переймайся справами життєвими, щоб догодити полководцю (2 Тим. 2, 4). Подвижнику, прислухайся до себе, щоб не порушити якогось із подвижницьких законів, бо ніхто вінка не одержує, якщо незаконно змагається (2 Тим. 2, 5).

Наслідуй Павла, який і біг, і боровся, і змагався. І сам, як добрий подвижник, май пильне око душі. Ті місця, куди можна отримати смертельне поранення, оберігай, затуляючи руками, не зводь очей із супротивника. У бігу, поспішаючи до того, що попереду (Флп. З, 13), так біжи, щоб досягнути мети (1 Кор. 9, 24). У боротьбі змагайся з невидимими супротивниками. Слово вимагає, щоб ти був таким у житті, не впадав у відчай, не спав, а тверезо й неусипно захищав себе. 

5. Не вистачить мені й цілого дня, щоб розказати про справи тих, які трудяться для Христового Євангелія, і силу цієї заповіді, яка всім так добре прислужилася. Прислухайся до себе, будь тверезий, розсудливий, бережи те, що вже маєш, думай про майбутнє. Через твою необачність не дай вислизнути тому, що у твоїх руках. Того, що зараз немає, може й не бути, не насолоджуйся ним, неначе його вже отримав.

Чи не молодим притаманна ця слабкість - легковажно думати, що вже володіють тим, на що лише сподіваються? Тільки-но залишаться наодинці або посеред нічної тиші - і починають фантазувати, не маючи про те жодної уяви, на крилах швидкої думки ширяють повсюдно. Обіцяють собі прижиттєву славу, блискучий шлюб, добрих діточок, глибоку старість, почесті від усіх. Потім, не можучи зупинити надії на чомусь певному, тягнуться до того, що люди вважають найпотрібнішим. Купують собі ошатні та великі будинки й подумки наповнюють їх різними коштовностями. Привласнюють собі стільки землі, скільки пустопорожня уява дозволяє відділити від усієї землі. І, знову ж, їхня уява збирає з того прибуток і вміщує у сховища їхньої марноти. До того долучають отари, незліченні натовпи слуг, почесні громадські посади, владу над народами. У мріях керують військом, воюють, удостоюються пам'ятників на честь своїх перемог і навіть царюють. Уявивши все це в пустих мріях, по глупоті своїй гадають, що все це відбувається насправді, тож насолоджуються, як справжнім, неначе все це біля їхніх ніг. Бездіяльна та безтурботна душа підвладна цій хворобі - мрійливості під час нічного чування. Тому Слово зупиняє легковажність серця, гасить збурення душі, стримує, неначе вуздою, мінливість думки та дає їм цю величну і мудру заповідь, промовляючи: прислухайся до себе, не мрій про неможливе, а скеровуй теперішнє на свою користь.

Думаю, що Законодавець використовує це умовляння, щоб викоренити звичну нам пристрасть, оскільки кожному з нас легше пхати носа в чужі справи, ніж впорядкувати власні. Для того щоб це не торкнулося нас, сказано: припини прискіпуватися до чужих вад, не дозволяй думкам судити чужі слабкості, а прислухайся до себе, а отже, спрямуй очі душі на самопізнання. Бо багато хто, як казав про те Господь, бачить скалку в оці брата свого, а колоди у власному оці не помічає (Мт. 7, 3). Тому невпинно досліджуй себе, чи життя провадиш згідно із заповіддю. Не дивися на зовнішнє, щоб мати привід знайти в когось _6Ї гідне осуду, наслідуючи жорстокого і пихатого фарисея, який виправдовував себе і зневажав митаря. Ти ж невпинно розважай, чи не згрішив у якийсь спосіб подумки? Чи не згрішив, и сказавши щось зопалу, випередивши думку словом? Чи, бува, твої руки не зробили чогось необдуманого? І коли знайдеш  багато гріхів у своєму житті (а знайдеш напевно, бо ти людина), скажи разом із митарем: Боже, змилуйся наді мною грішним й (Лк. 18, 13)!

Отже, прислухайся до себе. Якщо навіть ти благоденствуєш і живеш безжурно і тобі дмуть супутні вітри, то ці слова стануть   тобі в пригоді, неначе добрий порадник, який нагадує про людську долю. А якщо ти будеш у скруті, то зігрієш ними серце, щоб пиха не довела тебе до непомірної гордині, а відчай - до легкодухої зневіри. Пишаєшся багатством? Величаєшся предками? Хизуєшся батьківщиною, тілесною красою, почестями, що їх отримуєш від усіх? - Прислухайся до себе і зрозумій, що ти смертний, що порох ти і в порох повернешся (Бут. З, 19).

Поглянь на тих, що жили до тебе, були знатні й розкошували так само, як ти. Куди поділися сильні світу цього? Де неперевершені оратори? Де тепер ті, які очолювали народні збори, де власники табунів, воєначальники, намісники, володарі? Чи не стали всі порохом? Чи всі не перетворилися на згадку? Чи купка кісток не все, що залишилося від них? Зазирни у гроби: чи можеш відрізнити, які кістки належали слузі, а які - господареві, які - бідному, а які - багатому? Відрізни, якщо подужаєш, в'язня від царя, сильного від немічного, красеня від потвори. Тому, якщо пам'ятатимеш про свою природу, ніколи не будеш заноситися. Будеш пам'ятати про себе, якщо будеш прислухатися до себе.

6. А може, ти - людина незнатна, нікому не відома, бідняк із бідняків, ні дому не маєш, ні батьківщини, немічний, нужденний, потерпаєш від сильних, усіх боїшся, бо бідність робить тебе беззахисним. Сказано ж бо: А вбогий й докору не зносить (Прип. 13, 8)? Не впадай у відчай, не втрачай надії лише з тієї причини, що немає нічого привабливого у твоєму житті сьогодні, але зверни свій погляд на ті блага, що Бог уже дав тобі, і на ті, які, по обітниці, очікують на тебе в майбутньому. Ти - людина, одна з численних істот, створених Богом. Невже людині, котра має цнотливі думки, для душевного спокою не досить цього - знати, що Бог, Який усе впорядкував, власноруч створив її. Чи тобі недостатньо того, що створено тебе за образом Творця і що, провадячи добре життя, можеш отримати славу, рівну ангельській?

Ти отримав розумну душу, завдяки якій пізнаєш Бога, осягаєш природу речей, куштуєш солодкий плід мудрости. Усі тварини, що населяють суходіл, ссавці і хижаки, а також мешканці вод та повітря підкоряються і служать тобі. Чи не ти винайшов ремесла, побудував міста, придумав як те, що необхідне, так і те, що слугує розкошам? Хіба, користуючись розумом, ти не зробив моря прохідними? Чи земля і море не підкоряються тобі? Чи не відкривають тобі своєї впорядкованої будови повітря, небо і міріяди зірок? Чому ж тільки через те, що не маєш коня зі срібною вуздечкою, виявляєш легкодухість? Але маєш сонце, яке цілий день у своїй швидкоплинності світить перед тобою. Ти не маєш золота і срібла, але маєш місяць у небі, що сяє у тисячу разів яскравіше за блиск дорогоцінних металів. Ти не сідаєш в оздоблені золотом колісниці, але маєш ноги - цю власну і природну колісницю. Що ж тебе змушує вважати щасливими людей, які напхали кишені, а щоб ходити, потребують сторонньої допомоги? Твоє ліжко зроблене не зі слонової кости, але маєш землю, що коштовніша за багатьох слонів, і можеш солодко та безтурботно на ній спати чи просто відпочивати. Покрівля твого дому не золота, але замість покрівлі маєш небо, що сяє незрівнянними зірками.

Але це все людське, а є й инше - набагато важливіше. Для тебе Бог жив серед людей, дари Святого Духа на апостолів зійшли з неба, смерть була знищена, постала надія на воскресіння; маєш Божі накази, які вдосконалюють твоє життя, Божі заповіді, які прокладають тобі дорогу до Бога, Царство Небесне, яке для тебе приготоване, вінці праведносте, що очікують тих, котрі не ухиляються від подвигів доброчесности!

7. Якщо прислухаєшся до себе, то все вищезгадане, а то й ще більше побачиш навкруги. Тоді й теперішнім будеш насолоджуватися, і в скруті не виявиш легкодухости. Ця заповідь, завжди перебуваючи в тебе перед очима, надасть тобі велику допомогу. Наприклад, гнів оволодів розумом, і дратівливість спонукала тебе до безсоромних слів та жорстоких і прикрих вчинків. Якщо прислухаєшся до себе і приборкаєш гнів, неначе  молодого впертого скакуна, що не звик до вуздечки, ранячи й його, мов батогом, цим словом, то стримаєш язика і не вдариш  кривдника. Також лихі бажання, розпалюючи душу, викликають у ній нестримні та брудні жадання. Якщо прислухаєшся до себе і згадаєш, що те, що зараз солодке, у майбутньому матиме гіркий кінець і що нині приємне відчуття в тілі, яке породжує задоволення, у майбутньому народить отруйного хробака, що безкінечно гризтиме нас у геєнні, і що це полум'я плоті породить вічний вогонь, то задоволення миттєво зникнуть. І в душі зродиться чудова внутрішня тиша, подібно до того, як у присутності цнотливої господині стишують голоси жваві служниці.

Тому прислухайся до себе і знай, що господиня - розумна і духовна сила душі, а служниця - пристрасна і нерозумна сила, і що першій природою дана влада, а служниці мають підкорятися розумові. Отже, не дозволяй, щоб підкорений розум став рабом пристрастей, не допускай, щоб пристрасті повстали проти розуму й захопили владу над душею.

Взагалі ж пильне спостереження над собою самим дозволить тобі пізнати й Бога. Бо якщо прислухаєшся до себе, то не матимеш потреби шукати присутности Творця у світобудові, але в собі, неначе в якомусь малому всесвіті, побачиш велику премудрість Творця. Через безплотність душі, яку в собі маєш, збагни, що Бог не тілесний. Осягни, що Він не обмежений місцем, як і твій розум, який не має якогось конкретного місцеперебування і є в певному місці тільки тому, що пов'язаний з тілом.

Пізнай свою душу й повіриш у Божу невидимість, бо і твою душу неможливо побачити тілесними очима. Вона не має ні кольору, ні форми, ні тілесних обрисів, а сприймається тільки завдяки своїм діям. Тому, роздумуючи про Бога, не намагайся побачити Його очима, але вір розумові і пізнавай Його за допомогою розуму. Захоплюйся Митцем, Який з такою силою злучив душу з тілом, що душа, сягаючи найвіддаленіших куточків тіла, міцно єднає їх і приводить до суголосности. Придивися, яку силу дає душа тілові, і як тіло переймає від душі відчуття, як душа дає тілу життя, а страждання тіла змушують страждати душу.

Які скарбниці для пізнання приховує душа! І нові знання не заступають собою вже набутих, вони зберігаються кожне окремо, але нероздільно у володіннях душі, викарбувані в ній неначе на якомусь мідному чи кам'яному стовпі; як душа, спокусившись плотськими пристрастями, нищить власну красу і як знову, очистившись від тілесного сорому, за допомогою доброчесности навертається до уподібнення Творцю.

8. Прислухайся до себе, якщо хочеш, після того як придивишся до душі та устрою тіла, і подивуйся, яке гарне вмістилище створив для розумної душі найліпший Митець. Поміж усіх створінь лише людині Він дав пряме положення тіла, щоб завдяки власній зовнішності зміг ти усвідомити, що життя твоє походить згори. Усі чотириногі дивляться на землю, і очі їхні звернені до черева, а погляд людини піднято в небо, щоб вона гидувала обжерливістю та плотськими пристрастями й усе єство спрямувала до того, що вгорі.

Бог розташував голову вгорі тіла й помістив там найдостойніші почуття. У голові розміщені зір, слух, чуття смаку, нюх, які є близько одне до иншого. І, до того ж, за такого тісного розміщення жодне з них не стає на перепоні дії иншого, сусіднього з ним чуття. Очі зайняли найвище положення для того, щоб жодна частина тіла не закривала їм світла і щоб завдяки тому, що брови трошки прикривають їх, вони могли і прямо дивитися в небо. Знову ж таки, слух також влаштований не просто, а таким чином, щоб звуки, які ширяють у повітрі, : ми сприймали неначе по спіралі. Вищу премудрість ми можемо побачити й у будові голосу. Бо він проходить, не зустрічаючи перепон, або, краще сказати, звучить, переломлюючись у вигинах, і ніщо зовні не може зупинити його. Вивчи природу язика - який він гнучкий та ніжний і здатен на всі рухи, необхідні для вимовляння слів. Усі зуби слугують мові, підтримуючи язик, і разом з тим допомагають приймати їжу: одні подрібнюють її, инші розсікають. 

Таким чином, дослідивши весь устрій тіла і з належними и міркуваннями вивчивши те, як легені втягують повітря, як і серце зберігає тепло, а також як працюють органи травлення, в провідники крови, - у всьому цьому побачиш неосяжну мудрість свого Творця. І тоді зможеш повторити слова пророка: в здивувався розум Твій мною (Пс. 138, 6). Отже, прислухайся до себе, щоб прислухатися до Бога, якому слава і влада на віки  вічні, амінь!

[ Cкачати книгу: "Святий Василій Великий. Гомілії" ]

[ Купити книгу: "Святий Василій Великий. Гомілії" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!