Християнська бібліотека. Катехизм Католицької Церкви. Артикул 1. Вірую в Бога, Отця Вседержителя, Творця неба і землі. § 1. Вірую в Бога. Катехизм. Катехизм Католицької Церкви.
І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.                І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.                І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Артикул 1. Вірую в Бога, Отця Вседержителя, Творця неба і землі. § 1. Вірую в Бога
   

Частина перша. Визнання віри.

Розділ перший. «Вірую» - «Віруємо».

Глава перша. “Вірую в Бога Отця”

199    «Вірую в Бога»: це перше твердження визнання віри є також з-поміж усіх найголовнішим. Цілий Символ віри говорить про Бога, і якщо вій говорить і про людину, і про світ, то тільки у взаємозв'язку з Богом. Усі статті «Вірую» залежать від першої, подібно, як усі заповіді пояснюють першу. Інші статті дозволяють нам краще пізнати Бога таким, яким Він поступово об'являв Себе людям. «Вірні правильно визнають, що передусім вірять у Бога» (Римський Катехизм, 1,2,6.).

І. «Вірую в єдиного Бога»

200    Такими словами починається Нікейсько - Константинопольський Символ віри. Визнання єдиності Бога, яке має свої витоки в Божому Об'явленні Старого Союзу, невіддільне від визнання існування Бога і настільки ж основне. Бог єдиний - і є тільки один Бог: «Християнська віра визнає, що є один єдиний Бог - за природою, за істотою, за сутністю» (Римський Катехизм, 1, 2, 8.).

201    Ізраїлеві, Своєму обранцеві, Бог об'явився як Єдиний: «Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний. Любитимеш Господа, Бога твого, усім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю» (Втор. 6,4-5). Через пророків Бог закликає Ізраїль і всі народи, щоб вони звернулися до Нього, Єдиного: «Оберніться до Мене, усі кінці світу, і спасетеся, бо Я Бог, і іншого немає! (...) ... переді Мною зігнеться кожне коліно, Мною кожен язик буде присягатись. Лиш у Господі, - казатимуть про Мене, - справедливість і сила» (Іс. 45,22-24; Пор. Флп. 2, 10-11.).

202    Сам Ісус підтверджує, що Бог є «Господь Єдиний» і що треба Його любити «всім серцем, усією душею, всією думкою своєю й усією силою» (Пор. Мр. 12, 29-30.). Одночасно Він дає зрозуміти, що Він Сам є «Господом» (Пор. Мр. 12, 35-37.). Визнання того, що «Ісус є Господь», є ознакою християнської віри. Це не суперечить вірі в Єдиного Бога. Віра у Святого Духа, «Господа і животворця», не вносить жодного поділу в поняття Єдиного Бога:

«Ми твердо віримо і просто стверджуємо, що є тільки один правдивий Бог, вічний і безконечний, незмінний і незбагненний, всемогутній і невимовний, Отець і Син, і Святий Дух: Три Особи, але одна сутність, одне єство, або абсолютно проста природа» (IV Латеранський Собор: DS 800.).

II. Бог об'являє Своє Ім'я

203    Бог об'явився Ізраїлеві, Своєму народові, дозволивши йому пізнати Своє Ім'я. Ім'я виражає сутність, тотожність особи і сенс її життя. Бог має Ім'я. Він не є безіменною силою. Виявити своє ім'я означає дозволити іншим пізнати себе; це певним чином віддати себе іншим, стати для них доступним, відкритися, щоб тебе глибше пізнали і звертались до тебе на ім'я.

204    Бог об'являвся Своєму народові поступово і в різних іменах, але Об'явлення Імені Божого Мойсеєві, здійснене в богоявленні палаючого куща, напередодні виходу з Єгипту і Синайського завіту, стало немов основним Об'явленням для Старого й Нового Союзів.

Бог Живий

205    Бог кличе Мойсея з палаючого куща, який горить і не згоряє. Бог промовляє до Мойсея: «Я - Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісаака, Бог Якова» (Вих. 3,6). Бог є Богом батьків, Тим, Хто покликав патріархів і вів їх у їхніх мандрівках. Він - Бог вірний і співчутливий, що пригадує про них і про Свої обіцянки; Він приходить визволити їх нащадків із неволі. Він - Бог, Який понад простором і часом, може це, і хоче цього, і для виконання цього задуму застосує Свою Всемогутність.

«Я Той, Хто Є»

«І сказав Мойсей до Бога: «Як прийду ж оце я до синів Ізраїля і скажу до них: «Бог батьків ваших прислав мене до вас». Якщо вони запитають мене: «Як Йому на ім'я?» — то що мені їм відповісти?» І промовив Бог до Мойсея: «Я Той, Хто є». І додав: «Так промовиш до синів Ізраїля: «Я - є» післав мене до вас. (...) Таке моє Ім'я навіки, і таке моє найменування з роду в рід» (Вих. 3,13-15).

206    Об'являючи Своє таємниче Ім'я, YHWH - Ягве, «Я Той, Хто є», чи «Я є Той, Хто я є», чи також «Я є, Хто я є»,- Бог каже, Хто Він і яким ім'ям Його повинні називати. Це Боже Ім'я є таємничим, так, як Бог є таїнством. Воно є водночас Ім'ям об'явленим і наче відмовою від імені, і саме цим воно найкраще виражає Бога таким, яким Він є, безконечно вищим понад усе, що ми можемо зрозуміти чи сказати: Він є «Бог тайний» (Іс. 45,15), Ім'я Його невимовне (Суд. 13, 18.), і водночас Він є Богом, Який наближається до людей.

207    Об'являючи Своє Ім'я, Бог водночас об'являє Свою вірність, яка не має ні початку, ні кінця, одночасно обіймає минуле («Я - Бог батька твого», Вих. 3,6) і майбутнє («Я буду з тобою», Вих. 3,12). Бог, Який об'являє, що Його Ім'я - «Сущий», об'являється як Бог, Який завжди присутній біля Свого народу, щоб його спасати.

208    Перед притягальною і таємничою присутністю Бога людина відчуває свою малість. Перед палаючим кущем Мойсей знімає взуття і закриває своє обличчя (Пор. Вих. 3, 5-6.) перед святістю Божою. Перед славою Трисвятого Бога Ісая вигукує: «Горе мені! Пропав я! Бо я людина з нечистими устами...» (Іс. 6,5). Перед Божими знаками, які творить Ісус, Петро каже: «Іди від мене, Господи, бо я грішна людина» (Лк. 5,8). Але Бог святий і тому може вибачити людині, яка усвідомлює, що вона - грішник перед Ним: «Не виконаю палаючого гніву Мого (...), бо я - Бог, не людина; Святий посеред тебе» (Ос. 11,9). Апостол Іван також каже: «... і заспокоїмо перед Ним серце наше, коли б нас обвинувачувало серце: Бог більший, ніж наше серце, і він усе знає» (1 їв. 3,19-20).

209    3 поваги до Його святості народ Ізраїль не вимовляє Імені Бога. Під час читання Святого Письма об'явлене Богом Ім'я заступається божественним титулом «Господь» (Аdопаі, по-грецьки Κύριος;). Цей титул буде використаний для проголошення Божественності Ісуса:  «Ісус є Господь».

«Бог милосердний і ласкавий»

210    Після гріха Ізраїля, що відвернувся від Бога, аби поклонятися  золотому тельцеві (Пор. Вих. 32.), Бог вислуховує заступництво Мойсея і погоджується йти серед невірного народу, виявляючи таким чином Свою любов (Пор. Вих. 33, 12-17.). Мойсеєві, який просить Господа показати Свою Славу, Бог відповідає: «Я появлю перед тобою всю Мою доброту [красу] і виголошу перед тобою ім'я Господа (YНWН, Ягве)» (Вих. 33,18—19). І пройшов Господь перед Мойсеєм і промовив: «Господь, Господь! (Ягве, Ягве!) Бог милосердний і ласкавий, нескорий на гнів, милостивий і вірний» (Вих. 34,5-6). Тоді Мойсей визнає Господа як Бога, Який прощає (Пор. Вих. 34, 9.).

211    Боже Ім'я «Я є» або «Він є» виражає вірність Бога, Який, незважаючи на невірність людського гріха і кару, на яку людина заслуговує, «зберігає ласку для тисяч» (Вих. 34,7). Бог об'являє, що Він «багатий милосердям» (Еф. 2,4) настільки, що віддає Свого Сина. Ісус, віддавши життя заради визволення нас від гріха, об'явить, що Він Сам носить Боже Ім'я: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я» (Iв. 8,28).

Тільки Бог Є

212    Упродовж століть віра Ізраїля змогла розвинути й поглибити багатства, які містяться в об'явленні Імені Божого. Бог - Єдиний, і крім Нього нема богів (Пор. Іс. 44, 6.). Він перевищує світ і історію. Він створив небо і землю: «Вони загинуть, Ти ж будеш стояти; все, постаріється, немов одежа (...). Ти ж усе той самий, і літам Твоїм кінця немає» (Пс. 102,27-28), У Ньому «нема ані зміни, ані тіні переміни» (Як. 1,17). Він є «Сущий», «Той, Хто Є», завжди і на віки вічні, і так Він залишається завжди вірним Самому Собі і Своїм обітницям.

213    Отож Об'явлення невимовленого Імені «Я Є той, Хто Є» містить, таким чином, правду про те, що тільки Бог Є. Саме в такому значенні вже переклад Сімдесятьох, а згодом і церковна Традиція розуміють Боже ім'я: Бог є повнотою Буття і всякої досконалості, без початку і кінця. Коли тим часом всі створіння отримали від Нього все те, чим вони є, і все те, що мають, Він Сам є Своїм буттям і Сам від Себе є тим усім, чим Він є. ІІІ. Бог, «Той, Хто Є», є Правдою і Любов'ю

214    Бог, «Той, хто Є», об'явився Ізраїлеві як Той, що є «многомилостивий і правдивий» (Вих. 34,6). Ці два визначення стисло виражають багатство Божого Імені. В усіх Своїх ділах Бог виявляє Свою прихильність, доброту, милість, любов; а також свою надійність, сталість, вірність, правдивість. «Буду дякувати Імені Твоєму за Твою милість і Твою правду» (Пс. 138,2; Пор. Пс. 85, 11.). Він є Правдою, тому що «Бог - Світло, й ніякої у Ньому темряви немає» (1 Ів. 1,5); Він є Любов, як навчає апостол Іван (1 Ів. 4,8).

Бог є Правда

215    «Основа Твоїх слів - правда, і вічний кожний присуд справедливості Твоєї» (Пс. 119,160). «Отож тепер, Господи, мій Владико, Ти - Бог, і Твої слова - правда» (2 Сам. 7,28); ось, чому завжди здійснюються Божі обітниці (Пор. Втор. 7, 9.). Бог є самою Правдою, Його слова не можуть обманути. Тому-то можна цілковито довіритись у всьому правдивості та вірності Його слова. Початком гріха та упадку людини була брехня спокусника, яка привела до сумніву в Божому слові, у Божій добро зичливості і вірності.

216    Правда Бога є Його мудрістю, що керує усім порядком творення й керування світом (Пор. Муд, 13, 1-9.). Бог, що Сам створив небо і землю (Пор. Пс, 115,15.), єдиний може дати правдиве пізнання усього створеного у віднесенні до Нього (Пор. Муд. 7, 17-21.).

217    Бог правдивий також і в Об'явленні: вчення, що походить від Бога, є «законом правди» (Мал. 2,6). Він пішле Свого Сина на землю, «щоб свідчити про істину» (Ів. 18,37): «Ми знаємо також, що Божий Син прийшов і дав нам розуміння, щоб ми Правдивого пізнали» (1 Ів. 5,20; Пор. Ів. 17,3.).

Бог є Любов

218    Упродовж своєї історії Ізраїль зміг відкрити, що Бог мав лише одну причину об'явитися йому та вибрати його з-поміж усіх Народів, щоб зробити Своїм народом; ця причина – дар Божої любові (Пор. Втор. 4, 37; 7, 8; 10, 15.). І завдяки своїм пророкам Ізраїль зрозумів, що так само з любові Бог не переставав його спасати (Пор. Іс. 43, 1-7.) і прощати йому його невірність і його гріхи (Пор. Ос. 2.).

219    Любов Бога до Ізраїля порівнюється з любов'ю батька до сина (Ос. 11,1). Ця любов сильніша від любові матері до своїх дітей (Пор. Іс. 49, 14-15.). Бог любить Свій народ більше, ніж наречений свою наречену (Пор. Іс. 62, 4-5.); ця любов перемагає навіть найгірші невірності (Пор. Єз. 16; Ос. 11.) - аж до того, що дарує навіть найдорожче: «Бог бо так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав» (Ів. 3,16).

220    Любов Бога «вічна» (Іс. 54,8): «Гори поступляться й горби похитнуться, Моя ж любов від тебе не відступить» (Іс. 54,10). «Я полюбив тебе відвічною любов'ю, тим і зберіг для тебе Мою ласку» (Єр. 31,3).

221    Св. Іван іде ще далі, коли каже: «Бог є любов» (1 Ів. 4,8.16): Любов є самим буттям Бога. Посилаючи в повноті часів Свого Єдинородного Сина і Духа Любові, Бог об'являє Свою найсокровеннішу таємницю (Пор. 1 Кор. 2, 7-16; Еф. З, 9-12.): Він Сам є вічним обміном любові -Отець, Син і Святий Дух, - і нас Він призначив бути її учасниками.

IV. Важливість віри в Єдиного Бога

222    Віра в Єдиного Бога і неподільна любов до Нього мають неоціненні наслідки для всього нашого життя:

223    Це означає пізнавати могутність І велич Бога: «Так! Бог» великий, не нам Його збагнути» (Іов 36,26). Тому «насамперед треба служити Богові» (Св. Жанна Д'Арк, Виступ: Акти судового процесу.).

224    Це означає жити у вдячності: якщо Бог Єдиний, то все, чим ми є, і все, що ми маємо, походить від Нього: «Що маєш, чого б ти не одержав?» (1 Кор. 4,7), «Чим Господові я віддячу за всі Його добродійства для мене?» (Пс. 116,12).

225    Це означає пізнавати єдність і справжню гідність усіх людей: усі створені «на образ і подобу» Божу (Буг. 1,26).

226    Це означає добре користуватися створеними речами: віра в Єдиного Бога приводить нас до використання усього, що не є Ним, настільки, наскільки це наближає нас до Нього, - і відхиляти все те, що відвертає нас від Нього (Пор. Мт. 5, 29-30; 16, 24; 19, 23-24.):

«Господи Боже мій, забери в мене все, що віддаляє мене від Тебе. Господи Боже мій, дай мені все те, що наближує до Тебе. Господи Боже мій, звільни мене від мене самого, щоб цілком віддатися Тобі» (Св. Миколай із Флю, Молитва.).

227    Це означає довіряти Богові в усіх обставинах, навіть найважчих. Молитва св. Терези Ісусової чудово це виражає:

«Нехай ніщо тебе не турбує,  нехай ніщо тебе не лякає, Усе минає, Бог не змінюється. Терпіння осягає все. Тому, хто має Бога, Нічого не бракує; йому вистачає самого Бога» (Св. Тереза Ісусова, Поезії, 9.).

КОРОТКО

228    «Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь Єдиний»(Втор. 6,4; Мр. 12,29). «Найвище єство обов'язково одне, Воно не має собі рівного. (...) Коли Бог не єдиний, то Він - не Бог» (Тертуліян, Проти Маркіона, 1, 3, 5.).

229    Віра в Бога спонукає нас звернутися до Нього одного як до нашого першопочатку і нашої останньої мети, і нічого не ставити вище від Нього, і не заступити Його нічим.

230    Бог, об'явивши Себе, залишається невисловленим таїнством: «Якщо б ти Його розумів, це не був би Бог» (Св. Августин, Проповіді, 52, 6, 16.).

231    Бог нашої віри об'явився як Той, хто Є: Він дозволив пізнати себе як «многомилостивого і вірного» (Вих. 34,6). Саме Його буття є Правдою і Любов'ю.


[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]


Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!