Християнська бібліотека. Катехизм Католицької Церкви. Артикул 3. Ісус Христос був зачатий від Духа Святого і народився від Діви Марії. § 2. Був зачатий від Духа Святого і народився від Діви Марії. Катехизм. Катехизм Католицької Церкви.
Хай не буде тобі інших богів передо Мною!                Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.                Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.                Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.                Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!                Не вбивай!                Не чини перелюбу!                Не кради!                Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!                Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Артикул 3. Ісус Христос був зачатий від Духа Святого і народився від Діви Марії. § 2. Був зачатий від Духа Святого і народився від Діви Марії
   

Частина перша. Визнання віри.

Розділ другий. Xристиянське визнання віри.

Глава друга “Вірую в Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного”

І. Зачатий від Духа Святого...

484    «Виповнення часу» (Гал. 4,4), тобто сповнення обітниць та приготувань,  починається  Благовіщенням  Марії.  Марія покликана зачати Того, у Кому тілесно житиме «вся повнота божества» (Кол. 2,9). Божественна відповідь на її запитання: «Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?» (Лк. 1,34), - дана могутністю Духа: «Дух Святий зійде на Тебе» (Лк. 1,35).

485    Послання Святого Духа завжди пов'язане з посланням Сина і йому підпорядковане (Пор. Iв. 16, 14-15.). Святий Дух, Який є «Господом Животворящим», післаний, аби освятити лоно Діви Марії і божественно його запліднити. Він чинить так, що Вона зачне одвічного Сина Отця у людській природі, взятій від її людської природи.

486    Єдинородний Син Отця, зачатий як людина в лоні Діви Марії, є «Христос», тобто Помазаник Духа Святого (Пор. Мт. 1, 20; Лк. 1, 35.), від початку Свого людського існування, навіть якщо виявлення Його відбувалося поступово: пастухам (Пор. Лк. 2, 8-20.), мудрецям (Пор. Мт. 2, 1-12.), Іванові Хрестителеві (Пор. Iв. 1, 31-34.), учням (Пор. Iв. 2, 11.). Усе життя Ісуса Христа буде виявом того, як «Бог помазав» Його «Святим Духом та силою» (Ді. 10,38).

II.    «... народився від Діви Марії»

487    Те, що католицька віра сповідує стосовно Марії, ґрунтується на тому, що вона сповідує стосовно Христа, а те, що католицька віра вчить про Марію, з'ясовує, своєю чергою, її віру в Христа.

Призначення Марії

488    «Бог послав Свого Сина» (Гал. 4,4), але, щоб Йому «приготувати тіло» (Євр. 10, 5.), Він бажав вільної співпраці створіння. Для цього від віків Бог вибрав Матір'ю для Свого Сина дівчину з Ізраїля, молоду єврейку з Назарета в Галилеї, «Діву, заручену чоловікові, на ім'я Йосиф, із Давидового дому; ім'я ж Діви було Марія» (Лк. 1,26-27):

«Отець Милосердя хотів, щоб Втілення випереджувалось згодою Тієї, яка була призначена бути Матір'ю, щоб так, як жінка причинилася до смерті, так само жінка причинилась до життя» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 56; пор. 61.).

489    Упродовж усього Старого Завіту місія Марії приготовлювалась місією святих жінок. На самому початку була Єва: незважаючи на свій непослух, вона отримала Обітницю про нащадка, який стане переможцем над лукавим (Пор. Бут. 3, 15.), і про те, що вона буде матір'ю усіх живих (Пор. Бут. 3, 20.). Силою цієї Обітниці Сара народила сина, незважаючи на свій старший вік (Пор. Бут. 18, 10-14; 21, 1-2.). Усупереч людським сподіванням Бог, щоб показати Свою вірність даній Обітниці, вибрав те, що вважалось безсилим і слабким (Пор. 1 Кор. 1,27.): Анну, матір Саму їла (Пор. 1 Сам. 1.), Девору, Рут, Юдиту, Естеру та багато інших жінок. Марія «посідає перше місце між цими покірними і вбогими Господа, які з довірою сподіваються й отримують спасіння від Нього. В кінці через неї, знамениту дочку Сіона, після довгого очікування Обітниці, сповнюється час і встановлюється нова ікономія спасіння» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 55.).

Непорочне Зачаття

490    Щоб стати Матір'ю Спасителя, Марія «була наділена Богом дарами, гідними такого великого завдання» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 56.). Ангел Гавриїл у момент Благовіщення вітає її як «благодатну» (Пор. Лк. 1, 28.). І справді, щоб Марія могла дати добровільну згоду Своєї віри на вістку про Своє покликання, було необхідно, щоб Вона була ведена Божою благодаттю.

491    Упродовж віків Церква усвідомлювала собі, що Марія, Богом «сповнена благодаттю» (пор. Лк. 1,28), була відкуплена вже від Свого зачаття. Це зміст догми про Непорочне Зачаття Богородиці, проголошеної 1854 року Папою Пієм IX:

«Пресвята Діва Марія від першої хвилини Свого зачаття благодаттю й особливим привілеєм Всемогутнього Бога, з огляду на заслуги Ісуса Христа, Спасителя роду людського, була збережена непорочною від усякої плями первородного гріха» (Пій IХ, Булла « Ineffabilis Deus »: DS 2803.).

492    Ця «велична й цілковито унікальна святість», якою Марія «була збагачена від першої хвилини Свого зачаття» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 56.), цілком походить від Христа: вона «відкуплена надзвичайним способом, з огляду на заслуги її Сина» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 53.). Більше ніж будь-яку іншу створену істоту Отець благословив її «із неба всяким духовним благословенням у Христі» (Еф. 1,3). Він вибрав її «ще перед заснуванням світу, щоб Вона була свята й непорочна перед Ним у любові» (Еф. 1, 4.).

493    Східні Отці Церкви називають Матір Божу «Пресвятою» (Πανγίαν) і величають її як «вільну від усякої плями гріха, немов спорудженою Святим Духом і оформленою в нове творіння» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 56.). Божою Благодаттю Марія залишилась чистою від усякого особистого гріха впродовж усього Свого життя.

«Нехай зо Мною станеться за Твоїм словом...»

494    На звістку про те, що Вона народить «Сина Всевишнього» без пізнання чоловіка, силою Святого Духа (Пор. Лк. 1, 28-37.), Марія відповіла і «послухом віри» (Рим. 1,5), упевнена, що «нічого немає неможливого в Бога»: «Ось я Господня слуга, нехай зо Мною станеться за Твоїм словом!» (Лк. 1,37-38). Так, давши Свою згоду на 968 Слово Боже, Марія стала Матір'ю Ісуса і, приймаючи цілим серцем, без жодної перешкоди з боку гріха, Божественну волю до спасіння, цілковито віддається особі й ділу Свого Сина, щоб у залежності від Сина і з Ним, милістю Божою, служити таїнству Відкуплення (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 56.):

Лк говорить св. Іриней, «Своїм послухом Вона стала для Себе Самої і для всього роду людського причиною спасіння» (Св. Іриней, Проти єресей, 3, 22, 4.). Також чимало давніх Отців услід за ним навчають: «Вузол, зав'язаний непослухом Єви, був розв'язаний послухом Марії; що зв'язала діва Єва своєю невірою, те діва Марія розв'язала Своєю вірою» (Св. Іриней, Проти єресей, 3, 22, 4.); порівнюючи Марію з Євою, вони називають Марію «Матір'ю живих» і часто заявляють: «Через Єву - смерть, через Марію - життя» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 56.).

Боже материнство Марії

495    Названа в Євангеліях «Матір'ю Ісуса» (Iв. 2,1; 19,25; Пор. Мт. 13, 55.), Марія натхненням Святого Духа проголошена ще перед народженням Свого Сина як «Мати Господа Мого» (Лк. 1,43). Справді, Той, Кого вона зачала як людину від Святого Духа і Хто став насправді її Сином за тілом, є саме відвічним Сином Отця,

466,  другою Особою Пресвятої Трійці. Церква визнає, що Марія справді є Матір'ю Божою (Богородицею, Θεοτόκος; Пор. Ефеський Собор: DS 251.).

Дівицтво Марії

496    Ще в перших формулюваннях віри (Пор. DS 10-64.) Церква визнавала, що Ісус був зачатий у лоні Діви Марії тільки силою Святого Духа, підтверджуючи тим самим тілесний аспект цієї події: Ісус був зачатий тільки «від Духа Святого без чоловічого сімені» (Латеранський Собор 649 р.: DS 503.). Отці Церкви вбачали в дівичому зачатті знамення того, що це справді Син Божий, Який прийшов у людській природі - такій самій, як наша:

Так, св. Ігнатій Антіохійський (поч. ІІ-го ст.) писав: «Ви твердо переконані стосовно Господа нашого, Який справді е з роду Давидового тілом (Пор. Рим. 1, 3.), Син Божий волею і силою Божою (Пор. Iв. 1, 13.), справді народжений від Діви (...), Він справді був розп'ятий за нас за Понтія Пилата (...), Він справді страждав, як і також справді воскрес» (Св. Ігнатій Антіохійський, Послання до Смирнян, 1-2.).

497    Євангельські оповідання (Пор. Мт. 1, 18-25; Лк. 1, 26-38.) визнають дівиче зачаття Божим ділом, яке перевищує людське розуміння і всі людські можливості (Пор. Лк. 1, 34.). «Те, що в ній зачалось, - то від Святого Духа», - каже Ангел Йосифові про Марію, його жінку (Мт. 1,20). Церква бачить у цьому сповнення Божої Обітниці, даної через пророка Ісаю: «Ось, Діва матиме в утробі й породить Сина» (Іс. 7,14, згідно з грецьким перекладом Мт. 1,23).

498    Іноді бентежило мовчання Євангелія від св. Марка і Послань Нового Завіту про дівиче зачаття Марією. Виникало питання, чи не йдеться тут про легенди чи теологічні побудови без історичного обгрунтування. На це треба відповісти так: віра в дівиче зачаття Ісуса зустрілась із сильною опозицією, насмішками та нерозумінням з боку невіруючих, юдеїв і поган (Пор. св. Юстин, Діалог з Грифоном Юдеєм, 66-67; Ориген, Проти Цельса, 1, 32; 1,69 та ін.): вона не постала з поганської міфології чи якоїсь адаптації тогочасних ідей. Сенс цієї події доступний лише вірі, яка вбачає його в цілісному «взаємозв'язку таїнств Христа» (I Ватиканський Собор: DS 3016.) від Його Втілення до Його Пасхи. Св. Ігнатій Антіохійський уже свідчить про цей взаємозв'язок: «Князь цього світу не знав дівицтва Марії та народження нею Сина, як також не знав і про смерть Господа: - це три надзвичайні таїнства сповнилися в Божому мовчанні» (Пор. Св. Ігнатій Антіохійський, Послання до Ефесян, 19,1; 1 Кор. 2, 8.).

Марія - «Приснодіва»

499    Поглиблення віри в дівиче материнство привело Церкву до визнання дійсного І постійного дівицтва Мари (Пор. П Константинопольський Собор: DS 427.), навіть у народженні Сина Божого, Який став людиною (Пор. св. Лев Великий, Посл. « Quam laudabiliter »: DS 291, 294; Пелагій І, Посл. « Humani generis »: DS 442; Латеранський Собор 619 р.: DS 503; XVI Толедський Собор 639 р.: DS 571; Павло IV, Конст. « Cum quorumdam hominum »: DS 1880.). Справді, народження Христа «не порушило, а освятило дівичу чистоту» Його Матері (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 57.). Церковне богослуження славить Марію як «Приснодіву» (άειπαρθένος; Пор. II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 52.).

500    Іноді висувається у цьому місці закид, що Св. Письмо згадує братів і сестер Ісуса (Пор. Мр. З, 31-35; 6, 3; І Кор. 9, 5; Гал. 1, 19.). Церква завжди вважала, що тут ідеться не про інших дітей Діви Марії: і справді, Яків і Йосиф, «Його брати » (Мт. 13,55), — це сини якоїсь Марії, учениці Христа (Пор, Мт. 27, 56.), яка називається виразно «інша Марія» (Мт. 28,1). Ідеться про найближчих родичів Ісуса, згідно з вираженням, відомим зі Старого Завіту (Пор. Бут. 13, 8; 14, 16; 29, 15 та ін.).

501    Ісус - єдиний Син Марії. Але духовне материнство Марії (Пор. Iв. 19, 26-27; Од. 12, 17.) поширюється на всіх людей, яких Він прийшов спасти: «Вона народить Сина, Якого Бог призначив "первородним між багатьма братами" (Рим. 8,29), тобто віруючими, народженню і вихованню яких Вона сприяє материнською любов'ю» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 63.).

Дівиче материнство Марії у Божому задумі

502    Погляд віри може розкрити у зв'язку із сутністю Об'явлення таємничі причини, через які Бог у Своєму плані спасіння хотів, щоб Його Син народився від Діви. Ці причини стосуються як особи і спасенної місії Христа, так і прийняття цієї місії Марією задля всіх людей:

503    Дівицтво Марії виявляє безумовну ініціативу Бога у Втіленні. Бог е єдиним Отцем Ісуса (Пор. Лк. 2, 48-49.). «Людська природа, яку Він прийняв, ніколи не віддаляла Його від Отця (...), Він є одним і тим же Сином Бога і людини. За природою Він є Сином Свого Отця в Божестві, за природою - Син Своєї матері в людськості, але властиво Син Божий у цих двох природах» (Фриульський Собор 796 р.: DS 619.).

504    Ісус зачатий від Святого Духа в лоні Діви Марії, тому що Він є Новим Адамом (Пор. 1 Кор. 15, 45.), Який дає початок новому творінню: «Перший чоловік із землі - земний; другий чоловік - з неба» (1 Кор. 15,47). Людська природа Христа від самого її зачаття наповнена Святим Духом, бо «без міри дає Йому Бог Духа» (Ів. 3,34). «Від Його повноти», Голови відкупленого людства (Пор. Код. 1, 18.), «прийняли всі ми благодать за благодать» (Iв.1,16).

505    Ісус, Новий Адам, розпочинає Своїм дівичим зачаттям нове народження усиновлених дітей Божих у Святім Дусі через віру. «Як же воно станеться?» (Лк. 1,34; Пор. Iв. 3, 9.). Участь у Божому житті походить «не з крові, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише від Бога» (Iв. 1,13). Прийняття цього життя є дівичим, бо воно цілковито дане людині Духом. Образ покликання людини як обручниці Божої (Пор. 2 Кор. 11,2.) досконало сповнений у дівичому материнстві Марії.

506    Марія є Дівою, бо її дІвицтво є знаком її віри, «далекої від будь-яких сумнівів» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 63.), і її неподільного віддання Себе Божій волі (Пор. 1 Кор. 7, 34-35.). Це її віра дає їй можливість стати Матір'ю Спасителя: «Марія є благословенна більше через те, що прийняла Ісуса вірою, ніж через те, що зачала Його тілесно» (Св. Августин, Про дівицтво, 3, 3.).

507    Марія одночасно є Дівою і Матір'ю, бо Вона є образом і найдосконалішою реалізацією Церкви (II Ватіканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 63.): «Церква (...) сама стає Матір'ю завдяки Слову Божому, яке вона приймає вірою; бо проповіддю і Хрещенням вона народжує до нового й безсмертного життя дітей, зачатих Святим Духом і народжених від Бога. Церква є також Дівою, що оберігає чистою, цілісною обітницю, яку дала Нареченому» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 64.).

КОРОТКО

508    З-поміж нащадків Єви Бог вибрав Діву Марію, щоб Вона стала Матір'ю Його Сина. «Благодатна», Вона є «найдосконалішим плодом Відкуплення» (II Ватиканський Собор, Конст. « Sасrоsапсtит Сопсіliит », 103.): від першої миті Свого зачаття Вона цілковито була збережена від плями первородного гріха і впродовж усього життя залишилася чистою від усякого особистого гріха.

509    Марія справді є «Матір 'ю Бога» (Богородицею), позаяк Вона є Матір'ю одвічного Сина Божого, що став людиною і Сам є Богом.

510    Марія «залишилася Дівою в зачатті Свого Сина, Дівою - народжуючи Його, Дівою - будучи вагітна, Дівою, годуючи Його Своїми грудьми, Дівою завжди» (Св. Августин, Проповіді 186, 1.): усім Своїм єством Вона є «Господньою слугинею» (Лк. 1,38).

511    Діва Марія «співдіяла у спасінні людей Своєю вільною вірою і послухом» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 56.). Вона промовила Своє «так» «в ім 'я всього людства» (Св. Тома Аквінський, Сума теології, 3, 30, 1.): Своїм послухом Вона стала новою Свою, Матір 'ю усіх живих.


[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]


Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!