Християнська бібліотека. Катехизм Католицької Церкви. Артикул 10. Десята Заповідь. Катехизм. Катехизм Католицької Церкви.
Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам                Безперестанку моліться                Бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам                Ми познали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!                Через великі утиски треба нам входити у Боже Царство                Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!                Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне                Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Артикул 10. Десята Заповідь
   

Частина третя. Життя у Христі.

Розділ другий. Десять Заповідей.

Глава друга. Люби ближнього твого, як самого себе.

«Не пожадатимеш (...) чого-небудь, що належало б ближньому твоєму» (Вих. 20,17). «Не бажай дому ближнього твого, ані поля його, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що належить до твого ближнього» (Втор. 5,21).

«Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6,21).

2534    Десята Заповідь продовжує і доповнює Дев'яту Заповідь, яка стосується плотської пожадливості. Вона забороняє пожадання добра іншої людини, що є коренем крадіжки, грабування і шахрайства, заборонених Сьомою Заповіддю. «Пожадливість очей» (Пор. 1 Iв. 2, 16.) призводить до насильства і несправедливості, заборонених П'ятою Заповіддю (Пор. Мих. 2, 2). Захланність, як і розпуста, бере свій початок в ідолопоклонстві, забороненому трьома першими приписами Закону (Пор. Муд. 14, 12). Десята Заповідь стосується наміру серця; разом із Дев'ятою Заповіддю вона підсумовує всі приписи Закону.

І. Невпорядкованість пожадань

2535    Чуттєве бажання спонукає прагнути приємних речей, яких ми не маємо. Таким є бажання поїсти, коли голодний, зігрітися, коли змерз. Ці бажання є добрими самі в собі; проте часто вони не мають розумної міри і штовхають нас несправедливо жадати того, що до інших належить чи іншим призначене.

2536    Десята Заповідь забороняє жадібність і бажання надмірного привласнення земних благ; вона забороняє непомірковану захланність, яка зароджується з пристрасного бажання багатств та сили, яку вони дають. Вона забороняє також бажання вчинити несправедливість, яка завдала б шкоди земним благам ближнього:

«Кили Закон каже нам: «Не пожадай», то він, іншими словами, велить нам віддалити бажання від усього, що нам не належить. Прагнення цього є безмірним, безконечним І ненаситним, як написано: «Око скупого не сите тим, що має» (Сир. 14,9)» (Римський Катехизм, 3, 10, 13.).

2537    Бажання заволодіти власністю ближнього чесним шляхом не є порушенням цієї заповіді. Традиційна катехиза реалістично описує «тих, які найбільше повинні боротися з цим пороком пожадання» і кого, отже, слід «закликати пильніше дотримуватися цієї заповіді»:

«Це (...) торговці, які мріють про нестачу товару і зростання цін, журячись, що інші, крім них, купують і продають, і тому вони не можуть купувати дешевше, а продавати дорожче; це ті, що прагнуть, щоб їхні ближні були в злиднях, аби мати з цього користь, продаючи їм або купуючи в них (...). Це лікарі, які хочуть, щоб люди хворіли; правники, які прагнуть мати багато важливіших справ і судових процесів...» (Римський Катехизм, 3, 10, 23.).

2538    Десята Заповідь вимагає вигнати з людського серця заздрість. Коли пророк Натан захотів схилити до покаяння царя Давида, він розповів йому історію про бідного чоловіка, який мав одну овечку, з якою він поводився, як із власною дочкою, і про багатого чоловіка, який заздрив убогому і врешті-решт забрав у нього овечку (Пор. 2 Сам. 12, 1-4). Заздрість може призвести до найгірших злочинів (Пор. Буг. 4, 3-8; 1 Цар. 21, 1-29.). Через заздрість диявола смерть увійшла у світ (Муд. 2,24):

«Ми боремося одні з одними, і саме заздрість озброює нас одних проти одних (...). Якщо всі так запекло розшарпуватимуть Тіло Христове, куди ж ми дійдемо? Тіло Христове (...) перетворюємо у труп. (...) Ми проголошуємо себе членами одного й того ж організму - і пожираємо одне одного, наче дикі звірі» (Св. Іван Золотоустий, Бесіди на Друге Послання до Коринтян, 27, 3-4.).

2539    Заздрість - один з головних пороків. Вона означає смуток, який відчуваємо з приводу добра іншої людини, та непомірковане бажання присвоїти собі його навіть незаконно. Коли заздрість бажає ближньому тяжкого лиха, то вона є смертельним гріхом:

Св. Августин бачив у заздрості «диявольський порок» у повному значенні цього слова (Св. Августин, Про християнську науку, 7,7; св. Августин Послання, 108, 3, 8.). «Від заздрості народжується ненависть, обмова, наклеп, радість з приводу нещастя ближнього і невдоволення з його щастя» (Св. Григорій Великий, Моралії, 31, 45, 88).

2540    Заздрість є певною формою смутку і, отже, відкиненням любові; охрещений повинен боротися з нею доброзичливістю. Заздрість часто походить від гордості; охрещена людина повинна намагатися жити в покорі:

«Ви хотіли б, щоб у вас бачили прославленого Бога? Тож радійте успіхами брата вашого, і тоді у вас Бог буде прославлений. Хвала Богові, скажуть, за те, що слуга його зумів перемогти заздрість, радіючи із заслуг Інших» (Св. Іван Золотоустий, Бесіди на Послання до Римлян, 7, 5.).

II. Ходити за бажаннями Духа

2541    Економія Закону і Благодаті відвертає серце людей від захланності і заздрості; вона спонукає його до прагнення Найвищого Добра; вона повчає його про прагнення Святого Духа, Який насичує серце людини.

Бог обітниць завжди остерігав людину від спокуси того, що від початку здавалося «добрим для поживи, приємним для очей і привабливим для пізнання» (Бут. 3,6).

2542    Закон, даний Ізраїлеві, ніколи не був достатнім для того, щоб вчинити праведними підпорядкованих; він навіть став інструментом «пожадання» (Пор. Рим. 7, 7.). Безодня між бажанням і вчинком (Пор. Рим. 7, 15.) показує конфлікт між Законом Божим, як «законом розуму», та іншим законом, «який підневолює мене законові гріха, що в моїх членах» (Рим. 7,23).

2543    «Але тепер, незалежно від Закону, з'явилася Божа праведність, засвідчена Законом і Пророками, праведність Божа через віру в Ісуса Христа для всіх, хто вірує» (Рим. 3,21-22). Відтепер вірні Христа «розіп'яли тіло з його пристрастями та пожаданнями» (Гал. 5,24); їх бо веде Дух (Пор. Рим. 8, 14.) і вони йдуть за бажаннями Духа (Пор. Рим. 8, 27.).

III. Убогість серця

2544    Ісус наказує Своїм учням, щоб вони Його ставили понад усе і пропонує їм «зректися всього» (Лк. 14,33) задля Нього та Євангелія (Пор. Мр. 8, 35.). Напередодні Своїх страстей Він дав їм за приклад бідну вдовуй Єрусалима, яка, незважаючи на свою бідність, віддала все, що мала на прожиток (Пор. Лк. 21,4.). Виконання заповіді свободи від багатств є необхідне, щоб увійти в Царство Небесне.

2545    Усі вірні Христові повинні «належно керувати своїми почуттями, щоб користування благами світу і прив'язання до багатств, яке суперечить духові євангельської вбогості, не заважало їм прагнути до досконалої любові» (IIВатиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 42.).

2546    «Блаженні вбогі духом» (Мт. 5,3). Блаженства виявляють стан щастя і благодаті, краси і миру. Ісус прославляє радість убогих, бо Царство Небесне вже їм належить (Пор. Лк. 6, 20.):

«Христос-Слово називає «вбогістю духа» добровільне смирення духа людського; і апостол ставить нам у приклад убогість Бога, коли говорить: «Він задля нас став бідним (2 Кор. 8,9)» (Св. Григорій Нісський, Проповіді на Заповіді Блаженств, 1.).

2547    Господь сумує над багатими, бо вони знаходять свою утіху у численних багатствах (Пор. Лк. 6, 24.). Горді хочуть здобути земні царства, але «блаженні вбогі духом, бо їх є Царство Небесне» (Св. Августин, Про Нагірну проповідь Господа, 1,13). Довіра себе Провидінню Отця Небесного звільняє від турботи про завтрашній день. Довіра до Бога приготовляє до блаженства вбогих (Пор. Мт. 6, 25-34.). Вони побачать Бога.

IV. «Прагну бачити Бога»

2548    Прагнення справжнього щастя звільняє людину від надмірного прив'язання до благ цього світу і знаходить своє здійснення у баченні Бога і в Божім блаженстві. «Обітниця бачити Бога перевищує всі межі щастя. У Святому Письмі «бачити» означає те саме, що «володіти». Той, хто бачить Бога, отримав усі блага, що їх тільки можна собі уявити» (Св. Григорій Нісський, Проповіді на Заповіді Блаженств, 6.).

2549    Святому народові залишається з допомогою благодаті боротися, щоб отримати обіцяні Богом блага. Щоб бути з Богом й оглядати Його, вірні Христові повинні умертвляти свої похоті і з благодаттю Божою перемагати спокуси насолоди і влади.

2550    На цьому шляху до досконалості Дух і Наречена закликають тих, хто їх чує (Пор. Од. 22, 17.), до досконалого співпричастя з Богом:

«Там буде справжня слава; нікого не хвалитимуть помилково чи з підлабузництва; у справжній почесті не буде відмовлено тому, хто її заслуговує, і не буде її дано тому, хто є негідним; зрештою, ніхто негідний не буде досягати її, бо туди будуть допущені лише гідні. Там пануватиме справжній мир, де ніхто не боятиметься нічого злого ні від самого себе, ні від інших. Нагородою за чесноту буде Сам Бог, Той, що дав чесноту і Сам Себе обіцяв як нагороду за неї, бо кращого і вищого за Нього не може бути нічого: «Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом» (Лев. 26,12). (...) Таким самим істинним є значення слів апостола: «Щоб Бог був усім в усьому» (1 Кор. 15,28), Він Сам стане метою наших прагнень. Його будемо оглядати без кінця, будемо любити без перенасичення, хвалитимемо без втоми. І цей дар, цей стан, це заняття будуть, без сумніву, спільні для всіх так само, як вічне життя» (Св. Августин, Про Боже місто, 22, 30.).

КОРОТКО

2551    «Де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6,21).

2552    Десята Заповідь забороняє непомірковану захланність, яка зароджується від непоміркованої жадібності багатств та могутності, яку вони дають.

2553    Заздрість є смутком, який відчувається з приводу добра іншого, і непоміркованим бажанням привласнити це добро собі. Вона є одним з головних пороків.

2554    Охрещений долає заздрість доброзичливістю, покорою і відданням себе Божому Провидінню.

2555    Вірні Христові «розіп'яли тіло з пристрастями та пожаданнями» (Гал. 5,24); їх бо веде Дух і вони йдуть за бажаннями Духа.

2556    Перемогти прив'язання до багатств необхідно, щоб увійти в Царство Небесне. «Блаженні вбогі духом» (Мт. 5, 3).

2557    Людина має одне правдиве прагнення: «Хочу бачити Бога». Спрагу Бога втамовує вода вічного життя (Пор. Iв. 4, 14.).


[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]


Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!