Надія на Господа Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Сьома заповідь блаженств: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться»
Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся.                Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу.                Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті!                Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного?                Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся?                Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них!                І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!                І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться.                Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно.                Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Сьома заповідь блаженств: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться»
   

Про мир із ближніми у Святому Письмі

Вірні повинні:

а) любити мир: «Так говорить Господь Саваоф: ... любіть правду і мир!» (Зах. 8, 19);

б) мати мир один до одного: «майте мир між собою» (Мр. 9, 50). «Тож благаю вас, браття, ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж ва­ми поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та думці одній!» (1 Кор. 1, 10). «Будьте в мирі між собою» (1 Сол. 5, 13);

в) шукали миру: «Ухиляйся від усього злого і роби добро, будь мирний і пильнуй того» (Пс. 33, 15). «Тримайся прав­ди, віри, любові, миру з тими, хто Господа кличе від чисто­го серця» (2 Тим. 2, 22);

г) прагнути до того, хто сприяє миру: «Отож пильнуймо про мир...» (Рим. 14, 19);

ґ) намагатись мати мир з усіма людьми: «Зі своїм супро­тивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти» (Мф. 5, 25). «Коли можливо, якщо це залежить від вас, — живіть у мирі зо всіма людьми!» (Рим. 12, 18) «Старайтесь мати мир зо всіма» (Євр. 12, 14);

д) мати самопожертвування для миру: «А хто хоче тебе позивати і забрати сорочку твою, — віддай і плащ йому» (Мф. 5, 40). «Тож уже для вас сором зовсім, що суди між со­бою ви маєте. Чому краще не терпите кривди? Чому краще не маєте шкоди?» (1 Кор. 6, 7).

Мир дістається молитвою:

а) за правителів: «Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистоті» (1 Тим. 2, 1-2);

б) за мир країни: «І дбайте про спокій міста, куди Я вас вислав, і моліться за нього до Господа, бо в спокої його бу­де і ваш спокій» (Єр. 29, 7). «Просіть про мир для Єрусали­ма, і благоденство тим, що люблять тебе. І нехай буде мир силою твоєю і благоденство у стінах твоїх. Заради братів мо­їх і ближніх моїх промовляю: мир тобі» (Пс. 121, 6-8).

Благословення, яке виходить від миру: «...будьте однодумцями, мирними: і Бог любові й миру буде з вами» (2 Кор. 13, 11). «Омана в серці злочинців, радість — у миротворців» (Пр. 12, 20).

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Мф. 5, 9).

Христос Господь, Єдинородний син Божий, прийшов на землю не для того тільки, щоб примирити людей з Богом, взявши на себе провину їхню, а ще й для того, щоб їх при­мирити поміж собою.

«Мир зоставлю вам, мир Мій даю вам, не такий, як люди дають вам», — каже Він до апостолів (Ів. 14, 27).

У Своїй Первосвященицькій молитві до Отця Небесного Він каже: «Нехай будуть усі — одно, як Ти в Мені і Я в То­бі, так і вони нехай будуть у Нас одно» (Ів. 17, 21).

«Бог не є Богом безладдя, а Бог миру (згоди — прим. О. К.)» (1 Кор. 14, 33).

Тому-то Христос Господь протягом усього земного життя навчає нас жити в мирі та однодушності. Навчає не мстити­ся, а прощати братові провину: «Не кажу тобі — до семи раз, а до семидесяти разів по сім!» (Мф. 18, 22).

Похвала християнському миролюбству

Святитель Григорій Нісський, вихваляючи мир і згоду лю­дей, говорив: «Із всього того, чим люди хочуть насолоджува­тись у житті, немає нічого солодшого, ніж мирне життя? Все, що ти назвеш приємним у житті, приємніш буває лише тоді, коли поєднується з миром. Нехай маєш усе, що цінується у житті: багатство, здоров'я, дружину, дім, рідних, друзів; нехай будуть прекрасні сади, місця для веселого проведення часу, не­хай усе це буде, але не буде миру, то яка користь від цього? Бо мир не тільки сам по собі приємний для тих, хто втішається ним, а й підсолоджує всі блага життя. Навіть якщо з нами ста­неться якесь горе, як часто буває серед людей, то коли мир, воно легше переноситься, тому що в цьому випадку зло пере­магається добром. Ти подумай, що за життя у тих, які ворогу­ють між собою і підозрюють один одного? Вони зустрічаються похмуро, не розмовляють один з одним, не дивляться один на одного. Усе, що приємне для одного з них, ненависне для дру­гого, та навпаки, коли ненависне й вороже одному, то подоба­ється іншому. Тому Господь хоче, щоб ти у своїй душі мав стільки миру, щоб його вистачило тобі, і щоб твоє життя ліку­вало хвороби інших... Хто лікує інших без ворожнечі, той чи­нить величезне благодіяння і справедливо може називатись блаженним, той творить діло сили Божої, знищуючи в приро­ді людини зло, замість якого вводить благі справи. Господь то­му й називає миротворців синами Божими, бо, несучи мир по­між людьми, вони наслідують істинного Бога, Який, подаючи блага, повністю вигублює і знищує всяку ворожнечу. Подібну діяльність Він заповідає й тобі; ти повинен стримувати нена­висть, зупиняти ворожнечу та помсту, припиняти сварки, виго­нити лицемірство, приборкувати в серці тліюче злопам'ятство й замість нього вводити все протилежне... Любов, радість, мир, благість, великодушність, словом - усі блага.

Бо блаженний той, хто роздає божественні дари, хто наслідує Бога у своїх даруваннях, чиї благодіяння подібні великим дарам Божим.

Приклади християнського миролюбства

1. Святий Григорій Богослов, дізнавшись, що отці Дру­гого Вселенського Собору сперечаються про права його

святительства в Константинополі, добровільно відмовився від них і оголосив: «Я не кращий за пророка Йона: вкиньте й мене в море, щоб затихли суперечки, які точаться навколо мене».

2. Преподобний Павло Космит і Тимофій, брат його, жили разом і часто сварилися між собою. Нарешті преподобний Павло сказав: «Довго нам жити так?» На це брат Тимофій від­повів: «Зроби милість, коли я буду ображати тебе, потерпи, а я буду терпіти, коли ти станеш ображати мене». Чинячи так, вони прожили мирно та спокійно до кінця днів своїх.

Отже, для виконання сьомої заповіді слід бути лагідним із кожною людиною, себе не возвеличувати, а інших не прини­жувати. Не давати приводу до незгод, а коли хто інший такий привід дає, то слід якнайшвидше знехтувати ним. Якщо незгода виникла, то намагайтесь припинити її, навіть поступитися чимось своїм, якщо це не протії обов'язку та не причинить комусь прикрості. Слід примирити ворогуючих, а якщо не вдається, то молитися за них Богу, щоб зм'якшив їхні серця і привів до згоди.

Миротворців називають синами Божими за високість їхнього подвигу і велич їхньої нагороди. Оскільки вони под­вигом своїм стали подібні до Єдинородного Сина Божого, а то й самі стають благодатними синами Божими, і, як сини, будуть «співнаслідниками Божими через Ісуса Христа» (Гал. 4, 7). Високий ступінь нагороди!


[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]

 

[ Cкачати книгу: "Надія на Господа" ]


Нагору



Рекомендуйте цю сторінку другові!






Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!