Християнська бібліотека - Києво-Печерський Патерик - Про блаженного Євстратія Посника Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Києво-Печерський Патерик
Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам                Безперестанку моліться                Бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам                Ми познали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!                Через великі утиски треба нам входити у Боже Царство                Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!                Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне                Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про блаженного Євстратія Посника
   

Повернутися до змісту книги "Києво-Печерський Патерик"


Прийшов із Києва до печери один чоловік, який бажав стати ченцем. Та й, роздавши усе своє майно вбогим, залишив він дещицю своїм ближнім, аби роздавали й після нього. А був цей чернець Євстратій посником, і вельми послушливим. І трапилося так, що разом з іншими християнами взяли цього Блаженного в полон і з багатьма іншими продали одному жидові. Тож поучав і умовляв він полонених, наставляючи: «Браття, оскільки ви є хрещеними й у Бога віруєте, то не відречімося від своєї обітниці, даної при святім хрещенні. «Христос нас викупив від прокляття закону» (Гал. З, 13) та, породивши водою і Духом, учинив нас своїми синами й спадкоємцями: отож, якщо помремо - то для Господа, коли ж ми виживемо - послужімо в житті достойно. (Пор. Рм. 14, 8). Якщо ж за Христа умремо - то смертю життя здобудемо, а Він дасть нам життя вічне» (Пор. Флп. 1, 21). А полонили цього Євстратія безбожні агаряни й запродали жидові. І невдовзі [невольники] вимерли з голоду й спраги: одні - через три дні, інші - через чотири, дехто - через сім днів, а хто міцніший - через десять. Усі згинули від голоду й спраги. А було їх разом п'ятдесят: 30 монастирських робітників та 20 з Києва. Отож через 14 днів зостався живим лише той чернець, бо ж змалку був він посником.

Побачив жид, що сей чернець був призвідником втрати його золота, яке видав він на полонених, і учинив на ньому свою Пасху. Отож, як надійшов день Христового Воскресіння, назнущався він над святим Євстратієм: як описано в Євангелії учинену над Господом нашим Ісусом Христом наругу, так і цього Блаженного прибили цвяхами до хреста. Та він і на ньому дяку Богові складав і прожив отак 15 днів. А жиди казали йому: «Безумче, наситися нині законної страви, то й при житті зостанешся: бо ж Мойсей прийняв закон від Бога і нам передав. А в книгах пишеться: «... повішений (на палі) - то прокляття Боже» (Втор. 21,23). І відповів їм чернець: «Нині сподобив мене Бог великої благодаті прийняти мучеництво і мовив мені, як розбійникові: «Сьогодні будеш зо мною в раї» (Лк. 23, 43). Адже Він сам знищив прокляття закону і подав благословення. Це ж про Нього сказав Мойсей: «Життя повисне перед тобою, немов на нитці...» (Втор. 28, 66). І казав Давид: «Пробили мені руки й ноги» (Пс. 22/21/,17); та ще: «Одежу мою ділять між собою, і на хитон мій жеребок кидають» (Пс. 22/21/,19). А про цей день мовить: «Цей день учинив Господь, радіймо й веселімся в ньому» (Пс. 118, 24). Ти ж і ті жиди, що з тобою, ще сьогодні заплачете й заридаєте, бо станете на звіт перед Богом за кров мою й усіх християн. Бо Господь ненавидить суботи ваші й оберне святкування ваші на голосіння, бо переможеним буде начальник вашого беззаконня». Як почув жид, що сей розп'ятий його ганьбить, то взяв спис і пробив його, і так [Блаженний] віддав свою душу Господеві. 

І було видно, як вознеслася душа Преподобного на вогненній колісниці, запряженій вогненними кіньми, і було чутно глас, що мовив грецькою: «Сей наречений є добрий громадянин небесного града, і тому в Ваших поминаннях [нехай] зоветься він «Протостратор».

І ще того ж дня видав цар указ про жидів, аби їх вигнати, майно їхнє відібрати, а старших їх повбивати. І тут сталося ось що. Один із жидів охрестився, а що був він надто маєтним і надто відважним, то цар прихистив його й невдовзі зробив єпархом. Він же, отримавши сан, потайки зрікся Христа та його віри й додав сміливості жидам по всьому Грецькому царстві купувати християн собі в рабство. Коли ж викрили того нечестивого єпарха, то майно його відібрали, а самого, за словами блаженного Євстратія, вбили, а з ним і тих жидів, які замешкали в Корсуні. А того, котрий над Блаженним наругу учинив, повісили, [то й сталося за словами] «Злоба його нехай упаде на голову йому ж самому, і його насильство нехай зійде йому на тім'я» (Пс. 7, 17) 

А тіло Святого вкинули до моря, де творяться [після того] численні чудеса. Коли ж віруючі шукали його святі мощі, то не віднайшли, бо ж не бажав собі той Святий слави від людей, а від Бога. А окаянні жиди, як побачили оте страшне [й велике] чудо, то прийняли хрещення.


[ Cкачати книгу: "Києво-Печерський Патерик" ]

Купити книгу: "Києво-Печерський Патерик" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!