 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Блаженної пам'яті старець Паїсій СвятогорецьСлова. Том 5.Пристрасті і чеснотиРозділ другий. Чесноти.“У кому є духовна краса, народжувана чеснотою, той світиться Божественною Благодаттю. Оскільки, набуваючи чесноти, людина здобуває обоження, а тому випромінює світло, Божественна Благодать її видає” Перша частина. Є одна чеснота – смиренність.«Смиренність відкриває двері Небесні й сходить на людину Благодать Божа» Там де є смирення, там нема місця дияволу— Геронде, у книзі “Отці святогорці” Ви пишете, що біси побили старця Євлогія. Як Бог допустив таке? — Хто отримав на горіхи? — Старець Євлогій. — Ні, біси! І у випадку, коли Бог допускає, щоб одна людина побила іншу, а той, кого б’ють, приймає все зі смиренністю, то в остаточному підсумку понівеченим залишається той, хто б’є. Скажи, чого найбільше боїться диявол? — Смиренності, Геронде. — А я думав, що він більше боїться гордині, тому що відчуває... комплекс неповноцінності! “Гордий він, гордий я, хто від кого більш гордий?” Ну звичайно, так і є, диявол боїться смиренності: вона йому завдає такі каліцтва! Там, де є смиренність, диявол не може перебувати. Смиренністю людина просвічується й ніколи не спотикається на своєму духовному шляху, переборює всі перешкоди, які їй постачає спокуса. Пам’ятаєте святого Антонія, котрий бачив сіті ворога, розпростерті по всій землі? “Хто ж може їх уникнути?” — вигукнув він. І відразу почув голос, що говорив йому: “Смиренномудрість”. На Сінаї я мешкав у келії святої Єпістимії, там була маленька церква й дуже мала кімната. Зверху була гора, а знизу — стіна висотою чотири чи п’ять метрів. Там у мене стояв пеньок, на якому я стругав дощечки для різьблених іконок. Одного разу я стругав свої дощечки й творив молитву і тут почув голос: “Ти можеш стрибнути вниз без шкоди для себе”. Я повертаюся й бачу чорну тінь з великою головою. “Тангалашка”, — думаю. Добре, не звертаю уваги. А він на тому ж місці, не йде! “Ти можеш стрибнути вниз без шкоди для себе”, — каже. Роблю вигляд, що не чую. Хвилин п’ятнадцять він повторював те саме. Отут я йому й відповідаю: “Добре, я кину вниз камінь”. “До такого, — говорить, — навіть Христос не додумався! Твоя відповідь краща від Його!” Тут в мене терпець урвався. “Христос, — кажу йому, — був Богом, а не як я, опудало, що сидить отут і на тебе витріщається. Ану, забирайся звідси!” Цього було досить. Він відразу зник. Коли є смиренність, диявол не може перемогти душу. Смиренний не падає, тому що ходить низько. Ось що трапилось зі старцем Авакумом, коли він подвизався в пустелі Вігли! Одного разу, коли він сидів на скелі й молився на чотках, йому з’явився диявол в образі “ангела світла”, “Авакуме, — каже, — мене послав Бог, щоб явзяв тебе в Рай, тому що ти вже став ангелом. Давай, летімо”. “Так, але в тебе є крила, а я як полечу?” А той “ангел” йому говорить: “І в тебе є крила, але ти їх не бачиш”. Тоді Старець Авакум перехрестився й сказав: “Матір Божа, хто я такий, щоб літати?” Миттєво цей “ангел” перетворився на дивного чорного цапа з крилами, як у кажана, і зник. Бачите, як за допомогою смиренності ми можемо уникнути диявольських пасток? Духовний успіх є там, де є велика смиренність— Геронде, чому одна людина може змінитися за місяць, а інша подвизається роками й не процвітає? — А ви як вважаєте? Чому так відбувається? — Помисел мені говорить, що якщо людина смириться й буде призивати милість Божу, то Бог їй допомагає й вона досягає успіху. — Так і є. Необхідна смиренність. Духовний успіх є там, де є велика смиренність. Ті, хто знайшов шлях смиренномудрості, процвітають у духовному житті швидко, послідовно й без зусиль. Ми ще не зрозуміли, що таке смиренність, ця велика сила! Від неї залежить весь успіх. Чим більше людина смиряється, тим більшу благодать здобуває від Бога й тим більше процвітає. Скільки сили в смиренності, і люди нею не користуються! — А для людини смиренної духовний подвиг легший? — Звичайно. Тому що смиренного заледве підштовхнеш, і він летить уперед. Візьми більярдну кулю, б’єш по ній з одного боку, вона котиться, б’єш з іншого, знову котиться; вона кругла — тому й не застрягає. — Геронде, чи може бути так, що людина, щоб здобути смиренність, буде увесь час себе смиряти й зрештою впаде у відчай? — Ні, тому що справжня смиренність приносить надію, а не розпач. Розпач породжує егоїзм, тому що егоїст сподівається на себе, а смиренний на милість Божу. У сокрушенні смиренності поступово зростає духовна людина. Все життя людини стає великим і любочесним подвигом, але вона завжди йде вперед з великою надією на Бога, розчарована у собі, у хорошому значенні, тобто розчарована у своєму “я”. — А людина, що не перебуває в доброму духовному налаштуванні, може сподіватися на милість Божу? — А звідки людина може знати, що вона перебуває в доброму духовному налаштуванні? Людина тільки одне може знати — що вона не має хорошого духовного налаштування. Навіть якщо має, не бачить, тому що й тоді бачить тільки свою гріховність. Тому що той, хто подвизається заради духовного успіху, ніколи не бачить свого успіху, бачить тільки власні падіння. Смиренні зберігають своє духовне багатство у скарбниці в Бога— Геронде, мені не подобається бути непомітною. Може, тому я відчуваю всередині порожнечу? — Так, юродивої з тебе не вийде!.. Щоб бути юродивою, потрібно мати велику смиренність. Знаєш що, якщо ти хочеш полюбити безвісність, то почитай житіє преподобної Ісидори. Побачиш, які вона мала духовні скарби, чесноти. І ти викинь свої несправжні мідні чесноти-брязкальця й надалі збирай золоті, ховай їх у своєму серці і як слід замикай, щоб їх не викрав тангалашка. Юродиві Христа заради не мають всередині порожнечі, вони сповнені Божественної любові, що переливається через край. Вони — великі святі. Нісенітниці, які вони говорять, насправді дуже цінні настанови, дуже глибокі. У них — велика смиренність, себе вони взагалі ні в що не ставлять, тому Бог їх удостоює пізнання священних таїнств і сподобляє великих дарів. — Геронде, чому деякі мешканці Фарас, незважаючи на те, що бачили численні чудеса, які творив святий Арсеній, не визнавали його й ніяковіли? — Святі більше сили витрачали на те, щоб приховати своє духовне багатство, ніж на те, щоб його стяжати. І святий Арсеній теж ховав свої чесноти під різним зовнішнім покровом, що цілком можна пояснити. Люди зовнішні його самого не “розрізняли” і бентежилися, тому що бачили тільки зовнішнє, його “штучні” дивацтва. Святий Арсеній завжди намагався показувати людям не свої чесноти, а їхню протилежність, щоб уникнути шанування. Звичайно, дехто все-таки розумів, яке багатство таїв у собі святий. Смиренні й непомітні воїни Христові розумніші за всіх у світі, тому що їм вдається зберігати своє духовне багатство в скарбниці в Бога. Тому ми повинні радуватися, якщо живемо непомітно, тому що побачимо обличчя Боже в майбутньому житті, і в цьому будемо постійно відчувати Його присутність.
[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти". Том 5. ] [ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти". Том 5. ] [ Купити книгу - Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
[
