Християнська бібліотека - Настанови Святого Симеона Нового Богослова Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві
Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!                Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!                Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.                Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!                Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.                Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Настанови Святого Симеона Нового Богослова
   

Повернутися до змісту книги "Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві"


НАСТАНОВИ СВЯТИХ ОТЦІВ ПРО ВНУТРІШНЮ МОЛИТВУ СЕРЦЯ - ПЕРШИЙ РЯД

Святий Симеон Новий Богослов подає спосіб входження до серця (третій спосіб молитви) в шістдесят восьмому слові (Добротолюбіє, т. III, с. 163).

Третій спосіб молитви є неправду дивним для тих, що не знають його з досвіду; цей спосіб важко зрозуміти, - він видається неймовірним. І дійсно, тепер цей спосіб молитви не часто практикують, хоча завдяки йому знищуються різноманітні демонські підступи й хитрощі, що притягують ум до численних помислів. Людський ум, будучи вільним від усього, може без усякої перешкоди досліджувати й випробовувати навіювані демонами помисли, дуже легко відганяти їх і з чистим серцем молитися Богові. 

Передумовами для поступу в цьому способі молитви є досконалий послух і чисте сумління щодо Бога, людей і речей - все робити так, ніби ти стоїш перед обличчям Божим.

«Правдива і пряма стежка до третього способу молитви така: ум нехай береже серце тоді, коли воно молиться, всередині його перебуває і з глибини серця засилає молитви до Бога. У цьому все: роби так, поки не скуштуєш, який добрий Господь. Коли ж нарешті ум там, у глибині серця, відчує усю благість Господню, тоді вже не захоче віддалятися звідти, кажучи, як святий Петро: Добре нам тут бути (Мт. 17:4), - і вже завжди буде заглядати до глибини серця, перебуваючи там і відганяючи всі помисли, що їх підкидає нам диявол.

Для тих, що не мають жодного уявлення про це діяння, воно здається важким і пригноблюючим. Але ті, що зазнали насолоди і втіхи від нього у глибині свого серця, взивають разом зі святим Павлом: Хто нас відлучить від Христової любови ? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч ? (Рим. 8:35).Тому наші святі Отці, слухаючи Господа {Який сказав: Із серця походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства, і що це осквернює людину (Мт. 15:19-20), а також знаючи, що в іншому місці Євангелія заповідається очищувати спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті (Мт. 23:26)}, покинули всяке інше діло і почали вправлятися тільки в цьому одному духовному діянні. Вони берегли серце своє, твердо знаючи, що так здобудуть усяку чесноту, а без цього не досягнуть поступу в жодній. Хто бажає, нехай читає про це писання Марка Подвижника, Йоана Ліствичника, преподобного Езихія, Філотея Синайського, авви Ісаї, Варсануфія Великого та інших.

Якщо хочеш навчитися, як умом входити до серця і перебуватитам, я розповім тобі.

Передусім ти повинен бути байдужим до всього, не лише до суєтного, а навіть і до доброго; мати чисте сумління і досконалу безпристрасність. Усамітнись у будь-якому відлюдному й тихому місці, зачини двері, сядь, відверни ум свій від усякої тимчасової і суєтної речі, схили голову свою на груди і зосередься всередині себе самого (не в голові, а в серці), звертаючи туди ум і чуттєві очі свої та затримуючи трохи подих. Усіляко намагайся занурити ум свій у серце, щоби він перебував там уже постійно. Спочатку буде тобі в серці якось темно й незручно, але опісля, якщо безперервно повторюватимеш цю вправу вдень і вночі, знайдеш постійну радість. Ум, подвизаючись так, знайде місце у серці твоєму й тоді одразу побачить там, усередині, такі речі, яких ніколи раніше не бачив і не знав. Тоді, звідки би не з'явився помисел, раніше, аніж увійде досередини і зродить думку або уявлення, ум прожене його звідти, знищивши Ісусовим Іменем, молитвою до Нього: Господи Ісусе Христе, помилуй мене! Тоді ум запалає гнівом на демонів, виганятиме їх і нещадно знищуватиме. Інше ж, що звичайно настає за цим діянням, з Божою поміччю сам із досвіду спізнаєш, будучи уважним і тримаючись Ісуса молитви до Нього: Господи Ісусе Христе, помилуй мене!»


[ Cкачати книгу: "Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві" ]

Купити книгу: "Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!