Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Жовтень. - Житіє преподобних отців наших Спиридона та Никодима, проскурників Печерських Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Жовтень..
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Житіє преподобних отців наших Спиридона та Никодима, проскурників Печерських
   

Місяця жовтня на 31-ий день [1]

Усяка благословенна душа проста є[2], не має в собі лукавства й улесливості, як посудина й житло самого Бога, оскільки Бог Дух є простий. Про те й апостол говорить: "Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих"[3]. З таких вибраних був преподобний отець наш Спиридон, про якого тут належить нам [сказати] слово. Цей-бо блаженний родом був не з міста, а від одного села, не навчений вправності книжної і невіглас був у слові, але не розумом духовним і не ділами боговгодними, бо страх Божий, котрий є начало премудрості, мав у своєму серці. Прийшов до Печерського монастиря і прийняв суворе іноче життя. Не відаючи ж Писання, почав учитися книгам, хоча літами й немолодий був. І вивчив увесь Псалтир із вуст, і так трудився міцно для спасіння душі своєї, ненастанно співаючи Псалтир, що й весь кожного дня закінчував. Пимен-Постник, що був тоді ігуменом, побачив, що він чоловік смиренний і трудолюбний, завжди старанний у молитві та в пості і в усьому непорочний, доручив йому доброприємне послушання: хай пече хліб, який приносять до божественної літургії на таїнство Тіла Христового, що зветься проскури. Блаженний-бо Спиридон щиро до пекарні пішов, не змінивши свого подвига й труду духовного, і доручену собі роботу чинив із усяким благоговінням та страхом Божим. Витвори рук його були приготовлені чисто й непорочно на ясертви, які приносяться від ієрея; плід же вуст приношення його — жертва хвалена, скерована до Бога. Бо чи дрова рубав, чи тісто місив, безнастанно в устах своїх псалми Давидові мав, щоб щодня, за звичаєм своїм, закінчувати весь Псалтир — так воно й було.

Мал. №13 - Свв. Спиридон і Никодим (гравюра з книги Патерик или очетник Печерскій, Київ 1678).

Мал. №13 - Свв. Спиридон і Никодим (гравюра з книги Патерик или очетник Печерскій, Київ 1678).

Якось блаженний робив звичну свою роботу: запалив піч, щоб випекти проскури, і тут від вибухлого полум'я запалилася покрівля хоромини. Тоді блаженний узяв мантію свою й затулив нею челюсті печі, а в своєї волосяниці зав'язавши рукава, до колодязя з нею побіг і наповнив її водою. І, швидко повертаючись із водою, гукав братію, щоб допомогли йому загасити. Братія ж, прийшовши, побачила дивну річ: не згоріла мантія, якою затулив блаженний челюсті печі, і не витекла із волосяниці вода. Нею-бо погасили запалену хоромину і вельми прославили Бога.

Був цьому блаясенному Спиридонові співдільник, брат на ім'я Никодим, що в усьому однодумний із ним був і одного норову в молитвах та ручній праці.

Ці обидва добре й боговгідно послужили в печенні проскур тридцять літ, чисто й непорочно здійснюючи своє діло. По тому в доброму ісповіданні переставилися і насичуються славою Божою, якого бачать не у вигляді принесеного для того хліба, а лицем до лиця. їхніми ж святими молитвами нехай і ми наситимося достойно хліба життєвого — благодаті й слави Христа Ісуса, Йому ж із Богом-Отцем і зі Святим Духом належить честь, слава й поклоніння тепер, і завжди, і навіки віків. Амінь.

кінець другої книги


[1] "Від Патерика Печерського".

[2] "Пр. 11, 25": "Душа, яка благословляє, насичена буде".

[3] 1 Кор. 1, 27.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том II (жовтень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том II (жовтень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том II (жовтень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!