Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Грудень. - Переставлення преподобного отця нашого Сави, ігумена святої обителі Пресвятої Богородиці, що на Сторожах, нового чудотворця Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Грудень..
Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.                А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.                Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.                А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.                Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.                А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;                ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;                не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.                Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.                Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.                А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу.                А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому.                А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.                Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.                Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.                А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Переставлення преподобного отця нашого Сави, ігумена святої обителі Пресвятої Богородиці, що на Сторожах, нового чудотворця
   

Місяця грудня в 3-й день

Преподобний отець наш Сава з юности своєї Христа возлюбив, світ же зненавидів. І пішов до преподобного Сергія, прийнявши образ ангельський, і добре подвизався, догоджуючи Богові постом, і чуванням, і молитвами, і смиренномудрістю, і всіма чеснотами, прагнучи небесні блага прийняти від Господа. Багато спокус перетерпів від бісів, їх же й переміг Всевишнього допомогою, і здобув владу над пристастями. Потім, за настановою учителя свого великого Сергія, відійшов від обителі Пресвятої Тройці й оселився в пустелі, живучи на одній горі, що називається Сторожі, вгорі Москви-ріки, від Звенигорода за одне поприще, від царствуючого ж града Москви за сорок поприщ. І так добре інокував святий у мовчанні, мороз нічний терплячи і важкість спеки денної переносячи. Через його життя, сповнене чеснот, почали приходити до святого з різних місць ченці, і від світських людей багато — жити при ньому й користати від нього хотіли. Отець же приймав усіх з любов'ю, бувши для них зразком смирення та чернечих трудів, воду набираючи і на плечах своїх носячи та инші потрібні справи сам роблячи, щоб навчити братів не лінуватися й не губити днів своїх у ліні, що є матір'ю всього злого. Тоді один христолюбивий князь, прийшовши до блаженного отця Сави, впросив його звести храм на місці тому [давши досить золота святому на будівництво], і зразу святий, прохання князя виконуючи, звів храм Пречистої Богоматері, чесного і славного її Різдва, і обитель влаштував дуже гарну й велику для ченців спасенного перебування, у ній же добре випасав у Христі зібране стадо, на пашу духовну вивів його. І жив разом із божественним Сергієм, багато доброчинств здійснив у Христі. На старість же добродійник цей впав у хворобу тілесну і, трохи похворівши, прикликав братів та, поучивши її досить із Божественного Писання, щоб берегли чистоту тілесну і братолюбіє мали, і смиренням впокорювалися, посту ж і молитви дотримувалися. Тоді поставив їм одного ігумена з учнів своїх на своє місце і всім братам заповів перебувати в послуху і в покорі ігуменові. На кінець, мир давши всім та останнє цілування, в доброму віросповіданні передав душу свою в руки Божі місяця грудня в третій день. У всьому догодив Владиці своєму Христові. Почувши ж про переставлення святого, князі та бояри й ті, що недалеко жили, і всі христолюбні громадяни Звенигорода поспішили з великою любов'ю на поховання отця, несли недужих своїх і, псалмоспівом надгробним відпровадивши, поклали його чесно в Церкві Пресвятої Богородиці, що зведена по правому боці від нього. Чесні ж його мощі й до нинішнього дня багато різних зцілень уділяють для тих, хто з вірою приходить на славу Христу, Богові нашому, що творить преславні чуда через угодників своїх і після переставлення їх. Йому ж слава нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Сказання про чуда преподобного

Багато літ минуло по переставленні преподобного. Ігумен обителі тої на ім'я Діонисій однієї ночі, як звичайно, ліг відпочити від праці й побачив явленого йому ченця чесного, добровидого і сивиною прикрашеного. І почув, що він каже: "Діонисію, вставши, швидко напиши образ мій на іконі". Спитав же його Діонисій: "Хто ти є, отче? І яке ім'я твоє?" Благоліпний же старець відповів: "Я є Сава, засновник місця цього". Діонисій же, збудившись зі сну, прикликав старця одного на ім'я Авакум, що був одним з учнів Сави Преподобного, і спитав його, яким був на вигляд Сава Блаженний. Авакум же почав змальовувати йому лице, і подобу, і зросту величину отця й учителя свого. Тоді ігумен сказав йому: "Справді, брате, цим образом явився мені Сава Преподобний цієї ночі і велів зобразити себе на іконі ". І постарався скоро написати ікону святого ігумена — був-бо сам іконописцем. З того часу почалися чуда і зцілення на могилі Сави Преподобного.

Чоловіка одного біснуватого на ім'я Юда привели до обителі преподобного. Коли над ним співали молитви, скричав: "Зле мені, бо згоряю". І був здоровий чоловік з того часу. Тим, що питалися, яка причина крику його, говорив: "Бачив на гробі Сави Преподобного старця благоліпного, який стояв, тримав хрест і осіняв мене. Від хреста велике вийшло полум'я і всього мене опалило, через те закричав я, і прогнаний був від мене нечистий дух вогнем тим".

Брати обителі тої збунтувалися одного разу проти ігумена Діонисія і багато неправдивих звинувачень на нього склали перед самодержцем великим князем Іваном.

Самодержець же, повіривши в їхній наклеп, звелів ігуменові з'явитися перед ним. Тоді ігуменові, що у великій скорботі був, явився уночі Сава Блаженний, мовлячи: "Чому сумуєш, брате, іди й говори сміливо, не сумнівайся, і Господь буде з тобою, помагаючи тобі". Так само і збунтованим декотрим з'явився, кажучи: "Чи для цього відреклися від світу? Хочете в наклепі здійснити подвиг чернецтва вашого? Ви нарікаєте, а ігумен за вас зі сльозами молиться, і хто переможе: ваше нарікання чи отця вашого молитва?" Коли стали ж ігумен і браття перед самодержцем, сказаним їм в обличчя бунтівники посоромлені були, а ігумен з честю повернувся до монастиря.

Чернець один тої ж обителі хворий був на очі віддавна, не міг подивитися на світло анітрошки. Одного дня приступив до гробу святого, припав зі сльозами, просячи зцілення, утер очі свої покриттям, що було на гробі. Бачив же те один брат, ще стояв там, почав насміхатися з нього, кажучи: "Не зцілення отримаєш, а ще гірше очі свої піском запорошиш". Але той, що доторкнувся до гробу з вірою, зцілення хворим очам своїм дістав, а брат-насмішник раптом вражений був сліпотою. І чув голос з неба, що мовив: "Знайшов, що шукав, хай тобою й инші покарані будуть, щоб не насміхалися й не ображали чудес, що стаються від Божого угодника". Тоді осліплений зі страхом великим і риданням впав біля гробу Сави Преподобного, прощення просив, його ж і отримав, проте нескоро, по багатьох молитвах, і сльозах, і покаянні.

Прийшли одного разу злодії уночі до монастиря цього святого, щоб обікрасти церкву Пречистої Божої Матері. І коли націлилися до вікна, що було над могилою отця преподобного, постала перед ними гора превелика, що на неї ніяк вийти не можна було. Тоді напав на них страх, і трепіт, і відійшли, нічого не зробивши. То пізніше самі ті злодії прийшли з покаянням до обителі, висповідалися і добре в покаянні прожили.

Після цього прийшов до тієї обителі один боярин на ім'я Іван, на прізвисько Іртищев, несучи на одрі хворого сина свого на ім'я Георгій, що від великої хвороби не міг уже й розмовляти. Ченці влаштували за нього молебні співи, влили квасу монастирського в уста хворого — і відразу хворий заговорив і звільнився від недуги своєї, скуштував хліба з трапези чернечої і був здоровий. Батько ж його Іван, радіючи вельми через зцілення сина, воздавав вдячність велику Богові й угоднику його святому Саві і, як до живого, казав до Преподобного: ''Преподобний отче, маю в домі своєму рабів і рабинь, хворих на різні недуги, вірю, що, коли захочеш, і їх зцілити можеш". І, попросивши в ігумена квасу, повернувся в дім свій зі здоровим сином. І коли прийшов у дім, звелів привести одну з рабинь своїх на ім'я Ірина, глуху і сліпу, і влив квасу, принесеного з обителі преподобного Сави, у вуха її, також і сліпі очі її помазав — і зразу Ірина вухами почула й очима прозріла ясно. І всі зі страхом дивувалися величності Божій. Також і рабові одному на ймення Артемій, що був глухим сім років, прикликавши, влив того ж квасу у вуха його — і той також зцілився. Також дівчину сліпу на ім'я Киликія привів — і та через помазання квасом прозріла. Проте не квас так діяв чудодійно, але благословення і молитви Сави Преподобного і велика віра Іванова. За якийсь час і сам Іван був хворий, таке ж лікування застосував і дістав зцілення.

Ігумен обителі тої на ім'я Мисаїл, впавши в тяжку недугу, втратив надію на життя своє і при смерті був. Раз же пономар обителі тої на ім'я Гурій хотів дзвонити до утрені й пішов до дзвону. Коли був напроти дверей церковних, зустрів його старець благоліпний і почав питати: "Як поживає ігумен ваш?" Гурій оповів про хворобу його. Благоліпний же старець каже: "Іди і скажи йому, нехай прикличе на допомогу Пресвяту Богородицю і засновника місця цього старця Саву — і здоров'я отримає. Ти ж, брате, відчини мені двері церкви, нехай зайду до неї". Гурій же засумнівався і не хотів відчини перед дзвоном ані не посмів спитати його, хто він і звідки. Явлений же старець, не кажучи більше нічого, пішов до дверей церковних, і раптом двері самі по собі відчинилися й увійшов всередину старець. Гурій же зі страхом повернувся до келії до свого співбрата, почав сварити на нього, говорячи: "Чому не замкнув ввечері дверей церковних, я бо бачив мужа незнайомого, що у відчинені двері церкви зайшов". Співбрат же під присягою запевняв, що зачинив і замкнув двері звечора. Запаливши свічку, поспішив до церкви і побачив двері замкнені на ключ добре, так, як співбрат Гуріїв звечора зачинив і замкнув ключем з усією певністю. Після утрені ж розповів Гурій усім бачене й чуте, і сказали всі, що явлений старець — то сам Сава Преподобний. Ігумен же, те чувши, звелів нести себе до гробу Преподобного і, старанно про зцілення своє помолившися, здоров'я дістав молитвами пресвятої Богородиці і Преподобного Сави. Багато й инших чудес та зцілень від гробу угодника Божого відбувалося, і нині стаються для тих, хто з вірою приходить, благодаттю Божою і Богородичною, молитвами ж Сави Преподобного. Його ж і ми молимо, щоб і наші хвороби душевні й тілесні вилікував своїм гарячим заступництвом перед Христом, Господом Богом нашим. Йому ж слава вовіки. Амінь.

У той самий день святого священномученика Теодора, архиєпископа Олександрійського, який постраждав від своїх же громадян — греків, що, спершу вінок із тернів сплівши, на голову йому, як колись воїни Христові, поклали. І по очах його били, насміхаючися. Позбиткувавшися з нього вволю, вкинули його в море. Але звідти вийшов здоровий і після цього через усічення голови помер. І преподобного отця нашого Теодула, що був спершу єпархом у царя Теодосія Великого, але, не терплячи житейського гамору, відклав владу, коли жінка його від життя переставилася. Багатство своє бідним роздав, сам же, залишивши світ, став монахом і досягнув града Едеса, на один стовп там вийшов, на ньому тридцять років у великій повстримності прожив і з надією благою відійшов до Господа.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IV (грудень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IV (грудень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IV (грудень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!