Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Грудень. - Чудо святих п'яти мучеників Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Грудень..
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Чудо святих п'яти мучеників
   

Місяця грудня в 13-й день

Перед воротами Константинограда в монастирі, що називається Олімп, збудовано було церкву в ім'я святих п'яти мучеників Євстратія, Авксентія, Євгенія, Мардарія і Ореста. Звичай же був віддавна цареві і патріярхові приходити в той монастир на празник в пам'ять цих святих мучеників і подавати що на потребу ченцям. Уставлено-бо було від творця монастиря того нічого не стягати тим, що живуть у ньому, — ні поля, ні винограду, — але віддатися на святих мучеників турботу і вважати на спасіння своє. А тому що берегли заповідь того, що дав її, через те не відступили святі мученики, турбуючись потребами монастиря. Проте ж Божа благодать зі спокусами буває — як відомим стане, що уповаючі на Бога і ті, що шукають Його, не залишаться без всілякого блага, більше, ніж сподіваються на своє багатство. Спільний-бо Промислитель Бог, хотівши більше прославити місце страстотерпців своїх і тих, хто служить їм, зволив відвідати їх Своєю благодаттю і утішити в злиднях. Влаштував у час празника бурю велику з моря, і дощ немалий, і студінь сильну, і ніхто ж не прийшов з граду на празник святих мучеників. Відспівавши ж вечірню і канон, монахи, що там були, сумували, бо не мали чого скуштувати, і нарікали на святих мучеників перє,і іконою їхньою, кажучи: "Завтра підемо з місця цього і розійдемося, де хто зможе знайти собі необхідне". І коді: були сутінки, прийшов воротар до ігумена, говорячи: "Благослови, отче, щоб я привів до тебе мужа, що прийшов від царя з двома верблюдами навантаженими". Ігумен дозволив, зайшов муж ясний вельми, говорячи: "Цар послав вам їжу і вино". Помолившись, вніс в палату, і скуштували всі їжу і вино, а инше сховали. І ще були всі разом, як прийшов воротар, повідаючи, що прийшли від цариці. І той був уведений, каже до ігумена: "Це прислала вам цариця риби доброї і десять золотих". І ще він говорив, як знову прийшов воротар і повідав, що від патріярха прийшов муж. І той був введений, дав ігуменові посуд церковний, кажучи: "Благоволив патріярх завтра тут служити Літургію". Ігумен же каже до мужа, що прийшов: "Як Бог схоче, так і зробить. Ви ж йдете звідси?" Вони ж кажуть: "Якщо є для нас місце, будемо тут до ранку". І звелів їх ігумен відвести до паперті церковної. Відпускаючи ж їх, спитав імена їхні. І сказав спершу той, що від царя: "Я називаюся Авксентій". А той, що від цариці, Євгенієм себе назвав. Той, що приніс від патріярха посуд, Мардарієм себе іменував. Під час же співу утреннього увійшли до церкви два мужі. І після співання Псалтиря сказав ігумен: "Хай прочитається "Читання про страждання святих мучеників". І сказали монахи: "Залишмо його нечитаним, бо ніхто не прийшов з граду на празник". Муж, що зайшов на співання у церкву, його ж не знали, сказав: "Дайте мені книгу, хай прочитаю Читання". Коли це було, дійшов до місця, де мовиться: "Взутий був Євстратій у сапоги залізні з цвяхами гострими" — і, зітхнувши, вдарив у поміст церковний палицею, яку мав у руці своїй. Встромившись, палиця пустила з себе гілля, і стало дерево. Сказали ж ті, що ззаду стояли: "Чи заради себе це зробив, Євстратію?" І сказав: "Ні, малими є мої страждання супроти Божої винагороди, було це для того, щоб не залишився празник наш без тих, хто приходить з граду". І коли це сказав, зразу всі невидимими стали. Ігумен же, вийшовши з церкви, знайшов храмину, повну хлібів і риб. Порожні ж бочки всі вина повні виявилися. Тоді сповістив швидко цареві і патріярхові про чудо, що сталося, і всі прийшли прославити Бога і святих його мучеників возвеличити, палицю ж, що стала деревом, розломили на благословлення. І багато зцілень недужим в той день було молитвами святих страстотерпців.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IV (грудень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IV (грудень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IV (грудень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!