Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Лютий. - Пам'ять преподобного отця нашого Ісидора Пилусійського Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Лютий..
Хай не буде тобі інших богів передо Мною!                Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.                Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.                Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.                Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!                Не вбивай!                Не чини перелюбу!                Не кради!                Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!                Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Пам'ять преподобного отця нашого Ісидора Пилусійського
   

Місяця лютого в 4-й день

Преподобний Ісидор єгиптянином був з роду, сином благородних і боголюбних батьків, родичем Теофіла, архиєпископа Олександрійського, і святого Кирила, що після Теофіла престол прийняв. Пройшовши ж зовнішню філософію і божественної премудрости добре навчившися, покинув славу світу цього, і багатство, і роду світлість і, все за ніщо маючи, відійшов у гору Пилусійську і там чернече прийняв життя, добре подвиг чинячи, у царювання Теодосія молодшого. І був муж у доброчинствах досконалий, пресвітер же і авва, життям і премудрістю славний і всіма шанований. Про нього ж Євагрій, історик Церкви, згадує, говорячи: "Коли ж той цар [Теодосій] царював, у великій шані був Ісидор Пилусійський, про нього ж слава через діла його і проповіді далеко й широко розійшлася й устами всіх була славлена. Він тіло своє настільки вгамував трудами, що, як видавалося, життя ангельське на землі мав. Живий же образ монашого життя і богомислія всім завжди давався Для його наслідування. І писав багато вельми корисного". (Доти Євагрій.) Свідчить же про добродійне його життя і Никифор-історик, кажучи так: "Божественний Ісидор з юности в монастирських трудах так багато потів пролив і настільки умертвив плоть свою, душу таємними найвищими ж ученнями зігріваючи, що всім видно було, як євангельськи його життя минало. І був живим й і одушевленим стовпом чернечих уставів і божественного видіння і наче найперший якийсь образ найтеплішого наслідування й учення духовного. Багато він написав, різної користи сповненого; найкращих же епістолій його до різних осіб, божественної благодаті і людської премудрости сповнених, знайшлося близько десяти тисяч. У них же ціле Божественне Писання ясніше викладає і всіх людей виправляє звичаї (Доти Никифор.) Із таких свідчень видно, яким був угодник Божий цей преподобний Ісидор. Хоч і не знайшлося житія його, детально написаного, проте досить, щоб із коротких історичних слів велику його пізнати святість і премудрість, бо для всіх був образом життя добродійного і вселенну сповнив писаннями своїми богомудрими. Був же великим захисником святого Иоана Золотоустого, неправедно з престолу вигнаного, і писав багато до Теофіла, Олександрійського архиєпископа, і до Аркадія-царя, умовляючи їх, щоб зупинилися у злому починанні, і, хоча й нічого не досягнув, проте злість їхню і неправду викрив. А після переставлення Золотоустого умовляв писаннями своїми святого Кирила Олександрійського, що після Теофіла настав, щоб ім я Иоанове в Диптихи церковні вписав — як святого найісращого ісповідника, що за істину багато злого від злих людей витерпів. Писав і до Теодосія-царя, наказуючи йому піклуватися про церковний мир, і спонукав його зібрати третій уже в Ефесі Вселенський Собор на злочестивих єретиків. Був-бо великий благочестя поборник, єретикам же противник сильний, готовий страждати й померти за праведну віру, як же видно зі слів його. Писав-бо до одного Терасія, аріянина, говорячи: «Спитаю тебе, чому ображаєш нас, гострим і тяжким суддею себе нам являючи? Якщо б тебе цар на мурах градських поставив, доручивши тобі стерегти й захищати град, і ти бачив би стіну, яку прокопують і руйнують, щоб ворогам у град зайти було легко, чи не став би ти на спротив, усім знаряддям і зброєю перешкоджаючи руйнувати стіну й не даючи ворогам зайти? Це ж би чинив, щоб і град, і себе від ворогів захистити і свою цареві виявити вірність та покору серця. Нам же, кого Бог Церкві Своїй святій учителями поставив, чи не годиться твердо стати проти Арія, який не лише боротьбу на благочестиве Христове стадо підняв, а й багатьох згубив? Я з тої причини на всіляку білу не зважаю і нічого кращого не бажаю понад те, щоб усі біди за правовір'я витерпіти». Із цих слів святого видно ревність його за благочестям, але й инші його чесноти кожен із самого того написаного пізнає. Дівство, якого ж сам був пильним оберігачем, понад инші чесноти багато похваляє, називаючи його царицею, яку кожен чин шанувати має. Проте не принижує і подружжя чесного, говорить-бо в епістолії своїй до Антонія-схоластика: "Сонцю уподібнити годиться тих, хто дівство береже, місяцю — тих, що вдовують непорочно, зіркам же — тих, хто в подружжі чесно живе, це ж за святим апостолом Павлом, який каже: "Інша слава сонцю, інша слава місяцю, інша слава зорям". Переконує ж преподобний і любомудрів, які зовнішньої премудрости дотримуються, щоб краще добродійного життя, аніж красномовства навчалися, говорить-бо в посланні до одного монаха Патрима: "Таким добрим розумом, як же про тебе чую, і природи обдаруванням прикрашений, що ретельно віддаєшся риторському навчанню, щоб предобре говорити, але життя духовного шляхом, добрих діл творенням краще, ніж красномовства щасливо йти. Через те, якщо безсмертні винагороди отримати хочеш, про красномовство мало дбай, творити добрі діла ревно потурбуйся". Подібно й до Аполонія-єпископа пише: "Тому що тих, що так є створені, щоб мати вільну волю не погоджуватися і противитися, до благочестя примусом притягати не личить і не випадає, через те піклуйся доброю радою, і своїм добрим життям, і добрими звичаями, щоб тих, які в пітьмі, просвітити". Ще ж навчає цей святий, що добродійній людині не годиться пишатися добрими своїми ділами, але смиренно про себе думати. "Той, хто чинить, — каже, — доброчинство, світлий вінець має. А якщо багато доброчинств здійснив, проте вважає себе і таким, що мало доброго зробив, той за саму ту смиренну І про себе думку найсвітліший вінець буде мати: не меншої-бо заслуговує похвали від самих учинених доброчинств те, щоб, доброчинно щось роблячи, малим це для себе вважати. Але хай правильніше скажу: якщо є в кого смиренний помисел, того світліші бувають чесноти. Якщо ж смиренного помислу нема, то й світлі доброчинства темніють і великі применшуються. Через те, якщо хтось хоче чесноти свої великі показати, хай не вважає їх великими, і тоді великими стануть". Цього инших навчаючи, преподобний Ісидор сам спершу творцем був того, чого навчав, наслідуючи Господа, Який почав спершу творити, тоді учити. І через добрі діла свої не пишався в собі, але смиренномудрствував. Зі смиренною мудрістю ж цноту поєднав, як упряж волів працьовитих, що добре ярмо Христове тягнуть. Цноту ж його видно з його епістоли до єпископа єленопольського Паладія, у ній же досить повчає пильно берегтися бесід з жінками: "Якщо-бо [говорить писання] якісь бесіди злі нищать звичаї добрі, то бесіда з жінками, якщо й добра буде, проте має силу розтлити внутрішню людину потайки помислами нечистими, і хоч тіло чистим залишиться, душа буде осквернена". Через те преподобний Ісидор тому єпископові, який часто корисне жінкам говорив, хвалячися, що в собі бажання не відчуває, радив, говорячи: "Бесід із жінками, наскільки можеш, уникай, добрий муже, бо, маючи на собі чин священичий, святішим і чистішим належить бути понад тих, що в гори і пустелі відійшли: ці-бо [священики] про себе і про людей — вони ж [ті, що відійшли в пустелі] про себе лише піклуються; життям тих, що на такій священичого достоїнства висоті поставлені, усі цікавляться і спостерігають за ними — а ті, що сидять у печерах, або свої рани зцілюють, або струпи обв'язують чи вінці собі самим сплітають. Якщо-бо з якоїсь потреби до жінок підеш, то очі долі спущені май і тих, до кого прийшов, повчай дивитися цнотливо. І коли малі якісь слова, які їхню душу утвердити й просвітити можуть, до них промовиш, зразу відбіжи, щоб ніяк довга бесіда сил твоїх не розм'якшила й не розслабила. Якщо хочеш, щоб жінки тебе шанували, [а це найбільше духовному мужеві не годиться], то не підтримуй дружности зовсім, і тоді серед них шанований будеш. Природа-бо жіноча до того, хто голубить її, гордою і нетерплячою буває, а на тих, хто зневажає її і з більшою свободою владу свою показує, здалеку споглядає із захопленням. Але кажеш, що хоч і багато разів розмовляєш з ними, проте ніякої звідти не приймаєш шкоди, — хай буде і так, хочу ж, щоб для всіх було достовірним це: вода каміння точить, і його краплі дощові пробивають. Розміркуй, що говорю: що твердіше за каміння? Що від води м'якше? Від крапель води? Проте постійне торкання і природу перемагає: якщо-бо та природа, ледь порушна, рухається, і від тої речі, яку ні за що не має, страждає і применшується, то як воля людська, легко вразлива, звичкою довгою не буде переможена і зруйнована?" Так преподобний Ісидор, єпископові Паладію радячи, нас усіх цнотливого життя навчає, щоб не лише берегли тіло наше від тілесного гріхопадіння, а й душу берегли цілою від нечистих помислів. Багато ж про всілякі чесноти преподобний і писаними, й усними бесідами всіх повчивши і старости глибокої дійшовши, угодивши Богові, на кінець з миром помер.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!