Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Лютий. - Пам'ять преподобного отця нашого Овксентія Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Лютий..
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Пам'ять преподобного отця нашого Овксентія
   

Місяця лютого в 14-й день

За царювання Теодосія молодшого був у Царгороді муж чесний, у воїнському чині і в царських палатах відомий, на ім'я Овксентій, син Ади Перса. У Божественному Писанні і в зовнішній філософії досвідчений і добрими прикрашений ділами, він, познайомившися із преподобним Маркіяном, який пізніше був економом великої церкви, та з Йоаном, монахом добродійним, який при церкві святого Йоана Предтечі на передмісті, що Євдома називалося, жив, і з иншими богобоязливими мужами, наслідував життя їхнє і, покинувши світу цього суєту і гамір, став воїном Цареві Христові, прийнявши на себе чернечий образ, і став служителем Божим спершу в дияконському, тоді — у пресвітерському чині. І прийняв владу на бісів, щоб виганяти їх із людей, через що славлений був у царському граді. Він же, слави людської уникаючи, бажаючи ж безмовнішого життя, покинув багатолюдний град і відійшов у Витинію, і прийшов в гору пустельну, що Оксія називалася, містилася від Халкедона десь за десять стадій. Полюбивши ж те місце, вийшов на горб і, ставши на камені, підніс святі свої руки, хвалячи Бога й кажучи: "Бо ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно! И оселився в горі тій, яку пізніше від імени його прозвали Овксентієвою, як же у житії преподобного Стефана, який після того в тій же горі інокував і за ікони постраждав, сказано.

Мешкав же преподобний Овксентій у названій горі, і зустріли його пастирі, що шукали заблукалих овець стада, — їх же знайшли молитвами преподобного. З того часу відомим став преподобний, і почали приходити до нього люди: одні задля зцілення тілесного, бо всілякі хвороби молитвами його виліковувалися, инші ж — задля користи душевної. Тоді зібралися з навколишніх сіл благоговійні люди і збудували йому келію на верху гори. У ній же замкнувшися, преподобний через мале віконце з тими, що приходили до нього, розмовляв, на чесноти навчаючи і зцілюючи недужих: був-бо джерелом зцілень, сповнений Божої благодаті, і сходилися до нього з різних градів як до безкорисливого лікаря. Комитиса6 одна з Никомидії, яка осліпла очима, прийшла, взиваючи: "Помилуй мене, рабе Бога Вишнього". Він же, до всіх, що там були, сказав: "Грішним я є чоловіком і подібний пристрастями до вас, якщо ж вірите, що Той, Хто зцілив сліпого від народження не зневажить і цієї, то помолімося за неї до Бога ревно". Коли ж усі молилися, святий торкнувся очей її і мовив: "Зцілює тебе Ісус Христос, Світло істинне". І зразу прозріла жінка, і всі дякували Богові. Подала ж та комитиса милостиню велику жебракам, які сиділи при горі і просили подаяння від тих, хто приходив до святого. Про них же і сам святий піклувався, учнів маючи, що принесений хліб роздавали. Окрім зцілення, мав преподобний яснобачення дар: якось-бо прийшло до нього двоє чоловіків: один правовірний, другий же — єретичного мудрування. Правовірного-бо прийняв з любов'ю святий і бесідував з ним про душевну користь, до зловірного ж не промовив і слова, побачивши в ньому невірство. І коли відійшли від святого, почав зловірний ображати преподобного і злословити, лицеміром його називаючи. Ще ж вони не дійшли до свого дому, перестрів хлопець зловірного, сповіщаючи, що на доньку його напав біс і люто її мучить, і був той у печалі великій, і, пізнавши гріх свій, повів доньку біснувату до преподобного зі смиренним проханням. І зцілена була дівчина від бісівського катування, батько ж її — від зловірства. Двоє прокажених прийшло зцілення просити, спитав же їх святий: "Які ваші гріхи, що за них найшла на вас кара від Бога?" Вони ж, поклонившися, мовили: "Помилуй нас, рабе Христовий, і помолися за нас, щоб ми зцілилися". Сказав їм святий: "Це трапилося з вами, о браття, через клятву вашу, бо звикли ви часто божитися і клястися, і зрушили на гнів Бога". Вони ж, чувши те, були налякані, що знає про прогрішення їхні, і, впавши, каялися. Змилосердившися над ними, преподобний помастив їх єлеєм святим з голови до ніг, кажучи: "Зцілює вас Ісус Христос, я ж — чоловік грішний". І зразу прокажені очистилися від недуги своєї. Розслабленого, який лежав на одрі, привезли на колісниці батьки ж його, припадаючи до святого з плачем, говорили: "Через велику кількість гріхів наших розслаблення трапилося із сином нашим". Святий же сказав їм: "Чи вірите, що через мене, смиренного й відкинутого, Бог сильний зцілити його?" Вони ж сказали: "Воістину, ангеле Божий, ти посланий на спасення наше, і віримо, що все є в Бога можливе". Він же сказав їм: "За вірою вашою хай буде вам". І, взявши єлей святий, помастив ціле тіло розслабленого — і зразу той встав здоровий, і славили Бога всі. Про біснуватих же не іистачає слів оповісти, нелічено-бо, скількох від катування диявольського визволив Овксентій преподобний, до нього ж весь час із різних і найвіддаленіших країв і міст багато приходило, а инших, мучених лукавими духами, траплялося, насильно приводили — і всі зцілювалися молитвами його святими, мав-бо від Бога велику на бісів владу і силу. Прикликаний же був на Вселенський четвертий у Халкедоні святих отців Собор, і багато потрудився, подвизаючись на Євтихієву єресь і на Несторієве зловір'я, через те й дошкулянь багато від єретиків перетерпів. Благочестивий же цар Маркіян вельми його шанував, і всі святі отці його любили вельми, і виявився визначним серед отців святих як правовірний і чудотворець, премудрий і непереможний у слові, що добре знав тайни Божественного Писання, і просто хай буде сказано за Писанням: "Муж, сильний ділом і словом перед Богом і всіма людьми". Утвердивши ж зі святими Отцями православну віру, повернувся знову у свою пустельну в горі келію, багато ж і великих чуд на шляху, у Халкедон ідучи і звідтіля повертаючися, зробив, бісів з людей виганяючи і всілякі хвороби й недуги зцілюючи. Сидячи ж у келії своїй, велику користь приносив вселенній прикладом добродійного свого життя і богомовними повчаннями, ними ж насолоджувалися всі, що приходили до нього звідусіль, і чудодіянням. Ясновидними ж очима і на великій відстані бачив, наче близько перебувало, і дивився на безтілесних духів і душі праведних. Однієї ночі, замкнувшися, звичні свої до Бога посилав молитви. Учні ж та инші, що до святого прийшли, зовні спали, коли преподобний несподівано й незвично відчинив віконце, возвав велегласно, кажучи: "Благословенний Господь Бог, благоловенний Господь Бог, благословенний Господь Бог". І, тяжко зітхнувши, схилив голову до землі. До тих же, що близько стояли, але спитати його про те не сміли, сказав: "Світило, що було на Сході, о діти, Симеон, батько наш, упокоївся". Те сказавши, плакав дуже і знову мовив: "Святий отець наш, стовп і утвердження істини, Симеон Стовпник спочив, непорочна ж його і чиста душа мене, недостойного й нечистого, не погидувала, коли йшла мимо, привітати". І нажахані були ті, що чули про таке його ясновидіння. Запам'ятали ж годину, коли те мовив преподобний. І за якийсь час до благочестивого царя Лева, який після Маркіяна царство прийняв, прийшла вістка про переставлення преподобного Симеона Стовпника, і розійшлася вістка та зразу по всіх усюдах, учні ж Овксентія преподобного, вичекавши, побачили насправді, що в той час переставився преподобний Симеон, в який же сказав про успіння його святий Овксентій. Невдовзі ж після преподобного Симеона наблизилася блаженна кончина й до Овксеніия преподобного, який, у старість достатню вже прийшовши, благочесно і преподобно проживши та монастирів багато по різних місцях благословінням своїм влаштувавши, і аввою цілого Митійського краю бувши, і багатьох на спасення наставивши, перейшов до Господа.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!