Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Березень. - Вступ Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Березень.
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Вступ. Дмитро Туптало. Житія святих. Березень.
   

Першим серед місяців є цей місяць, названий по-римськи март, його ж євреї перед своїм вавилонським полоном називали першим, після полону назвали нісан, і про цей місяць сказав Господь до Мойсея і Арона у землях Єгипетських, кажучи: "Місяць цей для вас — початок усіх місяців, першим буде вам місяцем року" Протягом нього створив Господь видимий цей світ і володаря його — Адама, першого чоловіка, задля нього ж насадив рай на сході, і увів його в нього, і звелів йому володіти цілою землею, звіриною, і худобою, і зміями, і рибами морськими, і птахами небесними.

У цьому місяці встановив Господь ізраїльтянам закон Пасхи в Єгипті і вивів їх звідти рукою міцною і плечем високим, висушивши перед лицем їхнім море, фараона ж, що гнався услід їм, потопив зі всією його силою.

У цьому місяці і сам єдинородний Син Бога Отця — Слово, Отцеві співприсутнє, — зійшов на землю, не відступивши від Божества, й оселився в утробі пренепорочної Богоотроковиці, Пречистої Приснодіви Марії, зішестям на неї Святого Духа після архангелового благовіщення.

У цей місяць Пасха наша — Христос — за нас приніс себе у жертву — волею постраждав на хресті. Похований же був як людина смертна і воскрес зі славою — як Бог безсмертний, вивівши із собою з пекельних пут Адама і цілий з ним святих праотців лик і кожну праведну душу, як колись Ізраїль з Єгипту, потопивши адового фараона в морі червоних кривавих пристрастей його. Цього місяця нове світло спасення нашого створене — старий Адам з Євою оновилися і рай знову прийняли, кращий від першого. Цього місяця зруйнувався ад, відкрилося небо, умертвилася смерть, дарувалося життя, знищилося тлінне, у нетлінність одягнулося крихке єство наше і, позбувшись рабства гріховного, рід людський отримав свободу й успадкував Небесне Царство.

Через те місяць цей, в якому на початку видиме світло було створене, на останок же літ світло святої віри досконало почало сіяти, є початком місяців і року, числом найперший. Від його ж першого дня початок беруть всі кола: сонячне і місячне, вруціліто і віссектос, і цілий плин року, і рівнодення у ньому складається, і від цього місяця годиться рахувати роки створення світу більше, ніж від вересня. Вересень-бо самою своєю назвою знаменує, що не є він місяць перший, але сьомий від березня, а березень є перший від буття світу. Від вересня ж встановив рокам індиктовим початок відліку Август, цар римський, єдиновласний, у дванадцятий рік царювання свого — за тридцять років перед Різдвом Христовим [із причин, описаних у першій з цих тримісячній Житій Святих книзі на початку місяця вересня про індиктіон]. Цар-бо той і всі ідолопоклонницькі народи, що були тоді, не знали Бога єдиного — істинного Творця всього творіння, ані про початок світу, ані про першу людину, Адама, не знали, не рахували років від створення світу, про нього ж думали, І що не створений, а існує спередвіку, рахували ж роки від деяких знаменних подій: одні від початку чийогось царювання і монархій, як-от асирійська, мідійська, перська; инші — від встановлення якогось нечистого еллінського всесвітнього свята, що олімпіядою називалося, його ж нечестиві з невимовною урочистістю, видовищами і кінськими перегонами святкувати звикли, вигадали ж те в давні часи поганські царі-елліни. Римляни рахували літа від заснування града свого — Риму, инші — від инших подій. Після того ж Август, ставши самодержцем вселенної, встановив своє літочислення, індиктіоном його назвавши, а перед тим індиктіонів не було від початку світу і навіть не чули ніколи в піднебесній про індиктіони аж до Августа. Проте нині Індиктіони, що їх від місяця вересня рахують, уже не Августові, а від першого християнського царя святого Константина Великого. Він-бо, Максентія-ката перемігши і врятувавши від катування Римське царство, обдарував свободою християн, перервав лік років Августових індиктіонів, а свої індиктіони встановив, які ж після того на Першому вселенському соборі Святі Отці прийняли як початок християнської свободи, і нині маємо ті Константинові, а не Августові індиктіони.

Инший-бо початок років світотворення, який рахують, починаючи з місяця березня, а инший - початок років індиктіона, останніх часів, який рахують із місяця вересня. Його прийняли через те, що почалася свобода християнська: початок індиктіону Константин святий узаконив рахувати від місяця вересня. У ньому ж, як у сьомому від березня, крім того, згадано із вдячністю, що в сьомий день після створення березневомісяцевого світу відпочив Бог, що після того і в Старому Завіті у сьомий місяць святкувати рік повного спочинку повелів. І в Старому-бо Завіті звичайно новий рік починався з місяця вересня, за велінням Божим, про це в Книгах Мойсеевих написано. Однак ті роки рахують не як роки буття світу, а як літа Божого веління, що встановлювало святкувати рік повного спочинку, який після п'ятдесятиліття буває, про що в книзі Левит у главі 25-ій написано. Й инший був у них лік років ювілейних, які через п'ятдесятиліття бувають і від вересня починаються, а инший був лік років буття світу, який починався з березня, а не від вересня. У ньому ж нині в Новій Благодаті Церква поєднує споминання про вдячне створення світу березневомісячне і початок індиктіона Константинового, який почав оновлення людини, Богом створеної, і свободи християнські. Про це свідчить Нова Благодать: той самий Творець світу, який на сьомий день спочив, оновлюючи світ, прийшов у сьомий від березня місяць вересень у святилище і прочитав написане про Себе, що Дух Святий семи дарів послав Його проповідувати рік Господній спочинку, тобто після старіння років світу, первозданного в місяці першому — березні, у вересні-бо, разом з індиктіоном, пізніше винайденим християнським царюванням, лише згадано вдячно початок років, які були раніше від створення світу, а самим початком тих створених років є місяць березень.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!