Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Березень. - Слово на Благовіщення Пресвятої Богородиці Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Березень..
Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.                А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.                Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.                А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.                Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.                А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;                ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;                не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.                Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.                Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.                А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу.                А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому.                А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.                Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.                Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.                А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Слово на Благовіщення Пресвятої Богородиці
   

Місяця березня в 25-й день

Коли прийшов кінець літам і зближався час людського спасення, яке мало бути через вочоловічення Боже, треба було, аби справді знайшлася така чиста непорочна і свята Діва, яка була б достойною безплотного воплотити Бога й послужити таїнству нашого спасення. Знайшлася така діва, чистіша від усякої чистоти, пренепорочніша від усілякого розумного сотворіння, святіша від усілякої святині, пречиста і преблагословенна Діва Марія, паросток неплідного кореня, святих праведних-богоотців Йоакима і Анни, плід батьківських молитов і постів, донька царська й архиєрейська. Знайшлася на місці святому, у Соломоновій церкві, та, котра мала стати церквою одушевленою Божою, знайшлася всередині храму, так званому Святая Святих, та, що мала народити від святих святіше Слово. Там-бо глянув Господь з висоти слави царства свого на смирення раби своєї і вибрав її, наперед вибрану з усіх родів. Вибрав на матір предвічному Слову своєму, про Його ж від неї воплочення ще перед архангельським Благовіщенням таємно передвозвістив їй, як же про те достовірні святі розповіді повідомляють. Жила-бо пречиста Діва при церкві років близько дванадцяти, де не лише богомислено ненастанно молилася і виконувала щоденне рукоділля, а й читала книги божественні, навчалася в законі Господньому вдень і вночі. Пишуть-бо про неї святий Єпифаній і святий Амвросій, що була розумна дуже і любила навчання, і Божественного Писання читанню віддавалася. А церковний історіограф Георгій Кедрин про неї розповідає, що ще за життя батьків своїх святих вивчилася єврейських книг добре. Читаючи ж часто в пророцтві Ісаї такі слова: "І діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім'я йому Еммануїл", що означає "з нами Бог", розпалилася сердечною любов'ю не лише до Месії, що мав прийти, але й до Діви тої, яка має зачати і народити Месію. Думала-бо, наскільки великим є достоїнство бути матір'ю Еммануїла, Сина Божого, і наскільки невимовне є таїнство бути Дівою-Матір'ю. Знаючи з пророцтв, що зближається час приходу Месії, — вже-бо було забрано скіпетр від Юди і седмиці Даниїлові закінчувалися, — думала, що вже напевне народилася у світі та Діва, про яку ж провістив Ісая. І, зітхаючи часто з глибини серця, молилася собі, щоби сподобив її Бог бачити ту Діву і в неї найостаннішою бути рабинею. Одного разу, коли стояла вона за другою завісою на опівнічній молитві, за звичаєм, і про те з найпалкішим бажанням до Бога молилася, раптом засіяло зверху світло велике й огорнуло її, і зсередини світла чути було голос, що говорив до неї: "Ти народиш сина Мого". Якої тоді радости сповнилася Пречиста Діва і яку, поклонившись до землі, віддавала Богові Творцеві своєму вдячність, вимовити неможливо! Так зглянувся Господь на смирення раби своєї, яка бажала задля любови Божої служити чистій родительці Месії, — сама сподобилася Йому матір'ю стати і Володаркою всього творіння. Було ж те їй откровення у дванадцятий від народження рік життя її, ще перед зарученням її десь за два роки, і нікому не розповідала тої таємниці аж до Вознесення Христового. І відтоді знала, що має бути в дівочій її утробі тайне зачаття, і чекала часу збуття Таїнства. Коли закінчився одинадцятий її рік перебування (за свідченням святого Євода) у церкві Соломоновій, а дванадцятий настав, від народження ж її (за свідченням Георгія Кедрина) чотирнадцятий рік уже йшов, було наказано їй від архиєреїв і священиків, щоб, за звичаєм законним, від церковного перебування відступивши, як же й инші дівчата, ровесниці її, вийшла заміж. Вона ж їм відповіла, що Богові єдиному раз із пелен віддана і Йому обіцяла зберегти своє дівство навіки, тож неможливо їй пошлюбленій бути чоловікові смертному ані ніщо до шлюбу змусити її не зможе, бо діва вона безсмертного Бога. Архиєреї дивувалися новині: ще-бо ні одної ніколи не було такої дівчини, яка б обітувала Богові своє дівство навіки, вона перша у світі така виявилася. Радилися щодо неї між собою, що робити мали: у храмі Господньому перебувати і за внутрішню завісу входити їй більше дозволяти не хотіли ані не сміли заручити мужеві діву Божу. І не розуміли, як безмужнє дівоче її життя влаштувати богоугодно, щоб нічим не прогнівати Бога. Обидві-бо речі гріхом були великим: і щоб до шлюбу змушувати діву, яка вічне Богові дівство обітувала, і щоб у Святеє Святих жінку дорослого віку тримати. Так про це говорить святий Григорій Ниський: "Єреї, допоки малою була дівчинкою, подібно Самуїлові, у храмі Господньому берегли її. Коли ж досягла віку літ своїх, радилися разом між собою, що мають далі з нею робити, щоб ні в чому Бога не прогнівити". І Никифор Каліст, церковної історії описувач, про те говорить так: "Коли виросла [Діва], нараду священики зробили, як-бо щодо неї влаштувати, щоб не стати святого тіла її кривдниками. Святотатства-бо гріх зроблять, думали, якщо пошлюблять її мужеві і поневолять подружньому законові ту, яка єдина Богові дана була. І навпаки, дівчині, що такі роки мала, у Святеє Святих перебувати ані закон не дозволяє, ані не є те річчю чесною і святині достойною, так вони казали". Приступивши до Кивоту завіту й молитву належну створивши, прийняли, — як же розповідає Єронім, — відповідь від Господа, щоб пошукати такого достойного мужа, якому була б довірена діва під чином і виглядом подружжя на нетлінне дівства збереження. Як же такого мужа знайти, рада Господня була така: щоб із дому і з племені Давидового вибрані були мужі нежонаті, і палиці свої у вівтарі нехай вони покладуть, і чия ж палиця проросте, той є тим, кому діва має бути віддана. Був же тоді празник освячення церкви, від Макавеїв встановлений. Свята ж того початок був 25-го листопада, віддання ж 3-го грудня. І зібралося в церкві люду з навколишніх градів багато, і були мужі з роду Давидового, які на празник прийшли, родичі і свояки Діви Марії. Святитель великий Захарія, батько Предтечі (розповідає про це Георгій Кедрин), зібрав дванадцятьох нежонатих мужів з роду Давидового, серед них же був і святий Иосиф, муж праведний і старий літами. Взяв палиці їхні і у святому вівтарі на ніч поклав, кажучи: "Яви, Господи, мужа достойного, якому ж Діву заручити належить". Коли настав ранок і священики з мужами тими дванадцятьма в церкву увійшли, побачили, що палиця Йосифа проросла, ще ж і голубку видно було (свідчить про те Єронім), що зверху злетіла і сіла на палиці тій. І пізнали Божу волю, щоб Иосифу на зберігання Діва довірена була. Є ж такі, що думають, наче і Пречистій Діві, яка заручення зовсім відкидала і вельми журилася, щоб чистоті дівства її ніякої не було кривди, явилося осібне від Бога откровення і переконання, щоб не сумнівалася іти до Йосифа, родича й обручника свого, мужа праведного, богоугодного і святого, не на єднання подружнє тілесне, а на збереження і охорону дівства її, Вишнім Промислом влаштованого. І коли відбулося заручення, взяв Пречисту Діву з храму Господнього, з рук архиєрея Захарії та инших священиків святий Иосиф у чисте і непорочне співжиття, яке дівства цвіт не пошкодить. І був Йосиф святий гаданим її мужем, насправді ж — цнотливим хранителем її дівства і служителем дівственного життя, великої святині сповненого.

Слово на Благовіщення Пресвятої Богородиці

Коли мешкала Пречиста Діва в домі Обручника, не змінила попереднього життя свого, яке у Святая Святих мала, бо не робила нічого иншого, лише твердила богомислену молитву, читала божественні книги і виконувала звичне, відповідне собі рукоділля. І був їй дім Йосифа як храм молитовний, з нього ж нікуди не виходила, але завжди, замкнувшись, сиділа в пості і молитві, ні до кого не говорячи, окрім домашніх, тобто до доньок Йосифа.

Розповідає про неї Георгій Кедрин так: "Марія в домі свого мужа постила і виходу в люди остерігалася, з двома Иосифовими доньками жила, до них-бо лише часом якесь промовляла слово, якщо був коли випадок потреби щось сказати, і то коротко". Коли так вона перебувала четвертий (за свідченням святого Євода) місяць, настав сам час воплочення Бога Слова, час, якого від віків цілий світ бажав, час, в який мало початися спасення наше. І послав Бог одного з тих, що близько до престолу Його стояли, небесних духів — архангела Гавриїла з тайною, від віку сокровенною і ангелам невідомою, благовістити Пречистій Діві дивне Божого Сина зачаття, яке єство людське і всілякий розум перевищувало. Про те благовісник Лука святий пише так: "Шостого місяця послав Бог ангела Гавриїла". Шостий то був місяць від зачаття святого Йоана Предтечі, і той самий ангел, який благовістував Захарії Йоанове зачаття, був посланий благовістити Пречистій Діві зачаття Христове. У шостий же місяць через те, що Предтеча в лоні матері своєї шестимісячним був, зміг затріпотати радощами на прихід Матері Господньої. Посланий б ангел у град галилейський, йому ж ім'я Назарет. Галилея — край був язичницький, який, хоч ізраїльтяни почасти його населяли, більше мав у собі язичницьких народів, через що і в Писанні сказано про неї: "Галілея язичників". І був край той серед ізраїльтян найостанніший і зневажений, бо грішні люди иншородні та невірні жили там, через що й висміювали її юдеї, кажучи: "Хіба з Галілеї Христос прийде?" "Досліди та побач, що не прийде пророк із Галілеї"а. Також і Назарет, град галилейський мали вони ні за що, бо малий і найостанніший був, і мовилося серед них: "А що доброго може бути з Назарету?" Але бачимо Божу волю: захотів Пречисту собі мати Матір не в краю юдейському ані не у святому великому граді Єрусалимі, а в грішній Галилеї і в малому Назареті, аби показати й те, що задля грішних прийшов на землю: "Не прийшов, — каже, — прикликати праведних, але грішних на покаяння, і з язичників невірних вірну собі створити церкву", і щоб явним було, що на смиренних, відкинених і принижених зглянувся милостиво, а не на гордих і славних. Коли-бо хотіло Слово Боже нахилити небо і зійти до грішних, дивлячись із висоти слави своєї, де більше поселення грішників, видно було в Юдеї єрусалимців, яких вважали праведними і які оправдовували себе перед людьми. Галилейців же всі зневажали і вважали більшими грішниками від инших. Минув-бо Юдею, яку вважали святою, і прийшов у Галилею, яку вважали грішною. Минув і Єрусалим великий, чесний, славний град — пішов у малий і нешанований град Назарет, вибираючи собі в цілому світі найостанніше місце і смиряючись аж до образу раба і грішника. Малим був град Назарет, але якої великої благодаті сподобився, якої ж не сподобилися всі инші ізраїльські гради великі, які до небес підносилися. У Назареті малому вища від усіх святих ангелів Діва, її ж лоно від небес просторіше. Туди Гавриїла послано, там Дух Святий осіняє, там Бог-Слово втілюється. Де ж бо смирення — там слава Божа засяє. Горді-бо гради ворожі Христові, смиренні — приязні Йому. Неславний Назарет Христа, Господа нашого, зачав, славний же Єрусалим Його розіп'яв. Малий Вифлеєм Його народив, великий Єрусалим на смерть Його шукав. У смиренних Бог вселяється, гордих же покидає. До зневаженого краю і до вбогого Назарету, до смиренної в ньому Діви ангел посланий від Бога. Про це послання святий Андрій Критський говорить так: "Одному з найперших ангелів [Бог] наказує сповіщення таїнства виконати і знаком величі своєї це йому, як же думаю, велить: "Чуєш, Гавриїле, іди в Назарет — град Галилейський, у ньому ж отроковиця-діва живе під іменем Марія, мужеві, йому ж ім'я Йосиф, заручена". Іди, каже, до Назарету. — Для чого ж? — Щоб найлюбішу дівства красу, як найзапашнішу рожу з тернистого краю, прийняв Всемогутній. Іди в Назарет, щоб сповнилося пророцтво, яке говорить, що Назареєм назветься1". Хто назветься Назареєм? Той, Хто від Натанаїла потім Божим Сином і Царем Ізраїля іменований буде. Гавриїла послано, звично-бо Гавриїлові в Божественних таїнствах служителем бути, як же видно в Даниїла13: "Іди-бо в Назарет — град Галилейський, — говорить Бог до Гавриїла. — І коли туди прийдеш, спершу Діві принеси благовіщення радости, яку Єва колись загубила. Вважай, щоб не збентежити її, радости-бо, а не печалі, це знамення, утіхи, а не бентеги це вітання". Яка-бо більша для роду людського радість може бути, ніж та, щоб єство людське, Божому єству спільне і єдине з Богом, з'єдналося в лику одному? І що ще може бути дивовижнішим, ніж бачити Бога, який настільки смирився, щоб у жіночій утробі ношеним бути? О, річ вельми для всіх дивна! Бог, якому небо престолом є, земля ж підніжжям ніг Його, Його ж небеса не поміщають, Він один з Отцем Престол вічности має, — у дівочій вмістився утробі? Що більшого здивування достойне, як те, аби Бога, в образі людському, від властивого Божества не відлученого, бачити? І людське бачити єство, так зі своїм Творцем з'єднане, що всецілий чоловік Богом став? Гавриїл же чув це веління, знаком Божим утверджене, але сили, що його перевищували, прийнявши, посеред жаху і радости в розгубленні перебував, не на себе покладаючись ані не сміючи наказаного не послухати, проте, Боже веління виконуючи, до Діви полетів і, в Назарет прийшовши, при хатині став. "Роздумуючи ж і не розуміючи цього сам у собі, як же думаю, — говорить святий Андрій, — розмірковує: "Як наказане від Бога здійснювати почну? Чи з поспіхом у світлицю увійду? Але збентежу дівочий помисел. Чи поволі увійду? Але Діва, відчувши мій прихід, сховатися захоче. Якщо в двері постукаю? Але нащо, коли те не властиве ангелам, ніщо ж бо з того, що замикається чи закривається, не спиняє входу для безплотних. Чи двері відчиню? Але мені і через двері зачинені увійти можна. Чи покличу Діву на ім'я? Але настрашу її. Так-бо вчиню, за волею Того, Хто послав мене: вхід свій влаштую лагідно. Як же до Діви говорити почну? Чи радість їй спершу благовіщу? Чи про Господа, який є у ній, скажу? Чи Духа Святого зішестя і сили Вишнього сповіщу осяяння? Сповіщу їй спершу радість, тоді повім Тайну чудесну, підійду, привітаю, заспіваю глас цей: "Радій, веселися, втішайся". Відповідні це слова на початок радісного вітання. Те слово мені до бесіди з Дівою приступ зручний влаштує, не настрашить-бо її анітрохи, але більше упокорить її помисел. Так-бо почну: насамперед радости і веселости їй вість принесу. Такими словами годиться царицю вітати, тому що це радости діло, час веселости, тиші царство, рада спасення, утіхи початок". Так собі говорив архангел" (Доти Андрій святий).

Дивися, наскільки з великим благоговінням архангел приходить до Богоотроковиці. Чи зі страхом і шаною підійти до Владичиці цілого світу готується? Чи наперед навчається благовісні, радости сповнені слова до неї промовляти? Ще ж і цим дивуватися достойно, що знайшов її не поза домом і спочивальнею її, не на площах градських посеред люду і бесід мирських ані в розмовах про житейські турботи вдома, але в мовчанні, і молитві, і в читанні книжному, як же й ікона Благовіщення очевидно показує, зображаючи перед нею покладену книгу, до читання розгорнену, щоб повідомити про її в читанні і богомисленні постійне заняття. І є благочесне богомислених розуміння, що в той час, коли мав прийти до неї небесний благовісник, мала на гадці ті вищезгадані святого пророка Ісаї слова: "Ось діва у лоні прийме". І розмірковувала, як і коли дивне те і для дівочого єства незвичне зачаття і народження має бути. Сповіщена ж була (як же раніше із Георгія Кедрина мовилося) одкровенням від Бога, що не инша якась Діва, але вона сама має бути тою Тайни служителькою і має народити Месію жаданого. Горіла серафимською до Бога, Творця свого, любов'ю і молилася до Його благостині, щоб і божественну свою обіцянку, й Ісаїне пророцтво виконав скоро, і говорила собі жаданно: "Коли прийде той бажаний для мене час, в який Творець мій схилить небеса, і зійде, й оселиться в мені, бажаючи плоть від мене прийняти? Коли я прийду до такого благословенного блаженства, щоб стати матір'ю Бога мого? А допоки не прийду, сльози є моїм хлібом удень і вночі. В очікуванні чогось любого і короткий час таким довгим здається!" Коли так вона собі думала і в глибині серця свого богомисленою молитвою з полум'яною любов'ю до Господа Саваота молилася, раптом небесний благовісник архангел Гавриїл, лагідним ступанням приходячи, став перед нею, як же про те говорить раніше згаданий учитель Андрій святий, пишучи так: "Тоді [архангел] у дім увійшов і до внутрішнього покою, в якому Діва перебувала, підійшовши, помалу до дверей наблизився і, коли був всередині, лагідним голосом до Діви сказав: "Радуйся, благодатна, Господь з тобою. Той, Хто швидше від тебе, нині з тобою є і трохи згодом вийде з тебе. Той, Хто раніше вічности був, нині під часом. О безмірне чоловіколюбство! О невимовне милосердя! Не досить радість виявити [говорить Андрій святий], але і радість Творця, який у Діві перебуває, сповістити. Бо ось Господь з тобою, цареву присутність явно показує, що з тебе тіло людське так прийняв, що анітрохи не відступив від властивої слави. Радій, обрадованна, Господь з тобою. Радій, радости всечесне знаряддя, ним же печальної присяги нанесення в радісний веселости суд змінюється. Радій, воістину благословенна. Радій, Діво найпрекрасніша. Радій, прекрасної слави небесної храме. Радій, освячена царева палато. Радій, покою, в якому собі Христос людство за невісту заручив і пошлюбив. Благословенна ти між жінками, ти, що тебе Ісая пророчими очима передбачив, пророчицею, і дівою, і місцем, і книгою таємно запечатаною назвав. Благословенна воістину ти, що тебе Єзекиїл зорею ранковою і дверима замкненими, через які Бог один пройде, назвав. Ти одна воістину благословенна, яку муж бажань Даниїл горою бачив, і Аввакум предивний горою отіненою назвав. Горою ж Божою, горою ж великою, горою отіненою, горою, в якій благоволив Бог жити, тебе твій праотець і цар пророчо воспівав. Благословенна між жінками ти, яку Захарія, божественних тайн очевидець прекрасний, свічником золотим бачив, що сімома лампадами, тобто сімома дарами Духа Святого, прикрашений. Ти воістину благословенна, бо, наче рай, маєш всередині себе сад Едемський — Христа. який невимовною всемогутністю з утроби твоєї, як ріка води живої, вийшовши, чотирма євангельськими струменями лице всієї землі напоїть" (Доти Андрій святий). Таке вітання ангельське чуючи, пренепорочна Діва збентежилася словами його і думала: "Яке буде вітання це?" Збентежилася, але не зовсім злякалася. Краще сказати: новою, несподіваною, раптовою річчю здивувалася. Не було їй чого жахатися ангельської появи, з ним же звична для неї була приязнь ще зі Святая Святих, коли з рук ангельських, за свідоцтвом Германа святого, повсякденну приймала їжу. Але через те збентежилася здивуванням, що раніше в такій великій небесній славі і з настільки радісним лицем, і з таким радіснотворних слів вітанням ніколи до неї не приходив. Через новину речі тої, а найбільше слів його, бо нове, незвичне приніс вітання і те, що її, ту, що дівою є, до лику спільного жінок зараховує, кажучи: "Благословенна ти між жінками". Збентежилася як цнотлива, не настрашилася ж як мужня і думала собі як благорозумна і розсудлива: "Яке буде це вітання? Що ще після вітання цього хоче ангел до мене сказати? Чи знову в церкву Господню прийме мене? Чи новішу якусь із небес принесе поживу? Чи нове щось сповістить від Бога і навчить мене, бо багато розмірковую і не розумію, як діва у лоно прийме і народить сина? Яке буде вітання?" І сказав їй ангел: "Не бійся, Маріє, не сумнівайся в тому, що передрік Ісая-пророк Діві. Ти є тою справжньою Дівою, що знайшла благодать зачати Еммануїла без сімени й народити невимовно, як же Він сам знає. Здобула ти благодать у Бога превеликими своїми чеснотами, особливо трьома найкращими. Здобула благодать глибоким своїм смиренням: смиренним-бо дає благодать свою Бог, кажучи: "На кого гляну — лише на лагідного і смиренного". Здобула ти благодать дівственною чистотою своєю, бо пречистий єством Бог від пречистої нетлінної Діви народитися хоче. Здобула ти благодать в Бога палкою до Нього любов'ю, говорить-бо: "Я люблю тих, хто Мене любить, і ті, що шукають Мене, знайдуть благодать". А тому що ти полюбила і прагнула Його всім серцем, тому знайшла благодать у Нього і народиш Сина, Сина ж не простого, але обожествленого, Сина Вишнього, Бога від Бога, перед віками з Отця без матері народженого, на закінчення ж віків від тебе, дівствуючої матері, без отця Він приходить. І Його ж Ім'я є дивне й невимовне, ти Йому наречеш ім'я Ісус, що означає Спас: спасе-бо Він цілий світ і воцариться преславно незрівнянно понад праотця Давида і всіх царів, що були з дому Якового, а царство Його буде не тимчасове, але вічне, що кінця не матиме в безконечні віки". Каже ж Марія до ангела: "Як це станеться, якщо я мужа не знаю?" Не засумнівалася пречиста Діва в сказаному їй від ангела, але точно, за благодаттю Божою, якої ж була наповнена, знала про те, що має народити благовістованого, сповіщення прийнявши в церкві від самого Бога, як же раніше було сказано. Тільки те було їй невідомим, як, яким чином має народити: Дівою була, що мужа не пізнала, і через те спитала ангела: "Як це буде?" Про те роздумує Григорій Ниський, від її імени до ангела кажучи: "Розкажи спосіб народження, о ангеле, і здобудеш серце моє, до Божої волі готове, я-бо хочу для себе такого плода, але без ушкодження дівства". А святий Амвросій про те бесідує так: "Добре спитала ангела, як це буде. Вона-бо раніше читала, що Діва зачне, але не читала, яким чином Діва зачне. Читала справді пророче слово, що ось Діва у лоні прийме, але як прийме — нині їй ангел у Благовісті сповіщає" (Доти Амвросій святий). Розповідає-бо їй ангел спосіб зачаття не за природою і звичаєм людським, але надприродно, бо, де хоче Бог, відступають закони природи. Зачаття за дією Святого Духа: "Дух Святий зійде на тебе, і сила Вишнього тебе осінить". Від Нього у лоні приймеш, Він звершить у тобі недовідоме зачаття. Той, що міг із бездушної глини створити живого Адама, чи не зможе більше від живої Діви живе народити немовля? Якщо легко було Богові з кости Адамової втілити жінку, то чи не легко йому в утробі дівочій втілити чоловіка? Усе, діючи в Тобі, Дух Святий, о Пресвятая Діво, те сподіє, що у пречистій твоїй утробі з плоті твоєї плоть безплотому Слову Божому влаштується без сімени, через тебе-бо, двері, чистотою замкнені і дівством бережені, Господь пройде не инакше, ніж сонячне проміння через скло і кришталь проходить, освічуючи і просвічуючи тебе Божественною своєю славою, що бути тобі Матір'ю Божою справжньою, яка досконалого Бога і досконалого чоловіка народила, і Дівою нетлінною, яка перед Різдвом, так і в Різдві і після Різдва буде. То в тобі сила Вишнього зішестям Духа Святого сподіє. А що це є правдою, правдивим тобі для достовірности знаменням нехай буде те, що родичка твоя Єлизавета, яка була неплідною з юности і вже літами зістарілася, зачала сина, бо Бог так хотів і з неможливих речей можливі зробив. Неможливо-бо серед людей, щоб безмужня нетлінна Діва, як і неплідна, постаріла жінка, зачала і народила, але у всемогутнього Творця все це можливе, не знеможе-бо в Бога жодне слово, і неплідна стариця зачне, і ти, Діва, зачнеш". Таке від ангела чуючи благовіщення, Пречиста прийняла волю Господа свого і найглибшим смиренням з боголюбивого серця відповіла: "Я — раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм". І зразу у святій її утробі, дією Святого Духа, відбулося зачаття невимовне, без насолоди плотської, але не без насолоди духовної, тоді-бо найбільше розтануло Божественним бажання серце дівоче і полум'ям серафимської любови горів дух її, і весь розум її ніби поза нею був, у Бозі поглиблювався і насолоджувався Його любов'ю невимовно, і в тій її духовній насолоді найлюбішого Боголюб'я і помислового Богобачення зачався Син Божий, і Слово стало тілом й оселилося між нами. Ангел же, благовістя, за велінням Божим, виконавши і втіленого в утробі дівочій Бога, як і ту, що втілила, належним за достоїнством поклонінням благоговійно зі страхом вшанувавши, пішов від неї, щоб стати перед престолом Господа Саваота, славлячи Тайну олюднення Божого зі всіма небесними силами у невимовній радості навіки. Амінь.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!