Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Квітень. - Пам'ять преподобного отця нашого Йоана, учня святого Григорія Декаполіта Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Квітень..
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Пам'ять преподобного отця нашого Йоана, учня святого Григорія Декаполіта
   

Місяця квітня на 18-й день

Декаполітський край двоякий колись був. Перший — поблизу Галилеї в Палестині, його згадує святий євангелист Матей: "Після нього, — каже, — ішло багато людей з Галилеї і Декаполя». Другий же — пізніший, малий якийсь край в землі Ісаврійській так названий був — Декаполь. І з того другого, ісаврійського, Декаполя був преподобний Григорій — учитель цього преподобного Йоана, якого ж нині пам'ять. Зненавидівши світ цей з юности і Христа полюбивши, Йоан святий пішов до вищезгаданого учителя свого Григорія Декаполіта і від нього в чернечий чин був пострижений, і перебував з ним, подвизаючись і у всьому Богові догоджаючи. І такого досягнув смирення й послуху і до всякого доброго діла старання, що й сам учитель його, святий Григорій, радів за нього і славив Бога. Коли ж злочестивий цар Лев Вірменин єресь іконоборну обновив і гоніння підняв на Церкву Христову, Йоан цей преподобний при учителеві своєму Григорію святому у Візантію прийшов, разом зі святим Йосифом Піснеписцем. І, минаючи град, укріплював правовірних, аби стояли в благочесному ісповіданні непохитно. Тоді йосиф до Риму відісланий був, його ж не досягнув: потрапив у руки єретиків і на Криті затриманий був в ув'язненні. А преподобний Григорій Декаполіт, після того як був відісланий Йосиф, переставився. Йоан же преподобний у Візантії залишився, у звичних йому подвизався трудах, не лише про своє, але й про инших дбав спасення. І через декілька років, коли блаженного Йосифа з пут звільнили і він до Візантії повернувся, преподобний цей Йоан відійшов до Господа, аби прийняти відплату за труди свої. І похований був руками Йосифа при гробі Григорія, батька свого, тоді й на инше місце був перенесений, про що в житії святого Йосифа Піснеписця написано так: «Коли увійшов, — каже, — у град Йосиф, не знайшов серед живих любого отця свого Григорія Декаполіта: вже-бо до Господа відійшов. Лише бачив учня його — Йоана блаженного, і плакав багато за отцем Григорієм, що не сподобився знову бачити його живим, і перебував при гробі його з отцем Йоаном. Але невдовзі і Йоан до Господа відійшов, і поховав його Йосиф поблизу Григорія святого. Тоді Йосиф преподобний на инше переселився місце, недалеко від церкви святого Йоана Золотоустого, де збудував церкву в ім'я святителя Христового Миколая і переніс туди мощі обох отців — Григорія та Йоана.

У Пролозі і в Місяцесловах написано, наче цей преподобний Йоан, учень святого Григорія Декаполіта, після переставлення учителя свого відійшов у святі місця (до Єрусалиму), у Лаврі святого Харитона подвизався і спочив у Господі. Але те належить більше завтрашньому преподобному Иоанові — старої Лаври, тобто Харитонової, у ній же колись, як ще у своїй цілості квітувала, подвизався той святий Йоан. Після нього ж багато років пізніше жив цей нинішній Йоан преподобний, у царство Лева Вірменина-іконоборця, коли не було вже Лаври Харитонової в Палестині, — її зруйнували цілком агаряни за царювання Константина та Ірини, які багато років перед Левом Вірменином правили. Про зруйнування те згадуємо у 20-ий день місяця березня, у стражданні преподобних отців, в обителі преподобного Сави вбитих, де ж написано, що в той час і преславну святого Харитона обитель зруйновано зовсім, і вже ніколи вона не відновилася, а цілком занепала. Звідси ж зрозуміло, що цей, нинішній, преподобний Йоан, який пізніше жив, міг у тій зовсім зруйнованій і занепалій Харитоновій обителі перебувати і в ній спочити смертно. До того ж написано в житії преподобного Иосифа Піснеписця, наче він поховав руками своїми у Візантії святого того, якого нині вшановуємо, Йоана й на инше місце переніс, недалеко звідти.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VIII (квітень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VIII (квітень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VIII (квітень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!