Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Квітень. - Про блаженного Анастасія Синаїта, патріярха Антіохінського Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Квітень..
Хай не буде тобі інших богів передо Мною!                Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.                Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.                Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.                Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!                Не вбивай!                Не чини перелюбу!                Не кради!                Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!                Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про блаженного Анастасія Синаїта, патріярха Антіохінського
   

Місяця квітня на 20-й день

У тридцять п'ятий рік царювання Юстиніяна Великого, коли помер патріярх антіохійський Домнин молодший, настав після нього Анастасій на прізвисько Синаїта, бо з Синайської гори на те святительство взятий був. У той час піднялося якесь неблагочестиве мудрування у Церкві про божествену плоть Христову, наче у час перебування його з людьми перед добровільними страстями була нестраждаюча, ані не піддавалася природнім потребам, що з природньої нужди бувають. І наче Господь наш Ісус Христос приймав їжу і пиття перед своїми страстями і Воскресенням таким чином, яким їв після Воскресення, являючись апостолам своїм. Мудрування те злочестиве у Цариграді почалося, написано ж про те просторіше у житії святого Євтихія, патріярха цариградського у шостий день квітня. І цар Юстиніян до того приєднався мудрування, зваблений єретиками, допоки не роздивився істини, і хотів то вивести у догми віри, і було збентеження у Церкві, бо й святіший Євтихій з престолу його за те вигнаний був, бо єресі тій противився. І багато хто звабитися хотів тим неправедним мудруванням, проте всі дивилися на святішого цього Анастасія Синаїту, патріярха антіохійського, що він матиме за істину, був-бо Анастасій мужем у Божественному Писанні досвідчений вельми, і в догматах праведної віри міцний, і життям святий. Його як стовпа непохитного намагалися єретики до свого мурування схилити багатьма підступами, сподіваючись, що якщо його схилять, легше увесь той край притягнуть до однодумства свого. І намовляли на нього царя, проте нічого не досягли, бо Анастасій блаженний відписав до царя благорозумно, сміливо його викриваючи у блуді. Писав же і у всі краї Сирії, до всього духовного чину і мирського, навчаючи всіх пильнуватися від єресі тої. В Антіохії ж у всі дні учив у церкві, повторюючи апостольське слово: «Якщо хтось благовістить вам більше, ніж прийняли, хоч би то був і ангел з неба, анатема хай йому буде». Гнівався тому цар Юстиніян на святішого патріярха Анастасія і хотів його з престолу вигнати, як же і цариградського Євтихія, але кончина цареві надійшла. Помираючи, цар покаявся з єресі і написав заповіт, щоб святіший Євтихій патріярх з вигнання на престол свій повернений був. І помер в покаянні Юстиніян і до благочестивих царів приєднався, і був мир Церкві. Після нього прийняв царство небіж його — Юстин молодший. Він, намовою ворожих людей вигнав неповинно з престолу антіохійського архиєрея Божого Анастасія Синаїту, не за благочестя, але за инші провини неправдиві. По-перше, що наче церковні скарби, не шкодуючи, витрачає намарне. По-друге, що наче на царя злословить. Говорять про нього, що коли його хтось спитав, чому не заощаджує церковних скарбів, відповів: «Щоб Юстин, всесвітній згубник забрав». Ще ж розповідають і те, що коли Анастасій на престол Антіохійський возведений був, Юстин, який у той час у стрия свого царя Юстиніяна кирополатський сан мав, хотів у Анастасія дару з золота, вельми-бо грошолюбний був. Але Анастасій йому нічого не дав, неправедною ту річ називаючи, щоб давати золото за сан духовний, який не за золотий продається, а є благодаттю Святого Духа. І з того часу Юстин гнівався на Анастасія. Коли ж після стрия свого прийняв царство, шукав провини на невинного святителя Анастасія і знайшов неправдиві, вигнав його з престолу. Після вигнання Анастасія, взятий був, хоч і не хотів, на антіохійське патріяршество блаженний Григорій, ігумен Лаври Фаранської, муж також словом, і ділом, і життям, і благочестям прикрашений, якого у Аимонарії святіший патріярх єрусалимський Софроній згадує і хвалить. Коли той Григорій з життя відійшов, знову блаженний Анастасій Синаїта, після двадцяти трьох років вигнання свого, на престол антіохійський був повернений у Маврикієве царствування. У той час був у Римі Папа святий Григорій Великий, якого назвали Двоєсловом або Бесідником. Той святий з цим блаженним Анастасієм у любові духовній великій перебував, і писали один одному. Коли бо почув святий Григорій Папа, що Анастасія патріярха на престол його повернули, зразу написав йому, співрадіючи поверненню його. Говорить же у тому писанні так: "Слава во вишніх Богу і на землі мир, серед людей благовоління, що велика та ріка, яка колись антіохійське каміння залишила сухим, нині знову у своє русло повернулася, і долини навколо себе напоює». Знову у иншому листі говорить: «Сповіщає мені найлюбіша святиня твоя, що, якщо можливо, хотіла б зі мною без паперу і тростини розмовляти, і переживає, що між Сходом і Заходом велика відстань перешкоджає нам. Але кажу правду, що і в хартії до мене думка ваша промовляє, у словах-бо вашої святині очевидна до нас любов ваша, і не є ж розділене місцем те, що, благодаттю всесильного Бога, союзом любови поєднане. Нащо бо крила голубині позолочені прийняти шукаєте, якщо вже їх маєте? Крила-бо — це любов до Бога і ближнього. Ними Церква свята злітає, ними земне все перевищує, якби тих крил ваша святиня не мала, до мене з такою любов'ю через писання не прилетіла б. Прошу ж молитися за мене немічного, щоб вашими молитвами Господь від стількох багатьох переживань і бід (лонгобарди на Рим нападали) швидше мене вихопивши, до пристані вічного спокою перевів. З вдячністю прийняв я ваші благословення щедрі, які мені, убогому духом, чоловіче Божий, прислав ти, про них же говориш: «Що має дати вбогий, лише те, що є вбогого». Але якщо б убогим духом ви не стали, благословення ваші не були б такі щедрі. Всесильний Бог своїм покровом хай захищає вас від всього злого. І тому що життя ваше для всіх добрих є вельми потрібне, через довгі часи нехай переселить вас Господь у небесну батьківщину вічної радости». З такого листа святого Григорія Папи Римського до блаженного Анастасія, патріярха антіохійського зрозуміла взаємна у Святому Дусі любов обидвох, і виняткова святість цього мужа Анастасія святого засвідчена. Пожив же блаженний Анастасій після свого на престол повернення шість років, переставився до Господа у чотирнадцятий рік Маврикієвого царства. Після цього святішого Анастасія Синаїта настав на патріяршество инший Анастасій, але вже без того йменування «Синаїтський». І вбитий був від юдеїв при царюванні Фоки ката, і як мученика Христового вірні його шанують.

Це очевидно виявило, що два були Анастасії Синаїти, перший цей патріярх антіохійський, який при царюванні Маврикія переставився, а другий — який у Пролозі нині згадується, ігумен гори Синайської, який помер пізніше — при царюванні Іраклія, який був після Фоки-ката, що Маврикія убив. Були ж у ті часи й инші преподобні отці Анастасії, добродійним життям славні, але не Синаїти, як же той Анастасій, який після Синаїти на престол у Антіохії зійшов, і юдеї його убили. Також і в Аимонарі у главі 48 і 49 згадується Анастасій — авва у Єрусалимі, який був ключником життєдайного гробу і Церкви Воскресення Христа Бога нашого.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VIII (квітень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VIII (квітень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VIII (квітень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!