Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Червень. - Житіє преподобного отця нашого Агапіта Печерського, лікаря безкорисливого Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Червень..
Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.                А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.                Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.                А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.                Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.                А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;                ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;                не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.                Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.                Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.                А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу.                А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому.                А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.                Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.                Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.                А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Житіє преподобного отця нашого Агапіта Печерського, лікаря безкорисливого
   

Місяця червня в 1-й день

Коли був прославлений преподобний отець наш Антоній Печерський даром зцілення, прийшов до нього з Києва в печеру блаженний цей Агапіт, бажаючи душевного зцілення через постриг у святий чернечий чин, що й отримав. І став ревним послідовником рівноапостольного життя преподобного Антонія, його ж діл очевидцем був: як великий той муж сам служив хворим і молитвою своєю їх зцілював, проте приховував дар, молитві своїй даний, зілля їм з їжі своєї, наче лікувальне, подаючи. Це бачивши, блаженний Агапіт багато літ трудився, наслідуючи у подвигах святого старця. Коли хворів хтось із братів, покидав блаженний келію свою (не було що вкрасти в ній) і приходив до хворого брата, і служив йому, піднімаючи, і кладучи, і на руках своїх носячи. Богові ж ненастанно молився за спасення хворого, хоч, бувало, і не відступала хвороба, — то так Бог благоволив, щоб віру і молитву раба свого Агапіта примножити. І так, наслідуючи подвиги преподобного Антонія, сподобився блаженний цей Агапіт стати причасником тої ж з ним благодаті: зцілював молитвою своєю всіх хворих, їм же також давав зілля, яке собі їсти варив. Через те і лікарем прозвали його. Про нього ж розійшлася слава у граді, і багато хворих приходило до нього і здоровими поверталося.

Був же тоді в граді Києві лікар один, родом і вірою вірменин, вмілий вельми у лікуванні, що й ніколи раніше не було такого. Бо, лише поглянувши на хворого при смерті, зразу називав йому день і час смерти, і ніколи не змінювалося слово його, тому такого ніяк уже не хотів лікувати. З таких хворих принесли одного до Печерського монастиря — був це перший у князя Всеволода боярин. Його ж вірменин до відчаю привів: прорік йому через вісім днів смерть. Блаженний же Агапіт помолився за нього, дав йому з'їсти зілля, яке сам їв, — і здоровим зробив. І зразу розійшлася про нього слава по всій землі руській. Вірменин же, заздрости стрілою зранений, почав докоряти блаженному і послав у Печерський монастир одного на смерть присудженого, йому ж смертельного зілля дати звелів, щоб, скуштувавши перед Агапітом, помер. Блаженний же, бачивши, що хворий помирає, дав йому того ж зілля, яке сам їв, молився за нього — і так визволив приреченого на смерть. Відтоді найбільше озброївся на блаженного іновірний той вірменин і намовив одновірців своїх, аби дали самому Агапітові смертельне зілля випити. Блаженний же, випивши, без шкоди залишився. Знає-бо Господь, як благочестивих від напасти визволяти, як сказав: "Якщо і щось смертельне вип'ють, не зашкодить їм".

Після цього розхворівся у Чернігові князь Володимир Всеволодович Мономах, якого старанно лікував вірменин, проте нічого не досягнув, але, навпаки, недуга більшою стала. Тому князь, при кончині будучи, послав до ігумена Печерського, а був уже тоді Йоан, просячи, аби послав до нього в Чернігів блаженного Агапіта задля лікування. Ігумен же, покликавши ченця, сповістив прохання князя, але блаженний Агапіт (якого ж ніколи не бачили, щоб виходив за ворота і лікував поза монастирем) зі смиренням відповів: "Якщо до князя в такому ділі піду, то й до всіх піду. Прошу тебе, отче, не вели мені за монастирські виходити ворота — через славу людську, від неї ж обіцяв я перед Богом до останнього свого подиху втікати. Коли захочеш, краще в инший край піду і повернуся сюди, коли напасть ця мине". Розумів же посланець княжий, що не зможе самого блаженного Агапіта до свого пана прикликати, — почав просити, аби принаймні зілля на зцілення подав. Тому, примушений від ігумена, блаженний дав посланцеві зілля зі своєї їжі. Коли ж його принесли і князь скуштував, зразу здоровим став, молитвами блаженного.

Тоді князь Володимир Мономах прийшов сам у Печерський монастир, хотівши бачити того, через кого Бог здоров'я йому дарував. Ніколи-бо не бачив блаженного, якого вшанувати даром маєтку бажав. Але Агапіт не хотів на землі славним бути — сховався, тому князь принесене для нього золото віддав ігуменові. Проте незадовго послав знову той-таки Володимир одного з бояр своїх з великими дарами до блаженного Агапіта. Коли посланець знайшов його в келії, поклав перед ним те, що приніс. Блаженний же мовив йому: "О дитино, я ніколи ні від кого нічого не брав, бо ніколи не зцілював силою своєю, але Христовою. Не потребую тому й нині цього". Відповів боярин: "Той, хто послав мене, знає, отче, що не потребуєш нічого, але прошу тебе задля утішення сина твого, якому ж Бог здоров'я через тебе дарував, прийми це і віддай (якщо угодно) вбогим". Сказав йому старець: "Оскільки так промовляєш, з радістю прийму. Скажи ж тому, хто послав тебе, що й инше, скільки має, чужим є, нічого з того не зможе взяти з собою, з життя відходячи, тому ж хай роздасть те убогим, бо сам Господь серед них, що визволив його від смерти, я ж нічого б не досяг". І прошу, щоб не чинив мені непослуху в тому, аби гірше не постраждати". Це сказавши, взяв блаженний Агапіт принесене золото і пішов з ним із келії, наче щоб сховати. Винісши з келії, кинув його, сам же, утікши, сховався. Боярин же вийшов і побачив кинені перед воротами всі дари, взяв їх і віддав ігуменові Йоану. Тоді повернувся до князя і розповів йому про блаженного все, що бачив і чув. І розуміли всі, що блаженний Агапіт — справжній раб Бога, від Нього одного винагороди потребує, а не від людей. Князь же, не насмілюючись не послухати святого, почав, не шкодуючи, роздавати майно своє убогим.

По багатьох трудах і подвигах богоугодних розхворівся і сам безкорисливий цей лікар — блаженний старець Агапіт. Про те довідавшись, вищезгаданий той лікар-вірменин прийшов до нього, щоб відвідати, і почав змагатися з ним у лікарській майстерності, питаючи, яким зіллям лікувати ту недугу. Відповів блаженний: "Господь сам як лікар душі і тіла здоров'я подасть". Зрозумів же вірменин, що він цілковитий невіглас у лікуванні, і сказав до своїх: "Не вміє цей нічого з нашого уміння". Тоді ж, взявши його за руку, сказав: "Правду кажу, що на третій день померти маєш. Якщо зміниться слово моє, тоді я зміню своє життя і стану таким самим монахом". Блаженний же з гнівом сказав: "Чи такий спосіб твого лікування? Про смерть краще, ніж про допомогу свою, розповідаєш. Якщо вмієш лікувати, то дай мені життя. Якщо ж цим не володієш, чому мені докоряєш, присуджуючи, що на третій день помру? Мені-бо сповістив Господь, що через три місяці маю відійти до Нього". Сказав йому знову вірменин: "Ось ти вже цілий змінився, такі не живуть довше трьох днів". Був-бо той знеміг вельми, що ані ворухнутися не міг. Між тим принесли до блаженного Агапіта такого самого недужого з Києва на зцілення. Блаженний же предивною Божою допомогою зразу встав, наче не хворий, і, взявши звичне своє зілля, яке мав для їдження, показав вірменину, кажучи: "Ось зілля лікування мого. Подивись і зрозумій". Той же, бачивши, сказав святому: "Не є це з нашого зілля, але, думаю, з Олександрії". Посміявся блаженний з невігластва його, дав хворому скуштувати зілля того і помолився — зразу здоровим його зробив. Тоді сказав до вірменина: "Дитино, прошу тебе, з'їж те зілля зі мною, якщо тобі угодно, бо не маю чим почастувати тебе". Відповів йому вірменин: "Ми, отче, цього місяця чотири дні постимо і нині піст маємо". Чуючи ж це, блаженний спитав його: "Хто ти і якої віри?" Той же відповів: "Чи ти не чув про мене, що я вірменин?" Блаженний сказав до нього: "Як-бо ти насмілився увійти сюди й осквернити келію мою, ще ж і триматися за грішну мою руку? Вийди від мене, іновірцю й нечестивче". Той же, осоромлений, пішов. Блаженний Агапіт після того, за пророкуванням своїм, прожив три місяці і, трохи похворівши, до Господа відійшов у 1-й день місяця червня. І тому, що лікарем на землі був безкорисливим, уже на небі, де нема болю, винагороду велику прийняв. Чесні ж його мощі спорядивши, брати, за звичаєм, зі співом у печері поклали. По смерті ж святого прийшов вірменин у монастир Печерський і сказав ігуменові: "Відтепер уже покидаю вірменську єресь і справді вірю у Господа Ісуса Христа. Для Нього ж працювати бажаю у чернечому святому чині. Явився-бо мені блаженний Агапіт, кажучи: "Ти обіцяв чернечий прийняти образ. Якщо обдуриш — з життям і душу стратиш". Я ж вірю, що той, хто явився мені, — святий. І якби хотів довгий час жити тут — дарував би йому Бог. Я зрозумів тоді — не бути йому й трьох днів, Бог же дав йому три місяці, і якби я сказав, що не жити йому трьох місяців, жив би три роки. Тому нині думаю, що сам захотів відійти від нас, що святий бажав Царства святих, і хоч переставив його Бог з життя тимчасового в обителі цій, та життя вічне дарував йому в Обителях Небесних. Тому ж бажаю виконати швидко наказ святого мужа цього". Це чувши від вірменина, ігумен постриг його в чернечий святий чин, настановивши досить лікаря тіл чужих, аби вправний був у лікуванні душі своєї, наслідуючи блаженного Агапіта. Той же, творячи подвиг, богоугодно життя своє перепровадив і в тому ж монастирі Печерському блаженну прийняв кончину на честь лікаря душ і тіл Господа нашого Ісуса Христа з безначальним Його Духом нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

У той самий день пам'ять преподобного отця нашого Діонисія, ігумена Глушицького, нового чудотворця. Про нього ж у Пролозі.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том X (червень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том X (червень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том X (червень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!