Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Червень. - Житіє преподобного отця нашого Сампсона, опікуна подорожніх Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Червень..
Хай не буде тобі інших богів передо Мною!                Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.                Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.                Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.                Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!                Не вбивай!                Не чини перелюбу!                Не кради!                Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!                Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Житіє преподобного отця нашого Сампсона, опікуна подорожніх
   

Місяця червня в 27-й день

Сампсон великий, про нього ж слава розходилася всюди, був із преславного міста Старого Риму, від чесних, багатих і знатних батьків народжений, які вели своє благородство з царської крови. Він добре навчився зовнішніх учень, набув і майстерности лікаря — не для потреби чи якоїсь своєї користи, було-бо багатства в нього доволі, а щоб не бути без діла і щоб з тої своєї майстерности Бога ради убогим послужити. І зцілював тих, що мали невиліковні хвороби: до його лікарської майстерности додавалася і благодать Господня, що зцілення творила, яку здобув за добродійність свою і віру в Бога. Мав розуміння зовнішніх учень і Божественного Письма, багато вправлявся в читанні святих книг і до любови Христової був спонукуваний вірою і надією. Коли переставилися батьки його і багато маєтків залишили, не забарився вчинити належне, але зразу почав міняти швидкоплинне й тимчасове багатство на негинуче й вічне, наслідуючи євангельське слово. Подавав милостиню, не жаліючи, як кажуть, обома руками, витрачаючи гроші на всілякі потреби убогих і голодних, у череві їхньому тлінному нетлінний скарб здобуваючи. Це ж у всі дні життя свого робив, бо милосердний був від народження і виховання. До смиреннішого життя хотів себе скерувати — відпустив багато рабів на свободу, лише одного на послуження собі залишив. Яка ж була йому в стількох рабах потреба, якщо сам у справжні й щирі раби Господові віддався. І так позбувшись багатства, які, наче пута, утримували його, вдовольнявся одною одежиною й одним поясом до підперезання чересл, душу ж свою бажаючи краще духовним скарбом збагатити. Зневажив світ і все, що в світі, і наслідував Христа — став подорожнім. Лишив родичів і знайомих своїх, зі старого Риму вийшов й оселився десь у пустелі, як же Ілля колись. Але Бог, хотівши, щоб багатьом була ко ристь від раба Його, привів його з пустелі до нового Риму, тобто Константинополя. Там він знайшов собі якусь хатину, жив у ній, подорожнім і убогим даючи в себе спочинок. І всіляко їм служив, і немічних до себе приймав, і працював для них. Не лише з лікарської майстерності своєї зцілення хворим подавав, але і всілякі потреби щодо їжі і сну сповнював з такою завзятістю, що те його милосердя здавалося йому співприродним. Як же сонцю властиво світити і вогню з природи його обпалювати, так Сампсонові ретельне старання про убогих, і хворих, і подорожніх наче від природи було. Бог, що благословляє любов до ближніх, яку задля Нього чинять, і те, що хто робить убогим, собі присвоює, вшанував труди раба свого чудами великими, які сповнювалися на хворих. Усіх-бо, невиліковно хворих, яких приймав у свій дім, чудесно зцілював. Дану від Бога благодать і силу чудотворення покривав виглядом лікарської майстерности, щоб не пізнали люди його святости. Смиренний був серцем, не хотів слави й пошанування. Проте не міг сховатися світильник під сподом чи місто на вершині гори: світлом добрих діл сяючи і на гору досконалого богоугодження вийшовши, став усім відомий. Про нього ж і патріярх довідався, прикликав його до себе і в пресвітерство, хоч і не хотів блаженний, рукопоклав.

Дійшла ж слава про доброчинність його і до палат царських таким чином. Цар Юстиніян впав у недугу, хворів сильно від пошкодження таємних частин тіла. І була та хвороба невиліковна. Скликано було лікарів багато, вони обступили хворого царя, за звичаєм своїм змагалися поміж собою, і багато часу лише словами добру надію на зцілення давали, а насправді не могли вилікувати страждаючого ані полегшення подати. І шукали по всій землі греко-римській досвідчених лікарів, але ні одного не знайшлося, який би міг царя від нестерпної тої хвороби зцілити. Тому розгнівався цар, звелів усіх лікарів з-перед очей своїх прогнати — сам же звернувся до Бога, джерела зцілень і Творця всього творіння, Йому одному хворобу свою вручаючи і від Нього допомоги шукаючи зі сльозами. І не зневажив Бог щирої і слізної молитви його, бо, коли він трохи заснув, побачив у видінні багатьох лікарів, які чинно перед ним стояли, в одяг світлий одягнені. Один світлоносний юнак підійшов до нього, показав кожного з лікарів — хто якого сану і в яких роках був. Між ними показав одного, лицем смиренного, із сивим волоссям, у ризу священичу одягненого. Його ж хвалячи перед царем, сказав: "Оцей і ніхто инший, о царю, може зцілити тебе від смертельної хвороби". Збудився ж цар зі сну, утішився видінням тим, яким здобув надію на своє здоров'я, і дякував Богові, носячи в пам'яті образ баченого мужа. Звелів знову прикликати до себе всіх лікарів і дивився на них, шукаючи баченого в сонному видінні. Не знайшов такого — знову в тугу впав і почав сумувати. Проте поклав надію на Бога, звелів ретельніше шукати такого лікаря, який йому в сні був явлений. И описав подобу баченого лиця. Обіцяв багато дарів і велику честь тому, хто такого знайде. Багато-бо хто шукав всюди і не знаходив. Аж ось хтось зі слуг царських, що й царя знав, і Сампсонові дружній був, почув розповідь від царя про подобу лиця баченого уві сні мужа, згадав блаженного Сампсона, що таку подобу мав і лікував немічних, і сповістив про нього цареві. Цар же велів з честю привести його до себе. Коли побачив його, як до нього входив, зразу впізнав, що це той, якого в явленні бачив. І сповнився радости, встав швидко з місця свого, підійшов, обняв шию його, поцілував не лише уста, а й голову старцеву та руки, кажучи: "Справді, отче, ти той, кого мені уві сні явив Бог. І через тебе здоров'я мені дати обіцяв". Те мовивши, ввів його у свою спочивальню, сів з ним, насолоджуючись баченням лиця його, руки ж його до очей своїх прикладав, з великою насолодою цілував, сльозами їх змочував і зцілення від них просив. Блаженний же Сампсон засмутився таким царевим смиренням, сказав лагідно: "Не роби цього, о царю, не принижуй себе безмірним смиренням, щоб не ввести мене в гординю, бо будеш тоді винен в засудженні моєму. У чому ж бо я, убогий і грішний, перевершую инших людей? Сам потребую, аби милостивий Христос зглянувся на зцілення гріхів моїх. Але твоя превелика віра в Бога й гаряче уповання на Нього схилить Христа Царя на милість і зцілить тебе. Він-бо все, що хоче, зробити може". Те сказавши, торкнувся рукою до страждаючої частини, наче лікування якесь прикладаючи, — хотів так дар зцілення, даний йому з неба, втаїти. І від єдиного доторку його руки було хворому полегшення й швидке видужання. Цар отримав повне здоров'я і радів не лише через своє зцілення, а й тому, що такого богоугодного мужа бачити сподобився. Тоді, хотівши за заслугами винагородити святого, багато давав йому золота і срібла. Але святий сказав цареві: "Я маю, о царю, золота, срібла й инших маєтків багато, але все те, Христа ради, залишив, аби вічні небесні блага отримати. Проте, якщо хочеш мені доброту свою виявити, зроби Бога ради і спасення свого так: збудуй мені при палаці своєму дім, у якому немічним і подорожнім міг би я служити. Зміг би, приймаючи, в міру сили своєї, спочинок їм давати. Так-бо й собі вічну винагороду від Бога заслужиш, і мою старість утішиш". Цар сприйняв собі те за великий дарунок — більше, ніж за прохання. І звелів збудувати притулок для подорожніх, і лікарню, як же преподобний хотів. Коли завершилося будівництво, облаштував цар дім той великими маєтками на всіляку потребу подорожнім, що там спочиватимуть, і хворим, що лікуватимуться. Прожив же преподобний Сампсон у звичній своїй гостинності і службі зцілення багато літ і глибокої старости досягнув — знеміг тілом і розхворівся трохи. Коли ж розлучалася душа його з тілом, світлий лицем був, анітрохи не журився умиранням — не як иншим душам є звично, які тілесними та світськими печалями обкладені, і багатьма гріхами одержимі, і бояться смерти. Знав, хто прикликає його, і від яких трудів, і до якого спочинку, і яка прохолода чекає на його блаженну душу, бо робітник був достойним своєї винагороди. І так богоугодна душа його відійшла в небесні краї, тіло ж його чесно поховали в церкві Святого мученика Мокія, з роду якого великий цей Божий угодник Сампсон тілесним народженням був і духовних чеснот якого був спадкоємцем. Великими чудами був славний не лише у своєму житті, а й після смерти. З його чуд трохи тут нехай згадаємо.

Була в Царгороді пожежа, яка почалася із церкви Святої Софії. Настільки велика, що ніхто з людей вогню того зага сити не міг. І згоріли всі прекрасні палати, і прекрасні споруди в цілому місті, досягнуло ж незгасне полум'я і притулку для подорожніх преподобного Сампсона. Звідусіль оточивши, торкнутися до нього не могло, і видно було, як дім стояв посеред такого полум'я, як неопалима купина. І багато хто бачив преподобного Сампсона, який явився на даху будівлі, швидко обходив огорожу притулку навколо і полум'ю, що кидалося, боронив з гнівом. Вогонь же, наче соромлячись лиця його святого і велінню його скоряючись, віддалився від того дому. Тоді раптом загриміла сильно хмара і дощ великий пролився — цілу пожежу загасив молитвами святого. Подавав же Сампсон преподобний зцілення на всілякі хвороби як же за життя свого, так і після переставлення. Один знаменитий муж, на ім'я Теодорит, саном спадарій, коли швидко сходами з дому свого в якийсь потребі біг, пошкодив собі в суглобі ногу й лежав хворий дуже. Три дні не міг їжі і пиття скуштувати ані принаймні трохи заснути від лютого болю ноги, нічого не міг говорити — безголосий, наче німий. Проте розумом своїм був здоровий, щиро молився в Бозі до святого Сампсона, на допомогу його прикликаючи. Через три дні, коли настала ніч, побачив того, кого прикликав. Стояв він біля ніг його і торкався стопи пошкодженої ноги. І казав: "Встань, нічого більше не терпітимеш". Те мовивши, невидимим став. Теодорит же, зразу цілого себе здоровим відчувши, почав з радістю голосно дякувати Богові й казати: "Справді великий угодник Божий Сампсон святий". Оглянувши ногу свою й бачивши її цілком здоровою, встав і ходив. Коли настав ранок, пішов швидко до гробу преподобного, де зробив вдячне поклоніння, — розповідав усім про зцілення, яке йому було.

Инший вельможа в Царгороді, на ім'я Лев, їдучи конем, випадково ногою до стіни кам'яної зачепився і поранив її, і недужий був через неї тяжко, день за днем лютішою хвороба ставала. Радили йому домашні прикликати лікаря, аби на пошкодженому місці зробив кровопускання. І зближався четвертий день, коли мав лікар закликаний прийти. Було ж тої ночі вищезгаданому Теодоритові, який раніше зцілення отримав, видіння таке. Бачив трьох чоловіків, які заходили в дім одного вельможі, з них же один здавався святим Сампсоном, як його у своїй недузі бачив. А два инші — святі безсрібники лікарі Козьма і Деміян. І спитав їх, кажучи: "Куди йдете?" Вони ж любо поглянули на нього й відповіли: "До Лева-вельможі йдемо". Сказав їм Теодорит: "Чи не знаєте, пани мої, що він, хворобою охоплений, страждає, і цього дня, що надходить, мають прийти лікарі — зцілити йому побиту ногу". Відповіли святі: "Не буде того. Ми-бо прийдемо до нього знову в день п'ятниці і зцілимо його". Коли збудився від видіння Теодорит, побіг до хворого й розповів йому, що бачив і чув. Хворий, повіривши словам його, не прийняв до себе лікарів, але поклався на Бога — чекав п'ятниці, молячись. Коли надійшов день п'ятниці, хвора нога його отримала повне зцілення і стала здорова, як же й друга, і ніякого не потребувала лікування. І поспішив зцілений до гробу преподобного Сампсона — йому ж і тим, що з ним явилися, віддаючи вдячність.

Прославляючи багатьма чудами угодника свого Сампсона, Бог дав його гробу виточувати цілюще миро. Хворі на різні недуги, помастившись ним з вірою, отримували здоров'я. І трапилося, що той самий Лев-вельможа знову занедужав усім тілом і лежав розслаблений, усі частини тіла були недієвими. Коли ж миром, що з гробу святого Сампсона виходило, по цілому тілі був помазаний, — зразу здоровим став. Також очима якось дуже заслаб — тим же цілющим миром полікувався. Віддаючи безкорисливому лікареві своєму вдячність, прийняв на себе опіку про його притулок для подорожніх, який тоді вже занепав, і подавав до нього все необхідне з майна свого. Не зайвим є згадати, що в тому притулку урядником був Єнесій — життям лінивий, у службі недбалий, усі потреби хворих і подорожніх виконував абияк. Однієї ночі преподобний Сампсон явився йому не уві сні, але наче насправді, бив його залізом, говорячи з гнівом: "Чому не вважаєш на службу свою і не сповнюєш потреб подорожніх і хворих!" Від того биття Єнесій настільки розхворівся, що віднявся йому голос, і був німий, і тіло його ціле синє було від завданих ран. Наступного дня приходило до нього багато людей — нічого говорити не міг, лише тіло своє синє показував. Тоді, взявши картку і перо, написав, яку мав від святого кару. Про те довідавшись, вищезгаданий Лев прийшов відвідати хворого урядника. І бачив, що він ціле тіло від биття синє має, говорити не може, почав гаряче до святого Сампсона молитися, кажучи: "Святий угоднику Божий, знаєш мою до тебе віру і сердечність, зроби так, аби Єнесій про те, що витерпів і що на хартії написав, розповів своїм власним язиком — на більше сповіщення чуда і на прославлення імени Божого". Коли він так молився, розв'язався язик Єнесія, й уста відкрилися, і все, що було йому, розповів детально — і з того часу виправився на добре. Люди ж благоговійні, порадившись, впросили патріярха, аби той притулок преподобного Сампсона освятити на церкву, — і було так. На прийняття подорожніх і на спочинок недужих инший дім і лікарню при церкві тій збудували. Після цього досить часу минуло, був инший урядник притулку, на ім'я Євстратій, також не дбав про хворих і подорожніх, ще ж до того був скупий. Якось не давав людям олії багато днів, через що Божою карою захворів на очі. Один же з друзів його, на ім'я Лев, не той, про якого раніше йшлося, але инший того ж імени, служачи в тому ж притулку, сказав Євстратію: "Дай досить олії для хворих і подорожніх — і здоровий будеш на очі. Якщо ж не віриш словам моїм, дам тобі на це рукописання своє". І, сівши, написав так: "Я, Лев, покладаючись на чудотворця Сампсона і вірою безсумнівною до нього утверджуючись, поручником себе тобі віддаю, що, коли даси досить олії убогим і подорожнім, зцілишся очима: святий Сампсон здоров'я тобі від Бога випросить". Євстратій, те рукописання прийнявши й олії досить дати обіцявши, став того ж дня на очі здоровий. Але тому що на вдачу був скупий, знову почав не давати олії. Й однієї ночі явився йому преподобний Сампсон, кажучи з гнівом: "Чи насміхаєшся з мене?" Тим видінням настрашений, Євстратій наступного дня прикликав друга свого Лева і віддав йому багато олії, просячи, аби він помолився за нього до святого за прощення гріха його.

Муж чесний один з радників царських, на ім'я Варда, впав у недугу, що називалася карбункул, від неї ж утворилися йому на грудях великі й невиліковні рани — і страждав люто довгий час. Коли надійшов день пам'яті святого мученика Мокія, лікарі, які при ньому були, й инші домашні пішли до церкви мученикової на всенічну. Хворий же на ліжку лежав, сумував дуже через те, що не може йти до церкви на празник і поклонитися чудесному гробу преподобного Сампсона, який у тій мучениковій церкві був. Коли він через те сумував, явився один муж старий, кажучи: "Встань". Відповів хворий: "Як можу встати? Зовсім знеміг я тілом від важкої хвороби". Той же мовив: "Я тобі кажу: встань і йди до церкви Святого мученика Мокія, його ж свято сьогодні. І помолися біля гробу Сампсона святого". Те мовивши, невидимий став. Хворий же відчув у собі міць, почав потрохи з ліжка вставати й не чув болю своїх ран. Зняв з рани лікарську пов'язку і пластирі — побачив, що рани цілком погоїлися. Сповнився радости, одягнувся у святковий одяг і пішов до церкви. Побачили його всі, що виздоровів несподівано, здивувалися й прославили Бога.

Часто, якщо хто впадав у якусь недугу, просив нести себе до лікарні святого Сампсона і там за вірою своєю приймав здоров'я. В одного пресвітера, на ім'я Єфедим, раб Юрій хворий був на водянку — і відіслав його пан до лікарні святого Сампсона. Там декілька днів пробувши й полегшення не отримавши, повернувся раб до дому свого пана. Побачив його пан, почав гніватися на нього за невірство його і знову відіслав до лікарні — звелів попросити мира, що виточується з гробу чудотворця, й помаститися ним. Пішов раб, переночував там і зранку повернувся до пана здоровий. І розповів, як оздоровився. "Бачив, — казав, — цієї ночі у видінні сонному, як явився мені святий Сампсон, одною рукою торкнувся живота мого і сказав: "Іди звідси вже здоровий". Я ж, вставши, відчув себе цілий здоровим". На таку ж хворобу слабувала жінка служебника церковного Ірина. Вона у видінні сонному бачила святого Сампсона зі святими безсрібниками Козьмою і Даміяном, які до неї прийшли і торкнулися її — і від того видіння стала здорова.

Такі й більше діялися чуда і подавалися зцілення молитвами Сампсона преподобного, за що всі прославляли дивного у святих своїх Бога, Йому ж і від нас хай буде честь і слава, поклоніння і вдячнсть нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том X (червень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том X (червень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том X (червень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!