Християнська бібліотека. Проповідь Архиєпископа Львівського Ігоря - Світлий понеділок Слово Господнє живе та діяльне. Проповідь Архиєпископа Львівського Ігоря.
Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам                Безперестанку моліться                Бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам                Ми познали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!                Через великі утиски треба нам входити у Боже Царство                Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!                Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне                Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Світлий понеділок (проповідь)
   

СВІТЛИЙ ПОНЕДІЛОК

Апостол: Ді 1, 12-17, 21-26 Євангеліє: Йо 1, 18-28

Текст Святого Письма від євангелиста Луки (див. Лк 23, 54-24, 12) розповідає про похід жінок першого дня тижня по воскресінні Господа нашого Ісуса Христа, у юдеїв це було після суботи, тобто в неділю, а також автор звертає увагу на іншу деталь: це відбулося рано-вранці. Вислів рано-вранці не є простим виразом, а свідченням, що Богові слід служити відразу, починаючи з раннього дитинства, від народження. Інше значення цього виразу полягає в тому, що кожна людина, яка щойно прокинеться зі сну, має починати свою щоденну діяльність з Богом. Євангелист Матей згадує:"... як зайнялося на світання... прийшла Марія Магдалина та інша Марія...", а святий Іван-євангелист пише: "... як ще не розвиднилося...". Коли Мойсей мав вивести народ з Єгипту, а фараон не бажав відпустити їх, Господь сказав йому: "Встань рано-вранці і скажи йому: Так каже Господь. ...відпусти народ мій, щоб послужив мені" (Вих 9, 13). Не чекав Мойсей до полудня, але в ранковий час тривожив фараона. Господь бажає, щоб Йому служити й виконувати Його волю увесь день і не наражати себе на небезпеку через дармування часу. Довір'я до Господа має тривати протягом дня, і автор псалмів озвучує це так: "Від ранньої сторожі до ночі, від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа" (Пс 129, 5). Усе життя надіймося на Бога та служімо Йому, а не тільки один день чи тиждень.

Жінки приготували пахощі та миро, мали намір намастити тіло Господа. Цікаво, що думали жінки? Вони, мабуть, не уявляли, як воно має статися, тому що й сторожа була поставлена, і час був досвітній, і камінь важкий закривав вхід до гробу. Проблеми. Але все змінилося, коли прийшли до гробу й побачили те, чого не очікували: камінь відкочений від гробниці, сторожа відсутня. Тіла Ісусового не було, жінки були вражені й не могли нічого второпати з дивної ситуації. До всього цього їм з'явилися два чоловіки в блискучих одежах. Врятувала їх мова незнаних і дивних чоловіків, котрі сповістили їм правду, що живого між мертвими не можна знайти. Жінки пригадували, що Христос говорив їм багато разів про свої терпіння та воскресіння третього дня, але вони не надавали цьому ваги, тому що бачили Його надзвичайну здібність лікувати хвороби і навіть воскрешати померлих. Значить, ці жінки знали його науку, вони ходили й слухали промов Спасителя, бо сказано, що вони пригадали собі Його слова (пор. Лк 24, 8). Також Писання докладно говорить, що ці жінки доповіли це одинадцятьом, тобто близьким апостолам Христовим, бо дванадцятий, Юда, повісився,"... упав сторч головою і тріснув на двоє, і все нутро його вилилось" (Ді 1, 18). Таку "вигоду" мав апостол від зговору з юдейською старшиною, срібняків та зради Господа. Жінки повернулися від гробниці й розповіли апостолам те, що бачили та чого досвідчили біля гробу, але ці прийняли їхню мову "як порожнє верзіння та не вірили жінкам". Однак Петро передумав і побіг сам переконатися про сказане, переміг свій страх, поспішив до гробниці і, прибігши, побачив у гробі лише пов'язки, і дуже дивувався тому, що побачив.

Що доброго виносимо із цих писань та наших роздумів? Насамперед, що воскресіння для нас неминуче. А його неминучість тягне за собою відповідальність у другому світі за наше життя на землі. Звичайно, багато не вірять у це, інші мають сумніви, певна частина людей віддаляє цю відповідальність невідомо на який термін. Чому так стається? Тому, що відповідальність за життя тягне за собою дбання про чесне життя, практику доброчесності. Це вимагає труду, а багатьом видається, що легше й простіше жити, віддавшись безстидним пристрастям. До всього того так стається, що ті, хто старається жити чесно, віддавшись у руки Господа, часто терплять хвороби, зневаги, нестачу матеріальних речей, брак коштів до життя, насмішки від заможних та владних цього світу... І навпаки, часто-густо всякі нечестивці, розбійники, вбивці, брехуни, наклепники, розгнуздані тощо користуються достатками, популярністю й повагою у людей; їм служать цілі департаменти; вони оточені натовпом різних слуг; посідають великі, кривдою здобуті земні добра; мають надмірні цінності в банках; значення у світі... Чеснотлива людина терпить нужду, а безсоромник розкошує й пригнічує її. Доки так буде тривати? Може, і до смерті тієї чи іншої особи.

"Стривожився Господь, коли бачив невдячність учня (Юди), навчаючи нас плакати більше над тими, хто чинить зло, а не над тими, хто терпить зло" (св. Ів. Золотоустий, "Про зраду Юди", Бесіда 2). Ті, хто терпить образи й неправди, швидше достойні називатися блаженними: "Блаженні ви, коли вас будуть гонити, зневажати... Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика у небі..." (Мт 5, 11-12). Спаситель пригадує, що є інша нагорода в небі. Добробут на землі швидко закінчується, а в небі триває вічно. Мудра людина не буде нарікати на труднощі життя, а спокійно прийме свою долю й чесно доживе віку, пам'ятаючи про воскресіння й життя в небі. Нарікання також нічого не змінює. Спаситель напоумляє: "Горе вам,... що схожі на гроби побілені..., а всередині повні мертвих кісток... назовні здаєтеся людям справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства й беззаконня" (Мт. 23, 27). Попереджує нас Ісус Христос про наше життя, подібно, як попереджував Юду про його зраду. Тому будьмо мудрими й не нарікаймо, а коли можемо чесно захищати себе, особливо ближніх, виконуймо нашу послугу. Наші терпіння приносять духовне багатство, коли приймаємо це в дусі та правді. І рідко стається, аби хтось терпів понад міру, бо Господь приносить зі свого боку потіху. Терпіння, однак, очищує нас та готує до вічної нагороди. Зрештою, життя на землі коротке, а в небі не закінчується. Коли так, тоді й розкоші на землі короткі та швидко минуть. Вибираймо мудро, скеровуючи очі нашої душі на необхідне воскресіння. Господь не допустить несправедливості, а віддасть кожному за його життя та діяльність на землі: "Він людині відплачує згідно з її ділами; як кожний ходить, так у Бога знаходить" (Іов 34, 11).

Хай воскресіння Христове утверджує нас у чеснотливому житті. Не споглядаймо із заздрощами на тих, що мають достатки, бо багато з них тяжко працюють і в поті чола примножують свої достатки, ще й діляться з іншими. Не споглядаймо лукаво й на тих, хто кривдою та хитрощами наживається, такі особи гідні співчуття, бо їхній кінець може стати фатальним. Дякуймо Господові за те, що маємо, але не заспокоюймось у духовному зростанні. Намагаймося бути чеснішими, милосерднішими, будьмо більш співчутливими, довіряймо Богові все - і незабаром знайдемо життя з воскреслим Христом. Хай Господь наповнить нас своїм невгасним духовним світлом!

Собор Св. Юрія, м. Львів, 09.04.2007.

Слово Господнє живе та діяльне - ПроповідіДжерело: † Ігор (Возьняк)
Архиєпископ Львівський, УГКЦ

Книга: "Слово Господнє живе та діяльне", Проповіді

[ До змісту книги: "Слово Господнє живе та діяльне" ]

[ Cкачати книгу: "Слово Господнє живе та діяльне" ]

[ Купити книгу: "Слово Господнє живе та діяльне" ]

[ Читайте також: Християнські проповіді ]



Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!