 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Преподобний Єфрем Сирійський. Ціле Святе Письмо вважає блаженними лише тих, які йдуть вузькою дорогою, а тим, що ступили на дорогу широку і простору, повсюди віщує горе. Тому залишмо широку дорогу, що провадить до згуби, і ступімо на путь вузьку, аби, доклавши трохи трудів тут, на землі, царювати повік. Потрудімося, маючи завжди перед очима Того, Хто гряде судити живих і мертвих, та безнастанно пам'ятаючи про вічне життя, безкінечне царство, співмоління з ангелами й перебування з Христом. Ідімо дорогою вузькою і тісною, люблячи скруху та пам'ятаючи про смерть, аби уникнути нам осудження, адже сказано: «Горе вам, що смієтеся нині, бо будете ридати й сумувати» (Лк, 6, 25). «Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись» (Лк. в, 21). Зазирнемо в могилу й побачмо там тайни нашої природи - купу кісток та оголених черепів. Дивлячись на них, уздрімо там самих себе. Де краса цього цвіту, де миловидність обличчя? Роздумуючи про це, полишімо плотські пожадання, аби не посоромитися нам у час спільного воскресення мертвих. Преподобний Йоан Карпатоський. Як може людина здолати віддавна закоренілий гріх? Необхідне самоприсилування, бо написано: «Голод працівника працює для нього; бо його рот примушує до того» (Прип. 16, 26), - із постійним намаганням підносити свої помисли вгору, до святині. Руйнувати насилування насилуванням закони не забороняють (напастування гріха насилуванням добрих устремлінь). Блаженний авва Зосима. В устремліннях волі - уся сила. Палка воля враз здатна принести Господеві більше благовгодного Йому, аніж тривалі труди, звершені без неї. Млява ж і лінива воля є бездіяльною. - Навіть якщо хтось і проживе Матусаїлові роки, але не пройде прямою дорогою, якою йшли всі святі, - а я говорю про дорогу безчестя і несправедливих дорікань та мужнього їх перенесення, - той не осягне ні великого, ні малого, і не здобуде скарбу, що захоронений у заповідях, а лише надаремно розтратить свої літа. Преподобний Теодор Едеський. Ту дорогу, яку наш Господь і Бог у Євангелії назвав вузькою та сповненою скорбот (Мт. 7, 13), Він згодом найменував «любим ярмом» і «легким тягарем» (Мт. 11, ЗО). Яким чином поєднати те й инше, що видається суперечливим? Ось як: за своєю властивістю ця дорога є жорстокою і трудною; але за доброю волею тих, які нею простують, і за їхніми благими сподіваннями для добролюбних душ вона є радше люблена, бажана й солодка, аніж скорботна. Тому й бачиш, що ті, які вибрали цю вузьку й сумну дорогу, йдуть нею з більшою готовністю, ніж просторим і широким шляхом. Послухай блаженного Луку, який розповідає, що апостоли після побиття «вийшли ... з синедріону, раді» (Ді. 5, 41). Дарма, що не солодкість і радість, а скорботу й біль спричинюють покарання нагайкою. Якщо бичі задля Христа були солодкими, то й не дивно, коли заради Нього инші страждання і пригнічування плоті є такими ж. Ілля Екдик. Не одне й те ж саме - для кого світ розіп'явся і хто сам для світу розпинається. Бо для когось цвяхами є піст і пильне стояння на молитві, а для когось - неволодіння жодними речами й самопринижування. До того ж без другого труди перших не принесуть користи. Багато-бо сходять на хрест страждань (добровільних тілесних прикрощів), але не многі приймають його цвяхи (прибивають до нього своє я назавжди). Численні стають рабами добровільного послуху, доброхітно ж на осоромлення віддають себе ті, які позбулися марнославства.
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
